Історія справи

Постанова

Іменем України

3 квітня 2019 року

м. Київ

справа № 663/1094/17

провадження № 51-8571км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Яковлєвої С. В.,

суддів Мазура М. В., Матієк Т. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,

прокурора Руденко О. П.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 липня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230230000428, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сургута Тюменськоїобласті Російської Федерації, жителя АДРЕСА_1, такого, що на підставі ст. 89 КК судимостей не має,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 березня 2018 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Строк відбування покарання визначено обчислювати з 8 квітня 2017 року (з урахуванням ухвали цього ж суду від 24 жовтня 2018 року про виправлення описки, допущеної у резолютивній частині вироку щодо початку строку відбування покарання).

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» (далі - Закон № 838-VIII) ОСОБА_1 зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 8 квітня по 20 червня 2017 року (включно) з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі та з 21 червня по 30 березня 2018 року (включно) - з розрахунку один день такого ув'язнення за один день позбавлення волі.

Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 8 квітня 2017 року близько 15:40 на першому поверсі під'їзду № 2 п'ятиповерхового житлового будинку на АДРЕСА_2 здійснив напад на ОСОБА_2, під час якого застосував насильство, небезпечне для життя й здоров'я потерпілої, а саме завдав їй трьох ударів металевою частиною молотка по голові та декількох ударів руками у грудну клітку, заподіявши жінці легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розгляд здоров'я, та легких тілесних ушкоджень, після чого заволодів належним їй майном на загальну суму 5 666,02 грн.

Апеляційний суд Херсонської області ухвалою від 11 липня 2018 року залишив вирок місцевого суду без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить змінити вищевказані судові рішення та на підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII) зарахувати ОСОБА_1 у строк покарання строк його перебування під вартою з 8 квітня 2017 року по 11 липня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а в решті вирок суду залишити без змін. Обґрунтовуючи свої вимоги, прокурор зазначає, що місцевий суд усупереч нормам ч. 5 ст. 72 КК (а редакції Закону № 838-VIII) зарахував засудженому у строк покарання період попереднього ув'язнення лише до 20 червня, натомість повинен був зарахувати до дня набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі. З огляду на це, за твердженням скаржника, суд допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 5 ст. 72 КК, а апеляційний суд на зазначені порушення вимог закону не звернув увагу та безпідставно залишив вирок без змін.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор не підтримав касаційної скарги сторони обвинувачення, оскільки вважав, що порушені у ній питання підлягають вирішенню в порядку статей 537, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК ).

Мотиви Суду

Відповідно до ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 187 КК, а також вид та розмір призначеного йому покарання у касаційній скарзі прокурора не оспорюються, а тому Верховний Суд у цій частині судового рішення не перевіряє.

Що ж стосується доводів, наведених у касаційній скарзі прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність (ч. 5 ст. 72 КК), то вони є обґрунтованими, з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_1 вчинив інкриміноване йому діяння 8 квітня 2017 року. Того ж дня його було затримано та ухвалою слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2017 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який надалі неодноразово продовжувався.

Згідно з вироком місцевого суду на підставі ч. 5 ст. 72 КК засудженому зараховано у строк відбування покарання термін попереднього ув'язнення з 8 квітня по 20 червня 2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21 червня 2017 року по 30 березня 2018 року з розрахунку один день такого ув'язнення за один день позбавлення волі.

За наведених обставин, місцевий суд застосував правила ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону № 838-VIII) лише стосовно періоду попереднього ув'язнення ОСОБА_1 з 8 квітня 2017 року (з моменту затримання) по 20 червня 2017 року включно (тобто до набрання чинності Законом України від 18 травня 2017 року № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» (далі - Закон № 2046-VIII).

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 р. (справа № 663/537/17), в разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув'язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув'язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК в редакції Закону № 838-VIII. У такому разі цей Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки його зворотна дія, як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Таким чином, з огляду на зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду при зарахуванні ОСОБА_1 у строк покарання строку його попереднього ув'язнення підлягають застосуванню правила ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону № 838-VIII) стосовно всього періоду його попереднього ув'язнення - з 8 квітня 2017 року до набрання вироком законної сили (з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі).

Отже, суд першої інстанції при ухваленні рішення щодо зарахування ОСОБА_1 у строк покарання попереднього ув'язнення неправильно застосував положення ч. 5 ст. 72 КК.

Апеляційний суд, переглянувши кримінальне провадження щодо ОСОБА_1, не звернув уваги на вказані порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність, допущені місцевим судом та безпідставно залишив вирок без змін.

Враховуючи наведене, Верховний Суд вважає, що вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_1 підлягають зміні в частині зарахування у строк покарання попереднього ув'язнення, а касаційна скарга прокурора - задоволенню.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування оскаржуваного судового рішення при розгляді кримінального провадження в суді касаційної інстанції, не встановлено.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, задовольнити.

Вирок Цюрупинського районного суду Херсонської області від 30 березня 2018 року та ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 11 липня 2018 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 838-VIII) додатково зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 21 червня 2017 року по 11 липня 2018 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

С. В. Яковлєва М. В. Мазур Т.В. Матієк