Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.03.2019 року у справі №910/16360/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2019 року

м. Київ

Справа № 910/16360/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І. С. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О. В.

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД"

представник позивача - Пугайко І. І.

відповідач - Благодійна організація "Фонд "Міжнародні антикорупційні суди"

представник відповідача - Броніна Р. О., Місяць А. В.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД"

на постанову Північного апеляційного господарського суду у складі Хрипуна О. О. - головуючого, Суліма В. В., Чорногуза М. Г. від 05 лютого 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва у складі Мудрого С. М. від 04 грудня 2017 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД" звернулося до місцевого господарського суду з позовом до Благодійної організації "Фонд " Міжнародні антикорупційні суди" про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

2. Позивач просив суд визнати недостовірною та такою, що порушує його особисте немайнове право на недоторканість ділової репутації певну інформацію, викладену відповідачем в листі (антикорупційний запит щодо вжиття превентивних антикорупційних заходів) № 016011129 від 05 січня 2017 року, адресованому Прем'єр-міністру України В. Б. Гройсману та Президенту України П. О. Порошенку; в листі (передсудова антикорупційна заява-вимога про заходи проти дискредитації України та припинення прислужництва чиновників Одеської ОДА фінансовим аферам російських інвесторів) № 0170129711 від 15 лютого 2017 року, адресованому Прем'єр-міністру України В. Б. Гройсману; в листі (заяві про злочин та заходи проти самозахоплення української землі російською компанією) № 017014388 від 19 квітня 2017 року, адресованому Прем'єр-міністру України В. Б. Гройсману; в листі (передсудова антикорупційна заява-запит про заходи проти дискредитації Президента України та припинення публічного прислужництва чиновників Одеської ОДА фінансовим аферам російських псевдоінвесторів) № 0170354071 від 13 червня 2017 року, адресованому Президенту України П. О. Порошенку; зобов'язати відповідача спростувати протягом семи календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду зазначену інформацію про Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД", шляхом направлення листів зазначеним адресатам, в яких буде спростовуватись недостовірна інформація, а також буде наводитись без будь-яких скорочень резолютивна частина рішення суду, в тій частині яка буде стосуватись відповідних листів.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року у задоволенні позову відмовлено.

4. Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не обґрунтовано яким чином викладена у вказаних листах інформація вплинула на ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД", чим порушила його права та інтереси.

4.1. Суди вказали про те, що у матеріалах даної справи відсутні докази, так званих, репутаційних втрат, чи інші докази того, що поширені відомості перешкоджатимуть позивачу повно і своєчасно здійснювати немайнове право.

4.2. Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність сукупності обставин, що входять до юридичного складу правопорушення, та які є підставою для задоволення позову в даній справі, а також про відсутність фактичного та стверджувального характеру спірних тверджень, які викладені в наданих листах.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у даній справі.

5.1. У скарзі просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

6. В діях відповідача є склад правопорушення, однак суди внаслідок неправильного тлумачення статей 32, 34, 68 Конституції України, статей 91, 94, 275, 277, 297 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про інформацію" дійшли помилкового висновку про зворотне.

7. При прийнятті оскаржуваних рішень судами порушено приписи статей 2, 13, 73, 74, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України, що полягає у не дослідженні усіх забраних у справі доказів та порушенні принципу змагальності.

8. Під час розгляду даної справи судами не застосовано релевантної практики Європейського суду з прав людини.

Доводи відповідача, викладені ними у відзиві на касаційну скаргу (узагальнено)

9. Листи є зверненнями відповідача до органів державною влади, а тому є формою реалізації прав, що передбачені статтею 40 Конституції України.

10. Копії листів, що містяться в матеріалах справи є неналежними доказами.

11. Позивачем не доведено факту розповсюдження інформації.

12. Рішення судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильними застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їхнього скасування не має.

Заяви з процесуальних питань

13. Відповідачем через канцелярію Суду було подано, а у судовому засіданні представником озвучено клопотання про направлення окремої ухвали до правоохоронних органів для відкриття кримінального провадження щодо позивача.

13.1. Так, за приписами частини 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України суд, виявивши при вирішення спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.

13.2. Однак, під час касаційного перегляду, передбачених наведеною вище нормою підстав для постановлення окремої ухвали в діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД" Судом не виявлено, а тому і підстав для задоволення клопотання відповідача не має.

14. В судовому засіданні представником відповідача було також заявлено клопотання про "проведення митної експертизи щодо нелегальної контрабанди пальмової олії позивачем".

14.1. Розглянувши вказане клопотання, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки скаржником фактично ставиться питання про отримання нових доказів у справі, проте суд касаційної інстанції, з огляду на надані частиною 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України повноваження, не має права встановлювати обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

14.2. Крім цього, вказане клопотання по суті є заявою про вчинення кримінального правопорушення, проте розгляд та перевірка таких заяв не входять до компетенції судів.

15. Представником позивача жодних клопотань не заявлялося.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

16. Судами встановлено, що 06 січня 2017 року на адресу Прем'єр-міністра України В. Б. Гройсмана та Президента України П. О. Порошенка від імені відповідача надійшов лист-запит про надання інформації "Антикорупційний запит щодо вжиття превентивних антикорупційних заходів" (від 05 січня 2017 року № 016011129 або № 016011129/Р залежно від адресата), в якому поширено інформацію щодо позивача, а саме:

".. відношення ТОВ "Дельта Вилмар СНГ". до схвалення Одеською облдержадміністрацією будівництва причалу в морському порту "Южний" носить корупційний характер..".

17.16 лютого 2017 року від імені відповідача на адресу Прем'єр-міністра України В. Б. Гройсмана надійшов лист "Передсудова антикорупційна заява-вимога про заходи проти дискредитації України та припинення прислужництва чиновників Одеської ОДА фінансовим аферам російських інвесторів" № 0170129711/G від 15 лютого 2017 року, в якому поширено інформацію щодо позивача, зокрема:

".. ТОВ "Дельта Вілмар СНГ" не було надано можливості для проведення перевірок щодо дотримання ними екологічних, санітарних, епідеміологічних норм та рівня забруднення моря та земельної ділянки, які використовуються ТОВ "Дельта Вілмар СНГ" для виробництва, що разом є прямим доказом злочинної антидержавної діяльності..".

18.19 квітня 2017 року від імені відповідача направлено лист "Заява про злочин та заходи проти самозахоплення української землі російською компанією" № 017014388 на адресу Прем'єр-міністра України В. Б. Гройсмана, в якому поширено інформацію щодо позивача, а саме: говорячи про проведення "заходів по захисту інтересів України від шахрайства російської компанії ТОВ "Дельта Вілмар СНГ", в м. Южний", заявник стверджує, що "встановлено черговий знущальний факт нанесення збитків інтересам України. Так, з 2014р.. ТОВ "Дельта Вілмар СНГ" впроваджує схему в Україні - без жодного документу використовувати 0,45 га в центрі м.

Южний (Одесько-Миколаївське шосе 28) і за 4 роки жодних санкцій.. за анексію української землі російською компанією ТОВ "Дельта Вільмар СНГ" не відбулось".

19.13 червня 2017 року від імені відповідача направлено лист "Передсудова антикорупційна заява-запит про заходи проти дискредитації Президента України та припинення публічного прислужництва чиновників Одеської ОДА фінансовим аферам російських псевдоінвесторів" № 0170354071/Р від 13 червня 2017 року адресований Президенту України П. О. Порошенку.

В цьому листі відповідач поширив інформацію відносно позивача, що містила вислови:

".. загроз регіону внаслідок діяльності ТОВ "Дельта Вілмар СНГ".."

".. бандитизму ТОВ "Дельта Вілмар СНГ" в Україні..",

".. контрабандистів та крадіїв держбюджету з ТОВ "Дельта Вілмар СНГ".

20. Належним чином завірені копії звернень Благодійної організації "Фонд " Міжнародні антикорупційні суди" були надіслані Секретаріатом Кабінету Міністрів України на виконання ухвали суду від 06 листопада 2017 року.

21. На виконання ухвали Господарського суду міста Києва Адміністрація Президента України повідомила суд про надходження двох листів з вихідними номерами № 016011129/Р від 05 січня 2017 року та № 0170354071/Р від 13 червня 2017 року, оригінали яких надіслано відповідно до Секретаріату Кабінету Міністрів України як належного розпорядника запитуваної інформації та Генеральної прокуратури України для розгляду згідно з компетенцією.

22. Критично оцінивши заперечення представників Благодійної організації "Фонд " Міжнародні антикорупційні суди" щодо наявних у справі копій листів, їх змісту, підписів, авторства тощо, врахувавши всі надані представниками відповідача в судах першої та апеляційної інстанцій відзиви, пояснення, заяви, взявши до уваги отриману на виконання ухвали суду від 06 листопада 2017 року від Секретаріату Кабінету Міністрів України та Адміністрації Президента України інформацію, судами визнано доведеним факт направлення Благодійною організацією "Фонд " Міжнародні антикорупційні суди" листів зазначеного змісту з висловами щодо ТОВ "Дельта Вілмар СНД" на адресу Прем'єр-міністра України В. Б. Гройсмана та Президента України П. О. Порошенка.

23. Однак, оцінивши спірні висловлювання відповідача у вказаних листах, суди дійшли висновку про те, що такі висловлювання не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, оскільки є лише оціночними судженнями запитувача інформації.

24. Крім цього, Суди дійшли висновку про те, що позивачем не обґрунтовано яким чином викладена у вказаних листах інформація вплинула на ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД", чим порушила його права та інтереси. У матеріалах даної справи відсутні докази, так званих, репутаційних втрат, чи інші докази того, що поширені відомості перешкоджатимуть позивачу повно і своєчасно здійснювати немайнове право.

25. Таким чином, суди дійшли висновку про відсутність сукупності обставин, що входять до юридичного складу правопорушення, та які є підставою для задоволення позову в даній справі.

26. Проте, Верховний Суд вважає вказані висновки судів передчасними, а доводи касаційної скарги обґрунтованими з огляду на таке.

27. Безумовно, відповідно до Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

27.1. Однак такому праву відповідає також і обов'язок не поширювати про інших осіб недостовірну інформацію та таку, що ганьбить їх гідність, честь чи ділову репутацію.

28. Відповідно до частини 1 статті 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

29. Згідно з положеннями статті 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканість її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 статті 94 Цивільного кодексу України.

30. Чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

30.1. Як вказано у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

31. Відповідно до статей 94, 277 Цивільного кодексу України фізична чи юридична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

32. Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації, як способу захисту ділової репутації юридичної особи, є сукупність таких обставин:

32.1. поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб;

32.2. поширена інформація стосується певної юридичної особи, тобто позивача;

32.3. поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності;

32.4. поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

33. Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

33.1. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

33.2. При цьому, повідомлення оспорюваної інформації лише особі, якої вона стосується, не може визнаватись її поширенням, якщо особа, яка повідомила таку інформацію, вжила достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

34. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

35. Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

36. Суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

37. Як вказано у пункті 17 цієї постанови судами визнано доведеним факт направлення Благодійною організацією "Фонд "Міжнародні антикорупційні суди" листів зазначеного змісту з висловами щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД" на адресу Прем'єр-міністра України В. Б.

Гройсмана та Президента України П. О. Порошенка і таким чином встановлено перший елемент правопорушення.

37.1. Однак разом із цим, судами не встановлено вказаного у пункті 30.2. цієї постанови, тобто не з'ясовано чи було вжито відповідачем достатніх заходів конфіденційності для того, щоб ця інформація не стала доступною третім особам.

38. Другий елемент правопорушення судами також встановлено, оскільки вказане випливає із самого тексту направлених листів.

39. Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні були визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

39.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

39.2. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

39.3. Таким чином, відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

40. Розглядаючи дану справу суд першої інстанції не надав окремо кожному із висловлювань, які просив спростувати позивач, а також у їх взаємозв'язку належної оцінки, а лише обмежився мотивуванням про відсутність фактичного та стверджувального характеру спірних тверджень.

41. Переглядаючи справу в апеляційному порядку апеляційний господарський суд таку оцінку спробував надати, однак не проаналізував чи можливо перевірити наведені твердження на предмет відповідності дійсності; не встановив чи наведені в інформації обставини існували взагалі; не зазначив, якими доказами, поданими позивачем такі обставини спростовуються чи поданими відповідачем підтверджуються.

41.1. Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29 березня 2005 року у справі "Українська Прес-Група проти України" вказав (п. 41 рішення), що у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.

42. Дії судів у цій частині є поверхневими, а висновки передчасними та такими, що зроблені з порушенням приписів статей 2, 13, 73, 74, 86, 104 Господарського процесуального кодексу України.

43. Формально вказати про те, що вказані листи є запитами чи про те, що викладена у них інформація є оціночними судженнями недостатньо.

44. В контексті викладеного судам слід було встановити чи є особи, яким було адресовано вказані листи компетентними для перевірки інформації, що містилася у них.

44.1. У цій частині обґрунтованими є посилання скаржника на практику Верховного Суду у справі № 727/5418/17.

45. Крім цього, судами не надано належних обґрунтувань доводам позивача про те, що інформація, що міститься у листах носить стверджувальний характер на підтвердження чого ним (позивачем) подавався також висновок експерта, який проігноровано судами.

46. Не надано судами жодної оцінки і Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію речового права на користування земельною ділянкою, який був доказом позивача на спростування інформації, що викладена в одному з листів.

47. Як вже зазначалося вище, суди вказали, що у матеріалах даної справи відсутні докази, так званих, репутаційних втрат, чи інші докази того, що поширені відомості перешкоджатимуть позивачу повно і своєчасно здійснювати немайнове право.

48. Однак, у цій частині судам слід враховувати, що мова йде про захист немайнового права і у вирішенні питання наявності "репутаційних втрат" слід виходити із сутності самого поняття "ділова репутація".

49. Судами не надано належної відповіді на доводи позивача про те, що поширена відповідачем інформація є негативною, тобто такою, що сама по собі наносить шкоди репутації товариства і крім цього, без судового вироку обвинувачує його посадових осіб у здійсненні діянь відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.

49.1. Судам слід врахувати, що висловлювання в адресу юридичної особи, на кшталт ".. бандитизму в Україні.." чи".. контрабандистів та крадіїв держбюджету.." у будь-якому разі сприймаються громадськістю та діловою спільнотою негативно, адже пов'язують таку особу із кримінальною (злочинною) діяльністю.

50. Судам у цій частині слід звернути увагу на практику Європейського суду з прав людини, зокрема, у справі "Наталія Миколаївна Вітренко та інші проти України".

Щодо відзиву позивача на касаційну скаргу

51. Всі доводи відповідача, наведені ним у відзиві оцінені Судом під час розгляду касаційної скарги, а висновки за результатами розгляду викладені у пунктах 16-50 цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд, керуючись повноваженнями, які надані йому положеннями статті 308, підставами закріпленими у статті 310 Господарського процесуального кодексу України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані судові рішення скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, оскільки під час прийняття рішень, судами обох інстанцій допущені порушення норм процесуального права, які полягали у недослідженні усіх зібраних у справі доказів, ухваленні судових рішень за відсутності балансу прийняття доводів сторін та без урахування практики Європейського суду з прав людини, яка визнана в Україні джерелом права.

53. Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги наведене в цій постанові, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо дослідити наявні у справі докази і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, прийняти відповідне рішення.

Щодо судових витрат

54. Оскільки справа передається на новий розгляд до суду першої інстанції, розподіл судових витрат у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України не здійснюється.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта Вілмар СНД" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 05 лютого 2019 року та рішення Господарського суду міста Києва від 04 грудня 2017 року у справі № 910/16360/17 скасувати.

3. Справу № 910/16360/17 направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І. С.

Судді Берднік І. С.

Суховий В. Г.