Історія справи

Постанова ВГСУ від 26.10.2016 року у справі №920/200/16
Ухвала КГС ВП від 02.03.2018 року у справі №920/200/16
Ухвала КГС ВП від 10.09.2018 року у справі №920/200/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 920/200/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 (у складі колегії суддів: Сіверін В.І. (головуючий),Терещенко О.І., Слободін М.М.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз"

про стягнення 11 156 248,16 грн,

ВСТАНОВИВ:

З 26.02.2016 у провадженні Господарського суду Сумської області перебуває справа №920/200/16 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" (далі - ПАТ "Сумигаз") про стягнення 11 156 248,16 грн (з яких 1 850 958,40 грн. - 3% річних, 9 305 289,76 грн - інфляційні втрати) у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором на купівлю-продаж природного газу № 03/110/13-ПР від 31.01.2013.

30.06.2017 ПАТ "Сумигаз" подало зустрічний позов № 2/вих1 від 29.06.2017 до ПАТ "НАК "Нафтогаз України", в якому просило визнати недійсним п. 6.1 договору на купівлю-продаж природного газу № 03/110/13-ПР від 31.01.2013.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 повернуто зустрічну позовну заяву № 2/вих1 від 29.06.2017 і додані до неї документи ПАТ "Сумигаз" без розгляду.

ПАТ "Сумигаз" подано апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.07.2017.

Крім того ПАТ "Сумигаз" подано клопотання про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване скрутним матеріальним станом ПАТ "Сумигаз".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 повернуто апеляційну скаргу ПАТ "Сумигаз" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, в редакції, чинній до 15.12.2017 (далі - ГПК України).

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ПАТ "Сумигаз" не подано доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги, а також не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного фінансового стану.

Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, 02.11.2017 ПАТ "Сумигаз" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 скасувати.

В обґрунтування вимог касаційної скарги ПАТ "Сумигаз" посилається на те, що у клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.07.2017, ПАТ "Сумигаз" зазначало про неможливість сплати судового збору у зв'язку з важким ним фінансовим станом, однак суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував вказані доводи, а отже неправомірно повернув апеляційну скаргу ПАТ "Сумигаз" на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 301 ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі.

При здійсненні правосуддя у господарських справах суди повинні вирішувати питання, пов'язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до положень ГПК України, Закону України "Про судовий збір", а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з іншого боку.

Згідно зі ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній до 15.12.2017), враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше, ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у ст. 8 Закону України "Про судовий збір", є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі ст. 33 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Відстрочка сплати судового збору за змістом ст. 8 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, чинній до 15.12.2017) є правом, а не обов'язком суду і надається за умов підтвердження особою, яка звертається із відповідним клопотанням, свого майнового стану, що перешкоджає сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Судом апеляційної інстанцій встановлено, що ПАТ "Сумигаз" не було надано жодного доказу на підтвердження обставин, що перешкоджають здійсненню сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.07.2017.

Пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що вимога сплатити судовий збір не обмежує заявника на доступ до правосуддя.

Практика Європейського суду з прав людини, навіть у справах проти інших держав, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", є джерелом права в Україні.

Так, в рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" №28249/95 від 19.06.2001 зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду. При цьому, зауважено, що сума зборів, призначена у світлі конкретних обставин цієї справи, включаючи спроможність заявника її сплатити та стадію, на якій перебував розгляд справи на той момент, коли обмеження було накладено, є важливими чинниками при визначенні того, скористалася ця особа своїм правом доступу до суду чи ні.

В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пелевін проти України" №24402/02 від 20.05.2010 також вказано на те, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг.

У даному випадку, необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, яке визначено Господарський процесуальним кодексом України і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Встановивши, що ПАТ "Сумигаз" при зверненні з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Сумської області від 04.07.2017 не було надано доказів неможливості сплати судового збору, розмір якого не є надмірним, а є незначним (1 600,00 грн), апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відхилення клопотання про відстрочку сплати судового збору та повернення апеляційної скарги на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, доводи касаційної скарги про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваного судового акта не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим відсутні підстави для зміни чи скасування законної ухвали апеляційного господарського суду.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Сумигаз" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 18.07.2017 у справі №920/200/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий