Історія справи

Ухвала КГС ВП від 07.05.2018 року у справі №910/18662/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/18662/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Пількова К.М.,

за участю секретаря судового засідання Поліщук Ю.В.,

учасники справи:

позивач - Антимонопольний комітет України,

представник позивача - Павленко О.В. (за довіреністю від 31.05.2018 № 300-02/87),

відповідач - компанія "Алкон Фармасьютікалс Лтд",

представник відповідача - Палій О.Л. - адвокат (посвідчення від 26.02.2009 № 3651),

розглянув касаційну скаргу Антимонопольного комітету України

на рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017

(суддя Мандриченко О.В.) та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018

(головуючий - суддя Зубець Л.П., судді: Алданова С.О. і Мартюк А.І.)

у справі № 910/18662/17

за позовом Антимонопольного комітету України

до компанії "Алкон Фармасьютікалс Лтд"

про стягнення 937 526 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Антимонопольний комітет України (далі - АМК) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до компанії "Алкон Фармасьютікалс Лтд." (далі - Компанія) про стягнення 937 526 грн. пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням АМК від 08.09.2016 № 415-р у справі № 143-26.13/44-15/66-14 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення № 415-р).

Позов мотивовано тим, що відповідачем було вчинено порушення, передбачене пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за яке позивачем нараховано штраф. Оскільки відповідач не сплатив штраф у встановлені законодавством порядку і строки, позивач здійснив нарахування пені у сумі 937 526 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018, у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що здійснення помилки під час перерахування штрафу в сумі 937 526 грн. до державного бюджету в строк, передбачений частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", кваліфікуються як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника штрафу при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування пені, передбаченої частиною сьомою статті 56 названого Закону.

У касаційній скарзі до суду касаційної інстанції АМК просить скасувати рішення та постанову попередніх судових інстанцій і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скаргу мотивовано тим, що: судами попередніх інстанцій неправильно застосовані норми матеріального права, а саме статтю 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", статті 7, 29 Бюджетного кодексу України (далі - БК України); штраф, накладений Рішенням № 415-р, сплачений Компанією до державного бюджету після закінчення двомісячного строку, а саме - 10.04.2017; перерахування коштів відповідачем до місцевого бюджету не може вважатися належним чином виконаним зобов'язанням зі сплати штрафу, накладеного Рішенням № 415-р.

У відзиві на касаційну скаргу Компанія заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх безпідставність, і просить оскаржуване рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників учасників справи, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій у розгляді справи виходили з таких обставин.

Рішенням № 415-р визнано певні дії Компанії порушенням, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються встановлення цін на лікарські засоби виробництва групи "Алкон" та реалізуються на території України. За вказані порушення на Компанію накладено штрафи в загальному розмірі 937 526 грн.

Копія Рішення № 415-р була вручена 20.09.2016 під розписку уповноваженому представнику Компанії разом із супровідним листом АМК від 20.09.2016 № 143-29/04-9898.

Останнім днем для сплати вказаного штрафу відповідачем було 21.11.2016.

Платіжним дорученням від 11.10.2016 № 1346 Компанія перерахувала 937 526 грн. у рахунок оплати вказаного штрафу, про що свідчить призначення платежу в даному платіжному дорученні - "оплата штрафу згідно рішення у справі № 143-23.13/44-15/66-14 без ПДВ". Копію даного платіжного доручення було направлено АМК, отримання якого останнім не заперечується.

Сума штрафу була зарахована на рахунок 31414542700011 "Адміністративні штрафи та інші санкції" [код класифікації доходів бюджету 21081100 (місцевий бюджет)], про що, зокрема, вказано в листі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 04.05.2017 №11038/10/26-56-07-02-28.

Згодом Компанія звернулася із заявою щодо перерахування помилково сплаченого платежу згідно з платіжним дорученням від 11.10.2016 №1346 в сумі 937 526 грн. з рахунку 31414542700011 "Адміністративні штрафи та інші санкції" [код класифікації доходів бюджету 21081100 (місцевий бюджет)] на рахунок 31117106700011 [код платежу 21081100 адміністративні штрафи та інші санкції (державний бюджет)].

Грошові кошти в сумі 937 526 грн. були перераховані на відповідний рахунок державного бюджету 10.04.2017, про що вказано у листі Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для задоволення позовних вимог АМК щодо стягнення з відповідача суми пені.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, виходили з того, що кошти, перераховані Компанією в сумі 937 526 грн. на рахунок 314145422700011 одержувача - УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, були зараховані безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, внаслідок чого визнаються такими, що зараховані до бюджету, незалежно від того, на якому рахунку УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у м. Києві вони обліковувалися з метою аналітичного обліку коштів державного та місцевих бюджетів. Здійснення відповідачем помилки під час перерахування штрафу в сумі 937 526 грн. до державного бюджету в строк, передбачений частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", кваліфікуються як дія, хоча й помилкова. А дії, які не містять ознак бездіяльності платника штрафу при його сплаті, не можуть бути підставою для застосування пені, передбаченої частиною сьомою статті 56 названого Закону.

З даним висновком погоджується і Касаційний господарський суд.

Посилання АМК на те, що судами попередніх інстанцій було неправильно застосовані норми матеріального права, а саме статтю 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та статті 7, 29 БК України, спростовується таким.

Відповідно до пункту 23 частини другої статті 29 БК України кошти від санкцій (штрафи, пеня тощо), що застосовуються відповідно до закону (крім штрафів, визначених пунктами 37-39 частини першої статті 64, пунктами 26 і 27 частини першої статті 66 та пунктами 11, 12, 13 і 13-1 частини першої статті 69 цього Кодексу) належать до доходів загального фонду Державного бюджету України.

Згідно з частиною першою статті 43 БК України при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Частинами четвертою та п'ятою статті 45 названого Кодексу визначено, що податки і збори та інші доходи державного бюджету зараховуються безпосередньо на єдиний казначейський рахунок і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету (за винятком установ України, які функціонують за кордоном). Податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Положення про єдиний казначейський рахунок, затверджене наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 №122 (далі - Положення), регламентує функціонування єдиного казначейського рахунку - основного рахунку держави для проведення фінансових операцій та ефективного управління коштами державного та місцевих бюджетів через систему електронних платежів Національного банку України.

Відповідно до пунктів 2.1-2.3 Положення єдиний казначейський рахунок (далі - ЄКР) консолідує кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством. З метою відображення у режимі реального часу інформації про стан ЄКР, відкритого в НБУ, на балансі Державного казначейства України відкритий відповідний єдиний казначейський рахунок за відповідним балансовим рахунком Плану рахунків бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Державного казначейства України (далі - ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України). На ЄКР, відкритому на балансі Державного казначейства України, відображаються операції про рух коштів на рахунках, що відкриті в Державному казначействі України та Головних управліннях Державного казначейства України (далі - органи Державного казначейства України). ЄКР, відкритий на балансі Державного казначейства України, об'єднує кошти субрахунків, що відкриті на балансі Головних управлінь Державного казначейства України (далі - субрахунки ЄКР). У Державному казначействі України відкриваються та ведуться програмними засобами рахунки в розрізі Головних управлінь Державного казначейства України, які відображають рух коштів на субрахунках ЄКР та несуть аналогічний інформаційний зміст. На субрахунках ЄКР ведеться аналітичний облік коштів державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, коштів інших клієнтів, обслуговування яких здійснюється органами Державного казначейства України та регламентується законодавством.

Загальні засади функціонування платіжних систем і систем розрахунків в Україні, поняття та загальний порядок проведення переказу коштів у межах України визначає Закон України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", який встановлює відповідальність суб'єктів переказу, а також визначає загальний порядок здійснення нагляду (оверсайта) за платіжними системами.

Відповідно до пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Таким чином, сплачена Компанією сума штрафу на рахунок одержувача - УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у м. Києві, була зарахована безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, внаслідок чого визнається такою, що зарахована до державного бюджету, незалежно від того, на якому рахунку УДКСУ у Шевченківському районі ГУ ДКСУ у м. Києві вона обліковувалася з метою аналітичного обліку коштів.

Для підтвердження факту несплати штрафу необхідно встановити, що у строк, передбачений частиною третьою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", платник не вчиняв дій, спрямованих на перерахування суми штрафу до державного бюджету. Беручи до уваги, що така сума зараховується на єдиний казначейський рахунок, помилкове визначення рахунку отримувача у платіжному дорученні під час сплати суми штрафу не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату суми штрафу у визначений названим Законом строк, а тому й для застосування пені, передбаченої частиною сьомою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Подібний же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.06.2015 у справі №21-377а15, згідно з якою (постановою) здійснення помилки під час перерахування суми грошового зобов'язання до державного бюджету у встановлений строк має кваліфікуватися як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування санкцій.

Посилання скаржника на те, що стаття 7 БК України встановлює, що державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними, не спростовує принципів функціонування єдиного казначейського рахунку та не відміняє тієї обставини, що кошти, сплачені Компанією, надійшли на єдиний казначейський рахунок, внаслідок чого визнаються такими, що зараховані в доход бюджету.

Посилання скаржника на постанову Вищого господарського суду України від 08.10.2014 у справі № 910/5966/14 не приймається судом, оскільки висновки, викладені у рішеннях Вищого господарського суду України, не мають обов'язкового характеру для Верховного Суду, оскільки це не визначено законом.

Інші аргументи касаційної скарги стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються наведеним в оскаржуваних судових рішеннях зі справи. Водночас касаційна інстанція згідно з частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Касаційний господарський суд погоджується з аргументами, викладеними у відзиві Компанії на касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій, та узгоджуються з нормами матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень попередніх судових інстанцій - без змін як таких, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає оскаржувані рішення без змін, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 05.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.03.2018 у справі № 910/18662/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Селіваненко

Суддя І. Булгакова

Суддя К. Пільков