Історія справи

Постанова

Іменем України

12 лютого 2019 року

м. Київ

справа № 377/136/17

провадження № 51-717км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Анзійчук Ю.В.,

прокурора Віргізової Л.А.,

захисника МедінаВ.Г.,

засудженого ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 на вирок Славутицького міського суду Київської області від

18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від

22 листопада 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110270000007, за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця смтМихайло-Коцюбинського Чернігівського району Чернігівської області, проживаючого та зареєстрованого у АДРЕСА_1, раніше судимого, 04 грудня 2013 року вироком Славутицького міського суду Київської області за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців;

звільнений 02 лютого 2016 року у зв'язку зі зміною покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік 15 днів,

у вчиненні злочинів, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Славутицького міського суду Київської області від

18 вересня 2017 року ОСОБА_2 засуджено до покарання у виді позбавлення волі:

- за ч. 1 ст. 185 КК України - строком на 1 рік;

- за ч. 2 ст. 185 КК України - строком на 2 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України - строком на 3 роки 1 місяць.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено остаточне покарання за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.

На підставі статей 71, 72 КК України до покарання, визначеного за цим вироком, частково приєднано невідбуте покарання, призначене ОСОБА_2за вироком Славутицького міського суду Київської області від 04 грудня 2013 року, й остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 2 місяці.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання за цим вироком зараховано строк попереднього ув'язнення ОСОБА_2з 05 лютого 2017 року

по 30 травня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він 06 січня

2017 року ввечері, перебуваючи на території колишнього підприємства

«21 Вік» на вул. Каштановий проїзд, 1 у м. Славутичі, побачив вантажний автомобіль «Iveco Fector 120 Е24» (д.н.з. НОМЕР_1), належний ОСОБА_3, і вирішив вчинити крадіжку будь-якого майна з указаної автівки. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 розбив скло автомобіля і таємно викрав із нього автомагнітолу «Cyclon МР1006» вартістю 475 20 грн зі встановленою картою памяті microSD «Kingston» об'ємом 4Гб вартістю 119 грн, пляшку антифризу «Luxe G11» об'ємом 4 л вартістю 262 грн, завдавши потерпілому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 856 20 грн.

Також 07 січня 2017 року вночі, ОСОБА_2, перебуваючи на неохоронюваному автомобільному майданчику, розташованому напроти будинку № 13 Московського кварталу в м. Славутичі, побачив автомобіль «Opel Combo»

(д.н.з. НОМЕР_2), належний ОСОБА_4, та вирішив викрасти з автомобіля майно. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив скло автомобіля, звідки таємно, повторно, викрав акумуляторну батарею «Topla 6СТ-78R» вартістю 2 381, 88 грн, завдавши потерпілому ОСОБА_4 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім цього, 20 січня 2017 року близько 08:30 на зупинці автомобільного транспорту, яка розташованої на проспекті ГероївДніпра напроти будинку № 14 Московського кварталу в тому ж місті, ОСОБА_2, побачивши вантажний автомобіль MAN (д.н.з. НОМЕР_3), належний ОСОБА_6, вирішив викрасти з нього акумуляторні батареї. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 таємно, повторно викрав дві акумуляторні батареї «BOX 6СТ-140 А12V/140 Ah/950 A(EN)» загальною вартістю 5247 18 грн, тим завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальної шкоди на зазначену суму.

Також 29 січня 2017 року близько 02:00 год. ОСОБА_2, перебуваючи на неохоронюваному автомобільному майданчику, розташованому напроти

будинку № 13 Московського кварталу в м. Славутичі, побачив автомобіль

«Dachia Logan» (д.н.з. НОМЕР_4), належний ОСОБА_7, і вирішив викрасти з нього майно. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив скло автівки з якої таємно, повторно викрав відеореєстратор «Globex HQS 205B» вартістю 544 50 грн, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, 05 лютого 2017 року о 01:53 ОСОБА_2 з метою викрадення майна прийшов до будинку культури «Енергія», розташованого на проспекті Дружби Народів, 7 у м. Славутичі. Переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, розбив віконний отвір першого поверху і проник до вказаної будівлі, де шляхом пошкодження дверей ЦСД «Кино» зайшов до приміщення, звідки з ігрового залу таємно, повторно викрав телевізор «LG 42LN548C» (серійний номер 309RASJ0H542) вартістю 5 353, 98 грн, який належав ОСОБА_8 В подальшому ОСОБА_2 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, тим самим завдав потерпілому ОСОБА_8 матеріальної шкоди на зазначену суму.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений,посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати рішення місцевого та апеляційного судів і закрити кримінальне провадження щодо нього.

При цьому вказує на неповноту судового розгляду місцевим судом, невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження.

Стверджує, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України і, що у ньому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не надано належної оцінки доводам його апеляційної скарги про відсутність у його діянні складу злочинів, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 185 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавались.

У судовому засіданні захисник та засуджений підтримали касаційну скаргу, прокурор заперечував проти її задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, засудженого та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

При вирішенні питання про наявність підстав зазначених у ч. 1 цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, визначення яких дано у статтях 409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірки цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.

Проте у результаті перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочинів за обставин, установлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.

Так, суд зробив правильний висновок про винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, передбачених частинами 1, 2, 3 ст. 185 КК України; винність засудженого підтверджується: - щодо епізоду від 06 січня 2017 року стосовно викрадення майна потерпілого ОСОБА_3: протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_3 про вчинення крадіжки майна з автомобіля «Iveco Fector» (т. 2 а. п. 1); показаннями потерпілого про виявлення крадіжки та описом викраденого майна; показаннями свідка ОСОБА_9 про те, що 07 січня 2017 року він зустрівся з ОСОБА_2, який продав йому 4 літрову каністру антифризу; протоколом огляду речового доказу від 20 березня 2017 року, інструкції аудіосистеми «Cyclon 1006» (т. 2 а. п. 43); висновком товарознавчої експертизи № 3008/3009/17-24 щодо вартості майна (т. 2 а. п. 156 - 163);

- щодо епізоду від 07 січня 2017 року стосовно викрадення майна потерпілого

ОСОБА_4: протоколом прийняття заяви від потерпілого ОСОБА_4 про вчинення крадіжки майна з автомобіля «Opel Combo» (т. 2 а. п. 22); показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_2 07 січня 2017 року запропонував йому придбати акумулятор для автомобіля, який свідок придбав за

500 грн і віддав ОСОБА_11; показаннями свідка ОСОБА_12 про те, що в ніч із

06-го на 07 січня 2017 року до неї приїхав рідний брат ОСОБА_4 на автомобілі «Opel», який залишив біля будинку і зранку виявив крадіжку з автівки, через декілька днів свідок зустрілася з ОСОБА_2, який передав їй портмоне з документами ОСОБА_4; висновком товарознавчої експертизи № 3008/3009/17-24 щодо вартості майна (т. 2 а. п. 156 - 163); протоколом тимчасового доступу до речей і документів, яким надано дозвіл на отримання інформації про телефонні з'єднання з абонентським номером свідка

ОСОБА_10 (т. 2, а. п. 54, 56);

- щодо епізоду від 20 січня 2017 року стосовно викрадення майна потерпілого ОСОБА_6: протоколом прийняття заяви про вчинення крадіжки майна від потерпілого ОСОБА_6 від 20 січня 2017 року (т. 1, а. п. 217); показаннями свідка ОСОБА_13 про те, що він 20 січня 2017 року з 08:30 до 09:00 з балкону споглядав процес вчинення крадіжки з автомобіля ОСОБА_14, про що повідомив останньому, а сам пішов за будинок куди носили речі, і побачив ОСОБА_2 поруч із двома акумуляторами; показаннями свідка ОСОБА_14 про те, що о 03:30 він поставив автомобіль на стоянці та по дорозі додому зустрів ОСОБА_2 Зранку о 09:00 год. йому зателефонував ОСОБА_13 і повідомив, що з його автомобіля щось виносять; протоколом огляду місця події від 20 січня

2017 року; висновком товарознавчої експертизи № 3008/3009/17-24 щодо вартості майна (т. 2, а. п. 156 - 163); розпискою потерпілого про отримання речових доказів (т. 1, а. п. 237); відеозаписом із міських камер спостереження за 20 січня 2017 року;

- щодо епізоду 29 січня 2017 року стосовно викрадення майна потерпілого ОСОБА_7: протоколом прийняття заяви про викрадення відеореєстратора з автомобіля «Dachia Logan» від потерпілого ОСОБА_7 (т. 1, а. п. 238); протоколом огляду предмета від 20 березня 2017року та розпискою потерпілого про отримання відеореєстратора (т. 1, а. п. 251); показаннями свідка

ОСОБА_10 про те, що в кінці січня 2017 року в нічний час до нього зателефонував ОСОБА_2 і запропонував придбати відеореєстратор, на що свідок погодився; висновком товарознавчої експертизи № 3008/3009/17-24 щодо вартості майна (т. 2 а. п. 156 - 163); протоколом тимчасового доступу до речей і документів, яким надано дозвіл на отримання інформації про телефонні з'єднання зі свідком 29 січня 2017 року о 02:05 (т. 2, а. п. 54, 56);

- щодо епізоду 05 лютого 2017 року стосовно викрадення майна потерпілого ОСОБА_8: протоколом прийняття заяви про вчинення крадіжки від потерпілого ОСОБА_8 від 05 лютого 2017 року; протоколом огляду речового доказу від 20 березня 2017 року та розпискою потерпілого про отримання телевізора (т. 1, а. п. 216); показаннями потерпілого ОСОБА_8, про те, що посередині зими 2017 року о 03:00 йому зателефонували з пульту охорони та повідомили про проникнення у приміщення; показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що на початку лютого 2017 року приблизно о 03:00 йому зателефонував ОСОБА_2 і запропонував придбати плазмовий телевізор, на що він погодився, після чого вони поїхали до приміщення «Лото-Забава», звідки засуджений виніс телевізор; показаннями свідка ОСОБА_15, яка працює у закладі «Лото-Забава»,про те, що в ніч з 05-го на 06 лютого 2017 року приблизно о 02:00 зайшов ОСОБА_2, який заніс у підсобне приміщення плазмовий телевізор марки «LG», повернувшись через 15 хв., він забрав телевізор і пішов; висновком судової товарознавчої та судової автотоварознавчої експертизи від

05 липня 2017 року № 3008/3009/17-24 щодо вартості майна (т. 2, а. п. 156 - 163); відеозаписом камери відеоспостереження за 05 лютого 2017 року (т. 2, а. п. 49); відеозаписами міських камер відеоспостереження за 05 лютого 2017 року (т. 2,

а. п. 58-68); протоколом тимчасового доступу до речей і документів, яким надано дозвіл на отримання інформацію про телефонні з'єднання 05 лютого 2017 року

о 02:04 зі свідком ОСОБА_10 (т. 2, а. п. 54, 56).

Таким чином, зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що суд відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку виклав формулювання обвинувачення, визнаного доведеним, із достатньою конкретизацією встановив і зазначив місце, час, спосіб вчинення злочинів, їх наслідки.

У вироку суду відповідно до вимог ч. 3 ст. 374 КПК України наведено докази, на яких ґрунтується висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_2, досліджених та оцінених із дотриманням положень ст. 94 КПК України. В основу обвинувального вироку покладені виключно ті докази, які не викликають сумнівів у своїй достовірності.

Дії засудженого за частинами 1, 2, 3 ст. 185 КК України суд кваліфікував правильно.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 419 КПК України належно оцінив доводи, викладені в апеляційній скарзі засудженого, в тому числі й ті, на які він послався у касаційній скарзі, та обґрунтовано відмовив у їх задоволенні. При цьому порушень процесуального порядку збирання, дослідження та оцінки наведених судом у вироку доказів апеляційний суд не встановив.

Інші доводи, викладені в касаційній скарзі та матеріали кримінального провадження не містять вказівки на порушення судом першої або апеляційної інстанцій при розгляді провадження норм кримінального процесуального закону, які ставили би під сумнів обґрунтованість прийнятих рішень.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону, за своїм видом і розміром воно є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_2 й попередження вчинення нових злочинів, і відповідає вимогам ст. 50, 65, 70, 71 КК України.

Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, а призначене покарання відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі засудженого, касаційну скаргу має бути залишено без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Славутицького міського суду Київської області від 18 вересня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 22 листопада 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_2 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П. Могильний В.В. Наставний