Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 911/3533/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Пількова К. М. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т.О.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4

на додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду (головуючий Л.В. Чорна, судді Т.І. Разіна, М.Л. Яковлєв) від 10.09.2018

за позовом ОСОБА_4

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гроуверс"

та "ЕС-СІ Секьюр Кепітал Лімітед" (SC Secure Capital Limited)

про визнання недійсним договору іпотеки та зобов'язання повернути земельні ділянки.

Учасники справи:

представник позивача - не з'явився,

представник відповідача 1 - не з'явився,

представник відповідача 2- Пантєєв І.О., адвокат.

Короткий зміст позовних вимог

1. 27.11.2017 ОСОБА_4 (далі - Позивач) подав позовну заяву про визнання недійсним з моменту вчинення Іпотечного договору від 16.06.2007, укладеного між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Гроуверс" (далі - Відповідач 1) та Компанією Аїсі Кепітал Лімітед (AISICapital Limited), нове найменування ЕС-СІ Секьюр Кепітал Лімітед (SC Secure Capital Limited) (далі - Відповідач 2), посвідчений приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Колейчиком В.В., зареєстрований в реєстрі під № 2406 (далі - Договір); та про зобов'язання Відповідача 2 повернути майно, отримане за недійсним правочином, а саме: земельні ділянки, загальною площею 42,2642 га, що розташовані за адресою: Київська область, Броварський район, Рожнівська сільська рада, в межах просторових координат земельної ділянки площею 42,2642 га з кадастровим номером НОМЕР_7, що були передані в іпотеку відповідно до Договору та утворені внаслідок поділу з кадастровими номерами: НОМЕР_1 (площею 40,2787 га), НОМЕР_3 (площею 0,25 га), НОМЕР_6 (площею 0,25 га), НОМЕР_2 (площею 0,9856 га), НОМЕР_5 (площею 0,25 га), НОМЕР_4 (площею 0,25 га), а судові витрати покласти на відповідачів.

2. Позовна заява мотивована тим, що оспорюваний Договір порушує корпоративні права Позивача як заінтересованої особи та учасника Відповідача 1 із часткою 51 % у статутному капіталі Відповідача 1, який володіє корпоративними правами Відповідача 1 з 2001 року та вклад якого на момент укладення оспорюваного правочину складав 1 475 006 грн 46 коп., оскільки Договір не відповідає меті створення Відповідача 1, так як укладаючи Договір, Відповідач 1 не тільки об'єктивно не міг розраховувати на отримання прибутку, а й власними діями створив ризики втрати власного нерухомого майна, забезпечивши виконання зобов'язань третьої особи - нерезидента перед іпотекодержателем-нерезидентом за договором позики від 14.06.2007. Відповідач 1 як іпотекодавець жодним чином не міг контролювати та перевірити дійний стан виконання боржником (позичальником) своїх зобов'язань, оскільки за основним зобов'язанням усі спори, що стосуються цього зобов'язання, забезпеченого оспорюваною угодою, остаточно вирішуються в арбітражі відповідно до Арбітражного Регламента Арбітражного інституту Торгової Палати м. Стокгольма. Позивач вказав, що судовим рішенням у справі № К14/022-12 від 30.05.2012 визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Відповідача 1, що оформлені протоколом № 16 від 23.11.2006, про надання згоди щодо використання як застави/іпотеки земельних ділянок Відповідача 1 площею 42,2642 га та 19,5254 га, які належать Відповідачу 1 на праві власності відповідно до Державного акта на право власності серії НОМЕР_8 від 01.11.2006 та Державного акта на право власності серії НОМЕР_9 від 01.11.2006, з метою отримання позики/кредиту Відповідачем 1 або третьою особою та про надання директору ОСОБА_8 права підпису документів, пов'язаних з використанням земельних ділянок як застави/іпотеки з метою отримання позики/кредиту від імені Відповідача 1. Звернення з цим позовом обґрунтовано також тим, що Вищий господарський суд України, переглядаючи справу № 26/071-12 за позовом Відповідача 1 про визнання недійсним Договору, в ухвалі від 12.06.2014 дійшов висновку, що визнання недійсним рішень, оформлених протоколом № 16 від 24.11.2016 не може бути підставою для визнання недійсним Договору, підписаного директором Відповідача 1, оскільки не усуває факту законності дій директора у 2007 році з виконання рішення загальних зборів. Оскільки однією із умов оспорюваного правочину є порушення справи про банкрутство Відповідача 1 як підстава для звернення стягнення на предмет іпотеки, а також через вчинення колишнім директором Відповідача 1 з корисливих мотивів умисних дій, що призвели до стійкої неплатоспроможності Відповідача 1 та банкрутства (зазначено в ухвалі Броварського міськрайонного суду Київської області від 17.10.2017), за судовим рішенням право власності на передані в іпотеку земельні ділянки набув Відповідач 2. Оспорюваний Договір порушує Статут Відповідача 1, оскільки укладений за відсутності рішення зборів учасників щодо відчуження майна на суму, що становить 50 % і більше відсотків майна товариства, що також суперечить статтям 41, 59 Закону України "Про господарські товариства", тоді як Відповідач 1, порушуючи вимоги закону і Статуту, погодився на передачу права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, включивши певні застереження про це в Договір. Звернення з позовом обґрунтовано також тим, що стосовно Відповідача 1 порушено провадження у справі про банкрутство, однак Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не передбачений розгляд цього спору у межах справи про банкрутство.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. 20.04.2018 Господарський суд Київської області постановив ухвалу (залишену без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018) про залишення позовної заяви без розгляду.

4. Рішення судів мотивоване невиконанням Позивачем вимог ухвали від 13.04.2018, а саме: невнесенням Позивачем коштів на депозитний рахунок суду першої інстанції для забезпечення витрат Відповідача 2 на професійну правничу допомогу у сумі 379 995 грн., тоді як Відповідач 2 подав клопотання про залишення позову без розгляду, яке суд вирішив задовольнити.

5. 27.04.2018 Господарський суд Київської області постановив додаткову ухвалу (яка залишена без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2018) про часткове задоволення клопотання Відповідача 2, ухвалення додаткового рішення про компенсацію за рахунок Позивача витрат Відповідача 2 на правову (правничу) допомогу в сумі 208 590 грн 65 коп. та про стягнення на користь Відповідача 2 з Позивача 104 295 грн 33 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

6. 10.09.2018 Київський апеляційний господарський суд постановив стягнути з Позивача на користь Відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 121 491 грн 20 коп.

7. Витрати пов'язані з наданням Відповідачу професійної правничої допомоги під час розгляду Київським апеляційним господарським судом апеляційних скарг Позивача на ухвалу Господарського суду Київської області від 20.04.2018 про залишення позовної заяви Позивача без розгляду та на додаткову ухвалу Господарського суду Київської області від 27.04.2018, якою стягнуто з Позивача на користь Відповідача 2 витрати на професійну правничу допомогу.

8. Рішення суду мотивоване тим, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій Позивача, а Відповідач 2 на підтвердження фактичних витрат на професійну правничу (правову) допомогу надав: договір про надання правової допомоги, укладений ним з Адвокатським об'єднанням "КМ Партнери", рахунки-фактури, SWIFT- повідомлення на переказ, витяги зі специфікацій виконаних робіт та витраченого часу на виконання робіт з 21.04.2018 по 06.06.2018 на суму 104 204 грн 00 коп. та з 07.06.2018 по 10.07.2018 - на суму 17 287 грн 20 коп., із зазначенням кількості годин, використаних адвокатами та помічниками адвокатів для захисту інтересів Відповідача у цій справі, ордери на надання правової допомоги адвокатами та докази про залучення помічників адвокатів, Також, пославшись на витяги зі специфікацій, суд вказав на перелік наданих послуг Адвокатським об'єднанням "КМ Партнери", зазначивши, що витрати, заявлені в суді апеляційної інстанції, становлять близько 0,1 % від визначеної Позивачем ціни позову. При цьому апеляційний суд визнав неналежним та недопустимим доказом у справі надану банківську виписку від 13.07.2018 на суму 121 763 грн 70 коп. з огляду на те, що ця виписка не містить платника та призначення платежу.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. 10.10.2018 Позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 і ухвалити нове рішення - про залишення без розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення про судові витрати.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу та уточнення до касаційної скарги

10. Апеляційний суд порушив норми частини 8 статті 129 ГПК України, оскільки Відповідачем 2 заявлені, проте не підтверджені належними та допустимими доказами витрати Відповідача 2 на професійну правничу допомогу у зв'язку із розглядом справи в апеляційному суді, що є підставою для залишення цієї заяви Відповідача 2 без розгляду, оскільки на підтвердження заявлених 13.07.2018 витрат в сумі 121 491 грн. 20 коп. 16.07.2018 надана банківська виписка на суму 121 763 грн. 70 коп., щодо якої апеляційний суд зазначив, що банківська виписка не містить платника та призначення платежу, а тому не є належним та допустимим доказом. Разом цим, задовольнивши вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу без урахування цієї виписки, суд фактично визнав, що Відповідач 2 ще має понести ці витрати, а це не відповідає дійсності та спростовується поданими Відповідачем 2 доказами.

11. Апеляційний суд допустив описку, вказавши на подання банківської виписки від 13.07.2018 23.07.2018 замість 16.07.2018, тоді як дата надання доказів має значення, оскільки саме 16.07.2018 є останнім днем подання доказів відповідно до частини 8 статті 219 ГПК України.

Доводи Відповідача 2 у відзиві на касаційну скаргу та уточнення до касаційної скарги

12. Підставою для задоволення клопотання про стягнення з Позивача витрат Відповідача 2 на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи в апеляційному суді, стали докази, на які послався апеляційний суд, а не банківська виписка, на яку вказує скаржник.

13. Суд визнав співрозмірними стягнені з Позивача витрати Відповідача 2 на професійну правничу допомогу в апеляційному суді порівняно з визначеною Позивачем ціною позову.

14. Витрати Відповідача 2 на професійну правничу допомогу спричинені необґрунтованими діями Позивача щодо подання позову у цій справі з метою створення штучних передумов для перегляду остаточних результатів вже вирішеного судового спору про визнання недійсним Договору (у справі № 26/071-12).

Позиція Верховного Суду

Щодо витрат на правничу допомогу

15. Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

16. Апеляційним судом встановлено, що судом першої інстанції 20.04.2018 постановлено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду. Ця ухвала за апеляційною скаргою Позивача стала предметом апеляційного оскарження, за наслідком якого апеляційний суд залишив її без змін.

27.04.2018 суд першої інстанції постановив додаткову ухвалу (яка за апеляційною скаргою Позивача стала предметом апеляційного оскарження та залишена без змін постановою апеляційного суду від 10.07.2018) про стягнення з Позивача на користь Відповідача 2 витрат на професійну правничу допомогу.

Отже, внаслідок дій Позивача у цій справі апеляційний суд переглядав два судові рішення суду першої інстанції. Під час апеляційного перегляду Відповідачу 2 була надана професійна правнича допомога.

17. Відповідно до підпункту 1 частини 3 статті 123 ГПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частин 3 та 4 вказаної статті ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

18. Апеляційним судом встановлено, що представник Відповідача 2 в судовому засіданні 10.07.2018 зробив усуну заяву про необхідність подання доказів понесених судових витрат на правову допомогу, а 13.07.2018 та 23.07.2018 до апеляційного суду від Відповідача 2 надійшли клопотання про залучення документів на підтвердження судових витрат.

Апеляційний суд, дослідивши додані до клопотань докази (рахунки-фактури, SWIFT- повідомлення на переказ коштів, витяги зі специфікацій виконаних робіт та витраченого часу на виконання робіт із зазначенням кількості годин використаних адвокатами та помічниками адвокатів для захисту інтересів Відповідача 2 у цій справі, ордери на надання правової допомоги адвокатами та щодо залучення помічників адвокатів, витяги зі специфікацій із зазначенням переліку наданих послуг) не встановив недотримання Відповідачем 2 (його представниками) вимог частини 3 статті 126 ГПК України та дійшов висновку про доведеність цих витрат з боку Відповідача 2.

Позивач клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу не заявляв, співмірність витрат на правничу допомогу не спростовував.

У зв'язку із викладеним Суд відхиляє аргументи скаржника (пункт 10) про недоведеність Відповідачем 2 заявленої ним до стягнення з Позивача та задоволеної апеляційним судом суми витрат Відповідача 2 на професійну правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції з посиланням лише на банківську виписку на суму 121 763 грн. 70 коп., як неналежний доказ у справі за вимогами Відповідача 2, з огляду на те, що встановлюючи обставини щодо витрат Відповідача 2 на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд виходив з інших доказів на підтвердження відповідних обставин, ніж той, на який вказує скаржник. За результатами ж оцінки банківської виписки, на яку в скарзі послався скаржник, цей доказ був відхилений апеляційним судом з огляду на недоліки його оформлення - через відсутність у виписці найменування платника та призначення платежу.

У зв'язку із викладеним Суд не бере до уваги аргументи скаржника (пункт 11) щодо обставин надання Відповідачем 2 банківської виписки, яка відхилена апеляційним судом.

19. Таким чином висновки апеляційного суду в оскаржуваній додатковій постанові про доведеність витрат Відповідача 2 на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції зроблені відповідно до статей 126, 129, 130 ГПК України. У зв'язку з викладеним та з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України оскаржувана додаткова постанова апеляційного суду підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

20. У зв'язку із відмовою у задоволенні касаційної скарги судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на Позивача.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2018 у справі № 911/3533/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак