Історія справи

Постанова КГС ВП від 28.05.2025 року у справі №927/875/24
Постанова ВСУ від 25.11.2025 року у справі №927/875/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2025 року

м. Київ

cправа № 927/875/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Гаражного кооперативу «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України» - Рябченка М.С.,

Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» - Думчевої І.В.,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» - Прохоренко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства «Чернігівобленерго»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 (у складі колегії суддів: Барсук М.А. (головуючий), Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.)

у справі № 927/875/24

за позовом Гаражного кооперативу «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України»

до Акціонерного товариства «Чернігівобленерго», Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів»

про визнання протиправним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2024 року Гаражний кооператив «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України» (далі - ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України») звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» (далі - АТ «Чернігівобленерго»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (далі - ТОВ «Енера Чернігів»), у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення комісії АТ «Чернігівобленерго», зафіксоване в протоколі від 02.07.2024 № 126 з розгляду акта від 12.06.2024 № 000814, про зобов`язання позивача здійснити заходи з усунення порушення.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що АТ «Чернігівобленерго» при складанні акта про порушення від 12.06.2024 № 000814 не зазначило будь-яких належних і допустимих доказів на підтвердження порушень кооперативом Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ), щодо споживання позивачем як побутовим споживачем електричної енергії на непобутові потреби, у зв`язку із чим відсутні підстави для зобов`язання позивача здійснити заходи з усунення виявленого порушення, про що зазначено в рішенні комісії АТ «Чернігівобленерго», зафіксоване в протоколі № 126, з розгляду акта про порушення від 12.06.2024 № 000814.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 40 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 25.11.2024 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2024 скасовано в частині позовних вимог до АТ «Чернігівобленерго» та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги до АТ «Чернігівобленерго» задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення комісії АТ «Чернігівобленерго», зафіксоване в протоколі від 02.07.2024 № 126 з розгляду акта АТ «Чернігівобленерго» від 12.06.2024 № 000814 про зобов`язання ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України» здійснити заходи з усунення порушення. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2024 у частині відмови у задоволенні позовних вимог до ТОВ «Енера Чернігів» залишено без змін. Стягнуто з АТ «Чернігівобленерго» на користь ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України» 2 422,40 грн судового збору за подачу позову, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, та 3 633,60 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, у квітні 2025 року АТ «Чернігівобленерго» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025, а рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2024 залишити в силі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.04.2025 відкрито касаційне провадження у справі № 927/875/24 за касаційною скаргою АТ «Чернігівобленерго» з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.05.2025.

ТОВ «Енера Чернігів» у відзиві на касаційну скаргу просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у частині ухваленого нового рішення, яким позовні вимоги до АТ «Чернігівобленерго» задоволено, і залишити в силі у відповідній частині рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.11.2024.

Крім того, ТОВ «Енера Чернігів» подало заяву про розгляд справи без участі його представника.

У судовому засіданні 21.05.2025 оголошено перерву до 28.05.2025

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1434 АТ «Чернігівобленерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території Чернігівської області та м. Славутич Київської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії; АТ «Чернігівобленерго» є оператором системи розподілу електричної енергії.

На підставі заяви-приєднання 01.01.2019 між АТ «Чернігівобленерго» (оператор системи) та ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України» (споживач) укладено договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, за умовами якого цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам, як послуги Оператора системи (пункт 1.1).

За змістом пункту 2.1 договору оператор системи надає споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309, та Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є Додатком № 2 до договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Адреса об`єкта зазначена у Додатку № 1 до договору - ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України», розташований за адресою: м. Чернігів, вул. Кривоноса, 7.

Споживач оплачує за розподіл електричної енергії згідно із умовами глави 5 цього договору та/або інші послуги оператора системи розподілу у відповідності з додатком 4 «Порядок розрахунків» до цього договору (пункт 2.3 договору).

Відповідно до постанови НКРЕКП від 14.06.2018 № 429 видано ТОВ «Енера Чернігів» ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.

01.01.2019 між ТОВ «Енера Чернігів» (постачальник) та ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України» (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 310356 та підписано заяву-приєднання до умов цього договору, яка є Додатком № 1 до договору, та комерційну пропозицію № 2УП, яка є Додатком № 3 до договору.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 розділу 2 «Предмет договору» за цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

12.06.2024 представниками АТ «Чернігівобленерго» на об`єкті позивача, у присутності голови Білогури С.І., проведено перевірку засобів комерційного обліку електричної енергії, що зафіксовано в акті контрольного огляду від 12.06.2024 № 117188.

Під час проведення контрольної перевірки встановлено порушення п. 2.3.12, пп. 20 п. 5.5.5 ПРРЕЕ та п.5.1.20 Кодексу комерційного обліку електричної енергії (далі - ККОЕЕ), а саме: «виявлено використання електричної енергії побутовим споживачем на непобутові потреби без улаштування окремого обліку електричної енергії для розрахунку за відповідним тарифом».

За результатами перевірки АТ «Чернігівобленерго» складено акт про порушення від 12.06.2024 № 000814, у якому зазначено, що споживач не надав перелік всіх наявних струмоприймачів та не забезпечив вимір струму навантаження всіх наявних струмоприймачів, включених на повну (максимальну) потужність. Дозволена потужність споживання відповідно до умов договору становить 230 кВт.

В акті зазначено про необхідність негайного припинення порушення споживання електричної енергії не на побутові потреби та організацію комерційного обліку електричної енергії, а також міститься пропозиція щодо укладення договору з електропостачальником за відповідним тарифом протягом місяця, а саме до 12.07.2024.

У пункті 11 акта зазначено про те, що комісія оператора системи з розгляду складеного акта про порушення буде проводити засідання 02.07.2024 о 14:00.

Акт про порушення від 12.06.2024 № 000814 розглянуто на засіданні комісії Чернігівських МЕМ АТ «Чернігівобленерго» та прийнято рішення, оформлене протоколом від 02.07.2024 № 126, відповідно до якого, враховуючи п. 2.3.12, пп. 20 п. 5.5.5 ПРРЕЕ та п. 5.1.20 ККОЕЕ, зобов`язано ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України» здійснити заходи з усунення виявленого порушення.

За твердженням позивача, на засіданні комісії споживач був відсутнім у зв`язку з повітряною тривогою в той день в Чернігівській області, яка тривала з 12:46 до 14:07.

12.07.2024 АТ «Чернігівобленерго» складено акт контрольного огляду № 117192, в якому зазначено, що при повторному обстеженні виявлено використання електричного струму не на побутові цілі, а саме на СТО в гаражі № 1202 ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України». В акті зазначено щодо необхідності встановлення електричного лічильника з функцією згідно з п. 5.13.1 ККОЕЕ, строк виконання вимоги до 31.07.2024. Акт складено у присутності голови ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України» Білогури С.І.

26.07.2024 ТОВ «Енера Чернігів» надіслало лист на адресу ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України», в якому зазначено про те, що за споживачем встановлено використання електричної енергії за побутовим тарифом (фіксованою ціною) на непобутові потреби, відповідно п. 2.3.12 ПРРЕЕ зроблено перерахунок (коригування) вартості фактично спожитої електричної енергії на цьому об`єкті споживача за відповідним тарифом за періоди з 29.01.2024 по 12.06.2024 та з 13.06.2024 по 30.06.2024 на суму 241 196,87 грн.

До листа додано акт коригування від 26.07.2024 № 3131045/1К до актів приймання-передавання товарної продукції - активної електричної енергії № 3131045-2401-1 від 31.01.2024, №3131045-2402-1 від 29.02.2024, №3131045-2403-1 від 23.03.2024, №3131045-2404-1 від 30.04.2024, №3131045-2405-1 від 31.05.2024, №3131045-2406-1 від 30.06.2024 згідно з договором від 01.01.2019 № 310356.

ГК «Автокооператив № 16 Деснянської районної організації Спілки автомобілістів України» звернулося до суду з позовом про визнання протиправним і скасування рішення комісії АТ «Чернігівобленерго», зафіксоване в протоколі № 126 з розгляду акта від 12.06.2024 № 000814, про зобов`язання позивача здійснити заходи з усунення порушення.

Позивач вважає, що АТ «Чернігівобленерго» не надано будь-яких належних і допустимих доказів порушень, допущених позивачем, зазначивши лише про виявлення факту нібито здійснення підприємницької діяльності окремим членом автокооперативу, який проводив зварювальні роботи у гаражі. При цьому АТ «Чернігівобленерго» не було з`ясовано, хто ця особа, чи є вона членом автокооперативу, чи зареєстрована як підприємець та чи має вона право на здійснення підприємницької діяльності, чи ні, а також не надано доказів незаконної комерційної діяльності суб`єкта за місцезнаходженням позивача.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив до АТ «Чернігівобленерго» у зв`язку з не доведенням позовних вимог, а до ТОВ «Енера Чернігів» у зв`язку з тим, що останній є неналежним відповідачем у цих правовідносинах.

Суд апеляційної інстанції рішення суду першої інстанції у частині відмови в задоволенні позовних вимог до АТ «Чернігівобленерго» скасував і задовольнив позовні вимоги, оскільки порушення, яке зазначено в акті від 12.06.2024 № 000814, АТ «Чернігівобленерго» не доведено належними та допустимими доказами, зокрема, за результатами обстеження внутрішніх електричних мереж не встановлено факту споживання електричної енергії на непобутові потреби, як цього вимагає абзац 12 пункту 2.3.12 ПРРЕЕ, тому рішення, оформлене протоколом від 02.07.2024 № 126 з розгляду акта про порушення від 12.06.2024 № 000814, є протиправним та підлягає скасуванню

АТ «Чернігівобленерго» у поданій касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення послалося, зокрема, на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 2.3.12 ПРРЕЕ, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду. Так, скаржник зазначив, що станом на день складання акта про порушення від 12.06.2024 чинною була редакція Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» зі змінами внесеними Постановою НКРЕКП від 10.01.2024 № 3 «Про затвердження Змін до Правил роздрібного ринку електричної енергії», в якій був відсутній абзац 8 пункту 2.3.12 ПРРЕЕ, на який послався апеляційний суд при задоволенні позову. На дату складання акта про порушення № 000814 від 12.06.2024, законодавець не надав оператору системи інших засобів і способів довести факт порушення, окрім як шляхом складання акта про порушення ПРРЕЕ. Отже, посилання апеляційного суду на зазначений абзац пункту 2.3.12 ПРРЕЕ є неправомірним, оскільки суд застосував у своїй постанові норми законодавства, які не були чинними на час виникнення спірних правовідносин, і тому не підлягають застосуванню при вирішенні спору. Водночас матеріалами справи підтверджено факт споживання позивачем електричної енергії на непобутові потреби, такий факт не заперечувався позивачем, який підписав акт про порушення без зауважень, і такі обставини та наявні докази не було враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні спору.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах, передбачених статтею 300 ГПК, та доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Відносини, що виникають, зокрема, під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачем, а також їх відносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, регулюються, зокрема, Законом України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ., які є обов`язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку.

Учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема договори про надання послуг з розподілу (стаття 4 Закону України «Про ринок електричної енергії»).

Відповідно до частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; дотримуватися правил технічної експлуатації, правил безпеки під час експлуатації власних електроустановок, нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладених договорів.

За змістом статті 77 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

У пункті 2.3.12 ПРРЕЕ (тут і далі - у редакції станом на 12.06.2024 (складання акта про порушення), чинній на час виникнення спірних правовідносин) споживання електричної енергії за відповідним тарифом (ціною) відповідно до комерційної пропозиції має бути забезпечене окремим комерційним обліком.

Окремі площадки вимірювання мають бути забезпечені засобами вимірювальної техніки, які дають можливість організувати комерційний облік за відповідним тарифом (ціною) на всій площадці вимірювання.

Електрична енергія, яка використовується на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби, зокрема для підприємницької, господарської та незалежної професійної діяльності, надання платних послуг, здійснення нотаріальної діяльності, діяльності дата-центрів, центрів обробки даних, діяльності зі створення віртуальних активів (майнінгу) тощо, обліковується окремо та оплачується за відповідними тарифами (цінами) для непобутових споживачів електропостачальника.

У разі використання електричної енергії на об`єкті побутового споживача на непобутові потреби побутовий споживач має звернутись до оператора системи із заявою про організацію окремого обліку споживання електричної енергії на непобутові потреби.

У разі виявлення оператором системи фактів споживання побутовим споживачем електричної енергії на непобутові потреби оператор системи складає акт про порушення ПРРЕЕ, у якому вказується зобов`язання споживача здійснити заходи з усунення виявленого порушення шляхом негайного припинення споживання електричної енергії на непобутові потреби та організації комерційного обліку на непобутові потреби та/або укладення договору з електропостачальником за відповідним тарифом протягом місяця з дня складення акта про порушення ПРРЕЕ. Оператор системи надає копію зазначеного акта про порушення ПРРЕЕ відповідному електропостачальнику. У разі неусунення побутовим споживачем виявленого порушення у місячний строк постачання електричної енергії такому споживачу припиняється в установленому цими Правилами порядку.

Відповідно до підпункту 20 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний не допускати безоблікового використання електричної енергії або використання електричної енергії для професійної та/або господарської діяльності на об`єктах, які розраховуються за електричну енергії за тарифом побутових споживачів, а також відшкодовувати збитки, завдані оператору системи та/або споживачу (основному споживачу), у разі виявлення безоблікового використання електричної енергії.

За змістом пункту 8.2.5 ПРРЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником оператора системи, від якого споживач одержує електричну енергію, порушень цих Правил, у тому числі фактів безоблікового споживання електричної енергії, на місці виявлення порушення у присутності споживача (представника споживача) або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки, оформлюється акт про порушення згідно з формою, наведеною в додатку 9 до цих Правил.

Акт про порушення складається представниками оператора системи, які мають таке право згідно з посадовою інструкцією, пройшли відповідне навчання та інструктаж, після пред`явлення ними службових посвідчень.

В акті про порушення мають бути зазначені зміст виявленого порушення з посиланням на відповідні пункти цих Правил необхідні для визначення обсягу та вартості необлікованої електричної енергії параметри, що характеризують електроустановку споживача, схему підключення електроустановки споживача та її графічне зображення із зазначенням, ЕІС код площадки комерційного обліку, за якою виявлено порушення (за наявності).

Особа, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки, має пред`явити представникам оператора системи документ, що посвідчує її особу. Відповідні дані, що посвідчують особу, зазначаються в акті про порушення (крім випадку складення акта у присутності споживача). У разі відмови особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки, пред`являти представникам оператора системи документ, що посвідчує її особу, відповідна відмова особи має фіксуватися відеозйомкою, про що зазначається в акті про порушення.

Споживачі, представники оператора системи, інші особи, присутні при перевірці, під час здійснення перевірки електроустановок мають право здійснювати фото- та відеозйомку для фіксації виявлених порушень та/або відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення та пред`являти документ, що посвідчує його особу, про що зазначається в акті про порушення.

В акті про порушення заповнюються всі графи та рядки без пропусків. Виправлення чи підчищення не допускаються. Текст повинен бути однозначним, без можливості подвійного тлумачення. Якщо графи та рядки акта про порушення не стосуються виявленого порушення, у них проставляються прочерки.

В акті зазначаються заходи, яких було вжито або яких необхідно вжити для усунення допущених порушень.

Акт про порушення складається у двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві.

Акт про порушення підписується представником (представниками) оператора системи, який (які) брали участь у перевірці, та споживачем (представником споживача) або іншою особою, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки.

У разі відмови споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписати акт про порушення або залишення ним місця порушення в акті про порушення робиться відповідний запис. У цьому разі акт про порушення вважається дійсним, якщо його підписали більше одного уповноваженого представника оператора системи та незаінтересована особа (представник житлово-експлуатаційної організації, балансоутримувача або управителя будинку, виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоорганізації населення або представник органу місцевого самоврядування, інший споживач тощо) за умови посвідчення цієї особи або більше одного уповноваженого представника оператора системи, а відмова споживача (представника споживача або іншої особи, яка допустила представників оператора системи на об`єкт (територію) споживача для проведення перевірки) підписувати акт про порушення підтверджується відеозйомкою.

До акта про порушення сторонами можуть бути додані пояснення, зауваження та докази, перелік яких (за наявності) зазначається в цьому акті.

Представники оператора системи перед складанням акта про порушення зобов`язані повідомити споживача про його право внести пояснення та зауваження до акта, викласти мотиви своєї відмови від його підписання або підписати його без зауважень.

Облік бланків актів про порушення ведеться оператором системи у пронумерованому, прошнурованому та скріпленому печаткою журналі.

Акти про порушення та документи, що підтверджують факт їх отримання споживачем, повинні зберігатися оператором системи протягом трьох років з дня оформлення акта про порушення.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій установили обставини проведення представниками АТ «Чернігівобленерго» на об`єкті позивача, у присутності голови Білогури С.І., контрольної перевірки засобів комерційного обліку електричної енергії, під час якої встановлено порушення пункту 2.3.12, пп. 20 п. 5.5.5 ПРРЕЕ та п.5.1.20 ККОЕЕ, а саме: «виявлено використання електричної енергії побутовим споживачем на непобутові потреби без улаштування окремого обліку електричної енергії для розрахунку за відповідним тарифом», про що складено акт про порушення від 12.06.2024 № 000814, у якому зазначено про необхідність негайного припинення порушення споживання електричної енергії не на побутові потреби та організацію комерційного обліку електричної енергії.

АТ «Чернігівобленерго» також на підтвердження використання позивачем електричної енергії на непобутові потреби додало до актів про порушення та технічної перевірки засобів комерційного обліку електричної енергії від 12.06.2024 фото- та відеоматеріали з розташуванням вивіски про надання послуг з технічного обслуговування автомобілів на об`єкті позивача.

Акт про порушення № 000814 від 12.06.2024 розглянуто на засіданні комісії Чернігівських МЕМ АТ «Чернігівобленерго», за результатом якого прийнято рішення, оформлене протоколом від 02.07.2024 № 126, за яким, враховуючи пункт 2.3.12, пп.20 п.5.5.5 ПРРЕЕ та п.5.1.20 ККОЕЕ, зобов`язано позивача здійснити заходи з усунення виявленого порушення.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, в основу судового рішення про задоволення позову поклав висновки про не доведення АТ «Чернігівобленерго» відповідно до абзацу 12 пункту 2.3.12 ПРРЕЕ належними доказами факту використання позивачем електричної енергії на непобутові потреби. При цьому при вирішенні спору суд застосував як пункт 2.3.12 глави 2.3 розділу ІІ, так і інші положення ПРРЕЕ в редакції Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 1142 від 19.06.2024, яка набрала чинності з 01.07.2024.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Закріплений у наведеній нормі принцип незворотності дії закону та інших нормативно-правових актів у часі полягає в тому, що їх дія не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання ними чинності, за винятком випадку, коли закон або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (стаття 5 Цивільного кодексу України).

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп, від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001, від 13.03.2012 № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Як зазначалося вище, у пункті 2.3.12 ПРРЕЕ (у редакції станом на 12.06.2024 (складання акта про порушення), чинній на час виникнення спірних правовідносин) було передбачено, що у разі виявлення оператором системи фактів споживання побутовим споживачем електричної енергії на непобутові потреби оператор системи складає акт про порушення ПРРЕЕ, у якому вказується зобов`язання споживача здійснити заходи з усунення виявленого порушення шляхом негайного припинення споживання електричної енергії на непобутові потреби та організації комерційного обліку на непобутові потреби та/або укладення договору з електропостачальником за відповідним тарифом протягом місяця з дня складення акта про порушення ПРРЕЕ. Оператор системи надає копію зазначеного акта про порушення ПРРЕЕ відповідному електропостачальнику. У разі неусунення побутовим споживачем виявленого порушення у місячний строк постачання електричної енергії такому споживачу припиняється в установленому цими Правилами порядку. При цьому акт про порушення мав бути складений відповідно до пункту 8.2.5 ПРРЕЕ (у відповідній редакції).

Разом із тим суд касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що визначальним принципом господарського судочинства є змагальність сторін.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Також, одним із принципів господарського судочинства є принцип диспозитивності, який відповідно до статті 14 ГПК полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою кожну обставину, про яку стверджує сторона. Відповідну обставину треба доказувати так, щоби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування певного факту з урахуванням досліджених доказів видається вірогіднішим, аніж протилежний (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (пункт 81), від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 (пункт 9.58), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 102), Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18 (пункти 41, 43).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (такі висновки наведено у постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Щодо стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначала, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК, втрачає сенс (такі висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

Господарський суд відповідно до статті 86 ГПК оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, коруючись законом.

Суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір у справі, що розглядається, обмежившись посиланням на не доведення відповідачем належними та допустимими доказами факту споживання позивачем електричної енергії на непобутові потреби, не застосував до спірних правовідносин положення ПРРЕЕ у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а відтак не дослідив наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності з урахуванням положень зазначених норм у відповідній редакції та не надав їм належну правову оцінку, у тому числі в контексті підписання позивачем акта про порушення без зауважень, а також обов`язків споживача електричної енергії не допускати використання електричної енергії для професійної та/або господарської діяльності на об`єктах, які розраховуються за електричну енергії за тарифом побутових споживачів, і дотримуватися нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, та умов укладеного договору.

При цьому суд апеляційної інстанції не встановив та в рішенні не зазначив, чи було передбачено нормами законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, тобто на дату складання акта про порушення № 000814 від 12.06.2024, інших засобів і способів доведення факту порушення споживачем відповідних норм, окрім як шляхом складання акта про порушення ПРРЕЕ.

Отже, суд апеляційної інстанції за обставин, у тому числі належної оцінки наявних у матеріалах справи доказів, мав процесуальну можливість з огляду на предмет і підстави заявленого позову встановити з вірогідністю (стаття 79 ГПК) наявність/відсутність підстав для визнання протиправним і скасування рішення комісії АТ «Чернігівобленерго», зафіксованого в протоколі від 02.07.2024 № 126 з розгляду акта від 12.06.2024 № 000814, про зобов`язання позивача здійснити заходи з усунення порушення, надати оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності (стаття 86 ГПК), і в залежності від встановленого - вирішити спір відповідно до закону.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Вирішуючи спір у справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції наведених норм матеріального та процесуального права не врахував. При цьому постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідає, оскільки суд не застосував правову норму, яку належить застосувати до цих правовідносин, не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення суду апеляційної інстанцій не можна визнати законними і обґрунтованими.

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції при вирішенні справи порушив норми процесуального права щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, то цей суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову за наведених у судовому рішенні обставин.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

З огляду на обмежений обсяг процесуальних повноважень Верховного Суду, а також на те, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не дослідив зібрані докази й не встановив ті фактичні обставини, від яких залежить правильне застосування до спірних правовідносин норм матеріального права, на які послався скаржник у касаційній скарзі, що впливає на вирішення позовних вимог, Верховний Суд, переглянувши у касаційному порядку судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції на підставі пункту 1 частини 3, частини 4 статті 310 ГПК.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Чернігівобленерго» задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у справі № 927/875/24 скасувати.

3. Справу № 927/875/24 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко