Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 02.12.2019 року у справі №587/624/19

Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 587/624/19

провадження № 61-20464св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, Нижньосироватська сільська рада Сумського району Сумської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області на рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 липня 2019 року в складі судді Степаненка О. А. та постанову Сумського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Кононенко О.

Ю., Ткачук С. С., Орлова І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом доГоловного управління Держгеокадастру у Сумській області, Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області (далі - Нижньосироватської сільської ради) та просила визнати незаконним і скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06 червня 2018 року № 18-3859/16-18-СГ в частині передачі в комунальну власність Нижньосироватській сільській раді земельної ділянки площею 7,6191 га, кадастровий номер 5924788700:08:008:0224, яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в жовтні 2014 року вона звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області з приводу відведення їй у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області. Проте, отримала відмову в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року в справі № 818/505/15 вказану відмову визнано протиправною та зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

У подальшому, на її замовлення, був розроблений відповідний проект землеустрою, який був погоджений висновком Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01 червня 2018 року № 4615/88-18 та який вона планувала подати на затвердження до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Однак, незважаючи на погодження її проекту землеустрою, який відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України підлягав обов'язковому затвердженню, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області 06 червня 2018 року передало запроектовану для відведення їй у власність земельну ділянку до земель комунальної власності Нижньосироватської сільської ради, чим порушило її права.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 18 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, позов задоволено.

Визнано незаконним і скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06 червня 2018 року № 18-3859/ 16-18-СГ в частині передачі в комунальну власність Нижньосироватській сільській раді земельної ділянки площею 7,6191 га, кадастровий номер 5924788700:08:008:0224, яка розташована за межами населених пунктів на території Нижньосироватської сільської ради.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач на законних підставах отримала дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, належним чином погодила розроблений проект землеустрою 01 червня 2018 року та мала очікувати прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області рішення про затвердження цього проекту й надання їй земельної ділянки у власність, однак, всупереч її очікуванням та вимогам закону, Головне управління Держгеокадастру у Сумській області передало спірну земельну ділянку в комунальну власність сільської ради, чим порушило права позивача, які підлягають судовому захисту.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

У листопаді 2019 року Головне управління Держгеокадастру у Сумській областізвернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що вирішуючи спір, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивач не вжила всіх передбачених законом заходів, щоб отримати спірну земельну ділянку у власність, оскільки до моменту передачі земельної ділянки в комунальну власність не надавала на затвердження проект землеустрою і, відповідно, у Головного управління Держгеокадастру у Сумській області не було підстав для прийняття рішення про його затвердження. Тому вважає, що передача спірної земельної ділянки в комунальну власність не порушує права та інтереси позивача на цю земельну ділянку.

Окрім цього вказує, що даний спір є публічно-правовим, у зв'язку з чим не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, про що Головне управління Держгеокадастру у Сумській області зазначало в суді апеляційної інстанції, однак апеляційний суд на це уваги не звернув.

Також у листопаді 2019 року Нижньосироватська сільська рада звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що передача спірної земельної ділянки в комунальну власність сільської ради здійснена Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області в межах та в спосіб, передбачений чинним законодавством України, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 31 січня 2018 року № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад", при цьому будь-яких застережень чи обмежень щодо передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, на які надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, вказане розпорядження не містить, а тому судові рішення судів попередніх інстанції є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Сумській областіта витребувано матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 13 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційної скаргою Нижньосироватської сільської ради.

21 грудня 2019 року справа № 587/624/19 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_1 надіслала відзив на касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ". Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

За вказаних обставин тут і надалі положення ЦПК України застосовуються у редакції, яка діяла до 08 лютого 2020 року.

Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина 2 статті 389 ЦПК України).

Відповідно до частини 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 30 жовтня 2014 року звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області із заявою від 20 жовтня 2014 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Червоненської сільської ради Сумського району Сумської області.

Листом від 24 листопада 2014 року № 0-269/21-14-СГ Головне управління Держгеокадастру у Сумській області відмовило позивачу в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 04 травня 2017 року в справі № 818/505/15, яка набрала законної сили 30 травня 2017 року, визнано протиправною та скасовано зазначену вище відмову Головного управління Держгеокадастру у Сумській області в наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки, а також зобов'язано Головне управління Держгеокадастру у Сумській області надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки у власність.

На виконання цієї постанови суду наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22 травня 2017 року № 18-3707/16-17-СГ ОСОБА_1 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність спірної земельної ділянки.

Пунктом 2 наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 22 травня 2017 року № 18-3707/16-17-СГ "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою" встановлено, що розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає погодженню та затвердженню відповідно до вимог чинного законодавства.

На підставі цього наказу та договору № 25-В про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 19 липня 2017 року сертифікованим інженером-землевпорядником був розроблений відповідний проект землеустрою.

Висновком Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01 червня 2018 року № 4615/88-18 за принципом екстериторіальності було погоджено проект землеустрою щодо відведення позивачу вказаної земельної ділянки у власність. У висновку, зокрема, зазначено, що проект землеустрою відповідає вимогам законодавства та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам; зауважень та пропозицій до проекту землеустрою немає.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 06 червня 2018 року № 18-3859/16-18-СГ передано спірну земельну ділянку, яка запроектована для відведення у власність позивачу для ведення особистого селянського господарства, до земель комунальної власності Нижньосироватської сільської ради у складі земельної ділянки площею 7,6191 га з кадастровим номером undefined.

У цей же день начальником Головного управління Держгеокадастру в Сумській області на в. о. голови Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області складений акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення у комунальну власність, який є підставою для державної реєстрації права комунальної власності Нижньосироватської сільської ради на зазначені в додатку земельні ділянки.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статтеі 14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 3 статті 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями відповідно до повноважень, визначених частиною 3 статті 22 ЗК України (частина 1 статті 117 ЗК України).

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 6 статті 118 ЗК України.

частини 6 статті 118 ЗК України, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Згідно з частиною 8 статті 118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому частиною 8 статті 118 ЗК України.

За положеннями цієї статті проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених частини 9 статті 118 ЗК України, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Частиною 13 статті 123 ЗК України визначено, що підставою відмови в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Таким чином, у разі прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність одночасно вирішується питання про надання земельної ділянки у власність.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 816/1920/17.

У пунктах 38,39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зроблено висновок про те, що обов'язок діяти добросовісно поширюється на обидві сторони. Так, може кваліфікуватися як недобросовісна така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову в наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проекту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проекту землеустрою та затверджує цей проект щодо іншої особи.

У справі, яка переглядається, установлено, що позивач вжила всіх передбачених законом заходів, щоб отримати у власність спірну земельну ділянку, оскільки отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, належним чином погодила цей проект землеустрою 01 червня 2018 року та мала очікувати прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області рішення про його затвердження, однак 06 червня 2018 року (через п'ять днів після погодження проекту) Головне управління Держгеокадастру у Сумській області передало земельну ділянку в комунальну власність сільської ради.

За викладених обставин, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, обґрунтовано вважав, що оскаржуваний наказ від 06 червня 2018 року в частині передачі в комунальну власність Нижньосироватської сільської ради спірної земельної ділянки, порушує права та законні інтереси позивача, у зв'язку з чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання його незаконним та скасування в цій частині.

При цьому, оскільки позовні вимоги заявлені позивачем на захист порушеного права на одержання у власність земельної ділянки, а на підставі оскаржуваного наказу Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у Нижньосироватської сільської ради виникло речове право, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, то цей спір стосується приватноправових відносин, а тому доводи касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про те, що спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є безпідставними.

Інші аргументи касаційних скарг не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявників з висновками судів стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.

Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов'язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті й законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстав для їх скасування немає.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, Нижньосироватської сільської ради залишити без задоволення, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, немає підстав для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Головного управління Держгеокадастру у Сумській області та Нижньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 18 липня 2019 року та постанову Сумського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийВ. І. КратСудді:Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. Ю.

Тітов