Історія справи

Ухвала ККС ВП від 19.08.2020 року у справі №235/5379/17

Постанова

іменем України

24 листопада 2020 року

м. Київ

справа № 235/5379/17

провадження № 51-3768 км 20

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Ємця О. П.,

суддів: Остапука В. І., Щепоткіної В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Глушкової О. О.,

прокурора Кузнєцова С. М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017051670000134, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Красноармійськ Донецької області, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1)

у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 березня 2020 року ОСОБА_1 засуджено:

- за ч. 2 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 призначено остаточне покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Визначено, що строк відбування покарання ОСОБА_1 слід відраховувати з моменту затримання для приведення вироку до виконання, зарахувавши при цьому відповідно до вимог ч. 5 ст. 72 КК України строк попереднього ув'язнення з 13 грудня 2017 року по 5 липня 2018 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі. Запобіжний захід у виді застави залишено до вступу вироку в законну силу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_2 4300 гривень, ОСОБА_3 - 8783 гривень 36 копійок.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.

Згідно з вироком місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 червня 2017 року біля 2:30, перебуваючи поблизу кафе "Світське", що по вул.

Правди, 22-Б в м. Покровськ Донецької області, будучи в стані алкогольного сп'яніння, діючи за попередньою змовою групою осіб разом із особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділено в окреме провадження, розподіливши між собою ролі, з метою заволодіння чужим майном вчинив розбійний напад на ОСОБА_2, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя і здоров'я останнього, в ході якого ОСОБА_1 завдав потерпілому один удар кулаком правої руки в голову, від якого останній впав на землю. Після чого ОСОБА_1 спільно з вказаною особою нанесли ОСОБА_2 не менше двох ударів кулаками в праву та ліву навколоочну область, заподіявши йому легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, та, впевнившись у відсутності опору, заволоділи майном та грошовими коштами потерпілого на загальну суму 4813 гривень 05 копійок.

Крім цього, 14 вересня 2017 року, в проміжок з 22:25 по 22:35, ОСОБА_1 разом із особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи поблизу готелю "Дружба", що по вул. Центральна, 149, у м. Покровськ Донецької області, діючи повторно, за попередньою змовою групою осіб, відкрито викрали належні ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 16 000 гривень, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого.

Також, 4 листопада 2017 року, біля 22:30, ОСОБА_1 разом з особою, матеріали кримінального провадження відносно якої виділено в окреме провадження, перебуваючи поблизу будинку № 33 у мікрорайоні Лазурний м. Покровська Донецької області, за попередньою змовою групою осіб, розподіливши між собою ролі, з метою заволодіння чужим майном, повторно вчинили грабіж поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я ОСОБА_3, в ході якого ОСОБА_1 підніжкою повалив потерпілу на землю, та ривком зірвав з її шиї золотий ланцюжок, а особа, матеріали кримінального провадження відносно якої виділено в окреме провадження, зірвала з її вух дві сережки із золота. В результаті вказаних протиправних дій потерпілій було завдано матеріальної шкоди на загальну суму 6770 гривень 39 копійок.

Ухвалою Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.

Зазначає, що було порушено його право на захист, оскільки судовий розгляд кримінального провадження проведено не з участю захисника Алієва Н. Д., якого він обрав особисто та з яким уклав договір про надання правової допомоги, а із захисником Стариком О. А., призначеним центром надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Крім цього вважає, що він та захисник Алієв Н. Д. були позбавлені права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, що перешкодило повною мірою реалізувати їх процесуальні права для здійснення ефективного захисту.

Стверджує, що всупереч вимогам ст. 419 КПК України апеляційний суд відповідних доводів належним чином не перевірив, правильної оцінки їм не дав та безпідставно відмовив у задоволенні його апеляційної скарги, чим істотно порушив кримінальний процесуальний закон.

Позиції інших учасників судового провадження

На касаційну скаргу засудженого надійшли заперечення від прокурора, який брав участь у суді апеляційної інстанції, в яких останній просить залишити оскаржені судові рішення без зміни як законні, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення як необґрунтовану.

Прокурор Кузнєцов С. М. у судовому засіданні вимоги касаційної скарги ОСОБА_1 не підтримав, вважав їх необґрунтованими та просив залишити судові рішення без зміни як законні.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати і визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Положеннями ч. 1 ст. 438 КПК України встановлено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок.

Так, у касаційній скарзі засуджений зазначає про порушення його права на захист в суді першої інстанції, через проведення розгляду кримінального провадження за відсутності захисника, з яким він уклав договір про надання правової допомоги.

Зазначені доводи є безпідставними з огляду на таке.

Матеріалами кримінального провадження встановлено, що під час досудового розслідування, в дотримання положень ст. 20 КПК України, було задоволено клопотання ОСОБА_1 та 12 грудня 2017 року залучено з центру надання безоплатної вторинної правової допомоги захисника Молчанову Н. В., яка здійснювала захист його інтересів і під час судового розгляду. За її участю було проведено допит потерпілих, представника потерпілих, свідків, а також досліджено письмові докази.

В подальшому ОСОБА_1, користуючись правом, передбаченим ст. 48 КПК України та ст. 59 Конституції України, 30 жовтня 2018 року уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом Алієвим Н. Д. строком дії до 31 грудня 2019 року, що в свою чергу потягло припинення надання йому безоплатної вторинної правової допомоги захисником Молчановою Н. В.

Захисник Алієв Н. Д., здійснюючи захист інтересів обвинуваченого, брав участь у допиті свідка, заявляв клопотання про зміну запобіжного заходу та отримав можливість реалізувати своє процесуальне право на ознайомлення із матеріалами справи. Разом із цим, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду кримінального провадження, протягом 2019 року він одинадцять разів не з'являвся у судові засідання, що призводило до їх відкладення, оскільки ОСОБА_1 наполягав на участі цього захисника.

Після закінчення строку дії угоди із захисником, суд, з огляду на бажання обвинуваченого користуватися юридичною допомогою конкретного адвоката, надав йому достатньо часу для пролонгації договору та надання підтвердження повноважень Алієва Н. Д. на подальшу участь у даному кримінальному провадженні.

Враховуючи те, що таким правом ОСОБА_1 не скористався, відповідних документів у судових засіданнях не надав, однак наполягав на необхідності здійснення захисту його прав професійним захисником, суд із дотриманням вимог ч. 3 ст. 324 КПК України, звернувся до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Донецькій та Запорізькій областях для забезпечення права обвинуваченого на кваліфіковану юридичну допомогу.

Призначений 4 лютого 2020 року центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги захисник Старик А. О. у повному обсязі ознайомився з матеріалами кримінального провадження, мав конфіденційне побачення з обвинуваченим та приймав активну участь в судових засіданнях.

В свою чергу, обвинувачений ОСОБА_1 хоча й наполягав на подальшому розгляді кримінального провадження виключно із адвокатом Алієвим Н. Д., однак правом, визначеним ст. 54 КПК України, на відмову від захисника наданого державою не скористався, як і не заявляв йому відводів та не вказував про його некомпетентність чи низьку кваліфікацію.

З огляду на викладене, твердження засудженого про те, що внаслідок відсутності під час розгляду кримінального провадження обраного ним захисника він не зміг ефективно здійснювати свій захист, не ґрунтується на вимогах закону і матеріалах справи.

Як видно з матеріалів провадження, суд здійснив усі передбачені законом заходи для надання обвинуваченому можливості на власний розсуд розпорядитися своїми процесуальними правами, у тому числі на реалізацію права користуватися правовою допомогою обраного ним захисника. Об'єктивних даних про порушення судом прав ОСОБА_1, передбачених ч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, ч. 3, 4 ст. 42 КПК України, у матеріалах справи не міститься.

Небажання обвинуваченого скористатися послугами захисника Старика А. О. чи передбаченим процесуальним законом правом на залучення іншого захисника, не свідчить про порушення його права на захист, несправедливий судовий розгляд чи існування перешкоди для реалізації передбачених законом прав.

Слід зазначити і про те, що засуджений жодним чином не обґрунтував як саме зазначені порушення, які на його думку мали місце та на які він посилається у касаційній скарзі, вплинули на справедливість судового розгляду або перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення.

Доводи про те, що ОСОБА_1 та захисник Алієв Н. Д. були позбавлені права на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження і це перешкодило повною мірою реалізувати процесуальні права для здійснення ефективного захисту є лише припущеннями, оскільки як вбачається з матеріалів кримінального провадження їм надавалося достатньо часу для вивчення як матеріалів досудового розслідування, так і судового провадження.

Жодних даних, які б свідчили про те, що обвинувачений та його захисник, яким суд задовольняв відповідні клопотання, були обмежені в часі при ознайомленні з матеріалами, у тому числі шляхом встановлення строків такого ознайомлення, немає.

Переглянувши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку доводам апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, які є аналогічними доводам його касаційної скарги, і обґрунтовано визнав їх неспроможними та з наведенням докладних мотивів ухваленого рішення залишив вирок місцевого суду без змін.

Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, Судом не встановлено.

За таких обставин підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 5 березня 2020 року та ухвалу Донецького апеляційного суду від 14 липня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а його касаційну скаргу без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді

О. П. Ємець В. І. Остапук В. В. Щепоткіна