Історія справи

Постанова КГС ВП від 23.11.2022 року у справі №918/193/22
Постанова КГС ВП від 27.06.2023 року у справі №918/193/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 918/193/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Сухового В.Г.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Фізичної особи-підприємця Жежук Валентини Володимирівни - Павлюка М.Г.,

Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної

системи «Рівнегаз» - Янкевич Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Жежук Валентини Володимирівни

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 (у складі колегії суддів: Миханюк М.В. (головуючий), Коломис В.В., Саврій В.А.)

та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 (у складі колегії суддів: Миханюк М.В. (головуючий), Коломис В.В., Саврій В.А.)

у справі № 918/193/22

за позовом Фізичної особи-підприємця Жежук Валентини Володимирівни

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз»

про визнання неправомірним і скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2022 року Фізична особа-підприємець (далі - ФОП) Жежук В.В. звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Рівнегаз» (далі - АТ «Рівнегаз»), у якому просила визнати неправомірним рішення від 27.01.2022 комісії АТ «Рівнегаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРС) про затвердження акта RV № 000477 від 16.12.2021, яке оформлене у виді протоколу, про порушення вимог підпункту 4 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРС, який складений на об`єкті готель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, щодо ФОП Жежук В.В. та скасувати здійснене донарахування об`єму та обсягу природного газу в розмірі 27 049,63 куб. м на загальну суму 1 070 110,27 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням АТ «Рівнегаз» процедури проведення перевірки лічильника на об`єкті позивача та складання акта про порушення, що призвело до прийняття неправомірного рішення про донарахування об`єму та обсягу природного газу в розмірі 27 049,63 куб. м на загальну суму 1 070 110,27 грн.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 05.07.2022 позов задоволено. Рішення від 27.01.2022 комісії АТ «Рівнегаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодекс ГРС про затвердження акта RV №000477 від 16.12.2021, яке оформлене у виді протоколу, про порушення вимог підпункту 4 пункту 3 глави 2 розділу ХІ Кодексу ГРМ, який складений на об`єкті готель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, щодо ФОП Жежук В.В. визнано неправомірним. Скасовано здійснене донарахування об`єму та обсягу природного газу в розмірі 27 049,63 куб. м на загальну суму 1 070 110,27 грн. Стягнуто з АТ «Рівнегаз» на користь ФОП Жежук В.В. витрати зі сплати судового збору в сумі 4 962,00 грн.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 рішення Господарського суду Рівненської області від 05.07.2022 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ФОП Жежук В.В. на користь АТ «Рівнегаз» витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 7 443,00 грн.

Додатковою постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 заяву АТ «Рівнегаз» про ухвалення додаткового рішення у справі задоволено частково. Стягнуто з ФОП Жежук В.В. на користь АТ «Рівнегаз» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 40 000,00 грн.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції у жовтні 2022 року ФОП Жежук В.В. подала касаційні скарги, у яких, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022, а рішення Господарського суду Рівненської області від 05.07.2022 залишити в силі; скасувати додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, а заяву АТ «Рівнегаз» про ухвалення додаткового рішення у справі залишити без задоволення. Стягнути з АТ «Рівнегаз» на користь ФОП Жежук В.В. витрати на професійну правничу допомогу згідно з підтверджуючими документами, пов`язаними з розглядом цієї справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 918/193/22 за касаційною скаргою ФОП Жежук В.В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 09.11.2022.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.10.2022 відкрито касаційне провадження у справі № 918/193/22 за касаційною скаргою ФОП Жежук В.В. на додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК; призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 23.11.2022.

АТ «Рівнегаз» у відзивах на касаційні скарги зазначило про правильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, тому просило залишити касаційні скарги без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.11.2022 розгляд касаційної скарги ФОП Жежук В.В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 у справі № 918/193/22 відкладено на 23.11.2022.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

При вирішенні спору судами попередніх інстанцій установлено, що АТ «Рівнегаз» (оператор ГРМ) на підставі Типового договору розподілу природного газу (далі - договір) надає послугу з розподілу природного газу споживачу ФОП Жежук В.В., що підтверджується підписаною заявою-приєднання від 01.01.2016 № 09425250GCР016 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).

За змістом пункту 1.3 договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною, зокрема у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору.

За умовами договору, оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

У пункті 2.3 договору передбачено, що при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом ГРС.

Згідно з підпунктом 4 пункту 7.2 договору оператор ГРМ має право перевіряти роботу комерційного вузла обліку (лічильника газу), у тому числі встановленого на об`єкті споживача, у порядку, визначеному Кодексом ГРС.

Відповідно до додатку № 4 «Розрахунок втрат і витрат природного газу. Перелік точок комерційного обліку споживача» до договору, який додається до заяви-приєднання від 01.01.2016 № 09425250GCР016, на об`єкті споживача (точка комерційного обліку) за адресою АДРЕСА_1, встановлено котел Sime RM6 у кількості 2 одиниці, лічильник ВК 411618, G 10, розподільчі, газопроводи-вводи.

Також судами встановлено, що 06.06.2019 між ФОП Жежук В.В.(замовник) і АТ «Рівнегаз» (виконавець) укладено договір підряду на виконання робіт з реконструкції системи газопостачання.

Відповідно до технічних умов від 14.06.2019 № 317/19/1604 на реконструкцію системи газопостачання об`єкта, приєднаного до ГРМ, передбачено проведення реконструкції, а саме проведення демонтажу котла Sime-80 та заміна лічильника G 10 на лічильник меншого типорозміру у зв`язку зі зменшенням споживання природного газу.

На виконання технічних умов було розроблено проектну документацію щодо реконструкції системи газопостачання по АДРЕСА_1, яка передбачала, зокрема здійснення реконструкції комерційного вузла обліку природного газу (заміна лічильника) на ввідному газопроводі у зв`язку зі зменшенням споживання природного газу, у тому числі демонтаж існуючого лічильника газу «Самгаз ВК G10» та встановлення побутового мембранного лічильника з термокомпенсатором у зв`язку зі зменшенням споживання природного газу; заглушення та опломбування існуючого резервного котла Sime RMG - 80 Mk.II.

Зазначені роботи АТ «Рівнегаз» було виконано та оплачено ФОП Жежук В.В. в повному обсязі згідно з рахунками, виставленими відповідачем.

16.12.2021 представниками АТ «Рівнегаз» проведено огляд вузлів обліку природного газу на об`єкті - готель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, що належить ФОП Жежук В.В., за результатами якого складено акт про порушення від 16.12.2021 № RV 000477.

У акті про порушення зазначено, що під час перевірки було встановлено порушення Кодексу ГРС, де в графі «15» пункту 2 акта проставлена відмітка про порушення підпункту 4 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС - перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо; при цьому в графі «детально вказати вид, обставини і суть порушення» будь-яка інформація відсутня.

У пункті 4 акта про порушення (шляхом проставляння відміток) зазначено, що порушення усунуто шляхом: закриття та опломбування запірної арматури на газових приладах; знято ЗВТ; замінено ЗВТ. Також у цьому ж пункті акта вказано, що усунути порушення неможливо через опломбований опуск до котла Sime R31402995R METR HD.

У пункті 6 акта про порушення міститься інформація щодо складання акта демонтажу лічильника від 16.12.2021; упакування лічильника газу типу Самгаз G6 завод. № 6445090 та проведення експертизи 21.12.2021.

Акт про порушення підписано представниками АТ «Рівнегаз», а також представником позивача без зауважень.

Відповідно до акта № 126675е експертизи лічильника газу від 21.12.2021 комісією АТ «Рівнегаз» наведено висновки, за якими характер пошкоджень, їх локалізація та сукупність вказують на те, що мало місце втручання до конструкції лічильника та порушення захисту із застосування пломб.

На засіданні комісії АТ «Рівнегаз», яке відбулося 27.01.2022, було прийнято рішення, оформлене протоколом № 000477 засідання комісії АТ «Рівнегаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС від 27.01.2022, відповідно до якого акт про порушення від 16.12.2021 № 000477, складений за адресою: АДРЕСА_1, задоволено; здійснено на підставі цього акта перерахунок розподіленого об`єму природного газу відповідно до вимог Кодексу ГРС. У цьому рішенні встановлено факт порушення, передбачене підпунктом 4 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС - перевищення діапазону обчислення вузла обліку, а також втручання до конструкції лічильника та порушення захисту із застосування пломб.

Відповідно до акта-розрахунку необлікованого (донарахованого) об`єму та обсягу природного газу і його вартості за актом № 000477 про порушення Кодексу ГРС від 27.01.2022 споживачу підлягає донарахуванню об`єм газу 27 049,63 куб м.

Згідно з рахунком на оплату від 26.01.2022 № 62002289, виставлений АТ «Рівнегаз» позивачці, необлікований (донарахований) об`єм природного газу становить 891 758,56 грн, ПДВ 178 351,71 грн, всього з ПДВ 1 070 110,27 грн.

ФОП Жежук В.В. звернулася до суду з позовом про визнання неправомірним рішення від 27.01.2022 комісії АТ «Рівнегаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС, оскільки, за доводами позивачки, відповідачем допущено порушення процедури проведення перевірки лічильника на об`єкті споживача та складання акта про порушення, що призвело до прийняття неправомірного рішення про донарахування об`єму та обсягу природного газу в розмірі 27 049,63 куб. м на загальну суму 1 070 110,27 грн.

Суд першої інстанції позов задовольнив та мотивував таке рішення тим, що позивачкою належними і допустимими доказами доведено незаконність рішення відповідача щодо донарахування необлікованого об`єму природного газу, оскільки обставини, які стали підставою для такого рішення відповідача, ґрунтуються виключно на припущеннях і не підтверджено матеріалами справи, позаяк в акті про порушення не зафіксовано у чому саме полягало перевищення діапазону обчислення вузла, а в рішенні комісії, яке оформлено протоколом від 27.01.2022, не відображено, за яке порушення Кодексу ГРС здійснено перерахунок розподіленого об`єму газу.

Апеляційний господарський суд скасував рішення місцевого господарського суду та ухвалив нове рішення, дійшовши висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, оскільки рішення відповідача щодо донарахування не облікованого об`єму природного газу за порушення підпункту 4 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, як передбачено актом про порушення, відповідає чинному законодавству, що підтверджується матеріалами справи.

ФОП Жежук В.В. у касаційній скарзі зазначила, зокрема, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано положення глави 2 розділу XI Кодексу ГРС та не встановлено належним чином обставини щодо підстав для скасування рішення відповідача, прийнятого відповідно до акта про порушення, який не відповідає вимогам законодавства, оскільки в цьому акті не зафіксовано, у чому саме полягає перевищення діапазону обчислення вузла обліку, а в рішенні відповідача, оформленого протоколом від 27.01.2022 не відображено, за яке порушення Кодексу ГРС здійснено перерахунок розподіленого об`єму газу; судом апеляційної інстанції фактично досліджувалося наявність складу правопорушення, передбаченого підпунктом 5 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, а не порушення, передбаченого підпунктом 4 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, на яке здійснено посилання в акті про порушення; матеріали справи не містять доказів самовільного приєднання позивачем газового приладу на об`єкті, а також використання другого котла, при цьому саме відповідачем здійснювалися роботи з реконструкції газового обладнання на об`єкті позивача згідно з договором та підключення цього обладнання до системи газопостачання; суд апеляційної інстанції, не з`ясувавши правову природу та підстави прийняття оскаржуваного рішення відповідача, дійшов передчасного висновку про кваліфікацію дій позивача, як порушення, передбачене підпунктом 5 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС; при вирішенні спору судом апеляційної інстанції не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 13.02.2020 у справі № 908/386/19, від 28.05.2020 у справі № 908/902/19, від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19.

У касаційній скарзі, поданій на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, позивачка зазначила, зокрема, про порушення судом апеляційної інстанції положень статті 124 129 236 ГПК, оскільки поза увагою суду при вирішення питання відшкодування витрат на правову допомогу не було враховано, що відповідачем не було подано попереднього розрахунку сум судових витрат, що є підставою для відмови у відшкодування таких витрат; при цьому судом апеляційної інстанції не було враховано висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши оскаржені судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг, виходить із такого.

Як установлено судами попередніх інстанцій, предметом позову у справі, що розглядається, є вимога про визнання неправомірним та скасування рішення комісії AT «Рівнегаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС про затвердження акта № RV 000477 від 16.12.2021, яке оформлене протоколом від 27.01.2022, про порушення вимог підпункту 4 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, що складено на об`єкті готель «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, щодо ФОП Жежук В.В. та скасування здійсненого донарахування об`єму та обсягу природного газу у розмірі 27 049,63 куб. м на загальну суму 1 070 110,27.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому Кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

За змістом пункту 1 глави 1 розділу XІ Кодексу ГРС норми цього розділу щодо перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування природного газу споживачу, у тому числі побутовому споживачу, який уклав з Оператором ГРМ договір розподілу природного газу, а також несанкціонованому споживачу, який знаходиться на території ліцензованої діяльності Оператора ГРМ, застосовуються за наявності акта про порушення, складеного Оператором ГРМ відповідно до вимог цього розділу. Випадки, які потребують перерахунку (донарахування) або зміни режиму нарахування об`ємів природного газу споживачу, що має договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, без наявності акта про порушення, визначені в розділах IX-X цього Кодексу.

У главі 2 розділу XI Кодексу ГРС визначено види порушень, внаслідок яких здійснюється перерахунок (донарахування) об`ємів природного газу або зміна їх режиму нарахування.

Відповідно до висновків, наведених у постановах Верховного Суду від 13.02.2020 у справі № 908/386/19, від 28.05.2020 у справі № 908/902/19, від 06.08.2020 у справі № 922/3905/19, на які здійснено посилання скаржником в касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, змістовний аналіз цієї глави (глави 2 розділу XI Кодексу ГРС) дозволяє сформулювати висновок про те, що ним врегульовано 3 основних групи порушень:

1) порушення споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу (пункт 1 глави 2 розділу XI);

2) порушення, внаслідок яких Оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об`ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу (пункт 2 глави 2 розділу XI);

3) порушення (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу (пункт 3 глави 2 розділу XI).

Так, пунктом 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС передбачено, що до порушень (за умови відсутності несанкціонованого втручання в ГРМ або роботу ЗВТ), що сталися внаслідок пошкодження чи позаштатного режиму роботи комерційного ВОГ або його складових (які кваліфікуються як «не з вини споживача»), але внаслідок яких споживачу здійснюється перерахунок розподіленого (спожитого) об`єму природного газу, належать:

1) пошкодження ЗВТ (лічильника газу) або робота комерційного ВОГ чи його складових в позаштатному режимі, внаслідок чого витрата (споживання) природного газу комерційним ВОГ не обліковується або обліковується некоректно;

2) фіксація коректором чи обчислювачем об`єму газу даних щодо збоїв в роботі комерційного ВОГ або його складових, внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природно о газу за попередній період визначений некоректно;

3) виявлення помилок в конфігурації даних обчислювача об`єму газу, що були введені при його первинному програмуванні, чи в протоколі параметризації (діаметр газопроводу звужуючою пристрою, кількість імпульсів, параметрів ФХП тощо), внаслідок чого об`єм розподіленого (спожитого) природного газу за попередній період визначений некоректно;

4) перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо.

Відповідно до положень пункту 1 глави 5 розділу ХІ Кодексу ГРС у разі виявлення у споживача або несанкціонованого споживача порушень, визначених у главі 2 цього розділу, на місці їх виявлення представником Оператора ГРМ складається акт про порушення за формою, наведеною в додатку 20 до цього Кодексу, зокрема в акті має бути зазначено не тільки вид порушення, а й детально вказано про вид, обставини і суть порушення.

Як свідчать матеріали справи, що розглядається, в акті про порушення № RV 000477 від 16.12.2021 шляхом проставляння відмітки в графі про вид порушення відповідно до Кодексу ГРС зазначено про встановлення на об`єкті позивача порушення, передбаченого підпунктом 4 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, а саме «перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо», при цьому будь-якої детальної інформації про вид, обставини і суть порушення в акті не зазначено.

Разом із тим відповідно до протоколу засідання комісії АТ «Рівнегаз» з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС № 000477 від 27.01.2022, на порядку денному слухалося два питання, а саме стосовно порушення, що полягає у перевищенні діапазону обчислення вузла обліку, а також щодо результатів експертизи лічильника газу. При цьому комісією АТ «Рівнегаз» прийнято рішення про задоволення акта про порушення № 000477 від 16.12.2021 (у якому лише зазначено про порушення, передбачене підпунктом 4 пункту 3 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, «перевищення діапазону обчислення вузла обліку тощо») та здійснення на його підставі перерахунку розподіленого об`єму природного газу відповідно до вимог Кодексу ГРС.

Судом першої інстанції при вирішенні спору було встановлено, що АТ «Рівнегаз» належними і допустимими доказами не доведено наявність обставин, що відповідно до наведених положень Кодексу ГРС є підставою для здійснення позивачу перерахунку розподіленого (спожитого) об`єму природного газу.

Натомість суд апеляційної інстанції не навів доводів, за якими не погодився з такими висновками суду першої інстанції, не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не встановив обставини, які є обов`язковими для вирішення цієї справи, у тому числі не встановив характер спірних правовідносин і відповідно не застосував норми законодавства, що регулюють такі правовідносини.

Так, суд апеляційної інстанції, вважаючи встановленим факт користування позивачем двома котлами, що стало підставою для висновку суду про те, що позивачем допущено несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку), що відповідно до положень Кодексу ГРС належить до порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу (підпункт 5 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС), а також констатувавши факт втручання позивача до конструкції лічильника та порушення захисту із застосування пломб, не надав належної оцінки тим обставинам, що ані акт про порушення від 16.12.2021 № RV 000477, ані оскаржене рішення відповідача взагалі не містять посилання на такий вид порушення, що передбачено, зокрема підпунктом 5 пункту 1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРС, а відтак не встановив, яке саме порушення вимог Кодексу ГРС стало підставою для прийняття відповідачем оспорюваного рішення, чи було таке порушення доведено відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку, насамперед шляхом його фіксації у відповідному акті про порушення.

Разом із тим судом апеляційної інстанції не враховано, що несанкціоноване втручання в роботу ЗВТ та несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку, є різними порушеннями на ринку природного газу, внаслідок яких відбувається недооблік спожитих обсягів природного газу, а відтак висновки суду апеляційної інстанції про проведення відповідачем розрахунку об`єму необлікованого природного газу відповідно до правил, визначених у главі 4 розділу XI Кодексу ГРС, є передчасними.

Водночас, зосередившись на дослідженні обставин виконання умов договору підряду, укладеного між сторонами в справі, у контексті можливого несанкціонованого відбору природного газу на об`єкті ФОП Жежук В.В., судом апеляційної інстанції не надано оцінки тому, що сторонами не заперечувалося проведення АТ «Рівнегаз» відповідних робіт з реконструкції системи газопостачання за договором на об`єкті позивачки, у тому числі щодо заміни лічильника газу типу G 10 на G 6, опломбування резервного котла, що, зокрема, відображено в акті про порушення від 16.12.2021 № RV 000477 (розділи 4, 6).

Застосувавши при вирішенні цієї справи такий стандарт доказування, як вірогідність доказів (стаття 79 ГПК), суд апеляційної інстанції не врахував, що обставина, на яку посилається сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. При цьому судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові не наведено, якими саме доказами, поданими відповідачем в заперечення позову, спростовуються обставини, які доводить позивач, та чому такі докази є більш вагомими, ніж надані позивачем в обґрунтування своїх вимог.

Крім того, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 123 ГПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

У частині 2 статті 126 ГПК установлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК).

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК).

За змістом статті 124 ГПК, якою встановлено попереднє визначення суми судових витрат, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина 1). У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору (частина 2).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 904/4494/18, на яку послався скаржник в касаційній скарзі на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, наведено висновок про те, що неподання позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції разом з першою заявою по суті спору попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, є підставою для відмови у відшкодуванні таких судових витрат.

Суд апеляційної інстанції, приймаючи додаткову постанову щодо відшкодування відповідачу витрат на правничу допомогу, не врахував наведених висновків Великої Палати Верховного Суду, а також відповідних заперечень позивача та не з`ясував, чи було подано відповідачем відповідно до статті 124 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а відтак не з`ясував наявність/відсутність підстав для прийняття відповідного рішення.

Відповідно до статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом частини 1 статті 237 ГПК при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

У зв`язку з наведеним, постанова та додаткова постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази та не встановив пов`язані з ними обставини, що входили до предмета доказування, отже, рішення суду апеляційної інстанції не можна визнати законними і обґрунтованими.

Порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та які не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК).

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Переглянувши у касаційному порядку оскаржені судові рішення, суд касаційної інстанції у межах доводів та вимог касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку, що наведені вище обставини щодо дослідження та оцінки в сукупності доказів, які є в матеріалах справи, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК є підставою для скасування оскаржених судових рішень та передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

За результатами нового розгляду справи має бути вирішено й питання розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300 301 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця Жежук Валентини Володимирівни задовольнити частково.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2022 та додаткову постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 918/193/22 скасувати.

3. Справу № 918/193/22 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

В.Г. Суховий