Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.11.2019 року у справі №306/2248/18

Постанова

Іменем України

29 березня 2021 року

м. Київ

справа № 306/2248/18

провадження № 61-20500св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Свалявський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області,

третя особа - ОСОБА_2,

провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Кожух О. А., Готри Т. Ю., Джуги С. Д.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Свалявського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (далі - Свалявського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області) та просив визнати недійсними: протокол проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0714 га, кадастровий номер 2124010100:01:034:0044, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1; акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 28 січня 2015 року з реалізації вказаного нерухомого майна.

В обґрунтування позову зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка загальною площею 0,0714 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 021302 від 13 лютого 2007 року.

На початку жовтня 2018 року йому стало відомо, що 08 травня 2015 року приватний нотаріус Свалявського районного нотаріального округу Закарпатської області Гуледза А. Г. зареєстрував за ОСОБА_2 право власності на вищевказану земельну ділянку та підставі Акту державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна.

07 червня 2010 року відбулися прилюдні торги, проведені організатором ТОВ "Юнор", з реалізації арештованого майна - належної йому на праві власності земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 0,0714 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Того ж дня складено протокол проведення прилюдних торгів № 070287, переможцем торгів став ОСОБА_2, який придбав вищевказану земельну ділянку за 3 700 грн.

Після знищення виконавчих проваджень 28 січня 2015 року було складено акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна на підставі протоколу прилюдних торгів № 070287 від 07 червня 2010 року.

Разом з тим, на момент проведення прилюдних торгів не існувало відкритих виконавчих проваджень щодо нього як боржника, оскільки виконавчі листи були повернуті стягувачам, тому прилюдні торги відбувалися на підставі неіснуючих документів щодо нього, як боржника.

Прилюдні торги були проведені з порушенням законодавства, організатором торгів не було повідомлено його про день, час та місце проведення прилюдних торгів, а також про стартову ціну продажу майна.

Враховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним протокол проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0714 га, кадастровий номер 2124010100:01:034:0044, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Визнано недійсним акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів від 28 січня 2015 року з реалізації нерухомого майна - земельної ділянки площею 0,0714 га, кадастровий номер undefined, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції виходив з того, що звернення переможця прилюдних торгів із заявою про затвердження результатів торгів поза межами закінченого виконавчого провадження та ненаправлення державним виконавцем копії акту про затвердження прилюдних торгів призвело до порушення права власності ОСОБА_1 з 28 січня 2015 року.

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2019 року скасоване й ухвалене нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у разі, якщо право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача (нового власника), то ефективним способом захисту прав боржника є пред'явлення до суду позову про визнання прилюдних торгів недійсними із залученням стягувача (нового власника) і державної виконавчої служби як відповідачів.

Звертаючись із даним позовом, ОСОБА_1 пред'явив вимоги лише до Свалявського РВ ДВС ГТУЮ у Закарпатській області. Переможець конкурсу ОСОБА_2 був залучений до участі у справі як третя особа.

Оскільки у цій справі новий власник нерухомого майна, яке було реалізоване на прилюдних торгах, не був залучений до участі у справі як співвідповідач, у задоволенні позову слід відмовити.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року і залишити в силі рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2019 року.

В обґрунтування касаційної скарги зазначав, що торги з реалізації майна були проведені з порушенням чинного законодавства, а всі документи щодо проведення таких торгів, які були надані приватному нотаріусу для видачі свідоцтва про право власності, були сфабриковані та підроблені.

Його не повідомляли про дату, час і місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

На момент проведення прилюдних торгів не існувало відкритих виконавчих проваджень, у яких він був боржником, торги відбулися на підставі неіснуючих документів.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали зі Свалявського районного суду Закарпатської області.

17 лютого 2020 року справа № 306/2248/18 надійшла до Верховного Суду.

ОСОБА_2 направив відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX.

Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Суди встановили, що у відділі ДВС Свалявського районного управління юстиції перебували виконавчі провадження: № 1-Я/10 з примусового виконання наказу № 12/203 виданого 03 листопада 2003 року Господарським судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТзОВ "Пропет" суми 23 729,67 грн (2700 грн перераховано) залишок 21 029,67 грн. ; № 4-Я/10 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1871/05 виданого 06 лютого 2006 року Свалявським районним судом про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 суми 11 443,30 грн; № 21-Я/10 з примусового виконання постанови державного виконавця відділу ДВС Свалявського РУЮ від 30 вересня 2008 року про стягнення з ОСОБА_1 170 грн штрафу на користь держави; № 47-Я/10 з примусового виконання постанови державного виконавця відділу ДВС Свалявського РУЮ від 27 березня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 170 грн штрафу на користь держави; виконавче провадження № 102-Я/10 з примусового виконання постанови державного виконавця відділу ДВС Свалявського РУЮ від 29 вересня 2009 року про стягнення з ОСОБА_1 170 грн штрафу на користь держави.

Загальна сума боргу ОСОБА_1 за вказаними провадженнями становила 32 982,97 грн.

07 червня 2010 року відбулися прилюдні торги, проведені організатором ТОВ "Юнор", з реалізації арештованого майна - земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0714 га, що розташована у АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЗК № 021302 від 13 лютого 2007 року.

07 червня 2010 року складено протокол проведення прилюдних торгів № 070287, переможцем торгів став ОСОБА_2, який придбав земельну ділянку за 3 700 грн.

З цієї суми 3 182,00 грн внесено на депозитний рахунок відділу ДВС Свалявського РУЮ, що підтверджено розпорядженням державного виконавця від 03 листопада 2010 року, які розподілені на погашення боргів між виконавчими провадженнями, сплати виконавчого збору, витрат на звіт по експертній оцінці, сум на проведення виконавчих дій.

28 січня 2015 року було складено акт державного виконавця про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна на підставі протоколу прилюдних торгів № 070287 від 07 червня 2010 року.

08 травня 2015 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, видане приватним нотаріусом Свалявського районного нотаріального округу Гуледза А. Г., та було проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на це майно.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з пунктом 9 частини 1 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження", а також рішеннями, які відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають примусовому виконанню.

За змістом статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Реалізація арештованого майна здійснюється, зокрема, шляхом його продажу на прилюдних торгах.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому частини 1 статті 4 ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частиною 2 статті 16, частиною 1 статті 215 ЦК України.

Відповідно до правового висновку, висловленого Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 465/650/16-ц (провадження № 14-356цс18) та від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц (провадження № 14-428цс18), правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів.

Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах, тобто правочин.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав, встановлених частиною 1 статті 215 ЦК України. Якщо право власності на нерухоме майно вже оформлене на нового власника, ефективним способом захисту прав боржника є пред'явлення до суду позову із залученням переможця прилюдних торгів і державного виконавця як відповідачів про визнання правочину недійсним.

Схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-194цс18 та у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі №6-1749цс15, від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16, від 14 червня 2017 року у справі № 6-1804цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Отже, незалучення особи, яка має відповідати за пред'явленим позовом як відповідач чи співвідповідач, є підставою ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову у зв'язку з неналежним складом осіб, які повинні брати участь у розгляді справи.

Враховуючи наведене, правильними є висновки апеляційного суду про відмову у задоволенні позову з огляду на незалучення до участі в справі переможця прилюдних торгів, який в установленому законом порядку зареєстрував право власності на спірне нерухоме майно.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року залишити без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського апеляційного суду від 03 жовтня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков