Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.09.2019 року у справі №922/976/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 922/976/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.06.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос"

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області

про визнання недійсним рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог, судового рішення та заяви

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос" (далі - ТОВ "Колос") звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.08.2018 № 1574-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" недійсним та скасувати в Державному реєстрі речових прав запис про припинення права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6320682000:03:000:0001 від
29.03.2018 індексний номер рішення 40370893.

1.2. Рішенням господарського суду Харківської області від 24.07.2018 у справі № 922/976/18 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

1.3. Рішення суду мотивовано тим, що оскаржуваний наказ було винесено у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди земельної ділянки державної власності відповідно до умов договору оренди землі від 19.01.2008 та віднесено земельну ділянку до земель запасу.

1.4. ТОВ "Колос" звернулося до місцевого суду із заявою від 03.05.2019 (вх. № 16) про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якій останній просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.07.2018 та ухвалити нове рішення, яким визнати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 15.08.2018 № 1574-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" недійсним та скасувати в Державному реєстрі речових прав запис про припинення права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 6320682000:03:000:0001 від 29.03.2018, індексний номер рішення 40370893.

1.5. Нововиявленими обставинами ТОВ "Колос" визначає те, що 05.04.2019 йому стало відомо, що спірна земельна ділянка перебуває у колективній власності, що підтверджується Державним актом ХР № 03-00-000430 КСП "Червона Самара", зареєстрованим 21.01.1996, а тому ГУ Держгеокадастр у Харківській області винесло оспорюваний наказ № 1574-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" з порушенням повноважень.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2019 (суддя Жигалкін І. П. ) у задоволенні заяви ТОВ "Колос" про перегляд судового рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2018 у справі № 922/976/18 за нововиявленими обставинами відмовлено. Рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2018 у справі № 922/976/18 залишено без змін.

2.2. Ухвала місцевого суду мотивована тим, що обставини заявлені позивачем, не є нововиявленими обставинами у розумінні статті 320 Господарського процесуального кодексу України, а тому заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволенню не підлягає.

2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 (судді:

Радіонова О. О., Зубченко І. В., Чернота Л. Ф. ) ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.06.2019 залишено без змін.

2.4. Суд апеляційної інстанції виходив із того, що в матеріалах справи відсутні докази неможливості отримання інформації від Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району відносно існування Державного акта ХР № 03-00-000430 КСП "Червона Самара", зареєстрованого 21.01.1996, та відповідно неможливість надання вказаних документів до винесення судового рішення. При цьому, судом враховано, що предметом договору оренди землі від 19.01.2008 була земельна ділянка сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Верхньосамарської сільської ради, виділена із державних земель. Отже, суд дійшов висновку, що заявником не доведено того, що обставина, на яку він посилається, як на нововиявлену, не могла бути йому відома на час розгляду справи і доказ не міг бути ним отриманий на час розгляду спору. Крім того, суд зазначив, що з плану меж земель, переданих у колективну власність згідно Державного акта колективної власності на землю ХР № 03-00-000430 КСП "Червона Самара", зареєстрованого 21.01.1996, неможливо ідентифікувати, як саме він відноситься до спірної земельної ділянки.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погодившись із постановою Східного апеляційного господарського суду від
31.07.2019 та ухвалою Господарського суду Харківської області від 05.06.2019, ТОВ "Колос" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області від 05.06.2019, скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2018 та передати справу на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

3.2. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме, статей 236, 237, пункту 1 частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України

4. Обставини справи, встановлені судами та позиція Верховного Суду

4.1. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ "Колос" не підлягає задоволенню.

4.2. Предметом спору у цій справі є наявність/відсутність правових підстав визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від
15.03.2018 № 1574 -СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" та скасування в Державному реєстрі речових прав запису про припинення права оренди земельної ділянки.

4.3. Господарський суд Харківської області при винесенні рішення від 24.07.2018 встановив, що 19.01.2008 між позивачем та Близнюківською районною державною адміністрацією Харківської області було укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером undefined площею 202,0073 га, яка розташована на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району Харківської області (далі - договір оренди) строком на 10 років. 04.10.2017 ТОВ "Колос" звернулося до Головного управління Держгеокадастру в Харківській області про поновлення договору оренди на умовах попереднього договору. 31.10.2017 ГУ Держгеокадастру в Харківській області за результатами розгляду заяви відмовлено у поновленні договору оренди та запропоновано повернути земельну ділянку після закінчення договору. 21.11.2017 ТОВ "Колос" повторно звернулося до ГУ Держгеокадастру в Харківській області про поновлення договору оренди на умовах попереднього договору, втім ГУ Держгеокадастру в Харківській області відмовило у поновленні договору оренди та зазначило про необхідність повернення земельних ділянок до земель запасу державної власності (листи-повідомлення від 26.12.2017, від 24.01.2018). 15.03.2018 у зв'язку із закінченням строку дії договору оренди ГУ Держгеокадастру в Харківській області прийнято наказ № 1574-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки".

4.4. При винесенні рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ТОВ "Колос", суд першої інстанції встановив, що з 01.01.2013 ГУ Держгеокадастру у Харківській області є органом уповноваженим відповідно до частини 4 статті 122 Земельного кодексу України та Положення про Головне управління передавати земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною 8 статті, у власність або у користування для всіх потреб в межах Харківської області. Враховуючи подальшу можливість реалізації ГУ Держгеокадастру у Харківській області права користування спірною земельною ділянкою на земельних торгах та з метою наповнення місцевого бюджету, ГУ Держгеокадастру у Харківській області відмовило позивачу у поновленні договору оренди земельної ділянки від 19.01.2008. Оскаржуваний наказ № 1574-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" прийнято у зв'язку із закінченням строку дії договору ГУ Держгеокадастру в Харківській.

4.5. Позивач зазначає про необхідність скасування рішення від 24.07.2018 у цій справі, оскільки в його основу покладено факти, які призвели до невірного вирішення справи по суті. При цьому скаржник посилається на те, що до вирішення судом спору по суті йому не було відомо, що оспорювана земельна ділянка знаходиться не у державній власності, а у колективній власності, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю серія ХР-03-00-000430 КСП "Червона Самара" від 21.01.1996. Отже, за твердженням скаржника, ГУ Держгеокадарстру у Харківській області діяло поза межами своїх повноважень, ухваливши наказ та розпорядившись спірною земельною ділянкою.

4.6. Суд апеляційної інстанції, погодився з висновком суду першої інстанції, про те, що заявлені обставини не мають ознак нововиявлених, а тому не є підставою для скасування рішення суду. При цьому, суд виходив із того, що доказів неможливості отримання інформації від Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району відносно існування Державного акта на право колективної власності на землю серія ХР-03-00-000430 КСП "Червона Самара" від 21.01.1996, заявником не надано. Не доведено заявником і те, що така інформація не могла бути йому відома і відповідно не могла бути отримана під час розгляду спору, зважаючи на те, що з 2008 року позивач орендував земельну ділянку на території Верхньосамарської сільської ради Близнюківського району. Крім того, з плану меж земель, переданих у колективну власність згідно з Державним актом на право колективної власності на землю серія ХР-03-00-000430 КСП "Червона Самара" від
21.01.1996 неможливо ідентифікувати, як саме він стосується спірної земельної ділянки.

4.7. Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно частини 4 до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

4.8. Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя, як така, не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (див. пп. 27-28 рішення від
18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії" N69529/01 та п. 46 рішення від
06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" N 2). Однак, при цьому Суд наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити в світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним із аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (див. рішення Суду у справі "Брумареску проти Румунії" від 28.10.1999). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п. п. 51-52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24.06.2003; ухвала Суду щодо прийнятності заяви N 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п. п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (див. пп. 27-34 рішення Суду у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

4.9. Відповідно до статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Отже, до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи.

4.10. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.

Як встановлено судами, відомості про спірну земельну ділянку, а саме, її місцерозташування, опис меж, площу, внесені до Державного земельного кадастру.

Саме ця спірна земельна ділянка була об'єктом договору оренди, припиненого на підставі оспорюваного наказу. Натомість, докази про те, що саме ця спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної форми власності площею 5263,8 га згідно з Державним актом на право колективної власності на землю відсутні, як і відсутні докази про місцерозташування земельної ділянки згідно з Державним актом про право колективної власності на землю серія ХР-03-00-000430 від
21.01.1996, її межі, кадастровий номер.

4.11. Враховуючи, що обставини, на які посилалося ТОВ "Колос", не є вирішальними, оскільки врахування їх судом не мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, суди дійшли обґрунтованих висновків, що обставини, зазначені скаржником, не мають ознак нововиявлених та не можуть бути підставою для скасування рішення суду.

4.12. Твердження ТОВ "Колос" про те, що земельна ділянка площею 202,0073 га, оренду якої було припинено оскаржуваним наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 15.03.2018 № 1574-СГ, належить до земель колективної власності згідно з Державним актом на право колективної власності на землю площею 5263,8 га серія ХР-03-00-000430 від 21.01.1996, визнано судом апеляційної інстанції недоведеним, а тому доводи скаржника про порушення судами статей 86, 236 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неврахуванням ними фактів, викладених у поданому Державному акті, є безпідставними.

4.13. Зі змісту частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. За таких обставин, доводи скаржника про порушення спірними рішеннями прав 978 громадян, колишніх членів КСП "Червона Самара", їх колективної власності відхиляються, оскільки порушення прав зазначених громадян не є предметом судового розгляду, а крім того, вони не позбавлені можливості звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

4.14. Доводи ТОВ "Колос" про порушення судом першої інстанції статті 238 Господарського процесуального кодексу України (щодо залишення без розгляду клопотання про накладення штрафу на відповідача відповідно до статті 131 Господарського процесуального кодексу України) не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки відповідно до частини 2 статті 311 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає підстави для скасування судових рішень, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Одночасно за приписами частини 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

4.15. Решта доводів касаційної скарги в обґрунтування наявності підстав для задоволення позову (відсутність повноважень ГУ Держгеокадастру в Харківській області, віднесення спірної земельної ділянки до колективної форми власності), а не заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до прохання надати нову оцінку доказам у справі, які, на думку заявника касаційної скарги, неправильно були оцінені судом апеляційної інстанцій під час розгляду справи, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі Частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судове рішення суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

5.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.5. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані ухвала та постанова у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

5.6. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд першої та суд апеляційної інстанцій, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування оскаржених судових рішень у справі немає.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Колос" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 31.07.2019 та ухвалу Господарського суду Харківської області у справі № 922/976/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв