Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 298/573/17

провадження № 51-1766 км 24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року щодо

ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Пацканьово Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України,

кримінальне провадження щодо якого за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК, закрито, і

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Ухвалою Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2019 року кримінальне провадження щодо ОСОБА_14 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 248 КК, закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК у зв`язку з його смертю.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року вказана ухвала місцевого суду залишена без змін.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у період з 22:00 16 червня 2016 року приблизно до 01:00 17 червня 2016 року ОСОБА_14 разом з ОСОБА_15 перебував на території урочища «Черемха» Ужанського національного природного парку, що знаходиться біля с. Лубня Великоберезнянського району Закарпатської області, та порушив встановлені пунктами 1, 2, 3 ч. 1 ст. 20 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» заборони щодо здійснення полювання на території об`єкту природно-заповідного фонду, без належного дозволу, у строки, протягом яких полювання заборонено (в темний період доби).

ІНФОРМАЦІЯ_2 приблизно о 01:00 внаслідок необережного поводження з власною зброєю ОСОБА_15 здійснив постріл в напрямку ОСОБА_14 , в результаті чого останній отримав вогнепальне поранення голови, від якого помер на місці.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився апеляційний суд, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 248 КК, у вчиненні якого обвинувачувався ОСОБА_14 , мало місце. Однак, оскільки обвинувачений помер, кримінальне провадження щодо ОСОБА_14 закрито на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи осіб, які її подали

Близькі родичі обвинуваченого - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не погодились з вказаними судовими рішеннями, подали касаційну скаргу, в якій стверджують про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим просять скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_14 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК.

Касаційна скарга обґрунтована наступним:

- у цьому кримінальному провадженні наявні фактичні та правові підстави для виправдання ОСОБА_14 та закриття кримінального провадження;

- суд неправомірно закрив провадження, оскільки ОСОБА_14 помер до початку досудового розслідування;

- повідомлення про підозру щодо ОСОБА_14 складено 31 жовтня 2016 року, тобто після його смерті, а тому він не набув статусу підозрюваного;

- прокурор направив обвинувальний акт до суду з пропуском строку досудового розслідування;

- зазначена в обвинувальному акті кваліфікація кримінального правопорушення є неточною, сформульована альтернативно, без зазначення місця, де відбулось полювання;

- в матеріалах справи наявні ксерокопії письмових доказів, які є недопустимими, оскільки посвідчені слідчим, який не має відношення до кримінального провадження № 12016070000000127, а оригінали цих доказів суд не досліджував;

- в матеріалах справи відсутня постанова про визнання рушниці речовим доказом, відтак судами не встановлено, що ОСОБА_14 використовував зброю для полювання;

- сторона обвинувачення не встановила коло близьких родичів загиблого, зокрема, доньок, не надала їм доступ до матеріалів кримінального провадження;

- оскільки ОСОБА_14 помер, то його дружина ОСОБА_16 не могла вважатись його законним представником, тому суд не мав достатніх підстав для встановлення їй строку для ознайомлення зі справою;

- сторона обвинувачення не відкривала стороні захисту матеріали кримінального провадження № 12016070000000127, тому згідно з ч. 12 ст. 290 КПК суд не мав права допустити відомості, що містяться в них, в якості доказів;

- апеляційний суд відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту у дослідженні письмових доказів та показань свідків, однак в ухвалі від 21 грудня 2023 року послався на них;

- не було дотримано принцип змагальності;

- ухвала місцевого суду постановлена незаконним складом суду, оскільки суддя ОСОБА_17 повинна була заявити самовідвід, так як в межах справи №298/955/16-к щодо обвинувачення ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 119, ч. 2 ст. 248 КК, заявлений потерпілою ОСОБА_11 відвід судді ОСОБА_17 було задоволено, а тому, на думку скаржників, судді ОСОБА_17 ще до отримання обвинувального акту щодо ОСОБА_14 було відомо про фактичні обставини цієї справи.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити;

- прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги, вважала оскаржувані судові рішення законними та просила залишити їх без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули.

Мотиви суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Щодо доводів скаржників про неправомірне, на їхню думку, складання повідомлення про підозру ОСОБА_14 у зв`язку з його смертю суд апеляційної інстанції вказав наступне.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК (у редакції, яка діяла на момент складання повідомлення про підозру ОСОБА_14 ) кримінальне провадження закривається в разі, якщо помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого.

Тобто законодавець пов`язував вирішення питання про закриття кримінального провадження або його продовження з метою реабілітації померлого з набуттям цією особою процесуального статусу підозрюваного чи обвинуваченого.

Передбачена статтями 276 278 КПК процедура повідомлення про підозру включає два основних етапи: складання письмового повідомлення про підозру, яке, серед інших підстав, здійснюється у випадку наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення, та вручення письмового повідомлення про підозру.

Відступ від встановленої законом процесуальної форми повідомлення про підозру, а саме вручення його близьким родичам у разі смерті особи до офіційного набуття нею процесуального статусу підозрюваного, має з одного боку об`єктивно вимушений характер, а з іншого - надає реальну процесуальну можливість близьким родичам заперечувати про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК, і відстоювати добре ім`я померлого шляхом ініціювання реабілітаційної процедури.

Таке тлумачення закону відповідає тенденціям подальшого розвитку кримінального процесуального законодавства, до якого Законом України «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України щодо удосконалення окремих положень досудового розслідування в умовах воєнного стану» від 27 липня 2022 року було внесено низку змін, які усувають прогалини у законодавчому регулюванні визначення статусу особи, стосовно якої зібрано достатньо доказів для повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, але не повідомлено про підозру у зв`язку з її смертю (п. 27 ч. 1 ст. 3, ч. 2 ст. 42 КПК), підстав для закриття кримінального провадження (п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК), порядку закриття кримінального провадження за п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК (ч. 10 ст. 284 КПК).

Така правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №454/2705/19 та від 22 листопада 2023 року у справі №607/4093/20.

Як встановлено також апеляційним судом, питання щодо закриття кримінального провадження було предметом вирішення на стадії досудового розслідування, однак у зв`язку зі зверненням про реабілітацію померлого ОСОБА_14 його дружини - ОСОБА_11 постанови прокурора про закриття кримінального провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 284 КПК скасовувались ухвалами слідчого судді від 27 грудня 2016 року та від 20 березня 2017 року, а кримінальне провадження направлялось для подальшого проведення досудового розслідування.

Твердження скаржників про недопустимість наявних в матеріалах кримінального провадження письмових доказів суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки матеріали кримінального провадження № 12016070000000127 на підставі постанови прокурора відділу прокуратури Закарпатської області ОСОБА_18 від 15 серпня 2016 року були виділені слідчим, який входив до слідчої групи ОСОБА_19 , з кримінального провадження № 12016070000000100 від 17 червня 2016 року в копіях та оригіналах, згідно з отриманим ним переліком та внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань (а. с. 2-7, Т. 1).

На противагу аргументам скаржників зі змісту ухвали апеляційного суду убачається, що цей суд не надавав доказам іншу оцінку, ніж суд першої інстанції, а тому і необхідності у повторному дослідженні тих самих доказів не було.

Доводи про те, що матеріали кримінального провадження № 12016070000000127 стороною державного обвинувачення стороні захисту не відкривалися, а тому на підставі ч. 12 ст. 290 КПК України, суд не мав права допустити відомості, що містяться в них в якості доказів, не ґрунтуються на фактичних обставинах кримінального провадження, оскільки як вбачається з ухвали слідчого судді від 20 квітня 2017 стороні захисту в особі захисника ОСОБА_20 було встановлено строк на ознайомлення з матеріалами вказаного кримінального провадження до 24 квітня 2017, а тому сторона захисту вважається такою, що скористалась правом на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування за правилами, встановленими ч. 10 ст.290 КПК.

Щодо аргументів про те, що судами не було оцінено можливість закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК Суд зазначає таке.

З матеріалів розглядуваної справи убачається, що відомості про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 248 КК були внесені до ЄРДР 16 серпня 2016 року.

Пункт 10 ч. 1 ст. 284 КПК застосовується лише до кримінальних проваджень, відомості про які внесені до ЄРДР після введення в дію цього положення, тобто поширюється на кримінальні провадження, відомості про які внесені до ЄРДР з 16 березня 2018 року, і не поширюється на кримінальні провадження, відомості щодо яких внесені в ЄРДР до вказаної дати (постанова об`єднаної палати ККС ВС від 11 вересня 2023 року у справі № 711/8244/18).

За таких обставин є неспроможними доводи скаржників про необхідність закриття цього кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

Твердження про те, що суддя ОСОБА_17 повинна була заявити собі самовідвід з огляду на те, що в кримінальному провадження відносно ОСОБА_15 було вирішено відвести суддю ОСОБА_17 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки підстав для самовідводу в кримінальному провадженні щодо ОСОБА_14 вказана суддя не вбачала. При цьому колегія судді констатує, що сторона захисту, маючи сумніви в упередженості судді під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_14 , правом відводу не скористалась і відомості про це в матеріалах судового провадження відсутні.

Доводи про неточність кваліфікації Суд відхиляє, оскільки як зі змісту обвинувального акту, так і зі змісту судових рішень зрозуміло в чому обвинувачувався померлий ОСОБА_14 .

Доводи скаржників, які зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наявних у матеріалах провадження, з тією, яку надали суди попередніх інстанцій, у розумінні ст. 433 КПК не можуть бути предметом касаційного розгляду.

Інші аргументи, викладені в касаційній скарзі, та матеріали розглядуваної справи не містять вказівки на допущення порушень норм матеріального чи процесуального законів, які б ставили під сумнів обґрунтованість прийнятих судових рішень судами попередніх інстанцій.

Таким чином, за результатами касаційної перевірки колегією суддів Верховного Суду не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, як про це стверджують скаржники, а тому оскаржувані судові рішення потрібно залишити без зміни.

Керуючись статтями 433 436 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 19 березня 2019 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 21 грудня 2023 рокущодо ОСОБА_14 залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3