Постанова

Іменем України

08 квітня 2020 року

м. Київ

справа № 263/15845/2019

провадження № 51-6165км19

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Фоміна С.Б.,

суддів Булейко О.Л., Ковтуновича М.І.,

за участю:

секретаря

судового засідання Письменної Н.Д.,

прокурора Браїла І.Г.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 8 листопада 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Історія провадження та зміст оскарженого судового рішення

24 жовтня 2019 року до Жовтневого районного суду м. Маріуполя подано клопотання слідчого за погодженням з прокурором про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 12018050000000969 від 13 листопада 2018 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК.

Під час розгляду даного клопотання захисником ОСОБА_1 адвокатом Каськовим М. М. заявлено клопотання про повернення клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою у зв`язку з недотриманням строків, передбачених ч.1 ст. 199 КПК, подання його до суду.

За результатами розгляду клопотання захисника слідчим суддею постановлена ухвала, якою відмовлено у задоволенні клопотання захисника про повернення клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою та поновлено строк звернення до суду із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Іншою ухвалою було задоволено клопотання слідчого про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 .

Не погодившись з рішенням про поновлення строку на звернення слідчого із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді від 25 жовтня 2019 року.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 8 листопада 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді від 25 жовтня 2019 року про відмову у задоволенні клопотання захисника про повернення клопотання слідчого про продовження строків тримання під вартою та поновлення строку звернення до суду із клопотанням про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з посиланням на ст.ст. 307, 309 та ч. 4 ст. 399 КПК у зв`язку з тим, що апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі підозрюваний ОСОБА_1 не погоджується із ухвалою Донецького апеляційного суду від 8 листопада 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження, просить її скасувати у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Вважає, що апеляційний суд дійшов невірного висновку про те, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені виключно ухвали слідчого судді, зазначені у ч.ч. 1 та 2 ст. 309 КПК, оскільки ч. 2 ст. 117 КПК прямо передбачає оскарження ухвал слідчого судді про поновлення процесуального строку і їх оскарження здійснюється, згідно зі ст. 310 КПК, в апеляційному порядку.

Заперечень на касаційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 від учасників судового провадження не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор стверджував про законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, а тому наполягав на залишенні його без зміни. Зазначив, що ч.ч.1 та 2 ст. 309 КПК містить вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування в апеляційному порядку.

Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Підозрюваний ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначив про те, що він не бажає брати участь у касаційному розгляді. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від інших учасників провадження не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.

Відповідно до ч. 6 ст. 399 КПК ухвала про повернення апеляційної скарги або відмову у відкритті провадження може бути оскаржена в касаційному порядку. Отже, ухвала Донецького апеляційного суду від 8 листопада 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження є предметом касаційного перегляду.

З урахуванням доводів, викладених у касаційній скарзі, та меж касаційного перегляду, установлених ст. 433 КПК, розгляд провадження судом касаційної інстанції здійснено в частині перевірки доводів підозрюваного в касаційній скарзі щодо дотримання вимог кримінального процесуального законодавства.

Частини 1 та 2 ст. 309 КПК визначає перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.

Проте, з огляду на положення ч. 2 ст. 117 КПК ухвала слідчого судді, суду про поновлення чи відмову в поновленні процесуального строку може бути оскаржена в порядку, передбаченому цим Кодексом. Стаття 117 міститься у розділі І КПК «Загальні положення» і розповсюджує свою дію на усі види проваджень, як досудові, так і судові.

Разом з тим, ч. 1 ст. 113 КПК визначає процесуальні строки як встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії.

Оскільки за своєю юридичною природою процесуальні дії або утримання від них виступають засобом реалізації суб`єктивних прав і юридичних обов`язків учасників правовідносин, то й процесуальні строки поділяються на строки реалізації права та строки виконання обов`язку. Їх недотримання спричиняє різні правові наслідки.

Закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Саме строк реалізації права може бути поновлений у встановленому порядку з відновленням і втраченої у зв`язку із закінченням строку можливості реалізувати право.

Закінчення строку виконання обов`язку не спричиняє його припинення. Обов`язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків коли виконання обов`язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження. Пропуск строку виконання обов`язку, на відміну від пропуску строку реалізації права, спричиняє застосування до осіб, що пропустили строк, дисциплінарних стягнень, якщо строк пропущений оперативним підрозділом, слідчим, прокурором, слідчим суддею або суддею, або заходів забезпечення кримінального провадження, якщо строк пропущений учасником кримінального провадження.

Стаття 199 КПК, яка регламентує порядок продовження строку тримання під вартою, покладає на слідчого, прокурора наступні обов`язки:

- скласти клопотання про продовження строку тримання під вартою відповідно до вимог, зазначених у ст. 184 КПК. Крім того, викласти в ньому обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою та обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому подання клопотання про продовження строків тримання під вартою є правом слідчого, прокурора, а не їх обов`язком ( ч. 3 ст. 199 КПК);

- подати клопотання про продовження строку тримання під вартою до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - до Вищого антикорупційного суду (ч. 2 ст. 199);

- подати клопотання про продовження строку тримання під вартою до суду не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою (ч. 1 ст. 199).

Слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу (ч. 4 ст. 199 КПК).

Слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у ч. 3 ст. 199 КПК, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (ч. 5 ст. 199 КПК).

Таким чином, ст. 199 КПК встановлює два процесуальних строки: 1) п`ятиденний строк на звернення з клопотанням про продовження строків тримання під вартою; 2) строк розгляду клопотання слідчим суддею.

Ці строки є строками виконання обов`язку, а, отже не можуть бути поновлені. Перший - тому, що він носить виключно процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер і ч. 5 ст. 199 КПК не пов`язує обов`язок слідчого судді відмовити у продовженні строку тримання під вартою у зв`язку з його недотриманням; другий, для порівняння, - тому, що його поновлення призведе до порушення гарантованих Конституцією прав підозрюваного, обвинуваченого.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що передумовою поновлення процесуального строку є виключно клопотання заінтересованої особи (ч. 1 ст. 117 КПК). У даному провадженні клопотання про поновлення строку ніким із учасників не заявлялося. Отже, у слідчого судді не було процесуальних підстав для вирішення питання про поновлення строку.

Підводячи підсумок, Суд дійшов висновку, відповідно до якого процесуальний строк виконання обов`язку не підлягає поновленню.

Виходячи з усталеної практики Верховного Суду клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням із прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Якщо ж таке клопотання подане пізніше, воно вважається поданим із порушенням процесуальних строків. Слідчий суддя, суд у такому випадку, приймаючи клопотання до розгляду, зобов`язаний порушити питання про відповідальність слідчого, прокурора, який порушив процесуальний строк, перед органами, які уповноважені притягати його до дисциплінарної відповідальності (наприклад, перед прокурором вищого рівня).

Суд підкреслює, що у даному провадженні предметом розгляду слідчим суддею було клопотання слідчого, погоджене із прокурором, про продовження строків тримання під вартою. Клопотання ж захисника про повернення клопотання слідчого було заявлено в межах розгляду клопотання про продовження строків тримання під вартою і нерозривно з ним пов`язане.

Отже, пропуск п`ятиденного строку на звернення слідчого, прокурора до суду з клопотанням про продовження строків тримання під вартою, який, як вказувалося вище, носить процедурний (організаційно-забезпечувальний) характер може бути апеляційним доводом сторони захисту лише при оскарженні ухвали про продовження строків тримання під вартою.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначає, що незважаючи на те, що мотиви, з яких виходив суд апеляційної інстанції, про те, що ухвала слідчого судді про поновлення процесуального строку не підлягає апеляційному оскарженню не відповідає положенням кримінального процесуального законодавства, загальний його висновок щодо неможливості перегляду ухвали слідчого судді про поновлення строку на звернення до суду слідчого з клопотанням про продовження строку тримання під вартою в апеляційному порядку є вірним.

Скасування ухвали апеляційного суду з формальних підстав у цьому провадженні не призведе до будь-яких позитивних результатів для сторони захисту в частині оскарження ухвали про продовження строків тримання під вартою, а, отже, Суд вважає, що касаційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а ухвалу Донецького апеляційного суду від 8 листопада 2019 року - без зміни.

Керуючись частиною 2 статті 376, статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Донецького апеляційного суду від 08 листопада 2019 року про відмову у відкритті апеляційного провадження залишити без зміни, а касаційну скаргу підозрюваного ОСОБА_1 - без задоволення.

Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

С.Б. Фомін О.Л. Булейко М.І. Ковтунович