Історія справи

Ухвала КГС ВП від 05.02.2018 року у справі №909/453/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/453/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Сліпчук Н.В.

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Тисменицька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області,

боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еталон"

кредитор - Публічне акціонерне товариство "Львівобленерго",

кредитор - Товариство з обмеженою відповідальністю "Бенефіт-Про",

кредитор - ОСОБА_4,

кредитор - ОСОБА_5,

розпорядник майна - арбітражний керуючий Слідзьона Надія Петрівна

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" - представник Лойфер А.О. (довіреність №368 від 05.09.2017)

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду

від 09.08.2017

у складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Давид Л.Л., Орищин Г.В.

та на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області (в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції")

від 16.03.2017

у складі судді Рочняк О.В.

за заявою Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області

про банкрутство

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 22.01.2018, на підставі частини 5 статті 31 та підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, справа №909/453/16 Господарського суду Івано-Франківської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

2. 01.02.2018, за наслідком проведеного автоматизованого розподілу справи, оформленого протоколом від 22.01.2018, справа №909/453/16 прийнята до провадження у Верховному Суді в складі колегії суддів: Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я., відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" в оскаржуваній частині та призначено її розгляд на 27.03.2018 о 10 год. 15 хв.

3. 28.02.2018 розпорядник майна - арбітражний керуючий Слідзьона Надія Петрівна поштовою кореспонденцією надіслала відзив на касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції".

4. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень статей 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), статей 43, 101 ГПК України в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991, до набрання чинності Законом України №2147-VІІI від 03.10.2017.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

5. Провадження у справі №909/453/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Еталон" (далі - ТОВ "Еталон", боржник), порушене ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.10.2016 за заявою Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - Тисменицької ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, ініціюючий кредитор) та здійснюється на стадії розпорядження майном, введеної цією ж ухвалою суду з призначенням розпорядником майна арбітражного керуючого Слідзьону Н. П.

6. 14.10.2016 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет оприлюднено оголошення про порушення справи про банкрутство ТОВ "Еталон".

7. 14.11.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" (далі - ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції") подало до Господарському суду Івано-Франківської області заяву про визнання кредиторських вимог до боржника на суму 11 132 838, 86 грн. заявлених грошових вимог ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" до ТОВ "Еталон" 7 624 956, 85 грн. - заборгованість за кредитами, 1 508 218, 39 грн. - заборгованість за відсотками, 709 943, 51 грн. - упущена вигода та 19 071, 06 грн. - відшкодування третейських витрат, які заявник просить віднести до четвертої черги задоволення вимог кредиторів, 1 267 893, 05 грн. пені - до шостої черги, а сплачений за подання заяви судовий збір на суму 2 756 грн. - до першої черги (т. 2, а.с. 45-95).

8. ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" зазначило підставою виникнення грошових вимог до ТОВ "Еталон" кредитні договори №287 від 15.10.2007 та №207 від 03.10.2008, укладені Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" з ТОВ "Еталон", а також договір факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011, укладений ним (ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції") з Публічним акціонерним товариством "Кредобанк", за умовами якого Публічне акціонерне товариством "Кредобанк" відступає йому за плату права вимоги до боржників, зокрема, до ТОВ "Еталон" за кредитними договорами №287 від 15.10. 2007 та №207 від 03.10.2008. Також, заявник зазначив про укладення 16.12.2011 між ним та Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" договору про відступлення прав за договорами іпотеки. ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" аргументував свої вимоги рішенням постійно діючого третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" від 07.02.2012, яким стягнено з ТОВ "Еталон" на його користь 136 263, 48 грн. та 131 744, 25 грн. строкової заборгованості за кредитним договором №207 від 03.10.2008; 75 639, 80 грн. простроченої заборгованості за відсотками, 942,79 грн. нарахованих відсотків; 36 163, 80 грн. пені за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом ; 20649, 19 грн. пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами; 100 грн. простроченої комісії за управління кредитом, 50 грн. нарахованої комісії за управління кредитом, а також 19 071, 06 грн. на відшкодування третейських витрат.

9. 16.03.2017 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Рочняк О.В. розглянув ряд конкурсних вимог кредиторів, серед яких відмовив у задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" №987-989/І/2012 від 11.11.2016 про визнання грошових вимог до ТОВ "Еталон", визнав вимоги інших кредиторів, затвердив реєстр вимог кредиторів ТОВ "Еталон".

10. Ухвала суду першої інстанції в частині відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" мотивована відсутністю сукупності доказів, що підтверджують вимоги до боржника. Також, суд констатував, що в силу статті 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням постійно діючого третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" від 07.12.2012 у справі №10/2011-ТС не є такими, що не підлягають доказуванню, на примусове виконання цього рішення виконавчий документ не видавався, тому посилання заявника на зазначене рішення третейського суду, як на підставу безспірних кредиторський вимог до ТОВ "Еталон", є необґрунтованим.

10.1. Суд першої інстанції встановив, що до заяви на підтвердження своїх конкурсних вимог ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" додало копії: кредитного договору №287 від 15.10.2007 між ВАТ "Кредобанк" та ТОВ "Еталон" з додатковими угодами та із розрахунком заборгованості по ньому; кредитного договору №207 від 05.10.2008 між ВАТ "Кредобанк" та ТОВ "Еталон" із розрахунком заборгованості по ньому; договору факторингу між ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та ПАТ "Кредобанк" шляхом купівлі права грошової вимоги від 29.11.2011 і витягу з додатку №1; рішення Постійно діючого третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" від 07.02.2012 у справі №10/2011-ТС.

10.2. Для з'ясування всіх обставин у справі місцевий господарський суд ухвалами від 20.12.2016, 17.01.2017, 14.02.2017 зобов'язував ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" надати належним чином засвідчені копії документів та докази, які б підтвердили перехід прав вимоги до нього від ПАТ "Кредобанк", зокрема, належним чином засвідчені копії: договорів іпотеки (застави), укладених в забезпечення укладених кредитних договорів №287 та №207 (зі всіма змінами і доповненнями); додатків №1, №2 (акти прийому-передачі прав вимоги та портфеля заборгованостей) до договору факторингу від 29.11.2011, укладеного між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"; договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011, укладеного між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" з додатками, що підтверджують перехід прав (акти прийому передачі); інформацію з підтверджуючими доказами щодо того, чи проводилося звернення стягнення на майно ТОВ "Еталон" в погашення заборгованості за кредитними договорами №287 від 15.10.2007 та №207 від 03.10.2008; докази звернення до суду про стягнення заборгованості з боржника за кредитним договором №287 від 15.10.2007; інформацію, про те, чи видавався виконавчий документ на виконання рішення постійно діючого третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" від 07.02.2012 у справі №10/2011-ТС, а якщо видавався, то чи пред'являвся до виконання; витребував від постійно діючого третейського суду при корпорації "Юртранссервіс" інформацію про оскарження рішення від 07.12.2012 у справі №10/2011-ТС в порядку статті 51 Закону України "Про третейські суди", чи виконано рішення від 07.12.2012 у справі №10/2011-ТС та чи направлялася справа №10/2011-ТС до компетентного суду для видачі виконавчого документа на рішення третейського суду від 07.12.2012 у справі №10/2011-ТС; від ПАТ "Кредобанк" витребував відомості про те, чи укладались ПАТ "Кредобанк" будь-які договори на забезпечення виконання укладених з ТОВ "Еталон" кредитних договорів №287 від 15.10.2007 та №207 від 03.10.2008 та чи укладались договори про відступлення прав вимоги за ними ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції"; інформацію щодо того чи проводилося звернення стягнення на майно ТОВ "Еталон" в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами №287 від 15.10.2007 та №207 від 03.10.2008, укладеними з ТОВ "Еталон".

10.3. На виконання ухвал суду першої інстанції ні ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції", ні ПАТ "Кредобанк" витребуваних господарським судом документів не надали, а листом від 13.01.2017 постійно діючий третейський суд при корпорації "Юртранссервіс" повідомив, що матеріали справи №10/2011-ТС жодного разу не були затребувані для розгляду питання щодо оскарження рішення третейського суду та для видачі виконавчого документа на прийняте у справі рішення.

11. Відмовляючи у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" в повному обсязі, суд виходив з того, що ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" належними і допустимими доказами не довело переходу до нього прав вимоги від ПАТ "Кредобанк", оскільки за змістом укладеного договору право вимоги переходить з моменту підписання Акта приймання-передачі портфеля заборгованостей, як Додатка №2 до договору, що передбачено пунктом 3 Договору факторингу від 29.11.2011, а таких доказів кредитором суду не подано, не зважаючи на те, що вони витребувалися ухвалами суду.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

12. ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" подало апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2017 у справі №909/453/16 в частині відмови в задоволенні заяви ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" про визнання грошових вимог до боржника, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в цій частині та постановити нове, яким визнати та внести до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Еталон" грошові вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" на суму: 2 756 грн. - витрати по сплаті судового збору у першу чергу; 9 862 189, 81 грн. - у четверту чергу; 1 267 893, 05 грн. - у шосту чергу.

13. 09.08.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Гриців В.М. (головуючий), Давид Л.Л., Орищин Г.В. апеляційну скаргу ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" залишено без задоволення, ухвалу Івано-Франківської області від 16.03.2017 у справі №909/453/16 залишено без змін.

14. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з правильністю оцінки та повнотою встановлення обставин справи судом першої інстанції, з його висновками про правову природу спірних кредиторських вимог, як конкурсних, та їх непідтвердження належними та достатніми доказами, внаслідок бездіяльності самого кредитора та зазначив про правомірність відмови у визнанні кредиторських вимог ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" судом першої інстанції.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (кредитора)

15. Скаржник доводив, що судами порушено вимоги статей 34, 43 ГПК України, яке полягало в неповній оцінці всіх обставини справи щодо виникнення у ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" грошових вимог до ТОВ "Еталон".

16. Скаржник аргументував, що витребувані судами документи, а саме копії договору про відступлення прав за договорами іпотеки від 16.12.2011, укладеного між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" з додатками, що підтверджують перехід прав (акти прийому-передачі); інформацію з підтверджуючими доказами щодо того, чи проводилося звернення стягнення на майно ТОВ "Еталон" в погашення заборгованості за кредитними договорами 287 від 15.10.2007 та №207 від 03.10.2008, не могли б підтвердити чи спростувати доводи товариства щодо наявності в нього вимог до боржника, а лише могли підтвердити статус товариства як заставного кредитора, однак, це не мало значення для розгляду його вимог, бо кредитор не просив боржника визнати його вимоги, як такі, що забезпечені заставою .

Доводи інших учасників справи

17. Розпорядник майна - арбітражний керуючий Слідзьона Надія Петрівна у відзиві на касаційну скаргу заперечила доводи скаржника та погодилася з висновками судів щодо результату розгляду спірних кредиторських вимог.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

18. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VI від 22.12.2011

Стаття 1 - кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частини 1, 6, 8 статті 23 - конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом тридцяти днів від дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство. Заяви з вимогами конкурсних кредиторів, у тому числі щодо яких є заперечення боржника чи інших кредиторів, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду, за наслідками розгляду яких господарський суд ухвалою визнає чи відхиляє (повністю або частково) вимоги таких кредиторів. Вимоги конкурсних кредиторів, визнані боржником або господарським судом, вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів.

19. Господарський процесуальний кодекс України в редакції до 15.12.2017

Стаття 4-3 - судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Статті 33, 34 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Частина 1 статті 43 - господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Частини 1, 2 статті 101 - у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. З огляду на те, що відповідно до статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні (ухвалі) або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, колегія суддів Верховного Суду зазначає про неприйнятність доводів скаржника про неналежну оцінку судами обставин справи на підтвердження грошових вимог до боржника, разом з тим, його доводи про допущення в цілому процесуальних порушень при прийнятті та оцінці доказів відповідно до статей 34, 43, 101 ГПК України в редакції до 15.12.2017 та статей 1, 23 Закону про банкрутство, колегія суддів Верховного Суду вважає прийнятними.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги та висновків судів

21. Аналіз положень статті 23 Закону про банкрутство дозволяє зробити висновок про те, що законодавцем покладено обов'язок доказування обґрунтованості своїх вимог саме на кредитора, який їх заявляє до боржника, суд не зобов'язаний здійснювати запити певних документів на обґрунтування грошових вимог кредитора, разом з тим, суд може це зробити, для забезпечення кредитору необхідних умов для встановлення певних фактичних обставин справи. Відтак, здійснивши дії щодо витребування від кредитора та третіх осіб певних документів, які б підтверджували перехід до нього прав вимоги від первісного кредитора боржника за договором факторингу від 29.11.2011, суд не порушив прав кредитора, а діяв з метою створити йому необхідні умови для обґрунтування заявлених грошових вимог.

22. Аналіз приписів статей 34, 43, 82 ГПК України свідчить про те, що законодавець зобов'язав суд приймати рішення за наслідком дослідження та оцінки усіх доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу. Згідно зробленого судами дослідження обставин виникнення спірних грошових вимог та їх юридичних висновків вбачається, що суди належно виконали свої обов'язки щодо повноти дослідження доказів у справі, юридичного обґрунтування своїх висновків при оцінці доказів та спростування доводів скаржника в апеляційному суді. Так, судами встановлено, що згідно із статтею 3 Договору факторингу від 29.11.2011 "Сторони зобов'язані підписати на дату надходження Ціни відступлення на рахунок Банку Акт прийому-передачі Портфеля Заборгованостей, згідно Додатку №2 до Договору на підтвердження зазначеного приймання-передачі. Даний акт є фактичним підтвердженням переходу прав вимоги за Портфелем Заборгованості відповідно до умов цього договору. Договір набуває чинності з моменту підписання даного Акту" (т. 2, а.с. 71-72). Отже, встановивши обставини ненадання конкурсним кредитором за власною ініціативою та за вимогою суду належних доказів переходу прав від первісного кредитора до нового кредитора, суди дійшли вірних висновків про відмову зазначеному кредитору (скаржнику) у визнанні його вимог.

23. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи при розгляді клопотання органу юстиції про припинення провадження у справі про банкрутство, зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення). Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень про відмову у визнання грошових вимог кредитора ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" у справі про банкрутство ТОВ "Еталон", колегія суддів касаційного суду погоджується з виконанням судами обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення судами норм матеріального та процесуального права при розгляді даних спірних вимог.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

24. Доводи скаржника, зазначені в пунктах 15-16 мотивувальної частини постанови, Судом відхиляються з огляду на висновки суду згідно з пунктами 21-23 даної постанови.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

25. На підставі викладеного Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги ТОВ "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" та залишення без змін оскаржуваних постанови апеляційного суду від 09.08.2017 та ухвали суду першої інстанції від 16.03.2017 в частині розгляду спірних кредиторських вимог як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

26. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції" залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2017 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 16.03.2017 (в частині розгляду кредиторських вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Приватні інвестиції") у справі №909/453/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк