Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2024 року

м. Київ

справа № 165/3826/21

провадження № 61-2450св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Волинській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради, Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Улибіна-Вельгус Марта Віталіївна, на постанову Волинського апеляційного суду у складі колегії суддів: Здрилюк О. І., Бовчалюк З. А., Карпук А. К., від 17 січня 2024 року і виходив з наступного.

Зміст заявлених позовних вимог

1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Волинській області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: служба

у справах дітей виконавчого комітету Нововолинської міської ради, Володимирський відділ державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Львів, про зняття арешту з майна.

2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2009 року його було засуджено до покарання з конфіскацією майна. На виконання вироку суду в частині конфіскації майна заступником начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 1-36 від 05 жовтня 2009 року. За результатами проведених виконавчих дій 17 жовтня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Позивач вказував, що на виконанні у державного виконавця перебувало також інше виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 1/0301/147 від 05 листопада 2012 року, виданого Володимир-Волинським міським судом Волинської області щодо виконання вироку суду про конфіскацію усього належного йому майна. За результатами проведених виконавчих дій 16 травня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

4. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу

від 17 жовтня 2011 року зазначено, що 1/2 частина квартири АДРЕСА_1 не була реалізована на прилюдних торгах у зв`язку з відсутністю купівельного попиту. Також зазначено, що слід припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення, а виконавчий лист може бути повторно пред`явлений до виконання у строк до 17 жовтня 2013 року, чого стягувачем зроблено не було. В іншому виконавчому провадженні була аналогічна постанова про повернення виконавчого документа стягувачу.

5. Звертав увагу, що згідно з відповіддю начальника Нововолинського ВДВС у Володимир-Волинському районі Волинської області, строк зберігання виконавчих проваджень, переданих до архіву органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, становить три роки, крім виконавчих проваджень за постановами про накладення адміністративного стягнення, строк зберігання яких становить один рік.

6. Позивач посилався на те, що згідно з даними АСВП станом на день звернення до суду відкритих виконавчих проваджень щодо нього немає. Він є спадкоємцем матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті якої залишилося спадкове майно, а саме: належна їй частка у квартирі АДРЕСА_1 . При зверненні до нотаріуса він дізнався про накладення арешту на усю квартиру, хоча відносно матері ніколи не було відкрито жодного виконавчого провадження. У спірній квартирі він проживає разом із сім`єю, яка складається з дружини та двох дітей.

7. За наведених обставин він позбавлений можливості реалізувати свої права, як власник, оскільки накладення арешту на квартиру перешкоджає йому розпоряджатися цим майном.

8. З урахуванням наведеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив скасувати арешт, накладений постановою заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Корнійчука І. М. АА870619 від 21 жовтня 2009 року, реєстраційний номер обтяження 10312285 та постановою заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Харченка А. М. НОМЕР_1 від 07 грудня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 13359791, на все нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

9. Рішенням Нововолинського міського суду Волинської області

від 19 грудня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

10. Скасовано арешт, накладений постановою заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Корнійчуком І. М. АА870619 від 21 жовтня 2009 року, реєстраційний номер обтяження 10312285 від 07 грудня 2012 року, та постановою заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ

Харченком А. М. НОМЕР_1 від 07 грудня 2012 року, реєстраційний номер обтяження 13359791, на все нерухоме майно, а саме квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

11. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щонаявність обтяження, накладеного на все нерухоме майно, порушує право власності позивача ОСОБА_1 , оскільки він обмежений у праві розпорядження належним йому майном на власний розсуд, за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Врахувавши те, що при виконанні вироку суду державним виконавцем було накладено арешт на спірну квартиру у цілому, в тому числі на частку, яка не належала позивачу, враховуючи також думку представника служби у справах дітей відносно прав неповнолітніх дітей позивача, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

12. Постановою Волинського апеляційного суду від 17 січня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Волинській області задоволено частково. Рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 грудня 2022 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

13. Постанова апеляційного суду мотивована тим, щоналежна позивачу на дату накладення арештів 1/2 частка спірної квартири вироками судів конфіскована у дохід держави, а на іншу 1/2 частку квартири арешт не накладався, отже відсутні підстави для задоволення позову.

14. Також апеляційний суд вказав, що оскільки за виконавчими документами необхідно вчинити інші дії, а саме конфіскацію майна в дохід держави, то від її імені стягувачами виступають органи державної податкової служби. У цьому випадку - це Головне управління Державної податкової служби в Волинській області. Тому посилання відповідача на ту обставину, що він не є належним відповідачем, оскільки не являється стягувачем за виконавчими провадженнями, відхилені апеляційним судом.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 15 лютого 2024 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Улибіна-Вельгус М. В., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 17 січня

2024 року та залишити в силі рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 грудня 2022 року.

16. Підставами касаційного оскарження судового рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року у справі № 1-2/2012, від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18, у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц, від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11, від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20, від 21 червня 2023 року у справі № 721/521/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того указує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Посилається на те, що Волинський апеляційний суд ухвалою від 27 листопада 2023 року безпідставно поновив процесуальний строк та відкрив апеляційне провадження у цій справі, а також зазначає, що суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Заявник стверджує, що покарання у виді позбавлення волі він повністю відбув, тобто вироки виконані у цій частині. У частині конфіскації майна вироки не були виконані, строк на повторне пред`явлення виконавчого листа сплив.

18. Заявник вказує, що апеляційний суд вийшов за межі доводів апеляційної скарги, яку було подано через 11 місяців після винесення міським судом рішення і без сплати судового збору. Апелянт без поважних причин пропустив строк на апеляційне оскарження, а апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження.

19. Згідно з доводами касаційної скарги, наявність протягом тривалого часу (більше 16 років) нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Також заявник звертає увагу на те, що строк на виконання вироку суду сплив (пункт 4 частини першої статті 80 КК України, у редакції чинній на дату винесення вироку).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 165/3826/21.

21. Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року справу

призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

22. Місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 з 12 березня 1996 року.

23. За вказаною адресою зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 .

24. Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 03 грудня

1996 року квартира АДРЕСА_1 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .

25. Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом

від 02 листопада 2007 року спадкоємцем майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є в 1/2 частині син ОСОБА_1 , позивач по справі. Спадкове майно складається з 1/3 частки квартири

АДРЕСА_1 . На 1/6 частку у праві власності на квартиру видано свідоцтво про право на спадщину за законом - дружині померлого ОСОБА_2 .

26. Згідно з копією свідоцтва про право на спадщину за законом

від 09 жовтня 2015 року спадкоємцем майна, яке складається з 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_1 .

27. Вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області

від 05 листопада 2012 року ОСОБА_1 було засуджено за скоєння злочинів, передбачених частиною третьою статті 307, частиною третьою статті 305 Кримінального кодексу України, та призначено покарання на підставі частини першої статті 70 КК України у виді позбавлення волі на строк вісім років шість місяців, з конфіскацією усього належного йому на праві приватної власності майна. На підставі частини четвертої статті 70 КК України остаточне покарання призначено за сукупністю злочинів за вироком Луцького міськрайонного суду від 09 квітня 2009 року і цим вироком шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців з конфіскацією психотропних речовин, що були предметом контрабанди, та з конфіскацією всього належного йому на праві приватної власності майна.

28. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на нерухоме майно, яке належало ОСОБА_1 , накладено арешт постановою заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Корнійчука І. М. від 21 жовтня 2009 року та постановою заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Харченка А. М. від 07 грудня 2012 року.

29. Представник позивача Улибіна-Вельгус М. В. звернулася до Нововолинського відділу у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів)

від 30 липня 2021 року із заявою про зняття арешту.

30. Згідно з повідомленням Нововолинського відділу ДВС у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) від 30 липня 2021 року, на виконання вироку суду у частині конфіскації майна заступником начальника ВДВС Нововолинського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження за № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа № 1-36 від 05 жовтня 2009 року. За результатами проведених виконавчих дій 17 жовтня 2011 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки майно, що зареєстроване за ОСОБА_1 , зокрема 1/2 частина житлової квартири АДРЕСА_1 , не було реалізовано на прилюдних торгах у зв`язку з відсутністю купівельного попиту. Також на виконанні Нововолинського відділу ДВС у Володимир-Волинському районі Волинської області Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Львів) перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 1/0301/147 від 05 листопада 2012 року Володимир-Волинського міського суду Волинської області щодо конфіскації усього належного позивачу майна. За результатами проведених виконавчих дій 16 травня 2013 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України «Про виконавче провадження».

31. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачеві

від 17 жовтня 2011 року у ВП № НОМЕР_2 вказано, що 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 не реалізована на прилюдних торгах у зв`язку з відсутністю купівельного попиту. Постановлено: повернути виконавчий документ стягувачу і припинити чинність арешту майна боржника та скасувати інші заходи примусового виконання рішення. Вказано, що виконавчий лист може бути повторно пред`явлений для виконання у строк до 17 жовтня 2013 року.

32. Відповідно до повідомлення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 січня 2022 року в архіві суду зареєстрована кримінальна справа № 1-36/2009 стосовно ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні відомості щодо виконання вироку Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 квітня 2009 року у частині конфіскації всього належного майна.

33. Згідно з повідомленням Володимир-Волинського міського суду Волинської області у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною третьою статті 307 та частиною третьою статті 305 КК України, копію вироку, довідку та виконавчий лист про конфіскацію майна засудженого ОСОБА_1 було направлено до відділу ДВС Нововолинського МУЮ 23 листопада 2012 року за вих. № 1/11568/2012. На цей час жодної інформації щодо виконання вироку у частині конфіскації майна до суду не надходило.

34. Відповідно до повідомлення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 13 червня 2022 року у матеріалах кримінальної справи

№ 0301/2957/2012 провадження № 1/0301/147/2012 по обвинуваченню ОСОБА_1 за частиною третьою статті 307 та частиною третьою

статті 305 КК України відсутній акт опису майна, яке підлягає конфіскації.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

35. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

36. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.

37. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

38. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

39. У справі, яка переглядається, суди встановили, що вироком суду від 05 листопада 2012 року до ОСОБА_1 застосовано покарання у вигляді конфіскації усього належного йому на праві приватної власності майна.

40. На виконання вироків суду накладено арешт постановою заступника начальника ВДВС Нововолинського МУЮ Корнійчука І. М. від 21 жовтня

2009 року та постановою заступника начальника ВДВС Новоовлинського МУЮ Харченка А. М. від 07 грудня 2012року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

41. На час накладення арешту на майно ОСОБА_1 належала 1/2 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .

42. Право власності на іншу 1/2 частку спірної квартири ОСОБА_1 набув у 2015 році після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Арешт на цю частку не накладався державними виконавцями у 2009 та 2012 роках.

43. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

44. Питання про конфіскацію майна вирішується у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним України та Кримінально-виконавчим кодексом України.

45. Згідно з частиною другою статті 52 КК України додатковим покараннями є, зокрема, конфіскація майна.

46. Покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого (частина перша статті 59 КК України).

47. Статтею 48 КВК України передбачено, що суд, який постановив вирок, який передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна, після набрання ним законної сили надсилає виконавчий лист, копію опису майна і копію вироку для виконання органу державної виконавчої служби, про що сповіщає відповідну фінансову установу. У разі відсутності у справі опису майна засудженого надсилається довідка про те, що опису майна не проводилося. Виконання покарання у виді конфіскації майна здійснюється органом державної виконавчої служби за місцезнаходженням майна відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

48. Конфіскації підлягає майно, що є у власності засудженого. Спори, пов`язані з конфіскацією майна, вирішуються в порядку, встановленому законом (частини перша, третя статті 49 КВК України).

49. Спеціальним законом, що регулював порядок вчинення виконавчих дій на час виконання вироку у частині конфіскації майна, був Закон України

від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV).

50. Виконавчий документ, за яким стягнення не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачеві: якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними; якщо у боржника відсутнє майно, яке він за виконавчим документом повинен передати стягувачу, або майно, визначене виконавчим документом, на яке необхідно звернути стягнення з метою погашення заборгованості (крім коштів), і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункти 2, 6 частини першої статті 47 Закону № 606-XIV).

51. На час звернення зі скаргою та розгляду справи порядок судового оскарження урегульовано Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).

52. Необхідно розрізняти випадки звернення до суду зі скаргою в порядку судового контролю за виконанням судових рішень (рішень, ухвал, постанов судів різних юрисдикцій) та в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби при виконанні рішень інших органів (постанов, наказів, ухвал та інших документів), які є виконавчими документами і підлягають примусовому виконанню відповідно до статті 3 Закону № 1404-VIII.

53. Відповідно до частин першої, другої статті 74 Закону № 1404-VIII рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

54. Враховуючи, що виконавчі листи були видані на виконання вироків суду у частині конфіскації майна, а не на виконання судового рішення у цивільній справі, вимоги ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного державними виконавцями 21 жовтня 2009 року та 07 грудня 2012 року на 1/2 частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала йому на час їх накладення, не можуть бути розглянуті в порядку цивільного судочинства.

55. Подібні висновки узгоджуються з висновками Велика Палата Верховного Суду, які висловлені у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19).

56. Водночас, відсутні підстави для скасування арешту на 1/2 частку спірної, право власності на яку ОСОБА_1 набув у 2015 році після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки арешт на цю частку не накладався державними виконавцями у 2009 та 2012 роках.

57. Статтею 537 КПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час звернення до суду зі скаргою) урегульовані питання, які вирішуються під час виконання вироків. Положеннями статті 539 КПК України визначено порядок вирішення судом питань, які виникають під час виконання вироку. Проте зазначеними нормами закону не встановлено порядку скасування арешту, накладеного в порядку виконання вироку про конфіскацію майна як вид покарання. Відсутнє і посилання на можливість такого скасування за правилами ЦПК України.

58. Крім того, положеннями КПК України (розділом VIII) не встановлено порядок оскарження рішення, дій або бездіяльності органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб стосовно виконання судового рішення щодо конфіскації майна у кримінальному провадженні.

59. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

60. Частиною першою статті 287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

61. З огляду на те, що у ВДВС Нововолинського МУЮ на виконанні перебували виконавчі провадження з виконання виконавчих листів, виданих на виконання вироків суду у частині конфіскації майна, належного на праві власності ОСОБА_1 , відтак ОСОБА_1 , як учасник виконавчого провадження, на підставі положень статті 287 КАС України має право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважає, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено його права, свободи чи інтереси.

62. Подібні висновки виловлено у постанові Верховного Суду від 13 грудня 2023 року у справі № 357/2157/23 (провадження № 61-11393св23).

63. Слід зазначити, що питання про звільнення майна з-під арешту вирішується в порядку, визначеному ЦПК України, у позовному провадженні, якщо такий арешт оспорюють не особи, притягнуті до кримінальної відповідальності (за КПК України 1960 року).

64. Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції дійшов загалом правильного висновку про те, що заявлені позовні вимоги до задоволення не підлягають. Водночас ОСОБА_1 не позбавлений можливості звернутися до суду за захистом своїх прав у порядку, передбаченому КАС України.

65. При зверненні з апеляційною скаргою 22 листопада 2023 рокуна рішення Нововолинського міського суду Волинської області від 19 грудня

2022 року Головним управлінням Державної податкової служби у Волинській області було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з тих підстав, що попередньо своєчасно подана апеляційна скарга була повернута апеляційним судом у зв`язку з несплатою судового збору.

66. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, апеляційний суд в ухвалі від 27 листопада 2023 року надав належну оцінку доводам особи, яка подала апеляційну скаргу, і в межах своїх дискреційних повноважень, визначених статтями 127 354 ЦПК України, об`єктивно вирішив питання щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Зокрема апеляційний суд врахував порядок й умови здійснення видатків державного бюджету під час воєнного стану.

67. Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

68. Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин справи, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання у касаційних скаргах.

69. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

70. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 402 403 409 410 415 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Улибіна-Вельгус Марта Віталіївна, залишити без задоволення.

2. Постанову Волинського апеляційного суду від 17 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович