ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року

м. Київ

Справа № 924/456/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Кушніра І. В.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2019 у справі

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" про стягнення 620 959,09 грн пені, 199 081,89 грн - 3 % річних та 779 472,54 грн інфляційних втрат,

за участю представників:

позивача - Безпалюк О. Л., адвокат;

відповідача - не з`явилися,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У травні 2019 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Комунального підприємства "Південно-Західні тепломережі" (далі - КП "Південно-Західні тепломережі") про стягнення 620 959,09 грн пені, 199 081,89 грн - 3 % річних та 779 472,54 грн інфляційних втрат.

1.2 В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між ними договору купівлі-продажу природного газу від 22.09.2016 № 2509/1617-БО-34 (далі - договір № 2509/1617-БО-34) в частині оплати отриманого природного газу.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

2.1. 22.09.2016 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та КП "Південно-Західні тепломережі" (споживач) укладено договір № 2509/1617-БО-34, за умовами якого постачальник зобов`язався поставити споживачеві у 2016 - 2017 роках природний газ, а споживач - оплатити отриманий природний газ на умовах цього договору.

2.2. Відповідно до пункту 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 по 31.03.2017 (включно) природний газ обсягом до 6 175,0 тис.куб.м., у тому числі за місяцями: 4 кв. 2016 року (2 610,0): жовтень - 705,0, листопад - 825,0, грудень - 1 080,0; 1 кв. 2017 року (3 565,0): січень - 1 215,0, лютий - 1 180,0, березень - 1 170,0.

2.3. Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.4 договору).

2.4. Згідно пункту 5.2 договору ціна за 1 000 куб.м. природного газу становить 5 916,00 грн, крім того податок на додану вартість - 1 183,20 грн. До сплати за 1 000 куб.м. природного газу з ПДВ - 7 099,20 грн.

2.5. Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (пункт 6.1 договору).

2.6. У разі невиконання споживачем пунктів 6.1, 6.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу (пункт 8.2 договору).

2.7. До договору сторонами укладено додаткові угоди № 1 від 28.10.2016, якою, зокрема змінено обсяги постачання природного газу, викладено пункт 8.2 договору в редакції: "8.2. У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення"; № 2 від 31.10.2016, № 3 від 22.11.2016, № 4 від 30.12.2016 якими, зокрема викладено пункт 5.2 договору в редакціях, що передбачали встановлення відповідно з 01.11.2016, 01.12.2016, 23.12.2016 ціни за 1 000 куб.м. газу в розмірі 8 182,80 грн з ПДВ, 8 577,60 грн з ПДВ, 5 930,40 грн з ПДВ; № 5 від 23.01.2017; № 6 від 31.03.2017, якою пункт 2.1 договору доповнили другим абзацом: "Постачальник передає споживачу в період з 01.04.2017 по 30.09.2017 (включно) газ обсягом до 1 350,0 тис.куб.м. у тому числі по місяцях: квітень - 500,0, травень - 150,0, червень - 150, (2 кв. - 800,0); липень - 150,0, серпень - 150,0, вересень - 250,0 (3 кв. - 550,0)"; виклали розділ 5 договору в редакції, якою передбачено, зокрема, що ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2017 № 187. Станом на 01.04.2017 ціна за природний газ становить 4 942,00 грн за 1 000 куб.м. (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України). До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1.6 (пункт 5.1 договору); ціна за 1 000 куб.м. газу за цим договором з 01.04.2017 становить 7 907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20 %. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн; "у пункті 8.2. слова 21 % річних замінили на 16,4 % річних"; виклали розділ 12 договору у редакції: "12.1. договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, за їх наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2016 по 30.09.2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення". У пункті 9 цієї додаткової угоди зазначено, що вона діє з 01.04.2017.

2.8. На виконання договору № 2509/1617-БО-34 постачальником передано, а споживачем прийнято по актам приймання-передачі природний газ: від 31.10.2016 на суму 2 105 764,70 грн, від 30.11.2016 на суму 3 753 483,10 грн, від 31.12.2016 на суму 3 937 069,55 грн, від 31.01.2017 на суму 3 711 285,83 грн, від 28.02.2017 на суму 2 909 691,46 грн, від 31.03.2017 на суму 2 035 360,73 грн, 30.04.2017 на суму 1 365 007,28 грн, від 31.05.2017 на суму 152 947,39 грн, від 30.06.2017 на суму 114 594,30 грн, від 31.07.2017 на суму 129 263,75 грн, від 31.08.2017 на суму 126 350,74 грн та від 30.09.2017 на суму 136 342,27 грн.

2.9. Відповідачем розрахунки за отриманий природний газ здійснювалися з порушенням встановлених пунктом 6.1 договору строків, що підтверджується випискою по операціях за договором № 2509/1617-БО-34 за період з 01.10.2016 по 30.06.2018.

2.10. КП "Південно-Західні тепломережі" надано довідку № 1003 від 22.07.2019 про фінансовий стан станом на 01.07.2019 з відображенням заборгованості державного бюджету та споживачів за використаний природний газ та наявність збитку в розмірі 3 765,0 тис. грн.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2019 (суддя Заярнюк І. В.), залишеним без змін постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 (колегія суддів: Гудак А. В., Маціщук А. В., Олексюк Г. Є.) позов задоволено частково.

Стягнуто з КП "Південно-Західні тепломережі" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 199 081,89 грн - 3 % річних, 766 785,76 грн інфляційних втрат та 310 479,55 грн пені. В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване порушенням відповідачем договірних зобов`язань в частині оплати отриманого природного газу, що є підставою для стягнення 3 % річних, інфляційних втрат з урахуванням арифметично правильного розрахунку останніх, здійсненого судом і пені. Крім того, суд першої інстанції враховуючи клопотання відповідача, співвідношення розміру заподіяних позивачу збитків та заявлених до стягнення сум, а також інтереси обох сторін, дійшов висновку про зменшення розміру пені на 50 %.

4. Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" наголошує на безпідставному зменшення судом першої інстанції пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 %, оскільки це суперечить положенням статті 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 6, 525, 526, 551, 599, 625, 631 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 74, 76, 77, 86, 236, 238 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

З огляду на викладене, АТ "НАК "Нафтогаз України" просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 310 479,54 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача зазначеної суми коштів.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. Відзиву на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшло.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, який з`явився у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

6.4. Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

6.5. За змістом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

6.6. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).

6.7. За змістом статті 625 цього Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

6.8. З аналізу зазначеної норми слідує, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічну правову позицію наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.07.2018 у справі № 904/10242/17, від 04.12.2018 у справі № 913/63/18 та від 09.10.2019 у справі № 904/4083/18.

6.9. За порушення відповідачем грошового зобов`язання місцевим судом стягнуто з відповідача на користь позивача 199 081,89 грн - 3 % та 766 785,76 грн інфляційних втрат, що не було оскаржено до суду апеляційної інстанції та не оскаржується до суду касаційної інстанції.

6.10. Згідно з положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

6.11. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

6.12. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

6.13. Судами встановлено, що загальна сума пені за порушення відповідачем грошових зобов`язань становить 620 959,09 грн.

6.14. У відзиві на позовну заяву від 23.07.2019 № 1011 КП "Південно-Західні тепломережі" просило зменшити пеню на 50 %. В обґрунтування зазначеного клопотання відповідач посилався, зокрема на те, що підприємство вживало всіх можливих заходів для виконання зобов`язання по оплаті за використаний природний газ. Однак, отримуючи лише часткову оплату за надані послуги з теплопостачання відповідно до встановлених тарифів та не отримуючи своєчасного відшкодування з бюджету різниці в тарифах і не маючи можливості вплинути на цей процес КП "Південно-Західні тепломережі" не було спроможне вчасно розраховуватись з позивачем за отриманий та використаний природний газ. Держава невчасно розраховувалася з підприємством по пільгам і субсидіям для населення, що тягне за собою протягом тривалого періоду створення заборгованості підприємства перед постачальником природного газу, а останній в свою чергу нараховує штрафні та фінансові санкції по кожному дню прострочення оплати. Вплинути будь-яким чином на таку ситуацію підприємство не мало можливості. Відповідач зазначає, що заборгованість споживачів за отримані послуги з теплопостачання на даний час складає 20 235,1 тис. грн. Фінансовий результат по показникам господарської діяльності станом на 01.07.2019 складає збиток у сумі 3 765,0 тис.грн, що свідчить про вкрай важке фінансове становище КП "Південно-Західні тепломережі".

6.15. Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

6.16. Аналогічні положення містяться у статті 233 ГК України за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

6.17. За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 та від 22.01.2020 у справі № 912/684/19

6.18. Дійшовши висновків про зменшення пені на 50 %, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, оцінив в сукупності обставини справи та надані докази, врахував повне виконання відповідачем зобов`язань з оплати поставленого природного газу до звернення позивача з позовом до суду, статус відповідача як комунального підприємства, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, фінансовий стан відповідача та наявність перед ним заборгованості споживачів та державного бюджету з оплати природного газу, відсутність доказів спричинення збитків позивачу простроченням оплати, стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат, які слугують самостійними засобами захисту майнових інтересів та прав позивача, дійшов обґрунтованих висновків про можливість зменшення розміру пені на 50 % та стягнув 310 479,55 грн.

6.19. Враховуючи викладене, оскаржувані судові рішення відповідають встановленим обставинам справи та вимогам чинного законодавства.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Доводи АТ "НАК "Нафтогаз України", наведені у касаційній скарзі, про те, що зменшення судом першої інстанції пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50 % суперечить положенням статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом касаційної інстанції та спростовуються вищевикладеним.

7.2. Відповідно до статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації") повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

За таких обставин, оскільки фундаментальних порушень не встановлено, постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно - західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 30.09.2019 у справі № 924/456/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя Г. Мачульський

Суддя І. Кушнір