Історія справи

Ухвала КГС ВП від 11.02.2018 року у справі №922/1292/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1292/17

Верховний Суд у складі колегії суддів палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - фізична особа-підприємць Головченко Богдан Іванович,

представник позивача - не з'явився;

відповідач - фізична особа-підприємць Нерсісян Гайка Норайрович,

представник відповідача - не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Головченка Богдана Івановича

на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі Крестьянінова О.О. - головуючого, Фоміної В.О., Шевель О.В. від 18 вересня 2017 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі Светлічного Ю.В. від 06 червня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст справи та підстави позовних вимог

1. У квітні 2017 року ФОП Головченко Б.І. звернувся до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до ФОП Нерсісян Г.Н., в якій, з урахуванням уточнень, просив (1) визнати дії ФОП Нерсісяна Г.Н. протиправними, (2) заборонити ФОП Нерсісяну Г.Н. вчиняти будь - які дії на земельній ділянці кадастровий №6321082500:04:002:0252, загальною площею - 49,7567 га, в тому числі ріллі 49,7567 га для ведення фермерського господарства, в натурі із земель державної форми власності, яка розташована на території Першотравневої сільської ради Борівського району Харківської області, що знаходиться в оренді у Головченка Б.І.

2. Підставою звернення до суду з вищезазначеними вимогами стали наступні обставини.

3. Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29.12.2015р. № 4933-СГ "Про надання в оренду земельної ділянки" гр.Головченку Б.І. надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення площею 49,7567 га із кадастровим номером 6321082500:04:002:0252, зареєстровану у Державному реєстрі речових прав 19.12.2015р. (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 813830263210), яка розташована за межами населених пунктів Першотравневої сільської ради на території Борівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років.

4. 14.04.2016р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області (орендодавець) та Головченко Б.І. (орендар) укладено договір оренди землі, за умовами якого останній отримав в оренду земельну ділянку державної власності із кадастровим номером 6321082500:04:002:0252, площею 49,7567 га, землі сільськогосподарського призначення, сільськогосподарські угіддя (рілля). Договір укладено на 49 років. Передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний термін після державної реєстрації прав за актом її приймання - передачі.

5. Державна реєстрація в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відбулась 18.04.2016р.

6. 18.04.2016р. між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та Головченко Б.І. складено та підписано акт приймання - передачі земельної ділянки згідно з договором оренди землі від 14.04.2016р.

7. ФОП Головченко Б.І. зазначає, що у 2016 році на цій земельній ділянці мав намір здійснити посів соняшника, але 23.05.2016р. відповідачем було здійснено обробіток даної земельної ділянки шляхом дискування на тракторі.

8. Позивачем було викликано наряд поліції Борівського відділення поліції Ізюмського відділу Головного управління Національної поліції в Харківській області та написано заяву на протиправні дії гр-на Нерсісяна Г.Н. Після приїзду наряду поліції Нерсісян Г.Н. від пояснень працівникам поліції відмовився, але тракторист ОСОБА_10, який працює у ФОП Нерсісян Г.Н. підтвердив, що вказівку здійснювати обробіток даної земельної ділянки йому дав Нерсісян Г.Н.

9. За заявою позивача інформація була зареєстрована в ЄРДР Борівського відділу поліції №12016220230000242 від 24.05.2016р. за діями гр-на Нерсісяна Г.Н. з ознаками злочину, передбаченого ст. 356 КК України.

10. Позивач звертався до Борівського районного суду Харківської області із аналогічними позовними вимогами, проте ухвалою від 08.06.2016р. у справі №614/410/16-ц провадження у справі закрито, оскільки даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства. Вказана ухвала була залишена без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13.09.2016р. та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 22.12.2016р.

11. Відповідач підтвердив, що починаючи з 2001р. по травень 2016р. обробляв земельні ділянки громадян на підставі усних договорів оренди землі, вносив у землю мінеральні добрива, здійснював дискування і культивацію земель.

12. Крім того, відповідач не заперечував, що дійсно 23.05.2016р. на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у позивача, були здійснені роботи по обробітку земельної ділянки шляхом дискування, але зазначає, що з 23.05.2016р. після того як дізнався, що вказана ділянка передана в оренду позивачу, ніяких дій на ній не вчиняв, не вчиняє та має наміру вчиняти.

13. Враховуючи вищезазначене та те, що відповідач своїми діями унеможливив використання позивачем вищевказаної земельної ділянки у 2016 році, позивач звернувся до суду із позовом до ФОП Нерсісяна Г.Н. з вимогою про визання дій протиправними та заборони фізичній особі - підприємцю Нерсісяну Г.Н. вчиняти будь - які дії на вказаній земельній ділянці.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

14. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.06.2017р. у справі в задоволенні позову відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.09.2017р. рішення місцевого суду залишено без змін.

15. Рішення обґрунтовані тим, що заявлена позивачем вимога про визнання дій протиправними не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Щодо позовної вимоги про заборону відповідачеві вчиняти будь - які дії на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у позивача, суди зазначили , що позивач просить заборонити вчиняти дії на майбутнє, але, враховуючи положення ст. 1 ГПК України позивач має право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Оскільки станом на момент подачі позову та розгляду справи в суді позивачем не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій, які б перешкоджали позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою, або свідчили про втручання відповідача у підприємницьку діяльність позивача, суди прийшли до висновку про відсутність правових підстав для задоволення другої позовної вимоги позивача.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

16. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

17. Скаржник обґрунтовує свої доводи касаційної скарги наступним.

17.1. Рішення місцевого та апеляційного судів не відповідають вимогам ст. 84 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 15.12.2017р.), відповідно до якої "резолютивна частина має містити висновок про задоволення позову або про відмову в позові повністю чи частково по кожній з заявлених вимог. Висновок не може залежати від настання або ненастання якихось обставин (умовне рішення). В резолютивній частині рішення, суд першої інстанції припускається настання або ненастання якихось обставин протиправними діями ФОП Нарсісяна. Тому оскільки оскаржувані рішення грунтуются на припущеннях, останні підлягають скасуванню.

17.2. Дії ФОП Нерсісяна Г.Н. щодо обробки земельної ділянки шляхом дискування є протиправними. Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права на оренду земельної ділянки на підставі статті 1 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з доведеністю факту незаконного здійснення обробітку земельної ділянки, що не заперечується відповідачем, у зв'язку з чим така вимога підлягає задоволенню.

17.3. Скаржник обґрунтовує свою вимогу про заборону відповідачу вчиняти будь-які дії на земельній ділянці положеннями ст. 152 Земельного кодексу України, відповідно до яких власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землі та навіть, якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельній ділянці здійснюється шляхом: а) визнання прав, б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення справ, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Позиція інших учасників справи

18. 02.03.2018р. ФОП Нерсісян Г.Н. подав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечував у її задоволенні, у зв'язку з її необґрунтованістю. Відповідач зазначив, що не вчиняє ніяких дій з травня 2016 року, тобто з моменту, коли йому офіційно стало відомо про наявність чинного договору оренди землі у ФОП Головченка Б.І.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

19. Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови у задоволенні позову, оскільки Суд вважає, що рішення по справі винесені з повним з'ясуванням обставин справи та вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

20. Позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав на право оренди земельної ділянки шляхом пред'явлення вимоги про визнання дій відповідача протиправними. При цьому, протиправність дій відповідача, як зазначає позивач, полягає в обробці земельної ділянки, яка знаходиться в оренді позивача. Метою звернення позивача до господарського суду, відповідно до ст. 1 ГПК України, було вжиття заходів спрямованих на запобігання правопорушень з боку відповідача.

21. Під час вирішення спору у справі господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду.

22. Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України (у редакції чинній до 15.12.2017 року, далі -ГПК) підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

23. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

24. Частиною 2 ст. 21 ГПК України передбачено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

25. При цьому, під поняттям "охоронюваний законом інтерес" у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" розуміють прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві, простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам (рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 у справі № 1-10/2004).

26. Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

27. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

28. Приймаючи до уваги зміст наведених норм діючого законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 34 ГПК України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.

29. Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

30. Цивільне законодавство не містить визначення поняття способів захисту цивільних прав та інтересів. За їх призначенням вони можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

31. Разом з тим, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту у обраний ним спосіб.

32. Суди прийшли до вірного висновку, що заявлена позивачем вимога про визнання дій протиправними не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тому зазначена вимога (про встановлення факту) виходить за межі повноважень господарських судів, оскільки розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, у зв'язку з чим обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не відповідає способам, встановленим законодавством, і, як наслідок, не призводить до поновлення його порушеного права, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

33. Щодо позовної вимоги про заборону відповідачеві вчиняти будь - які дії на земельній ділянці, що знаходиться в оренді у позивача, суди прийшли до вірного висновку, що по суті позивач просить заборонити вчиняти дії на майбутнє, але, враховуючи положення ст. 1 ГПК України позивач має право звернутися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

34. Станом на момент подачі позову та розгляду справи в суді позивачем не надано жодних доказів вчинення відповідачем дій, які б перешкоджали позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою, або свідчили про втручання відповідача у підприємницьку діяльність позивача. Вказані дії відповідачем були припинені в цей же день, в тому числі, завдяки виклику представниками позивача представників органів поліції. Крім того, позивачем не доведено, що відповідач має намір вчиняти будь-які дії на земельні ділянці позивача.

35. Враховуючи вищенаведене та те, що позивачем не доведено в установленому законом порядку, в чому полягає в даному випадку порушення його прав та те, що станом на момент розгляду справи відсутні докази вчинення відповідачем дій, які перешкоджають позивачу користуватися орендованою земельною ділянкою, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог позивача.

36. Враховуючи вищезазначене, Суд відхиляє доводи, зазначені у п. 17.2, 17.3 цієї постанови, як необґрунтовані. З приводу доводу, наведеному у п. 17.1 постанови, Суд зазначає, що рішення місцевого суду повністю відповідає вимогам ст. 84 ГПК України, а його резолютивна частини містить висновок про відмову у задоволенні позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. За таких обставин та з урахуванням меж розгляду справи в суді касаційної інстанції, касаційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін.

38. У зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги, згідно вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

39. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Головченка Богдана Івановича залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 06 червня 2017 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2017 року у справі № 922/1292/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.