Історія справи

Постанова КГС ВП від 28.01.2025 року у справі №922/304/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/304/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Краснов Є. В., Мачульський Г. М.

за участю секретаря судового засідання Амірханяна Р. К.,

та представників:

позивача - Кадуна П.В. (в режимі відеоконференції),

відповідача - Яковлева М. С. (в режимі відеоконференції),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору, на стороні відповідача - Іващенко А.О. (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ахпаша Іллі Ілліча

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024

та рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024

у справі № 922/304/24

за позовом Фізичної особи-підприємця Ахпаша Іллі Ілліча

до Акціонерного товариства "Харківобленерго"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут"

про скасування акта та нарахувань,

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець Ахпаш Ілля Ілліч (далі - ФОП Ахпаш І. І.; позивач) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про визнання недійсним акта контрольного огляду засобів обліку від 30.06.2022 № 461 з, нібито, споживання ним за червень 2022 року 34 506 кВт/год. та скасування даних нарахувань.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахований відповідачем обсяг спожитої електроенергії за червень 2022 року за договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019 № НОМЕР_1 не відповідає середньомісячному споживанню електроенергії Кафе "Арка", власником якого він є; після звернення ФОП Ахпаш І. І. до Акціонерного товариства "Харківобленерго" (далі - АТ "Харківобленего"; відповідач) щодо необхідності перевірки справності лічильника, останнє будь-яких недоліків не виявило; перевірка лічильника відбулася без участі ФОП Ахпаша І. І., а підпис у акті контрольного огляду засобів обліку від 30.06.2022 № 461 суттєво відрізняється від його підпису. Вважає, що показники за червень 2022 року у кількості 34506 кВт/год. є значно завищеними через потрапляння блискавки у електромережу, що живить Кафе "Арка" та пошкодження електролічильника.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 (суддя - С. Ч. Жельне), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 (головуючий суддя - Н. О. Мартюхіна, судді - Я.О. Білоусова, Л. М. Здоровко), у задоволенні позову відмовлено.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1446 "Про видачу АТ "Харківобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензій з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом" АТ "Харківобленерго" з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на закріпленій території як оператор системи розподілу.

01.01.2019 ФОП Ахпаш І. І. приєднався до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії № НОМЕР_1 (за особистим рахунком № НОМЕР_1 ).

Відповідно до п. 3.6 договору постачальник послуг комерційного обліку та оператор системи мають право здійснювати контрольні зняття показань лічильника електричної енергії споживача. Оператор системи не рідше одного разу на шість місяців здійснює контрольний огляд засобів комерційного огляду та формує обсяг розподіленої (переданої) та спожитої електричної енергії за площадкою комерційного обліку споживача.

30.06.2022 АТ "Харківобленерго" складено акт контрольного огляду засобів обліку № 461, а саме: лічильника № 76924134 типу ZMD120ASer53 та знято показання лічильника 206 693,6 кВт/год. Вказаний акт містить підпис Ахпаша І. І. про його ознайомлення з цим актом.

В подальшому, ФОП Ахпаша І. І. звернувся до АТ "Харківобленерго" із заявою від 01.07.2022, в якій просив останнє направити свого представника для зняття лічильника з метою технічного обслідування. У заяві зазначив, що позивач не згоден з його роботою, оскільки у період з 01.06.2022 по 01.07.2022 лічильник нарахував 32 000 кВт/год. при середньому споживанні 1 200 кВт/год. у місяць.

Зважаючи на вищевказану заяву позивача, представниками АТ "Харківобленерго" було знято прилад обліку - лічильник № 76924134 типу ZMD120ASer53 для проведення його технічного дослідження, за наслідком чого були складені акт технічної перевірки та заміни розрахункового засобу обліку до 1 кВ від 01.07.2022 та акт пломбування та здачу пломб і приладів обліку на збереження від 01.07.2022.

Згідно з актом технічної перевірки та заміни розрахункового засобу обліку до 1 кВ від 01.07.2022 показання лічильника № 76924134 типу ZMD120ASer53 на дату заміни становили 206 838,1.

В акті технічної перевірки та заміни розрахункових засобів обліку до 1 кВ від 01.07.2022 зазначено, що розрахункові прилади обліку, шафа обліку, встановлені огорожі не мають зовнішніх пошкоджень корпусу, інших елементів, ланцюги обліку - пошкодження ізоляції, скруток також немає.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що після проведеної за заявою позивача перевірки лічильника № 76924134 типу ZMD120ASer53, комісією ЦРЗВТ АТ "Харківобленерго" був складений акт проведення експертизи лічильника від 07.07.2022 № 154в, в якому зазначено, що електролічильник № 76924134 визнаний придатним для подальшої експлуатації, пошкоджень не виявлено.

Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" виставлено ФОП Ахпаша І. І. рахунок на оплату за електричну енергію в червні 2022 року на суму 117 040,56 грн (за спожиті 34 506 кВт).

Вирішуючи спір у справі, господарські суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову про скасування оскаржуваного акта через звернення позивача із неналежним способом захисту своїх прав у цьому випадку. Зазначили про необґрунтованість решти позовних вимог.

Не погоджуючись із постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та рішенням Господарського суду Харківської області від 05.06.2024, ФОП Ахпаша І. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати в частині відмови в задоволенні позову та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п. 4 ч. 2 ст. 287 (п. 3 ч. 3 ст. 310) ГПК України, а саме зазначає про таке: судами необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотань про витребування доказів - оригінала акта контрольного огляду засобів обліку та у призначенні експертиз: 1). Почеркознавчої - щодо того, чи виконаний підпис на акті контрольного огляду засобів обліку позивачем; та 2). Електротехнічної - відповідного лічильника.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано його доводів, зокрема щодо відсутності у нього технічної можливості споживання електроенергії у кількості 34506 кВт/год. у червні 2022 року та, що такі завищені показники зумовило потрапляння блискавки в електромережу, яка живить споживача та пошкодження внаслідок цього лічильника.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП Ахпаша І. І. на вказані судові рішення з підстави, передбаченої п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 17.12.2024.

У відзивах відповідач та третя особа просять залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін з огляду на їх ухвалення відповідно до ст. 236 ГПК України.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представників учасників справи, переглянувши в касаційному порядку оскаржувані судові рішення, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Главою 3 роз. I кн. 1 ЦК України регулюється захист прав та інтересі осіб. Так, ст. 15 ЦК України унормовано право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Реалізація права на захист цивільних прав здійснюється за допомогою способів захисту, якими є закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16). Тобто це дії, спрямовані на запобігання порушенню або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18).

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначає ст. 16 ЦК України. Схожий перелік способів захисту прав та інтересів суб`єктів господарювання містить і ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорювання. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорювання та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 01.10.2019 у справі № 910/3907/18, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17, від 15.02.2023 у справі № 910/18214/19). Спосіб захисту права або інтересу повинен бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. також постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц).

Верховний Суд у постанові від 30.04.2024 у справі № 910/12404/21 виснував, якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, то такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність - це можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини (див. постанову Верховного Суду від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц).

Отже, обрання способу захисту - це прерогатива позивача. Водночас, свобода в обрані способу захисту передбачає й несення позивачем ризику відмови в задоволенні позовних вимог у зв`язку із неналежністю чи неефективністю заявленого захисту.

Вказане вище узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду про те, що обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові незалежно від інших встановлених судом обставин (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 02.02.2021 у справі № 925/642/19, від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19, від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19, від 25.01.2022 у справі № 143/591/20, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2020 у справі № 910/17955/17 зазначила, що контрольний огляд засобу обліку - це виконання комплексу робіт з метою візуального обстеження цілісності засобу обліку (корпусу, скла, кріплення тощо), цілісності встановлених згідно з актом про пломбування пломб та наявності відбитків їх тавр, зняття показів засобів обліку, а також з метою виявлення без використання спеціальних технічних засобів та/або часткового демонтажу будівельних конструкцій або оздоблювальних матеріалів самовільних підключень.

Встановивши, що оскаржуваний акт контрольного огляду засобів обліку фіксує лише факт здійснення контрольного огляду засобів обліку споживача представниками товариства, показники лічильника, перелік та місця встановлення пломб тощо і не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і що оскарження такої фіксації не є належним способом захисту прав позивача у цьому випадку, підставно відмовили у задоволенні позову у цій частині. При цьому, Верховний Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2019 у справі № 522/12901/17-ц вказала на те, що відповідний акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків тощо, при вирішенні якого суд зобов`язаний дати оцінку цьому акту.

Здійснивши також оцінку всіх наявних у справі документів відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, встановивши недоведення позивачем того, що лічильник був технічно несправним, що призвело до збільшення показників розміру спожитої позивачем електричної енергії в червні 2022 року та, що розмір спожитої електричної енергії в червні 2022 року є таким, що нарахований не за один місяць, а і за попередні періоди, обґрунтовано відмовили у іншій частині позовних вимог.

Разом з тим, у касаційній скарзі скаржник посилається на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України і на безпідставність відмови судами попередніх інстанцій у задоволенні клопотань про витребування доказів - оригінала акта контрольного огляду засобів обліку та у проведенні експертиз - почеркознавчої і електротехнічної.

Надавши оцінку цим аргументам касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.

Статтею 80 ГПК України встановлено, що учасники справи подають докази безпосередньо до суду.

За ч. 1 ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в ч. ч. 2, 3 ст. 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання (п. п. 1 - 4 ч. 2 ст. 81 ГПК України).

Наявність самого лише клопотання не може бути визнано достатньою підставою для витребування доказів судом.

Судова експертиза, в розумінні ст. 1 Закону України "Про судову експертизу", це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Призначення експертизи судом регулює ст. 99 ГПК України. Так, відповідно до цієї статті суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Питання про призначення судової експертизи повинно вирішуватися лише після ґрунтовного вивчення обставин справи і доводів сторін щодо необхідності такого призначення.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що призначення експертизи є правом, а не обов`язком господарського суду, при цьому, питання призначення експертизи вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням предмета, підстав позову та обставин справи (див., зокрема постанови Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 927/685/20, від 12.05.2021 у справі № 922/1791/20).

Здійснивши аналіз наявних у справі документів відповідно до вимог ст. 86 ГПК України, проаналізувавши правовідносин, які склалися між сторонами, встановивши, що докази, подані сторонами, є зрозумілими, дозволяють суду встановити всі істотні обставини, які мають значення для повного та всебічного розгляду спору в справі та за відсутності потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних у справі, суди попередніх інстанцій не задовольнили відповідні клопотання позивача. При цьому, ними було враховано, що згідно з поясненнями АТ "Харківобленерго" оригінал акта контрольного огляду засобів обліку, який позивач просив витребувати, було долучено до матеріалів справи № 922/3922/23, на виконання вимог ухвали Господарського суду Харківської області від 06.12.2023, що свідчить про відсутність вказаного документу у відповідача; а з наявних у справі документів вбачається обізнаність ФОП Ахпаша І. І. із існуванням та змістом акта контрольного огляду засобів обліку від 30.06.2022 № 461.

Верховний Суд зазначає, що доводи скаржника фактично зводяться лише до переоцінки доказів у справі, що не є компетенцією Верховного Суду з огляду на ст. 300 ГПК України.

Отже, відсутні підстави для скасування судових рішень з огляду на п. 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Інші доводи касаційної скарги підставами касаційного оскарження не обґрунтовані і, відповідно, Верховним Судом не розглядаються (див. постанову Верховного Суду від 29.05.2024 у справі № 910/2491/23).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).

Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду прийняті з додержанням вимог ст. 236 ГПК України, а тому підстав для їх скасування немає.

Керуючись ст. ст. 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ахпаша Іллі Ілліча залишити без задоволення.

Постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.09.2024 та рішення Господарського суду Харківської області від 05.06.2024 у справі № 922/304/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С. К.

Судді: Краснов Є. В.

Мачульський Г. М.