Історія справи

Постанова

Іменем України

7 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 138/1609/17

Провадження № 51-266км17

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Шевченко Т.В.,

суддів Стефанів Н.С., Стороженка С.О.,

за участю:

секретаря судового засідання Михальчука В.В.,

прокурора Пашкова Є.Є.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника - адвоката КоролюкО.В. на вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020220000393 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше судимого 29 жовтня 2008 року Могилів-Подільським міськрайонним судом Вінницької області за ст. 15, ч. 1 ст. 152, ч. 1 ст. 186, ст. 15,

ч. 3 ст. 153 Кримінального кодексу України (далі - КК України), звільненого

26 травня 2014 року Могилів-Подільським міськрайонним судом умовно-достроково з невідбутим строком покарання на 1 рік 10 місяців 23 дні,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15,

ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області

від 14 липня 2017 року ОСОБА_2 засуджено за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.

Згідно з вироком ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що він 1 червня 2017 року близько 18:20, будучи раніше судимим за аналогічний злочин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на ділянці дороги на вул. Ракова Шийка неподалік будинку № 66 у м. Могилів-Подільському Вінницької області, з умислом на незаконне заволодіння чужим майном та звернення його на свою користь, підбіг до ОСОБА_3 та штовхнув її, внаслідок чого вона втратила рівновагу і впала на землю, отримавши легкі тілесні ушкодження. ОСОБА_2 вирвав мобільний телефон з руки потерпілої, проте не зміг розпорядитися викраденим на власний розсуд, з причин, які не залежали від його волі, оскільки неподалік місця вчинення злочину був затриманий. Відповідно до висновку експерта ринкова вартість мобільного телефону «Samsung Galaxy J5» з урахуванням зносу становила 4767 грн.

За ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_2 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник - адвокат Королюк О.В. ставить вимоги скасувати судові рішення щодо ОСОБА_2 у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що суд першої інстанції порушив право ОСОБА_2 на захист, зокрема, обвинувачений невірно зрозумів наслідки судового розгляду в порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), оскільки був позбавлений правової допомоги.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор Пашков Є.Є. вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою і просив залишити її без задоволення.

Інші учасники були належним чином повідомлені про судовий розгляд, але в судове засідання не з`явилися.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, вбачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Доводи захисника про те, що під час судового розгляду суд не роз'яснив засудженому положень ч. 3 ст. 349 КПК України, чим, на думку захисника, порушив правоОСОБА_2 на захист, є безпідставними.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього

не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин,

чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що суд дотримався зазначених вимог кримінального процесуального закону.

Як убачається із зафіксованого за допомогою технічного засобу на носії інформації запису судового засідання в суді першої інстанції, вирішуючи питання щодо обсягу доказів, які підлягають дослідженню в судовому засіданні, та порядку їх дослідження, суд, встановивши, що фактичні обставини справи ніким з учасників процесу не оспорюються, дійшов до висновку про недоцільність дослідження доказів у кримінальному провадженні, обмежившись лише допитом засудженого і дослідженням даних, що характеризують його особу.

Приймаючи це рішення, міськрайонний суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України з'ясував у засудженого, чи правильно він розуміє зміст обставин, які ніким не оспорюються, та роз'яснив, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Погодившись із таким порядком дослідження доказів, ОСОБА_2 пояснив, що вказані обставини йому зрозумілі і ним не оспорюються.

Отже, доводи касаційної скарги про те, що, приймаючи рішення про розгляд кримінального провадження за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України, міськрайонний суд не роз'яснив засудженому його наслідків, слід визнати безпідставними.

Надуманими колегія суддів вважає й доводи касаційної скарги про те, що, розглянувши кримінальне провадження без залучення захисника, суд першої інстанції порушив право ОСОБА_2 на захист.

Відповідно до вимог ст. 52 КПК України участь захисника у цьому кримінальному провадженні не є обов'язковою.

Як убачається з матеріалів справи, до початку судового розгляду суд вручив ОСОБА_2 пам'ятку про його права і обов'язки, де, серед іншого, також було зазначено про його право користуватися послугами захисника, що підтверджено наявними у матеріалах справи розписками. Крім того, суд з`ясовував у обвинуваченого, чи потрібен йому захисник. Однак після ознайомлення із своїми правами останній будь-яких клопотань, зокрема, й щодо залучення до участі у справі захисника, не заявив.

Ураховуючи наведене, немає жодних підстав стверджувати, що право засудженого на захист було порушено.

Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

Отже, підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.

З огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що було би безумовною підставою для скасування або зміни судових рішень, касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України,

п. 4 параграфа 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 14 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 20 вересня

2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - адвоката Королюк О.В. - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

Т.В. Шевченко Н.С. Стефанів С.О. Стороженко