Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.10.2025 року у справі №761/23680/23
Постанова КЦС ВП від 22.09.2025 року у справі №761/23680/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2025 року

м. Київ

справа № 761/23680/23

провадження № 61-5832св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - державний виконавець Дзябко Сергій Іванович,

заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Власюк Катерина Петрівна, на постанову Київського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О., від 09 квітня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог скарги

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на постанову державного виконавця.

2. Скарга мотивована тим, що в провадженні Тячівського відділу державної виконавчої служби Тячівського району Закарпатської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів) перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2, яке відкрите на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року про забезпечення позову у справі №761/23680/23 (провадження № 2-з/761/798/23)

3. 12 лютого 2024 року заступник начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Тячів)

(далі - Тячівський ВДВС) Дзябко С. І. прийняв постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою реєстрації та проживання дитини:

АДРЕСА_1 .

4. 14 березня 2024 року заступник начальника Тячівського ВДВС

Дзябко С. І. прийняв нову постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою: вул. Поштовий провулок, 5, м. Тячів, Тячівський р-н, Закарпатська обл., (розважальний центр для дітей «Смайл Кідс»).

5. ОСОБА_1 вважає, що постанова від 14 березня 2023 року прийнята неправомірно та підлягає скасуванню, оскільки державний виконавець не врахував позицію боржника, який діє в інтересах дитини, як її законний представник, не врахував інтереси дитини та позицію дитячого психолога Леонтєвої С. І. , яка має налагоджений контакт з дитиною та глибоке розуміння аргументації позиції та інтересів дитини.

6. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову про визначення місця побачення з дитиною від 14 березня 2024 року, прийняту у виконавчому провадженні

№ НОМЕР_2 заступником начальника Тячівського ВДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного МУ МЮ (м. Тячів) Дзябко С. І.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

7. Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня

2024 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

8. Відмовляючи у задоволенні скарги, районний суд вважав, що у діях державного виконавця відсутні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року у справі № 761/23680/23 не визначено конкретну адресу, за якою мають відбуватися побачення стягувача з дитиною і не зазначено, що ці побачення мають відбуватися саме за адресою реєстрації та проживання дитини.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

9. Постановою Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 25 вересня 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про задоволення скарги.

Визнано неправомірною та скасовано постанову про визначення місця побачення з дитиною від 14 березня 2024 року, винесену в рамках

ВП № НОМЕР_2 заступником начальника Тячівського ВДВС у Тячівському районі Закарпатської області Західного МУ МЮ (м. Тячів) Дзябко С. І. Вирішено питання розподілу судових витрат.

10. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд встановив, що державний виконавець не здійснив виклик сторін виконавчого провадження для узгодження з ними місця та часу побачень стягувача з дитиною з урахуванням інтересів та стану дитини, чим порушив вимоги пункту 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5).

Короткий зміст вимог касаційної скарги

11. У касаційній скарзі ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Власюк К. П., просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

12. У травні 2025 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє представник - адвокат Власюк К. П., подала касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року.

13. Ухвалою Верховного Суду від 26 травня 2025 року відкрито касаційне провадження, витребувано із суду першої інстанції матеріали справи, які у червні 2025 року надійшли до Верховного Суду.

14. Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2025 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права при вирішенні скарги на постанову державного виконавця у виконавчому провадженні щодо визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з матір`ю.

16. Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року про забезпечення позову, яка є виконавчим документом, було визначено місцем виконання судового рішення м. Тячів без конкретної адреси та без вказівки на те, що виконання ухвали має відбуватись саме за адресою місця реєстрації чи проживання дитини.

17. Заявниця наголошує, що специфіка діяльності виконавця, під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем.

18. Вважає, що оскільки ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року не було визначено конкретної адреси побачень з дитиною, то державний виконавець, маючи дискреційні повноваження, міг визначити місце побачення стягувача з дитиною у межах

м. Тячів Закарпатської області.

19. Визначаючи оскарженою постановою від 14 березня 2024 року місце побачення стягувача з дитиною у розважальному центрі «Смайл Кідс», державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень, у спосіб і порядку, які визначені виконавчим документом та в інтересах дитини.

20. Щодо недотримання державним виконавцем вимог пункту 5 розділу ІХ Інструкції № 512/5, то боржник ОСОБА_1 09 січня 2024 року звертався до державного виконавця із заявою, відповідно до якої пропонував визначити місце побачень з дитиною за адресою проживання дитини:

АДРЕСА_2 , а отже боржник висловив свою позицію щодо місця побачень дитини зі стягувачем.

21. Крім того, боржник, оскаржуючи до суду постанову державного виконавця від 14 березня 2024 року, не посилався як на підставу оскарження на недотримання виконавцем вимог пункту 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень від 02 квітня 2012 року № 512/5, а суд апеляційної інстанції, задовольнивши скаргу з цих підстав, фактично порушив положення частини шостої статті 367 ЦПК України.

22. Звертає увагу, що сторони виконавчого провадження, отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження її не оскаржували з тих підстав, що державний виконавець не викликав їх для узгодження місця побачення стягувача з дитиною.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу та відомості про інші процесуальні звернення учасників справи

23. У червні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат

Якименко М. М. подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а постанову апеляційного суду залишити без змін.

24. Відзив мотивований тим, що чинним законодавством України чітко визначені умови, коли державний виконавець має право визначити місце побачення без врахування позицій боржника, і у цій справі такі умови не настали. Обираючи один із запропонованих сторонами виконавчого провадження варіантів місця зустрічі матері з дитиною, державний виконавець мав мотивувати свій вибір з урахуванням інтересів дитини.

25. У серпні 2025 року представник ОСОБА_2 - адвокат

Власюк К. П. подала до Верховного Суду письмові пояснення, в яких повторно, звертає увагу, що ОСОБА_1 не обґрунтовував свою скаргу невиконанням державним виконавцем вимог пункту 5 Розділу ІХ Інструкції № 512/5.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

26. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва про забезпечення позову від 14 листопада 2023 року у справі № 761/23680/23 (провадження

№2-з/761/798/2023) заяву представника ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей Тячівської районної державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною матір`ю, яка проживає окремо від неї та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною - задоволено частково.

Забезпечено позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_2 , до набрання судовим рішенням законної сили, а саме у

м. Тячеві, Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні:

з 10 год 00 хв кожної першої суботи до 20 год 00 хв кожної першої неділі;

з 10 год 00 хв кожної третьої суботи до 20 год 00 хв кожної третьої неділі; з

10 год 00 хв кожної п`ятої суботи до 20 год 00 хв кожної п`ятої неділі.

Перші три зустрічі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_2 , забезпечено в присутності батька - ОСОБА_1 , та за участі психолога, присутність якого має бути забезпечена батьками (або одного з них).

Присутність психолога має бути забезпечено з 10 год 00 хв по 17 год 00 хв.

Заборонено перетин державного кордону ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , УНЗР НОМЕР_1 без згоди та/або супроводу батька ОСОБА_1 .

В решті вимог заяви відмовлено.

27. На виконанні у заступника начальника Тячівського ВДВС

Дзябко С. І. перебуває виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання ухвали Шевченківського районного суду міста Києва про забезпечення позову від 14 листопада 2023 року у справі № 761/23680/23. Виконавче провадження відкрито 29 грудня 2023 року.

28. 12 лютого 2024 року заступник начальника Тячівського ВДВС

Дзябко С. І. прийняв постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою реєстрації та проживання дитини: АДРЕСА_1 .

29. 14 березня 2024 року заступник начальника Тячівського ВДВС

Дзябко С. І. прийняв постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , (розважальний центр для дітей «Смайл Кідс»).

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

30. Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

31. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

32. Згідно з частиною п`ятою статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

33. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

34. Частинами першою, другою статті 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

35. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка підлягає застосуванню згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України.

36. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

37. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

38. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

39. Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

40. Відповідно до статті 447 ЦПК України (у редакції, чинній на час звернення до суду з цією скаргою) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

41. Згідно зі статтею 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

42. Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

43. Виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

44. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

45. Специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною лише у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем. У разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням (див., постанови Верховного Суду

від 09 листопада 2022 року в справі № 753/11909/21 від 05 квітня 2023 року у справі № 210/529/19).

46. Відповідно до частини першої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

47. Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

48. Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

49. Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

50. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

51. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

52. У розглядуваній справі судами встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року у справі № 761/23680/23 частково задоволено заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за її позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні дитини з матір`ю та встановлення порядку участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Забезпечено позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з

матір`ю - ОСОБА_2 , до набрання судовим рішенням законної сили, а саме у м. Тячеві, Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні:

з 10 год. 00 хв. кожної першої суботи до 20 год. 00 хв. кожної першої неділі;

з 10 год. 00 хв. кожної третьої суботи до 20 год. 00 хв. кожної третьої неділі;

з 10 год. 00 хв. кожної п`ятої суботи до 20 год. 00 хв. кожної п`ятої неділі.

Перші три зустрічі ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю - ОСОБА_2 , забезпечено в присутності батька - ОСОБА_1 , та за участі психолога, присутність якого має бути забезпечена батьками (або одного з них). Присутність психолога має бути забезпечено з 10 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв.

Заборонено перетин державного кордону ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , УНЗР НОМЕР_1 без згоди та/або супроводу батька ОСОБА_1 . В решті вимог заяви відмовлено.

53. Вказане судове рішення перебуває на виконанні у Тячівському ВДВС.

54. Постановою заступника начальника Тячівського ВДВС

Дзябко С. І. від 29 грудня 2023 року було відкрито виконавче провадження

№ НОМЕР_2.

55. 12 лютого 2024 року заступник начальника Тячівського ВДВС

Дзябко С. І. прийняв постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою реєстрації та проживання дитини: АДРЕСА_1 .

56. 14 березня 2024 року заступник начальника Тячівського ВДВС

Дзябко С. І. прийняв постанову про визначення місця побачення з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 , (розважальний центр для дітей «Смайл Кідс»).

57. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цією скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови про визначення місця побачення з дитиною від 14 березня 2024 року, посилався на те, що виконавцем при її винесенні не враховано позицію боржника, який діє в інтересах дитини, як законний представник, не враховано інтереси дитини та не враховано позицію дитячого психолога - Леонтєвої С. І. , яка має налагоджений контакт з дитиною та глибоке розуміння аргументації позиції та інтересів дитини.

58. Вирішуючи скаргу, суд першої інстанції встановив, що ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва в справі

№ 761/23680/23 від 14 листопада 2023 року не визначено конкретну адресу, за якою мають відбуватися побачення стягувача з дитиною, і не зазначено, що такі побачення мають відбуватися саме за адресою реєстрації та проживання дитини.

59. Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1 , районний суд вважав, що у діях державного виконавця відсутні порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження», оскільки ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 листопада 2023 року у справі № 761/23680/23 не визначено конкретну адресу, за якою мають відбуватися побачення стягувача з дитиною і не зазначено, що ці побачення мають відбуватися саме за адресою реєстрації та проживання дитини.

60. Суд першої інстанції правильно врахував, що специфіка діяльності виконавця під час виконання рішення суду про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною полягає насамперед у тому, що виконавець може на власний розсуд визначати час та місце побачення з дитиною у тому випадку, якщо такі умови не визначив суд у рішенні, яке виконується виконавцем.

61. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частина друга статті 12 ЦПК України).

62. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

63. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (частина шоста статті 367 ЦПК України).

64. Апеляційний суд, задовольняючи скаргу, не врахував, що в скарзі, поданій до суду першої інстанції, ОСОБА_1 не посилався на те, що державним виконавцем не було здійснено виклик сторін виконавчого провадження для узгодження місця та часу проведення побачень стягувача з дитиною.

65. При скасуванні ухвали суду першої інстанції апеляційний суд не вказав, з урахування підстав на яких подавалася скарга, яким саме чином зміна виконавцем місця побачення стягувача з дитиною не враховує інтереси дитини.

66. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 вересня 2025 року у справі № 761/23680/23 за скаргою ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Тячівського ВДВС Дзябко С. І. про визначення місця побачення дитиною від 03 травня 2024 року у тому ж виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

67. За змістом частини третьої статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

68. Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

69. З огляду на те, що законна та обґрунтована ухвала суду першої інстанції була помилково скасоване апеляційним судом, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення касаційної скарги та скасування постанови апеляційного суду із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Керуючись статтями 400 409 413 416 ЦПК України ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Власюк Катерина Петрівна, задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного суду від 09 квітня 2025 року скасувати, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 25 вересня 2024 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович