Історія справи

Постанова ККС ВП від 09.02.2023 року у справі №752/17694/16-к
Постанова ККС ВП від 09.02.2023 року у справі №752/17694/16-к

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 752/17694/16-к

провадження № 51-389км22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:

головуюча ОСОБА_1 ,

судді: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

секретар судового засідання ОСОБА_4 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_5 ,

засуджений ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

захисники ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),

ОСОБА_8 ,

потерпілі ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

представник потерпілих ОСОБА_11 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 42016000000002651, стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Коростишів Житомирської області, проживає в АДРЕСА_1 ,

засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення кримінального процесуального закону, виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

На обґрунтування своєї вимоги ОСОБА_6 посилається на те, що злочину він не вчиняв, його винуватість належними та допустимими доказами не доведена, вирок ґрунтується на припущеннях, жоден із доказів на підтвердження його невинуватості не врахований. За наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення, суд узяв до уваги одні докази і відкинув інші.

Зазначає, що в показаннях свідків є суперечності, вони змінювали свої свідчення, з ними не проведено слідчих експериментів. Свідки не були очевидцями дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) і жоден з них не підтвердив його особисту участь в ДТП. Висновки експертиз також мають суперечності та не узгоджуються між собою. У провадженні не проведено інженерно-транспортної експертизи, не з`ясовано, чи було зіткнення мотоцикла з автомобілем, швидкість мотоцикла, його технічний стан, чи відповідали дії мотоцикліста вимогам Правил дорожнього руху (далі - ПДР), не встановлено всіх учасників ДТП та вину кожного з них, механізми утворення ДТП та отримання потерпілим тілесних ушкоджень.

Указує, що при дослідженні відеозапису з камери відео спостереження з ресторану «Кумар`с» не з`ясовано, чи є диск копією, чи оригіналом, чи частиною інформації, скопійованої з оригіналу. Запит слідчого та відповідь ресторану «Кумар`с» виконано не на бланках юридичних осіб, без зазначення будь-яких реквізитів.

Зазначає, щопротокол огляду місця події оформлений з порушенням вимог Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) та містить неповну і суперечливу інформацію, невідомо як упаковано речові докази - вилучені уламки скла та пластику.

Звертає увагу, що обшук в його квартирі здійснено з порушенням вимог ст. 236 КПК України за участю правоохоронців, яким дозвіл на участь у проведенні цієї процесуальної дії судом не надавався.

Стверджує, що у провадженні немає даних про визнання ОСОБА_12 цивільним позивачем, суд першої інстанції не дослідив належним чином позовну заяву потерпілої ОСОБА_12 та вийшов за межі позовних вимог, стягнувши з нього один мільярд гривень моральної шкоди, хоча потерпіла просила один мільйон.

Указує, що апеляційний суд не надав чіткі відповіді на всі питання, поставлені в апеляційних скаргах сторони захисту, та в порушення вимог ч. З ст. 404 КПК України залишив без задоволення клопотання про повторне дослідження доказів, допит свідків та експертів, про дослідження документів. Всупереч вимогам ч. 4 ст. 405 КПК України суд апеляційної інстанції провів апеляційний розгляд без участі захисника ОСОБА_13 , яка подавала апеляційну скаргу.

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7 виклав вимогу до Суду про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції у зв`язку з істотним порушенням кримінального процесуального закону.

На обґрунтування своєї вимоги захисникпосилається на те, що суди першої та апеляційної інстанції послалися на очевидно недопустимі докази, які призвели до хибних висновків у цьому кримінальному провадженні.

Так, висновок експерта транспортно-трасологічної експертизи від 07 листопада 2013 року № 10473/13-52 є очевидно недопустимим доказом, оскільки зроблений виключно під автомобіль ОСОБА_6 за завідомо невірними даними. Суд апеляційної інстанції в порушення вимог ст. 404 КПК України відмовив в дослідженні цієї експертизи та допиті експерта.

Також, на думку захисника, є очевидно недопустимим доказом відповідь від 08 червня 2016 року № 347 спеціаліста відділу офіційного представника «AUDI» в Україні - ТОВ «Порше Україна» ОСОБА_14 , адже її надано на запит слідчого щодо марки/моделі автомобіля, якому належатьвилучені в ході огляду місця події уламки, проте в самому запиті містилась відповідь, оскільки вказано конкретний номер кузова конкретного автомобіля Audi А8 з номерним знаком та роком випуску, який належить ОСОБА_6 . Крім того, на адвокатський запит надійшла офіційна відповідьвід офіційного дилера автовиробника компанії AudiТОВ «Порше Інтер Авто Україна» (ТОВ «Порше Захід» сервісний центр) від 19 березня 2021року № 03/19-03 щодо належності вказаних деталей до автомобілів Audi А8, Audi S8 та Audi А8 Quattro, Audi S8 Quattro, які випускалися з 2003 по 2010 рік, проте апеляційний суд не врахував ці дані, а також те, що автомобілі цих марок з номерами НОМЕР_1 не перевірялись на можливу участь у цьому ДТП.

Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_12 задоволено, стягнуто на її користь з ОСОБА_6 1 мільйон 788 тисяч 072 грн 59 коп. у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 1 мільйон грн - моральної шкоди.

За ухвалою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_13 та потерпілого ОСОБА_9 залишено без задоволення, вирок суду першої інстанції - без зміни.

ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 08 жовтня 2013 року близько 21:40, керуючи на підставі довіреності від імені громадянина ОСОБА_15 легковим автомобілем марки «Audi A8» (д.н.з. НОМЕР_2 ), рухаючись у лівій смузі руху проїжджої частини проспекту Червонозоряному (нині проспект Лобановського) в напрямку від площі Московської до вул. Кіровоградської у м. Києві, поблизу будівлі 126-А вказаного проспекту, грубо порушуючи вимоги пунктів 1.2, 2.3., 10.1, 11.4, 12.1, 12.2, 12.4 ПДР, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, перетнув наявну на проїзній частині подвійну осьову лінію горизонтальної дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 ПДР, скерував свій автомобіль на смугу зустрічного руху, де в цей час рухався мотоцикл марки «YAMAHA» (д.н.з. НОМЕР_3 ) під керуванням ОСОБА_16 , створивши останньому перешкоду для руху, при цьому заходів до зменшення швидкості керованого ним транспортного засобу аж до його повної зупинки не вжив, а коли ОСОБА_16 , намагаючись уникнути зіткнення, поклав мотоцикл «YAMAHA» лівим боком на проїжджу частину, ОСОБА_6 продовжив рух та правою передньою частиною автомобіля «Audi A8» здійснив наїзд на ОСОБА_16 .

Унаслідок ДТП ОСОБА_16 отримав комплекс тяжких тілесних ушкоджень, у тому числі крововиливи у м`які тканини голови, у м`яку оболонку та шлуночки головного мозку, набряк головного мозку, численні двобічні переломи ребр, грудини, кісток тазу, численні розриви селезінки і печінки, розміщення тканини печінки, крововиливи в жирову клітковину нирок та наднирників, недокрів`я внутрішніх органів, від яких помер на місці ДТП. Смерть потерпілого ОСОБА_16 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням ПДР водієм ОСОБА_6 .

Позиції учасників судового провадження

Від прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_5 надійшли заперечення на касаційні скарги засудженого та захисника.

У судовому засіданні засуджений та захисники підтримали касаційні скарги, прокурор, потерпілі та їх представник заперечили проти задоволення касаційних скарг сторони захисту.

Мотиви Суду

Щодо меж перегляду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За змістом касаційної скарги засудженого убачається, що останній, крім іншого, посилається на те, що висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, суд у вироку не зазначив, чому взяв до уваги одні докази і відкинув інші; висновки суду, викладені у вироку, містять істотні суперечності; судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб та дослідження доказів. Таким чином, засуджений посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадженнята неповноту судового розгляду (статті 410-411 КПК України) та просить надати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку надали суди першої та апеляційної інстанцій.

Проте відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України перевірку цих обставиндоповноважень Суду законом не віднесено. Оцінка доказів є прерогативою виключно суду першої інстанції, у передбачених законом випадках - і суду апеляційної інстанції.

Отже, суд касаційної інстанції виходить з фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами, та не втручається у правильність проведеної оцінки доказів, зібраних у цьому провадженні.

З урахуванням меж перегляду Судом судових рішень та підстав для їх скасування або зміни, визначених у ч. 1 ст. 438 КПК України, касаційний перегляд здійснено в частині перевірки доводів, викладених у касаційних скаргах сторони захисту, щодо посилань на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Щодо висновків суду про доведеність винуватості засудженого

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, зроблено з дотриманням вимог ст. 23 КПК України на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, які було ретельно досліджено і перевірено під час судового розгляду.

Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань обвинуваченого ОСОБА_6 , котрий у судовому засіданні не заперечував факту перебування у його володінні автомобіля «Ауді А8» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , який він начебто продав без документів 13 жовтня 2013 року невідомій особі неподалік авторинку на Столичному шосе у м. Києві, а також показань потерпілих, свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , та інших; даних, які містяться у протоколах огляду місця ДТП із відеозаписом, фототаблицею та схемою, огляду предметів з фототаблицею; висновків судово-медичної, судової трасологічної, судової авто технічної, комплексної фототехнічної та автотехнічної експертиз; відеозапису з камери відео спостереження ресторану «Кумар`с», інформації оператора мобільного зв`язку про кінцеві дзвінки абонента телефону, який належить ОСОБА_6 ;; відповіді спеціаліста відділу офіційного представника «Audi» в Україні - ТОВ «Порше Україна»; копій довіреності та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, а також інших досліджених доказів, зміст яких детально відображено у вироку.

Зокрема, зі змісту відповіді №347 від 08 червня 2016 року, наданої спеціалістом відділу офіційного представника «Audi» в Україні - ТОВ «Порше Україна», вбачається, що вилучений в ході огляду місця події від 08.10.2013 року фрагмент кронштейна переднього правого крила автомобіля «Audi A8» з фрагментом його крила, який має маркування «4E0821138F Austria SAG-SG3 >Alsi 12

Згідно з інформацією, наданою УДАІ ГУМВС України в м. Києві, на території обслуговування зареєстровано 48 автомобілів з ідентифікаційним номером кузова « НОМЕР_5 #####». З числа вказаних автомобілів 11 зняті з обліку до 08 жовтня 08 жовтня 2013 року та поставлені на облік в інших регіонах. Під час відпрацювання встановлено, що лише один автомобіль має комбінацію цифр, що складається з трьох «0» та однієї «6» та належить ОСОБА_6 .

Відповідно до інформації про кінцевий зв`язок абонента НОМЕР_6 , який належить ОСОБА_6 , останній 08 жовтня 2013 року (близько 21:40) в момент ДТП знаходився в районі вул. Транштейна, 1 у м. Києві (згідно місця розташування базових станцій), тобто в районі місця ДТП. Згідно з інформацією по кінцеві дзвінки абонента телефону, який належить ОСОБА_6 , у період з 21:44 08 жовтня 2013 року по 04:00 09 жовтня 2013 року відбувались численні з`єднання між ним та його братом ОСОБА_21 , між ним та ОСОБА_22 . Також, 13 жовтня 2013 року з 08:13 до 09:16 ОСОБА_6 перебував в районі базових станцій, що по вул. Героїв війни, 16 (смт Жуляни) та просп. Науки, 46 у м. Києві, що унеможливлює його перебування о 09:00 біля авто ринку на Столичному шосе.

Проаналізувавши всі докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх достатніми і допустимими.

З`ясувавши позицію ОСОБА_6 щодо пред`явленого обвинувачення та перевіривши висунуту останнім на свій захист версію про непричетність до вчиненого злочину, суд першої інстанції вмотивовано спростував її у вироку.

Як зазначено у вироку, суд першої інстанції поза сумнівом встановив, що ОСОБА_6 володів та користувався автомобілем «Ауді А8» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 , що підтвердив у судовому засіданні сам обвинувачений; цей автомобіль станом на 08 жовтня 2013 року і в подальшому всупереч волі ОСОБА_6 не вибував з його володіння. На те, що цим транспортним засобом 08 жовтня 2013 року могла б керувати інша особа, крім ОСОБА_6 , сторона захисту не посилалась. Саме в цій частині суд вважав за можливе покласти показання обвинуваченого та свідків сторони захисту в основу вироку. Також суд першої інстанції беззаперечно встановив, що саме цей автомобіль «Ауді А8» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 зіткнувся з мотоциклом «Ямаха» під керуванням ОСОБА_16 . Насамперед це підтверджується речовими доказами - уламками автомобіля «Ауді», виявленими на місці ДТП, висновками експертних досліджень, показами очевидця події - свідка ОСОБА_17 , який категорично стверджував, що винуватцем ДТП є водій автомобіля «Ауді» з державним номером НОМЕР_1 .

На підставі аналізу цих фактів у їх сукупності суд першої інстанції дійшов висновку, що за кермом «Ауді А8» сірого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_4 в момент ДТП був ОСОБА_6 , і саме порушення ним ПДР перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку зі смертю ОСОБА_16 .

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях зауважив, що суд не мусить надавати відповіді на кожне порушене питання, проте з рішення має бути ясно зрозуміло, що головні проблеми, порушені в цій справі, були вивчені, і була надана конкретна чітка відповідь на аргументи, які є вирішальними для вирішення справи (справи «Ван де Хурк проти Нідерландів»(«Van de Hurk v. the Netherlands», § 61, «Болдеа проти Румунії» («Boldea v. Romania»), § 30, «Морейра Феррейра проти Португалії» («Moreira Ferreira v. Portugal»), § 84).

Згідно з вимогами ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

При цьому чинний КПК України не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв`язку.

Так, ст. 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Як зазначив Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 07 грудня 2020 року (справа № 728/578/19, провадження № 51-3411км20), судова практика засвідчує, що доказування тих чи інших обставин злочину досить часто ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх, у тому числі непрямих доказів, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) факту вчинення злочину конкретною особою.

Як вбачається з судових рішень, у цьому кримінальному провадженні дійсно відсутні прямі докази на підтвердження винуватості ОСОБА_6 у грубому порушенні правил безпеки дорожнього руху, що потягло смерть потерпілого, оскільки він з місця події втік та вчинив дії, спрямовані на унеможливлення огляду автомобіля, яким керував під час ДТП. Однак факт скоєння цього злочину саме ОСОБА_6 суди попередніх інстанцій встановили на підставі сукупності інших вищенаведених належних і допустимих непрямих доказів, які з урахуванням обставин цього кримінального провадження дозволили судам першої та апеляційної інстанцій встановити винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому злочину відповідно до стандарту доказування «поза розумним сумнівом», з чим погоджується і Суд.

Щодо вирішення цивільного позову

Доводи у касаційних скаргах про необґрунтованість цивільного позову є неспроможними з огляду на таке.

Суд першої інстанції, враховуючи наслідки вчиненого злочину у виді загибелі ОСОБА_16 , який на момент вчинення ОСОБА_6 злочину, мав на утриманні вагітну дружину та малолітню дитину, визнав за необхідне задовольнити у повному обсязі позовні вимоги потерпілої ОСОБА_12 , оскільки вони є обґрунтованими та повністю підтвердженими доказами, дослідженими під час судового слідства.

Доводи у касаційній скарзі засудженого про те, що ОСОБА_12 не було визнано цивільним позивачем, спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Відповідно до ст. 1200 Цивільного кодексу України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується, у тому числі, дитині до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми. Шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. Розмір відшкодування, обчислений для кожного з осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника, не підлягає подальшому перерахункові, крім таких випадків: народження дитини, зачатої за життя і народженої після смерті годувальника; призначення (припинення) виплати відшкодування особам, що здійснюють догляд за дітьми, братами, сестрами, внуками померлого.

З матеріалів провадження вбачається, що потерпіла ОСОБА_23 у своїй позовній заяві вказувала на те, що згідно з даними довідки про доходи, наданої ПАТ «Укрсоцбанк», де працював її чоловік, за останній рік перед його трагічною загибеллю він отримав доходи у розмірі 167 850,37 грн, тобтойого середньомісячний доход складав 13 987,53 грн. З урахуванням того, що сину ОСОБА_18 18 років виповниться 23 вересня 2027 року, тобто через 13 років 11 місяців 15 днів після смерті чоловіка (167,5 місяців) йому належить за цей час отримати 780 970,425 грн.

Її малолітній син ОСОБА_19 народився після загибелі батька і повинен отримати середньомісячне утримання за 18 років або 216 місяців, що складає 1 007 102,16 грн.

Крім того, потерпіла ОСОБА_23 у своєму позові обґрунтувала належним чином, що їй та її дітям завдано непоправної моральної шкоди в результаті цього трагічного випадку, коли її син ОСОБА_18 залишився без батька, вона - без люблячого чоловіка, а ОСОБА_19 взагалі ніколи в своєму житті не бачив батька (т. 15, а.п. 71 - 73).

Твердження у касаційній скарзі засудженого про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог потерпілої ОСОБА_12 , стягнувши з нього один мільярд гривень моральної шкоди, не відповідає матеріалам кримінального провадження, оскільки з аудіозапису судових засідань судів першої та апеляційної інстанцій вбачається, що з ОСОБА_6 на користь потерпілої ОСОБА_12 стягнуто 1 мільйон гривень у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Помилку у цифровому позначенні розміру відшкодованої моральної шкоди може бути виправлено судом, який постановив судове рішення, в порядку ст. 379 КПК України.

Щодо доводів про порушення КПК України

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи провадження в апеляційному порядку, дослідив матеріали кримінального провадження, проаналізував та спростував доводи апеляційних скарг сторони захисту, які аналогічні доводам, наведеним у касаційних скаргах, у тому числі посилання на порушення вимог кримінального процесуального закону, навівши в ухвалі докладні мотиви прийнятого рішення та підстави, на яких апеляційні скарги визнано необґрунтованою.

Зокрема, з ухвали апеляційного суду вбачається, що доводи сторони захисту про те, що схема місця ДТП та протокол огляду місця ДТП є неналежними та недопустимими доказами, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду провадження.

Доводи апеляційних скарг щодо визнання протоколу огляду предметів від 09 жовтня 2013 року з додатками та фототаблицею недопустимим доказом апеляційний суд визнав неспроможними, проаналізувавши в ухвалі підстави та порядок проведення такої слідчої (розшукової) дії як огляд, які врегульовано статтями 223 237 КПК України, зміст зазначеного протоколу та встановив, що він складений слідчим у відповідності до вимог статей 104 237 КПК України, оскільки містить дані про особу, яка його склала, детальний виклад умов та результатів його проведення, достовірність яких підтверджена підписом слідчого.

Також апеляційний суд установив, що проведення судових експертиз відповідає вимогам статей 242 - 245 КПК України та здійснено експертами відповідної кваліфікації на підставі належних та допустимих доказів, їх висновки узгоджується з іншими доказами, відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

За наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив обставини, які мали значення для прийняття рішення, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази і надав належну оцінку цим доказам в їх сукупності.

За змістом ч. 3 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції зобов`язаний за клопотанням учасників судового провадження повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції. Водночас сторона захисту в апеляційних та касаційних скаргах не вказувала, які саме обставини досліджено судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, чому слід повторно дослідити докази, зводячи зміст скарг до необхідності надати доказам іншу оцінку та прийняти протилежне рішення.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 20 квітня 2017 року (справа № 5-465кс(15)16) якщо апеляційний суд по-новому (інакше) не тлумачить докази, оцінені в суді першої інстанції, то в апеляційного суду не виникає обов`язку досліджувати всю сукупність доказів з дотриманням засади безпосередності навіть за наявністю підстав для зміни вироку або ухвалення ним нового вироку.

У цьому провадженні під час перегляду вироку в апеляційному порядку передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для повторного дослідження доказів не встановлено.

Засуджений у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний перегляд проведено без участі захисника ОСОБА_13 - особи, яка подала апеляційну скаргу. Разом із тим, з матеріалів провадження вбачається, що провадження переглядалось в суді апеляційної інстанції протягом року. Захисник ОСОБА_13 , будучи належним чином повідомленою про дати слухання справи, брала участь майже во всіх засіданнях апеляційного суду, ставила питання, заявляла клопотання. Будь-яких клопотань про неможливість розгляду апеляційної скарги за відсутності захисника ОСОБА_13 від інших представників сторони захисту не надходило. Також захист засудженого було представлено захисниками ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Тому завершення апеляційного перегляду за відсутністю захисника ОСОБА_13 жодним чином не порушило права обвинуваченого.

Твердження засудженого що він не отримував обвинувальний акт у провадженні за номером, зазначеним у вироку, Суд до уваги не бере, оскільки у скарзі йдеться про те, що у вироку наявна помилка у номері кримінального провадження, зафіксованому в ЄРДР, що не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

З матеріалів провадження, зокрема розписки, вбачається, що ОСОБА_6 обвинувальний акт отримав.

Крім того, засуджений у касаційній скарзі звертає увагу, що обшук в його квартирі здійснено правоохоронцями, яким не надавався дозвіл на проведення цієї слідчої дії.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15 липня 2016 року слідчим слідчої групи та прокурорам групи прокурорів у кримінальному провадженні надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 .

Відповідно до протоколу обшуку від 11 серпня 2016року(т. 12, а.п. 207-218) обшук проводив старший слідчий в особливо важливих справах ОСОБА_26 , якого визначено старшим слідчої групи (т.12, а.п. 18). В ході обшуку виявлено та вилучено ключ запалювання від автомобіля та чорнові записи на листах формату А4. Як зазначив суд у вироку, на вилученому під час обшуку листі міститься звернення від імені ОСОБА_6 до ПрАТ «Київстар», датоване 31 травня 2016 року ,з наступним змістом: «Я є абонентом мобільного оператора «Київстар», номер телефону НОМЕР_6 . У зв`язку з виниклою необхідністю прошу надати роздруківку вхідних і вихідних дзвінків мого телефону у період з 08 по 09.10.2013».

Суд не вбачає підстав вважати протокол обшуку від 11 серпня 2016року недопустимим доказом.

Що стосується посилань у касаційних скаргах засудженого та захисника на те, що при дослідженні в суді першої інстанції відеозапису з камери відео спостереження з ресторану «Кумар`с» не з`ясовано, чи є диск копією, чи оригіналом, чи частиною інформації, скопійованої з оригіналу, а також на те, що запит слідчого та відповідь ресторану «Кумар`с» виконано не на бланках юридичних осіб, без зазначення будь-яких реквізитів, то цей відеозапис підтверджує обставини, які ніким не заперечуються.

У касаційних скаргах містяться також інші аргументи сторони захисту, які не потребують детального аналізу Суду та не мають будь-якого вирішального значення в цьому провадженні. При цьому Суд виходить з усталеної практики ЄСПЛ. Так, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі RuizTorija v. Spain від 09.12.1994, заява № 303-A, § 29; рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява № 4909/04, § 58).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Отже, на думку Суду, судами першої та апеляційної інстанцій правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, судовий розгляд щодо ОСОБА_6 проведено повно та об`єктивно, порушення принципу змагальності сторін і свободи у поданні сторонами своїх доказів не виявлено.

З огляду на вказане, в касаційних скаргах не наведено доводів, які спростовували б правильність висновків суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_6 .

Згідно із ч. 1 ст. 412 КПК Україниістотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Проте даних, які б свідчили, що судом допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, або неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, не виявлено.

Таким чином, підстав для задоволення касаційних скарг не встановлено.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та захисника ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 09 листопада 2021 року стосовно ОСОБА_6 залишити беззміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3