Історія справи

Постанова ККС ВП від 11.02.2025 року у справі №642/1791/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року

м. Київ

справа № 642/1791/23

провадження № 51-2467км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2023 року та вирок Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023221220000300, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, який зареєстрований та фактично проживає у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.

У відповідності до ст. 76 КК України на період іспитового строку на ОСОБА_7 суд ухвалив покласти такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

За вироком районного суду ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення за таких обставин.

17 лютого 2023 року військовозобов'язаний ОСОБА_7 був запрошений до ІНФОРМАЦІЯ_2 для звірки облікових даних. Того ж дня, точний час у ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_7 прибув за офіційним викликом до вказаного центру, що розташований на вул. Коцарській, 9 у м. Харкові, на виконання вимог Конституції України, Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022 і від 07 листопада 2022 року № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок та військову службу» й інших законів України, а також виданих відповідно до них нормативно-правових актів, проводиться загальна мобілізація на особливий період для призову на військову службу за мобілізацією та проходження медичного огляду.

Згодом ОСОБА_7 було видане направлення від 17 лютого 2023 року № 761 на медичний огляд військово-лікарською комісією (далі - ВЛК) з метою визначення ступеня придатності до військової служби. Підписи ОСОБА_7 у журналі реєстрації направлень на ВЛК, виданих військовозобов`язаному для проходження медичного огляду ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідчать про отримання ним направлення на ВЛК та ознайомлення з адміністративною і кримінальною відповідальністю за ухилення від проходження призову на військову службу за мобілізацією.

У цей же день військовозобов`язаний ОСОБА_7 пройшов медичний огляд районної медичної комісії у ІНФОРМАЦІЯ_2 , за результатами якого ВЛК у відповідності до вимог Положення про військово-лікарську експертизу у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, які підтверджено довідкою від 17 лютого 2023 року № 666, визнала його придатним до військової служби.

Після проходження медичної комісії ОСОБА_7 розподілено до команди НОМЕР_1 на військово-облікову освіту 956647 А на АДРЕСА_2 , працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 і 17 лютого 2023 року о 12:23 вручено під особистий підпис бойову повістку, якою його зобов`язано прибути 18 лютого 2023 року о 18:00 до зазначеного Центру для подальшого відправлення до команди НОМЕР_1 .

Однак, будучи придатним до військової служби та не маючи права на відстрочку від призову на військову службу за мобілізацією, передбаченого ст. 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», військовозобов`язаний ОСОБА_7 усупереч вказаним вимогам законодавства, діючи з умислом, усвідомлюючи наслідки своїх дій, з метою ухилення від призову за мобілізацією, будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, отримавши 17 лютого 2023 року о 12:23 повістку для відправлення до команди НОМЕР_1 , 18 лютого 2023 року о 18:00 до пункту збору, розташованого на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , не прибув, тим самим ухилився від військової служби.

Такі дії ОСОБА_7 суд кваліфікував за ст. 336 КК України як ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

За вироком Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 задоволено. Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2023 року щодо ОСОБА_7 у частині звільнення від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України скасовано. Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. У решті вирок суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_7 з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає висновки та обґрунтування апеляційного суду під час ухвалення вироку стосовно ОСОБА_7 неконкретними та невмотивованими. Стверджує, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою дані стосовно особи обвинуваченого. Акцентує увагу на тому, що згідно з наявними медичними документами, а саме амбулаторною карткою, у ОСОБА_7 виявлено психічні захворювання від народження, а також захворювання серцево-судинної системи. При цьому посилається на довідку клініки Інституту охорони здоров`я дітей та підлітків Академії медичних наук України від 19 квітня 2004 року. На думку захисника, із наведених медичних документів можна зробити висновок, що ОСОБА_7 фізично та психологічно не досягає середньо статистичних показників здорової людини, суттєво відстає у розвитку. Зазначає, що за браком часу від моменту укладення договору про надання правової допомоги ОСОБА_7 до спливу строку на касаційне оскарження вироку сторона захисту не може надати вичерпної медичної документації на підтвердження всіх діагнозів. Стверджує, що залишення судами попередніх інстанцій поза увагою питання стосовно психофізичного стану засудженого ОСОБА_7 свідчить про порушення права останнього на захист під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (п. 3 ч. 2 ст. 52 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України).

Позиції учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу.

Прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви Суду

Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

За змістом положень ч. 1 указаної статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість під час перегляду судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

У статті 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, кваліфікація його дій за ст. 336 КК України, вид і міра покарання в касаційній скарзі захисника не оспорюються.

Доводи сторони захисту зводяться до порушення права на захист ОСОБА_7 під час розгляду в судах першої та апеляційної інстанцій справи за його обвинуваченням, оскільки, на думку захисника, його підзахисний має вади психо-фізичного стану, а тому відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні є обов`язковою.

Згідно з приписами п. 3 ч. 2 ст. 52 КПК України обов`язкова участь захисника забезпечується у кримінальному провадженні щодо осіб, які внаслідок психічних чи фізичних вад (німі, глухі, сліпі тощо) не здатні повною мірою реалізувати свої права, - з моменту встановлення цих вад.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 в судах першої та апеляційної інстанцій було проведено за відсутності захисника. Обвинувачений у підготовчому судовому засіданні під час розгляду кримінального провадження в місцевому суді на запитання головуючого відповідав, що йому зрозумілі його права та обов`язки і він не потребує правової допомоги (к.п., а. 16, 36).

Будь-які відомості про те, що ОСОБА_7 має психічні чи фізичні вади, які потребують обов`язкової участі захисника відповідно до ст. 52 КПК України, у матеріалах кримінального провадження відсутні. У матеріалах справи є довідка Комунального некомерційного підприємства «Люботинська міська лікарня», відповідно до якої ОСОБА_7 на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває (к.п., а. 31).

Колегія суддів Верховного Суду враховує, що захисник на час розгляду кримінального провадження в суді касаційної інстанції не навів переконливих обґрунтувань з огляду на наявні у судах першої та апеляційної інстанцій матеріали кримінального провадження про неможливість проходження військової служби ОСОБА_7 , а додані захисником медичні документи є документами більш ніж

двадцятирічної давності і були відсутні у розпорядженні судів першої та апеляційної інстанцій.

З урахуванням зазначеного колегія суддів Верховного Суду не вбачає істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 у судах першої та апеляційної інстанцій.

Під час перегляду кримінального провадження в апеляційному порядку суд відповідно до приписі статей 419 420 КПК України ретельно перевірив доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора ОСОБА_8 , дав на них мотивовані відповіді. Зазначив, на яких підставах його апеляційну скаргу задовольнив, а вирок місцевого суду в частині звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України скасував.

Вирок апеляційного суду відповідає приписам статей 370 420 КПК України.

Відповідно до ст. 442 КПК України захисник ОСОБА_6 не зазначив, які норми кримінального процесуального і кримінального законів порушили суди, які б були підставою для скасування двох рішень.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону у кримінальному провадженні колегією суддів не встановлено, а тому підстав, передбачених ст. 438 КПК України, для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційних вимог захисника ОСОБА_6 немає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Ленінського районного суду м. Харкова від 06 червня 2023 року та вирок Харківського апеляційного суду від 08 лютого 2024 рокустосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3