Історія справи

Ухвала КГС ВП від 28.06.2021 року у справі №911/1512/13
Постанова КГС ВП від 29.09.2022 року у справі №911/1512/13

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2022 року

м. Київ

Справа № 911/1512/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пєскова В.Г. - головуючого, Банаська О.О., Картере В.І.,

за участю секретаря судового засідання Багнюка І.І.,

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" - Грищенка О.М. та старшого державного виконавця Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) Рибалка А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" за вх. № 3599/2022

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022

у складі колегії суддів: Разіної Т.І. (головуюча), Михальської Ю.Б., Шаптали Є.Ю.

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обмачівські зорі" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг"

про стягнення 303 054,79 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд вирішив залишити без задоволення касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" за вх. № 3599/2022, а додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 у справі № 911/1512/13 - залишити без змін. При цьому

ВСТАНОВИВ:

Вступ.

1. На розгляд суду поставлено питання обґрунтованості/необґрунтованості відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Хронологія подій та опис обставин, встановлених судами.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Високі аграрні технології" (далі - ТОВ "Високі аграрні технології") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Обмачівські зорі" (далі - ТОВ "Обмачівські зорі") і Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрлізинг" (далі - ТОВ "Укрлізинг") про стягнення 303 054,79 грн.

3. 07.12.2017 рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1512/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Обмачівські зорі" на користь ТОВ "Високі аграрні технології" 3 333,33 грн витрат на послуги адвоката та 1 515,27 грн судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення з ТОВ "Обмачівські зорі" на користь ТОВ "Високі аграрні технології" 30% річних у розмірі 201 369,86 грн. Відмовлено в частині стягнення з ТОВ "Укрлізинг" на користь ТОВ "Високі аграрні технології" 1 000 грн за договором поруки від 22.01.2013.

4. 05.01.2018 на примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.12.2017 видано наказ.

5. 10.01.2018 додатковим рішенням Господарського суду Київської області у справі № 911/1512/13 стягнуто з ТОВ "Обмачівські Зорі" на користь ТОВ "Високі аграрні технології" 100 684,93 грн пені.

6. 05.02.2018 на примусове виконання додаткового рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2018 видано наказ.

7. 16.11.2020 ухвалою Господарського суду Київської області заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" задоволено частково, замінено стягувача у справі № 911/1512/13 під час примусового виконання рішення Господарського суду Київської області від 07.12.2017 та додаткового рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2018, котрі набрали законної сили, ТОВ "Високі аграрні технології" на правонаступника - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", в іншій частині у заяві відмовлено.

8. 11.02.2021 ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (далі - також стягувач) звернулось до Господарського суду Київської області зі скаргою від 09.02.2021 вих. № 09-1/02 на бездіяльність державного виконавця Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (далі - ВДВС) у виконавчому провадженні № 64014409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.02.2018 у справі № 911/1512/13 та у виконавчому провадженні № 64014543 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.01.2018 у справі № 911/1512/13, в якій скаржник просив:

- визнати за період із 29 грудня 2020 року по 09 лютого 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Ічнянського ВДВС Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчому провадженні № 64014409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.02.2018 у справі № 911/1512/13 та у виконавчому провадженні № 64014543 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.01.2018 у справі № 911/1512/13;

- зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Ічнянського ВДВС Північно-Східного МРУ Міністерства юстиції (м. Суми) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 64014409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.02.2018 області у справі № 911/1512/13 та у виконавчому провадженні № 64014543 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.01.2018 у справі № 911/1512/13 із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

9. 30.09.2021 ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/1512/13 частково задоволено скаргу ТОВ "Високі аграрні технології" (правонаступник - ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") на бездіяльність державного виконавця Ічнянського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Визнано за період із 29 грудня 2020 року по 09 лютого 2021 року неправомірною бездіяльність державного виконавця Ічнянського районного відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) у виконавчому провадженні № 64014409 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.02.2018 у справі № 911/1512/13 та у виконавчому провадженні № 64014543 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 05.01.2018 у справі № 911/1512/13, котра виразилась у порушенні строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 64014409 та у виконавчому провадженні № 64014543 із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

10. Не погодившись із прийнятою ухвалою, Ічнянський відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 05.10.2021 у справі № 911/1512/13.

11. За результатами розгляду апеляційної скарги, Північним апеляційним господарським судом 06.06.2022 було прийнято постанову, якою апеляційну скаргу Ічнянського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Київської області від 30.09.2021 у справі № 911/1512/13 залишено без змін.

Подання заяви до суду.

12. 13.06.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду надійшла заява ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/1512/13.

13. Зокрема, заявник вказував на наявність підстав для відшкодування за рахунок Ічнянського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат, понесених у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги адвокатом Грищенком О.М. у Північному апеляційному господарському суді в розмірі 11 800 грн.

Розгляд справи судами.

14. 25.07.2022 додатковою постановою Північного апеляційного господарського суду заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з Ічнянського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката у суді апеляційної інстанції в розмірі 11 800 грн задоволено частково.

Стягнуто з Ічнянського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 3 540 грн витрат на професійну правничу допомогу.

15. Судове рішення мотивовано тим, що, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, участь адвоката в судових засіданнях, суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з відповідача на користь позивача 3 540 грн (із 11 800 грн заявлених до відшкодування) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді в суді апеляційної інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ.

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

16. 02.08.2022 (згідно з відміткою на поштовому конверті) ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" надіслало на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про покладення на Ічнянський відділ державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 260 грн та прийняти нове рішенням, яким заяву ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення судових витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, задовольнити повністю, стягнувши з Ічнянського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 11 800 грн витрат на професійну правничу допомогу.

17. Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження у цій справі, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції застосовано норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/4858/19, від 22.10.2020 у справі № 910/9187/19, від 13.01.2021 у справі № 922/267/20, від 06.04.2020 у справі № 910/4783/19, від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19, від 04.06.2019 у справі № 910/21516/17, від 24.07.2018 у справі № 918/560/16, від 06.03.2019 у справі № 910/15357/17, від 03.05.2019 у справі № 910/10911/18, від 20.11.2020 у справі № 910/4783/19, від 25.06.2019 у справі № 904/66/18 та постановах Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19 та у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Б. Доводи відзиву на касаційну скаргу.

18. До Верховного Суду від Ічнянського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на касаційну скаргу ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс", в якому наведено прохання відмовити у задоволенні цієї касаційної скарги.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ.

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду.

А. Щодо суті касаційної скарги.

19. Заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, розглянувши матеріали справи, здійснивши перевірку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

21. Суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку про необхідність стягнення з Ічнянського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" 3 540 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

22. Судова колегія погоджується з цим висновком суду з огляду на таке.

23. Статтею 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

24. Водночас, відповідно до статті 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

25. Статтею 16 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

26. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).

27. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

28. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

29. У частині третій статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

30. Частинами першою-другою статті 126 ГПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

31. Однак, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).

32. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

33. Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

34. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

35. За змістом положень частини п`ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

36. Наведене вище повністю узгоджується з твердженням скаржника про те, що суд не може на власний розсуд зменшити судові витрати без клопотання іншої сторони.

37. Проте, скаржник очевидно не розділяє поняття "зменшення судових витрат" та "розподіл судових витрат". Розділяючи ці поняття, детальніше зазначаємо таке.

38. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

39. Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

40. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

41. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

42. Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

43. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята-шоста статті 126 ГПК України).

44. Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

45. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

46. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

47. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

48. Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

49. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

50. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає за доцільне додатково звернутися до нещодавньої практики ЄСПЛ з цього питання. Зокрема, у рішення від 18.02.2022 у справі "Чоліч проти Хорватії" ЄСПЛ зазначив (п. 77), що згідно з практикою ЄСПЛ скаржник має право на відшкодування витрат у випадку, якщо такі витрати були дійсними, необхідними а також були розумними у своєму розмірі.

51. Тобто ЄСПЛ підкреслює необхідність об`єднання об`єктивного критерію (дійсність витрат) та суб`єктивного критерію, розподіляючи суб`єктивний критерій на якісні показники (необхідність витрат для цілей конкретної справи) та кількісні (їх розумність). При цьому ЄСПЛ у зазначеній вище справі, присудивши 2550 євро компенсації, які й просив скаржник, не знайшов підстав для їх зменшення.

52. Водночас, у рішенні ж від 22.09.2022 у справі "Генеральний будівельний менеджмент проти України" ЄСПЛ у п. 41 зменшив суму витрат на правничу допомогу скаржникові із заявлених 3 750 євро до 850 євро, виходячи саме з надмірного характеру заявлених витрат відносно обмеженого обсягу наданих адвокатом послуг, не вбачаючи у цьому жодних конвенційних порушень.

53. З огляду на викладене суд апеляційної інстанції, оцінивши витрати позивача з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, відповідність цієї суми критеріям реальності і розумності, а також доведеність позивачем у відповідності до вимог статті 74 ГПК України викладених ним обставин стосовно надання позивачу адвокатом послуг на професійну правничу допомогу, дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на професійну правничу допомогу не відповідають вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору (критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 ГПК України). Відтак, наявні підстави для часткового задоволення заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про ухвалення додаткового рішення з приводу судових витрат і стягнення з Ічнянського відділу державної виконавчої служби у Прилуцькому районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 540 грн.

54. Доводи скаржника про те, що суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, повністю узгоджується з правовими висновками, викладеними у зазначених постановах Верховного Суду. Однак у справі, що переглядається, судом вирішено питання про розподіл судових витрат, коли суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

55. У такому випадку суд може використовувати виключно правила, встановлені у частині п`ятій статті 129 ГПК, при вирішенні питання про розподіл судових витрат та, відповідно мотивувавши своє рішення, покласти не всі витрати на професійну правничу допомогу на сторону, на користь якої ухвалено рішення, що і було зроблено у цій справі.

56. Посилання в касаційній скарзі на постанову об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 є безпідставним, оскільки у справі № 922/445/19 було підтримано можливість суду з власної ініціативи розподіляти не всі витрати на професійну правничу допомогу на сторону, на користь якої ухвалено рішення, про що описано вище.

57. Стосовно того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, уже висловлювалася Велика Палата Верховного Суду (пункт 21 додаткової постанови від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

58. Більш за те, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтримала цей висновок, тому посилання в касаційній скарзі, що судом не було враховано відповідну позицію Великої Палати Верховного Суду, є безпідставним.

59. Зважаючи на вищевикладене, судова колегія при розгляді цієї справи не вбачає підстав для відходу від наведених правових позицій Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, а також від критеріїв, які застосовує ЄСПЛ при розподілі судових витрат.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.

60. Тому Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про те, що наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують правильність висновків суду апеляційної інстанції, а відповідно касаційна скарга ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - залишенню без змін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240 300 301 308 315 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" за вх. № 3599/2022 залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.07.2022 у справі № 911/1512/13 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

В. Картере