ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 912/3644/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,

на рішення Господарського суду Кіровоградської області

(суддя - Поліщук Г.Б.)

від 01.02.2018,

та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

(головуючий - Орєшкіна Е.В., судді - Дармін М.О., Кузнецова І.Л.)

від 24.05.2018,

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокомплекс",

до 1) Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області,

2) Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - товариство з обмеженою відповідальністю "Нива",

про стягнення 403 621,86 грн,

В С Т А Н О В И В:

07.12.2017 ТОВ "Агрокомплекс" звернулось до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області та Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області про стягнення з Державного бюджету України 403 621,86 грн шкоди, завданої незаконними діями органу державної виконавчої служби.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/3461/13-а встановлено протиправність дій відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області щодо арешту та реалізації майна позивача - насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг, внаслідок чого позивачу завдано матеріальної шкоди у розмірі 403 621,86 грн.

Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2018, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2018, позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області на користь ТОВ "Агрокомплекс" 403 621,86 грн в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області.

Задовольняючи позов, господарські суди дійшли висновків про підтвердження неправомірності дій органу державної виконавчої служби, встановили розмір завданої шкоди та причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача-1 та завданням позивачу шкоди.

Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове, яким відмовити в задоволені позову.

Підставами для скасування судових рішень відповідач-1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Вказує, що господарські суди під час вирішення справи не надали належної оцінки доводам відповідача-1 про пропуск позовної давності у справі. Позивачем не доведено наявність повного складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків. Господарськими судами неправильно застосовано ст. 1192 ЦК України щодо визначення розміру збитків.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Вважає, що шкода, завдана йому незаконними діями органу державної виконавчої служби, підлягає відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого у спірних правовідносинах є Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, 01.09.2009 між ТОВ "Нива" та ТОВ "Агрокомплекс" укладено договір № 3 про спільну діяльність, за умовами якого сторони зобов'язались шляхом об'єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері вирощування сільськогосподарських культур для досягнення наступних спільних господарських цілей: впровадження новітніх технологій по підготовці площ земельних ділянок, сівбі, догляду та збирання сільськогосподарських культур з метою отримання прибутку.

Відповідно до пунктів 3, 4 такого договору доля ТОВ "Нива" складає 14%, доля ТОВ "Агрокомплекс" - 86%.

Пунктом 6.1 договору визначено, що фактичний розподіл зібраної продукції здійснюється сторонами згідно окремого балансу, який надається ТОВ "Агрокомплекс".

Вказаний договір підписаний сторонами, скріплений печатками та зареєстрований у Долинській міжрайонній державній податковій інспекції 30.09.2009.

31.05.2010 сторонами договору підписано доповнення, відповідно до якого пункт 5.1 договору доповнено умовою про те, що визначення розміру паю кожної сторони в грошовому виразі здійснюється після закінчення виконання договору про спільну діяльність. При цьому вартість паю кожної сторони визначається, виходячи з грошової оцінки спільної пайової власності сторін та з урахуванням сум взаємних розрахунків, шляхом оформлення окремого балансу.

Окрім того, між ТОВ "Нива" та ТОВ "Агрокомплекс" 13.05.2010 укладено ще один договір про спільну діяльність № 3.

30.10.2010 ТОВ "Нива" та ТОВ "Агрокомплекс" підписали окремий баланс розподілу паїв та розподіл продукції згідно з договорами про спільну діяльність від 01.09.2009 та 13.05.2010. Товариства зазначили, що частка ТОВ "Нива" склала 19 312,00 кг озимої пшениці та 29 142,40 кг соняшника. Вказана частка залишається у ТОВ "Агрокомплекс" в рахунок погашення заборгованості. Претензії відносно поділу пайової власності у сторін відсутні.

11.11.2010 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Федотовим С.В. при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження про стягнення з ТОВ "Нива" на користь фізичних та юридичних осіб штрафу та боргів проведено опис майна, а саме: насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29142,40 кг, що знаходилось в складському приміщенні ТОВ "Агрокомплекс". На вказане майно накладено арешт та передано на відповідальне зберігання директору ТОВ "Агрокомплекс".

23.12.2010 між відділом державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції та ПП "Нива-В.Ш." укладено договори № 1210214 та № 1210215, відповідно до яких відділ державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції передав ПП "Нива-В.Ш." насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг для проведення аукціону з реалізації вказаного арештованого майна.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 29.12.2010 за позовом ТОВ "Агрокомплекс" відкрито провадження у справі про виключення майна з акту опису і арешту (насіння соняшника вагою 29 142,40 кг та насіння пшениці вагою 19 312 кг).

30.12.2010 начальником відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції було прийнято постанову ВП № 21280205 про зупинення виконавчого провадження про стягнення боргу з ТОВ "Нива" в частині реалізації майна до розгляду вказаної справи по суті.

Ухвалою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 02.03.2011 залишено без розгляду позов ТОВ "Агрокомплекс" про виключення майна з акту опису і арешту.

Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції від 14.03.2011 поновлено виконавче провадження ВП № 21280205 про стягнення боргу з ТОВ "Нива" в частині реалізації арештованого майна.

Спірне майно (насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг) було продано 26.04.2011 на аукціоні з реалізації майна приватним підприємством "Нива-В.Ш.".

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/3461/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18.12.2014 та постановою Верховного Суду від 07.02.2018, визнано протиправною постанову відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області від 14.03.2011 про поновлення зведеного виконавчого провадження щодо стягнення коштів з ТОВ "Нива"; визнано протиправними дії відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області стосовно реалізації насіння пшениці у кількості 19 312 кг та насіння соняшника - 29 142,40 кг, на які було накладено арешт 11.11.2010 в межах зведеного виконавчого провадження про стягнення коштів з ТОВ "Нива".

При цьому, Кіровоградським окружним адміністративним судом встановлено, що станом на 11.11.2010 спірне майно не належало боржнику - ТОВ "Нива", оскільки перейшло у власність ТОВ "Агрокомплекс".

Суди в оскаржуваних рішеннях дійшли висновку про наявність підстав для задоволенню позову.

Проте, суд касаційної інстанції вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на таке.

У відзиві на позов № 1975 від 10.01.2018 Устинівський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області заявив про застосування позовної давності при вирішенні спору.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу.

Задовольняючи позов у цій справі, суди вказали, що необхідною передумовою звернення ТОВ "Агрокомплекс" до господарського суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними діями відділу державної виконавчої служби Устинівського районного управління юстиції Кіровоградської області, було звернення товариства в порядку адміністративного судочинства з позовом про визнання протиправними дій відділу державної виконавчої служби, що мали наслідком завдання шкоди позивачеві.

Суди дійшли висновку, що у позивача виникло право звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої під час проведення дій у виконавчому провадженні з моменту набрання законної сили постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 09.01.2014 у справі № 811/3461/13-а, а саме - 18.12.2014.

Проте з такими висновками господарських судів погодитись не можливо з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

У ч. 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Визначення початку відліку позовної давності міститься в ст. 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливим є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти.

При цьому, за змістом зазначеної норми (статті 261 Цивільного кодексу України) законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Якщо встановити день, коли особа довідалась про порушення права або про особу, яка його порушила, неможливо, або наявні докази того, що особа не знала про порушення права, хоч за наявних умов повинна була знати про це, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа повинна була довідатися про порушення свого права.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування в особи певних зобов'язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Початок перебігу позовної давності у цій справі за позовом ТОВ "Агрокомплекс" про стягнення шкоди з Державного бюджету України пов'язується з певними моментами (фактами) завдання такої шкоди, які свідчать про порушення майнових прав ТОВ "Агрокомплекс", а не пов'язується з моментом набрання законної сили рішенням суду, яким визнано протиправними дії органу державної виконавчої служби.

Разом з тим суди, всупереч вимог ч. 1 ст. 261 ЦК України, пов'язали початок відліку позовної давності у справі з моментом набрання законної сили постановою адміністративного суду, не з'ясували, з якого моменту у позивача дійсно виникло право на звернення до суду з позовом у цій справі, а також не з'ясували, коли саме ТОВ "Агрокомплекс" довідалось або могло довідатися про порушення його інтересів щодо права власності на майно - насіння озимої пшениці вагою 19 312,00 кг та насіння соняшника вагою 29 142,40 кг.

Встановлення вказаних обставин є необхідною умовою для правильного вирішення спору.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки судів попередніх інстанцій про те, що позов у цій справі був пред'явлений в межах строку позовної давності, є передчасними, зроблений з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм ст. 261 Цивільного кодексу України щодо перебігу позовної давності, про що правильно зазначено відповідачем в касаційній скарзі, тобто не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального і процесуального права та всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності керуючись законом.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо. Виходячи з обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій та враховуючи, що судами не виконано ці вимоги в повному обсязі, зокрема, щодо встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, суди припустились порушень норм процесуального права. Колегія суддів вважає передчасними висновки господарських судів про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи та досліджувати докази, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати вищевикладене, вжити всіх передбачених законом засобів для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин щодо наявності підстав для застосування позовної давності, перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін щодо застосування позовної давності, дати їм належну юридичну оцінку, встановити обставини, пов'язані з початком перебігу позовної давності, а також у разі встановлення обставин пропуску позивачем позовної давності, дослідити обставини поважності причин пропуску такого строку, і в залежності від встановлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами чинного законодавства, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, з ухваленням законного й обґрунтованого судового рішення.

Оскільки справа передається на новий розгляд, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу Устинівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 01.02.2018 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.2018 у справі за № 912/3644/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Г. Вронська

І. Ткач