Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 642/4503/20

провадження № 51 - 3370 км 22

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2022 року стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

уродженця с. Велика Шкарівка

Старокостянтинівського району Хмельницької області,

який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 191, частиною 1 ст. 366 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 червня 2021 року, залишеною без змін ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2022 року, кримінальне провадження № 12020220510001224 від 04 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 191, частиною 1 ст. 366 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

За змістом касаційної скарги прокурор, не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно закрив кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, оскільки, на його думку, обвинувальний акт був направлений до суду в межах строку досудового розслідування. Суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги прокурора щодо необґрунтованості закриття кримінального судом першої інстанції та погодився з його висновками, не врахувавши при цьому, що строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування відповідно до ч. 5 ст. 219 КПК України не включається до строку досудового розслідування.

Від захисника ОСОБА_6 надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення стосовно ОСОБА_7 - без змін.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив скасувати оскаржувану ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Захисник заперечив проти задоволення касаційної скарги прокурора, просив залишити без зміни оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції.

Мотиви Суду

Положенням ст. 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги; перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

У касаційній скарзі прокурор покликається, зокрема, на допущення судом апеляційної інстанції істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

За приписами статті 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального прав з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Таким чином, закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК України тягне за собою скасування судового рішення.

Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов`язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.

Колегія суддів касаційного суду уважає, що суд апеляційної інстанції вказаних вимог закону при перегляді ухвали суду першої інстанції стосовно ОСОБА_7 за апеляційною скаргою прокурора дотримався не в повній мірі.

Так, Жовтневий районний суд м. Харкова ухвалою від 09 червня 2021 року кримінальне провадження № 12020220510001224 від 04 червня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 191, частиною 1 ст. 366 КК України, закрив на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України через направлення обвинувального акта поза межами двомісячного строку досудового розслідування.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції, прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій, із наведенням відповідних обґрунтувань, просив оскаржуване судове рішення скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор посилався на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення строків досудового розслідування і не врахував того, що кінцевою датою закінчення досудового розслідування було 19 липня 2020 року, 08 липня 2020 року стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів, і саме з цієї дати сторона захисту мала можливість знайомитись з матеріалами досудового розслідування. Водночас, ухвалою слідчого судді від 10 серпня 2020 року стороні захисту був встановлений строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 31 серпня 2020 року. Тобто, з 08 липня 2020 року до 31 серпня 2020 року тривав строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування, який за правилами ч. 5 ст. 219 КПК України не включається до строку досудового розслідування. Таким чином, направлення обвинувального акта до суду 02 вересня 2020 року не вважається, на думку прокурора, таким, що відбулося поза межами строків досудового розслідування.

На підтвердження викладеного прокурором до суду касаційної інстанції були надані копії направлених підозрюваному ОСОБА_7 та його захиснику ОСОБА_6 поштовим зв`язком повідомлень про завершення досудового розслідування та відкриття матеріалів кримінального провадження від 08 липня 2020 року разом з графічним підтвердженням цієї інформації через мобільний додаток «Вайбер» на їхні номери телефонів, а також копію заяви захисника ОСОБА_6 від 10 липня 2020 року з відповіддю на вказане повідомлення.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи апеляційну скаргу прокурора без задоволення, коротко зазначив в ухвалі зміст викладених доводів, при цьому належним чином їх не перевірив і не навів переконливих мотивів для їх спростування.

Зі змісту мотивувальної частини ухвали вбачається, що суд апеляційної інстанції при викладенні своєї позиції обмежився лише цитуванням положень кримінального процесуального закону та констатував правильність висновків суду першої інстанції, що не демонструє ретельність і ґрунтовність підходу суду до виготовлення судового рішення під час апеляційного перегляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 .

Наведене свідчить про те, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 цього Кодексу з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого апеляційний суд має врахувати викладене, перевірити належним чином усі доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, та відповідно до вимог ст. 370 КПК України ухвалити законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 441 442 КПК України, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 липня 2022 року стосовно ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3