Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.03.2018 року у справі №910/15305/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15305/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.

учасники справи:

позивач - Державна екологічна інспекція у Полтавській області,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю науково-технічна виробнича компанія "Україна"

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 05.02.2018

у складі колегії суддів: Зеленін В.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

та на рішення господарського суду міста Києва

від 16.11.2017

у складі судді Ярмак О.М.

у справі № 910/15305/17

за позовом Державної екологічної інспекції у Полтавській області

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 97 939, 99 грн.

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 21.02.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Київського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та на рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/15305/17 в порядку статей 286 - 288 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. 06.03.2018 касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" разом з матеріалами справи №910/15305/17 Господарського суду міста Києва надіслана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №910/15305/17 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Пєсков В.Г., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018.

4. 22.03.2018 Верховний Суд ухвалив відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" та здійснити перегляд постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/15305/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

5. Позивачем 10.04.2018 подано відзив на касаційну скаргу відповідача.

6. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування норм матеріального права - статей 509, 614, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 153 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", статей 10, 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", а також норм процесуального права - статей 73, 74, 86 ГПК України.

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

7. 11.09.2017 Державна екологічна інспекції у Полтавській області (далі - позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - ПАТ "Укргазвидобування", відповідач) 97 939, 99 грн. збитків, завданих викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу, обґрунтовуючи вимоги тим, що державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища під час проведення перевірки дотримання ПАТ "Укргазвидобування", зокрема, його філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування", вимог природоохоронного законодавства, виявлено порушення статті 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", яке полягало у здійсненні наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами за відсутності відповідного дозволу, що підтверджується актом перевірки Державної екологічної інспекції у Полтавській області №271/01-01-14 від 21.12.2015, та покладає на відповідача обов'язок відшкодувати завдану державі шкоду в розмірі 97 939, 99 грн. відповідно до статей 34, 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та статті 1166 ЦК України.

8. Рішенням суду першої інстанції від 16.11.2017 позов задоволено повністю, стягнено з ПАТ "Укргазвидобування" на користь Державного бюджету України збитки в розмірі 97 939, 99 грн. на розрахунковий рахунок 33112331700210, Котилевське Ук/с. Більськ/24062100, код ЄДРПОУ 37301948, МФО 831019 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності", символ звітності 331 в установі - Головне управління Державної казначейської служби у Полтавській області, стягнено з ПАТ "Укргазвидобування" на користь Державної екологічної інспекції у Полтавській області 1 600 грн. судового збору.

8.1. Рішення суду мотивоване тим, що в період з 01.12.2015 по 21.12.2015 Державною екологічною інспекцією у Полтавській області на підставі наказу №276/01-03 від 26.11.2015 та направлення від 26.11.2015 проведено перевірку філії Газопромислове управління "Полтавагазвидобування" (далі - ГПУ "Полтавагазвидобування") (Яблунівський цех з видобутку нафти, газу і конденсату (нафто газопромисел), Гадяцький цех з видобутку нафти, газу і конденсату (нафто газопромисел), Солохівський цех з видобутку нафти, газу і конденсату (нафто газопромисел), яка знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Фрунзе, 173, на відповідність та дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами.

8.2. Судом встановлено, що внаслідок проведеної перевірки Державною екологічною інспекцією у Полтавській області складено акт №271/01-01-14 від 21.12.2015, яким підтверджується, що впродовж 2014 року ГПУ "Полтавагазвидобування" здійснювалися наднормативні викиди стаціонарними джерелами викидів забруднюючих речовин Більської УКПНГ за адресою: Полтавська обл., Котелевський р-н за відсутності дозволу на викиди, чим порушено вимоги Закону України "Про охорону атмосферного повітря" та Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". При цьому, факт порушення відповідачем впродовж 2014 року вимог природоохоронного законодавства у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу не спростовано відповідачем.

8.3. Суд встановив, що листом №11-113/15 від 15.01.2016 Головне управління статистики у Полтавській області надало інформацію про викиди забруднюючих речовин та парникових газів у атмосферне повітря від філії ГПУ "Полтавагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" відповідно до форми 2- ТП(повітря) (річна) "Звіт про охорону атмосферного повітря" за 2014 рік, зокрема по Більській УКПНГ, із зазначенням кодів забруднюючих речовин та масою наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря (тонн) у 2014 році.

8.4. Суд перевірив, що розрахунок заявлених позивачем збитків, завданих державі, в розмірі 97 939, 99 грн. здійснений інспектором Державної екологічної інспекції у Полтавській області на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №639 від 10.12.2008 (далі - Методика), розрахунковим методом.

8.5. Суд зазначив, що підставою нарахування Державною екологічною інспекцією у Полтавській області завданих ПАТ "Укргазвидобування" збитків став не сам факт понаднормового викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря, а здійснення таких викидів без відповідного дозволу, зазначена обставина розцінена контролюючим органом як понаднормові викиди, при цьому, згідно з пунктом 3.11 Методики, розрахунок розмірів відшкодування збитків за час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, тобто в зазначеному пункті визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а не момент, з якого нараховуються збитки.

8.6. Суд встановив, що 22.06.2016 Державна екологічна інспекція у Полтавській області звернулась з претензією №101/02-08 до Філії Газопромислового управління "Полтавагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" (ГПУ "Полтавагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування") з вимогою відшкодувати збитки за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, заподіяного державі ГПУ "Полтавагазвидобування" (Більська УКПНГ) на суму 97 939, 99 грн. Відповідач в добровільному порядку збитки не відшкодував, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення 97 939, 99 грн. збитків, завданих викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу, виявлених Державною екологічною інспекцією у Полтавській області за фактом перевірки.

8.7. Судом встановлено, що під час здійснення перевірки надано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами №5322280400-4 від 17.07.2015 по об'єкту ГПУ "Полтавагазвидобування" - Більська УКПНГ, при цьому, попередній дозвіл №5321387200-3 закінчився 29.12.2013.

8.8. З огляду на встановлене, місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, зокрема: протиправної поведінки відповідача щодо здійснення викидів без відповідного дозволу; безпосереднього причинного зв'язку між шкодою і протиправною поведінкою (спричинення державі збитків), вина відповідача полягає у невжитті заходів, спрямованих на уникнення шкідливого результату, що має наслідком відповідальність відповідача у вигляді стягнення заявлених позивачем збитків в розмірі 97 939, 99 грн., завданих державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, які підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу. При цьому, суд не прийняв до уваги посилання відповідача на відсутність його вини щодо неотримання відповідного дозволу через неналежне виконання договірних відносин контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна виробнича компанія "Україна", а також добросовісну сплату відповідачем екологічного податку у 2014 році.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

9. Суд апеляційної інстанції постановою від 05.02.2018 залишив без змін рішення суду першої інстанції від 16.11.2017 у справі №910/15305/17, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" - без задоволення.

9.1. Переглянувши справу в повному обсязі, апеляційний суд погодився з правильністю оцінки та повнотою встановлення обставин справи судом першої інстанції, а також з його висновками про наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, оскільки судом встановлено факт порушення відповідачем впродовж 2014 року вимог природоохоронного законодавства у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без отримання відповідного дозволу, що підтверджується актом перевірки №271/01-01-14 від 21.12.2015, та не спростовано відповідачем; розрахунок завданих відповідачем збитків в розмірі 97 939, 99 грн., які підлягають відшкодуванню на користь держави, здійснено розрахунковим методом.

9.2. Апеляційний суд зазначив, що згідно з пунктом 3.11 Методики (в редакції, чинній на час перевірки), розрахунок розмірів відшкодування збитків за час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу, тому правомірним є висновок суду першої інстанції про те, що збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, тобто за 2014 рік, що було виявлено перевіркою та розраховано позивачем.

9.3 Апеляційний суд встановив, що під час розгляду справи місцевим господарським судом враховано загальний підхід до розгляду спорів про стягнення збитків, завданих викидом забруднюючих речовин в атмосферне повітря зі стаціонарних джерел без спеціального дозволу із застосуванням пункту 3.11. Методики, відповідно до якого моментом виявлення порушення є початок експлуатації обладнання, пов'язаного з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, без відповідного дозволу.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (відповідача у справі)

10. Скаржник доводив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, зокрема, відповідно до фактичних обставин справи, усіх елементів складу цивільного правопорушення в наявності не було, відсутня протиправна поведінка відповідача, оскільки несвоєчасне отримання спеціального дозволу сталося з вини його контрагента, а саме Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-технічна виробнича компанія "Україна" через неналежне виконання товариством договірних зобов'язань щодо надання послуг з проведення інвентаризації джерел викидів, оформлення відповідних документів на отримання дозволу, що ним здійснено не було.

11. Скаржник аргументував, що відповідно до пункту 3.11. Методики (в редакції, чинній до 28.12.2016) нарахування збитків повинно здійснюватись з моменту виявлення правопорушення до моменту його усунення, при цьому, Державною екологічною інспекцією у Полтавській області планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства філією ГПУ "Полтавагазвидобування" ПАТ "Укргазвидобування" проводилася з 01.12.2015 по 21.12.2015 та на момент проведення позивачем перевірки правопорушення відповідачем було усунено, дозвіл на викиди забруднюючих речовин отримано, відтак нарахування Державною екологічною інспекцією збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу у 2014 році суперечить зазначеним нормам Методики.

12. Скаржник зазначив, що судом апеляційної інстанції порушено приписи статті 86 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження наявних у справі доказів та їх оцінки за своїм внутрішнім переконанням.

Доводи інших учасників справи

13. Державна екологічна інспекція у Полтавській області у відзиві на касаційну скаргу заперечила доводи скаржника та зазначила, що судові рішення у справі прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а зазначені доводи відповідача щодо неотримання відповідного дозволу через неналежне виконання договірних відносин ТОВ "НТВК "Україна" не свідчать про відсутність його вини у завданих збитках за наднормативні викиди забруднюючих речовин з огляду на те, що невиконання вимог контрагентом та здійснення природокористування без дозвільного документа є наслідком власної господарської діяльності та власним комерційним ризиком відповідача, тому не може вважатися достатньою підставою для виключення його вини. Наявність дозволу у відповідача на момент перевірки не виключає обов'язку відшкодувати шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період, коли відповідний дозвіл був відсутній.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

14. Конституція України

Стаття 13 - земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 50 - кожному має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.

Статтею 66 - кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

15. Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища"

Преамбула - охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України.

Стаття 5 - Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Стаття 34 - завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Стаття 40 - використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов'язкових екологічних вимог, зокрема, здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища.

Стаття 68 (в редакції, чинній на час проведення перевірки) - порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Стаття 69 - шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

16. Закон України "Про охорону атмосферного повітря"

Частина 1 статті 10 - підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

Частиною 5 статті 11 - викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, виданого уповноваженим органом.

Статтею 33 - особи, винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону несуть відповідальність згідно з законом.

Стаття 34 - шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

17. Цивільний кодекс України

Частина 1 статті 1166 - майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 статті 1166 - особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

18. Господарський кодекс України

Стаття 153 - суб'єкти господарювання, здійснюючи господарську діяльність, зобов'язані: здійснювати заходи щодо своєчасного відтворення і запобігання псуванню, забрудненню, засміченню та виснаженню природних ресурсів, не допускати зниження їх якості у процесі господарювання; …відшкодовувати збитки, заподіяні ним власникам чи первинним користувачам природних ресурсів.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

19. Колегія суддів Верховного Суду вважає, що порушені у касаційній скарзі питання щодо правильності застосування норм матеріального права, а саме щодо застосування статті 1166 ЦК України, статті 153 ГК України, статей 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" можуть бути предметом касаційного розгляду, разом з тим, доводи скаржника з посиланням на невірну оцінку доказів та необхідність їх переоцінки касаційним судом є неприйнятними як такі, що виходять за межі повноважень касаційного суду.

А.2. Юридична оцінка доводів касаційної скарги, висновків судів попередніх інстанцій та мотиви відхилення доводів касаційної скарги

20. Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що відповідно до приписів статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища передбачає встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

21. Відповідно до пункту 1.4. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 №464 (в редакції, чинний під час проведення перевірки), акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем доведено факт здійснення відповідачем впродовж 2014 року викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без спеціального дозволу, що виявлено перевіркою Державної екологічної інспекції у Полтавській області та зафіксовано в акті перевірки №271/01-01-14 від 21.12.2015, а відтак, в діях відповідача є протиправна поведінка, як необхідна умова для застосування до нього встановленої законодавством відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.

23. Згідно з підпунктом 2.1.2. пункту 2.1. Методики (в редакції на момент здійснення розрахунку позивачем, тобто на 22.06.2016), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

24. Пунктом 2.7. Методики передбачено, що розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

25. Згідно з пунктом 3.6. Методики, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою №2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

26. Відповідно до пункту 3.11. Методики (в редакції, чинній на час проведення перевірки), час роботи джерела в режимі наднормативного викиду визначається з моменту виявлення порушення до моменту його усунення, з урахуванням фактично відпрацьованого часу.

27. Пунктами 2, 3 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян-підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №302 від 13.03.2002, визначено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - є офіційним документом, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

28. Перевіривши здійснений інспектором Державної екологічної інспекції розрахунок збитків, які завдані державі в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 внаслідок здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел викиду без відповідних дозволів, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що їх розмір 97 939, 99 грн. розрахований відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків.

29. Спростовуючи доводи відповідача щодо неправомірного нарахування Державною екологічною інспекцією збитків за наднормативні викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря у 2014 році, суд апеляційної інстанції зазначив, що в пункті 3.11. Методики визначається момент початку правопорушення, що виявлений перевіркою, а статтею 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлений принцип необхідності повної компенсації заподіяної шкоди внаслідок порушення природоохоронного законодавства. Оскільки відповідачем здійснювалися викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності дозволу, збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу, тобто за 2014 рік, як й було розраховано позивачем.

30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що внаслідок вчинення відповідачем правопорушення у природоохоронній сфері, яке полягало у здійсненні ним у 2014 році своєї господарської діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин стаціонарними джерелами в атмосферне повітря, без отримання відповідного дозволу, державі завдано шкоди в розмірі 97 939, 99 грн., яку відповідач добровільно не відшкодував, що й стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення її розміру у примусовому порядку.

31. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що наявність дозволу у відповідача на момент здійснення позивачем перевірки не виключає обов'язку правопорушника відшкодувати в повному обсязі завдану шкоду за здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарних джерел без дозволів на їх викиди.

32. Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, встановивши факт порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища у вигляді самовільного здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за умов відсутності у ПАТ "Укргазвидобування" в період з 01.01.2014 по 31.12.2014 дозволу на такі викиди, внаслідок чого державі заподіяно збитки в розмірі 97 939, 99 грн., які підлягають відшкодуванню.

33. Також, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи відповідача про недоведення його вини у несвоєчасному отриманні дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами з посиланням на неналежне виконання договірних зобов'язань третьою особою - ТОВ "НТВК "Україна" та вжиття ним вичерпних заходів щодо їх отримання, зазначивши про те, що суб'єкт господарювання повинен заздалегідь подбати про продовження строку дії дозволу, не здійснювати шкідливих викидів в атмосферне повітря, а у разі такого здійснення відшкодовувати завдану шкоду у повному обсязі.

34. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції відповідно до статті 300 ГПК України.

35. Посилання скаржника на судову практику Верховного Суду України у Постанові від 18.11.2015 у справі №917/2579/14 є необґрунтованими, оскільки нею справа передана на новий розгляд до господарського суду першої інстанції, а правові висновки Верховного Суду України стосуються застосування норм цивільного права щодо строків позовної давності під час розгляду спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, завданої порушенням законодавства про атмосферне повітря.

36. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами обставин справи при розгляді справи, зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає з статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення). Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин справи та обґрунтування прийнятого рішення про стягнення з ПАТ "Укргазвидобування" на користь Державного бюджету України збитків в розмірі 97 939, 99 грн., завданих державі внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду погоджується з виконанням судами попередніх інстанцій обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення ними норм матеріального та процесуального права, яке б зумовлювало скасування прийнятих судових рішень.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Статтею 309 ГПК України визначено, що суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

38. З огляду на зазначене, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишення без змін постанови Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/15305/17.

В. Судові витрати

39. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2017 у справі №910/15305/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.Г. Пєсков

В.Я. Погребняк