Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.12.2018 року у справі №139/1141/17

Постанова

Іменем України

03 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 139/1141/17

провадження № 61-48148св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (у ході розгляду справи змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»), ОСОБА_3,

представник акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - Крапівцева ОленаОлександрівна,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року у складі судді Тучинської Н. В. та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М., Войтка Ю. Б.

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»), ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитно-заставного договору та зобов'язання вчинити дії.

Позовна заява мотивована тим, що він у березні 2012 року придбав у ОСОБА_6 автомобіль Hyundai Tucson, який було зареєстровано у Немирівському міжрайонному реєстраційно-екзаменаційному відділі м. Немирів Вінницької області та отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_7, номерний знак НОМЕР_1.

У 2017 році йому стало відомо, що придбаний ним автомобіль внесено до Державного реєстру обтяжень рухомого майна з 01 серпня 2008 року відповідно до кредитно-заставного договору транспортного засобу від 30 липня 2008 року, укладеного між Мурованокуриловецьким відділом ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 Об'єктом обтяження за спірним договором застави є вказаний автомобіль.

Посилався на те, що зазначений транспортний засіб було придбано ОСОБА_7 у торгівельній організації у розстрочку 24 травня 2007 року та постановлено на облік, отримано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 та номерний знак НОМЕР_2.

Крім того, протягом 2007-2012 років вказаний автомобіль неодноразово був предметом договорів купівлі-продажу та перереєстровувався, під час реєстрацій не було виявлено факту наявності обтяжень чи заборон відчуження.

Ураховуючи те, що за номерним знаком НОМЕР_4, відповідно до інформації з територіального сервісного центру, ніколи не було зареєстровано автомобіль Hyundai Tucson 2007 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 2.0, номер кузова НОМЕР_3, а за ОСОБА_3, який є власником автомобіля за кредитним договором, не було зареєстровано вказаний транспортний засіб, вважав себе добросовісним набувачем, оскільки цей автомобіль не міг бути предметом застави за кредитно-заставним договором.

Крім того, на момент укладення кредитно-заставного договору між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, власником автомобіля був ОСОБА_7, який не був стороною вказаного договору застави, тоді як заставодавцем майна може бути його власник.

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд: визнати недійсним кредитно-заставний договір від 30 липня 2008 року № VIUWA800000291, який укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Вінницької філії Мурованокуриловецького відділу та ОСОБА_3 у частині визначення предметом застави автомобіль Hyundai Tucson 2007 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 2.0, кузова НОМЕР_5; зобов'язати ПАТ КБ «ПриватБанк» звернутися із заявою до Державного підприємства «Національні інформаційні системи» про вилучення з державного реєстру обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження та заборону відчуження вказаного автомобіля.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року позов ОСОБА_8 задоволено.

Визнано недійсним кредитно-заставний договір від 30 липня 2008 року № VIUWA800000291 у частині визначення предметом застави автомобіля Hyundai Tucson 2007 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 2.0, № кузова НОМЕР_5.

Припинено та виключено з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, обтяження автомобіля Hyundai Tucson 2007 року випуску, чорного кольору, об'єм двигуна 2.0, № кузова НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_4, внесеного у реєстр Дніпропетровською філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 01 серпня 2008 року за № 7674220 і зміненого цим реєстратором 11 червня 2013 року, щодо боржника за договором від 30 липня 2008 року № VIUWA800000291 ОСОБА_3

Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 у рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 280 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що кредитно-заставний договір у частині визначення предмета застави не відповідає вимогам Закону України «Про заставу», оскільки на момент укладення вказаного договору автомобіль належав на праві власності не позичальнику ОСОБА_3, а на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 ОСОБА_7, який не є стороною договору. Суд дійшов висновку, що позивач придбав автомобіль на законних підставах і є його добросовісним набувачем, проте не у повній мірі може використовувати своє право власності на транспортний засіб через вказане обтяження.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» залишено без задоволення, а рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року - без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд зазначив, що при відчуженні спірного автомобіля ОСОБА_3, ОСОБА_7 не було дотримано порядку зняття з обліку та реєстрації транспортного засобу в органах державної автомобільної інспекції за новим власником, що унеможливлювало подальше розпорядження вказаним транспортним засобом, зокрема і його передача у заставу банку.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій є необґрунтованими та такими, що ухвалені без повного з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального й процесуального права. Вказає, що відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає свою силу, якщо за однією з підстав, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Посилається на постанову Верховного Суду України від 19 листопада 2014 року у справі № 6-148цс14, у якій зазначено, що реалізація майна, відчуження майна без припинення обтяжень, не припиняє застави, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи, тому на неї може бути звернено стягнення з підстав, передбачених статтями 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень». При цьому, передаючи автомобіль у заставу, ОСОБА_3 надав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 від 30 липня 2008 року.

Враховуючи те, що ОСОБА_3 свої зобов'язання за кредитним договором від 30 липня 2008 року не виконує, сторони вказаного договору не виявляли бажання на зміну та розірвання договору, тому відсутні підстави для визнання недійсним вказаного кредитно-заставного договору. При цьому посилається на те, що позивач не є стороною спірного договору, тому не має права просити визнати його недійсним.

Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

30 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір № VIUWA800000291, за умовами якого банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 80 000 грн на придбання автомобіля, а позичальник зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі відповідно до договору.

Відповідно до пункту 16.7 вказаного договору у заставу банку надано автомобіль марки Hyundai Tucson 2007 року випуску, чорного кольору, об`ємом двигуна 2.0, номер кузова НОМЕР_5, номерний знак НОМЕР_4, який належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9 від 30 липня 2008 року.

Згідно із заявою на видачу готівки від 30 липня 2008 року № 45 ОСОБА_3 отримав кредитні кошти відповідно до кредитного договору від 30 липня 2008 року у сумі 80 000 грн.

З копії довідки-рахунка від 30 липня 2008 року № 822508 вбачається, що ОСОБА_3 продано й видано автомобіль марки Hyundai Tucson 2007 року номер кузова НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_9.

Відповідно до заяви від 30 липня 2008 року ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_3 повністю виплатив грошову суму у розмірі 80 000 грн - борг по оплаті вартості автомобіля марки Hyundai Tucson 2.0, номер кузова НОМЕР_5, 2007 року випуску згідно з довідкою рахунком.

Згідно з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12 грудня 2017 року № 54292545 Дніпропетровською філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 01 серпня 2008 року зареєстровано обтяження за № 7674220 і змінене цим реєстратором 11 червня 2013 року транспортного засобу Hyundai Tucson 2.0, номер кузова НОМЕР_5, номер державної реєстрації НОМЕР_4, щодо боржника за договором від 30 липня 2008 року № VIUWA800000291 ОСОБА_3

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк»підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Згідно з частинам першою та п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (частина перша статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про заставу» передбачено, що заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що кредитно-заставний договір у частині визначення предмета застави не відповідає вимогам Закону України «Про заставу», оскільки на момент укладення вказаного договору від 30 липня 2008 року автомобіль належав на праві власності не ОСОБА_3, а ОСОБА_7, який не є стороною договору.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивач придбав автомобіль на законних підставах у ОСОБА_6 і являється його добросовісним набувачем, проте не у повній мірі може використовувати своє право власності на транспортний засіб через вказане обтяження.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погодитися не можна.

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 27 Закону України «Про заставу» визначено, що застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи; застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги.

Реалізація майна, що є предметом застави, не припиняє заставу, тому застава зберігає чинність при переході права власності на предмет застави до іншої особи.

Указані висновки узгоджуються з правовими висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 19 листопада 2014 року у справі № 6-168цс14.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що при продажу предмета застави іншій особі, застава не припиняється та зберігає чинність, так як заставодержатель (у цьому випадку ПАТ КБ «ПриватБанк») є добросовісним обтяжувачем.

Судами встановлено, що сторонами спірного договору застави від 30 липня 2008 року є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, які погодили усі його умови та жодних побажань щодо зміни чи розірвання цього договору не висловили.

Згідно зі статтею 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Вимога про визнання правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

У силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.

Частиною другою статті 586 ЦК України передбачено, що заставодавець має право відчужувати предмет застави, передавати його у користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься у частині другій статті 17 Закону України «Про заставу».

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, що придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі статтею 388 ЦК України за умови відсутності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

Відповідно до інформації з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 12 грудня 2017 року № 54292545 Дніпропетровською філією Державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 01 серпня 2008 року зареєстровано обтяження за № 7674220 і змінене цим реєстратором 11 червня 2013 року транспортного засобу Hyundai Tucson 2.0, номер кузова НОМЕР_5, номер державної реєстрації НОМЕР_4, щодо боржника за договором від 30 липня 2008 року № VIUWA800000291 ОСОБА_3 (том 1, а. с. 11).

Вказане свідчить, що транспортний засіб, який є предметом застави, був відчужений за наявності у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього майна, тому висновки суду першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, про те, що позивач придбав автомобіль на законних підставах і є його добросовісним набувачем, є необґрунтованими та суперечать наведеним нормам матеріального права.

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 не є добросовісним набувачем вказаного транспортного засобу, то ним не підтверджено порушення його прав вчиненням спірного кредитно-заставного договору від 30 липня 2008 року, тобто не доведено підстав для задоволення його позовних вимог про визнання вказаного правочину недійсним та припинення й виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна обтяження автомобіля Hyundai Tucson, номерний знак НОМЕР_4.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судами повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

При поданні апеляційної скарги банком підлягало сплаті 1 920 грн, а при поданні касаційної скарги сплачено 2 560 грн.

Сплата коштів у вказаних розмірах підтверджується наявними у матеріалах справи квитанціями, тому вони підлягають стягненню з позивача на користь АТ КБ «ПриватБанк», так як колегія суддів задовольняє касаційну скаргу банку повністю, скасовує судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалює нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1відмовляє.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 29 травня 2018 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 11 вересня 2018 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», ОСОБА_3 про визнання недійсним кредитно-заставного договору та зобов'язання вчинити дії відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_6) на користь акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) судові витрати за сплату судового збору за подання: апеляційної скарги у розмірі 1 920 гривень та касаційної скарги у розмірі 2 560 гривень, а всього 4 480 (чотири тисячі чотириста вісімдесят) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В.Черняк