Історія справи

Постанова КГС ВП від 20.12.2023 року у справі №910/7341/23
Постанова КГС ВП від 21.12.2023 року у справі №910/7341/23
Постанова КГС ВП від 20.12.2023 року у справі №910/7341/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/7341/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційні скарги Національного банку України;

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023

за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт"

про забезпечення позову у справі № 910/7341/23

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт"

до: публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит";

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

про визнання права та визнання договору укладеним

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національний банк України.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" (далі - ТОВ "ФК "Фінтакт", позивач) звернулось 09.05.2023 до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - АТ "Банк "Фінанси та Кредит", Банк, відповідач 1) та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, відповідач 2), в якому просило суд (з урахуванням уточнення позовних вимог):

1) визнати за ТОВ "ФК "Фінтакт" право на завершення процедури електронного аукціону, проведеного 15.07.2021, результат якого оформлений протоколом електронних торгів №GFD001-UA-20210608-21392, лот №GL18N019956, з продажу пулу активів, умови продажу яких затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.06.2021 №561 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Банк "Фінанси та кредит";

2) визнати укладеним на підставі результатів відкритих торгів (аукціону) по лоту №GL18N019956, що відбулись 15.07.2021, та зафіксовані протоколом №GFD001-UA-20210608-21392 від 15.07.2021, між ТОВ "ФК "Фінтакт" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" договору купівлі-продажу/відступлення прав за кредитними договорами з суб`єктами господарювання, умови продажу яких затверджено рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.06.2021 №561 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

17.05.2023 через відділ діловодства суду першої інстанції від ТОВ "ФК "Фінтакт" надійшла заява про забезпечення позову, згідно з якою заявник просив до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/7341/23 забезпечити позов шляхом заборони особам, які здійснюють організацію та проведення відкритих торгів (аукціонів), адміністраторам електронної торгової системи ProZorro.Продажі, Державному підприємству "Прозорро.Продажі", вчинення будь-яких дій, направлених на організацію та/або проведення 19.05.2023 "голандського" аукціону з продажу лоту №GL18N119797, що складається з прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з суб`єктами господарювання, а саме - права вимоги за кредитними договорами від 19.09.2007 №1195-01-07, від 13.06.2008 №1252-08, від 21.05.2010 №1318-10, від 26.05.2010 №1319-10, від 29.06.2010 №1320-10, від 29.06.2010 №1321м-10, від 15.11.2012 №1440-12, від 13.06.2008 №1253м-08, від 01.09.2008 №1267м-08, від 16.12.2008 №1276м-08, що укладені з юридичними особами, з забезпеченням.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначав, що невжиття таких заходів забезпечення позову, може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову, а у випадку позову істотно ускладнить та зробить неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.05.2023 (суддя Бойко Р.В.) заяву ТОВ "ФК "Фінтакт" про забезпечення позову задоволено.

До набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у справі №910/7341/23 заборонено особам, які здійснюють організацію та проведення відкритих торгів (аукціонів), адміністраторам електронної торгової системи ProZorro.Продажі, акціонерному товариству "Прозорро.Продажі", вчинення будь-яких дій, направлених на організацію та/або проведення 19.05.2023 "голандського" аукціону з продажу лоту №GL18N119797, що складається з прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з суб`єктами господарювання, а саме - права вимоги за кредитними договорами від 19.09.2007 №1195-01-07, від 13.06.2008 №1252-08, від 21.05.2010 №1318-10, від 26.05.2010 №1319-10, від 29.06.2010 №1320-10, від 29.06.2010 №1321м-10, від 15.11.2012 №1440-12, від 13.06.2008 №1253м-08, від 01.09.2008 №1267м-08, від 16.12.2008 №1276м-08, що укладені з юридичними особами, з забезпеченням.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що встановлені судом обставини свідчать про обґрунтованість заяви про забезпечення позову, оскільки необхідність у застосуванні судом таких заходів належним чином обґрунтована і документально підтверджена, оскільки містить обґрунтовані доводи щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, і містить документальне обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 (колегія суддів у складі: Станік С.Р., Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.) ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2023 залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційних скарг

Національний банк України (далі - НБУ) та Фонд звернулися із касаційними скаргами, в яких просять ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні заяви ТОВ "ФК "Фінтакт" про забезпечення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржники посилалися на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначили про неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Скаржники наголошують, що судами попередніх інстанцій не було враховано заборону, встановлену пунктом 2 частини сьомої статті 137 Господарського процесуального кодексу України, а також статтями 46, 51 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Крім того, в оскаржуваних судових рішеннях не зазначено, які саме права позивача будуть порушені та їх неможливо буде поновити в разі невжиття заходів забезпечення позову, а також не міститься посилань на очевидну протиправність дій щодо виставлення майнових прав на торги (аукціон), і відповідні обставини судами не встановлені.

НБУ у своїй касаційній скарзі також вказує на те, що судами попередніх інстанцій не було надано належної правової оцінки доводам скаржника про те, що повторне подання заяви ТОВ "ФК "Фінтакт" про забезпечення позову - є зловживанням процесуальними правами, що суперечить статті 43 ГПК України. При цьому, скаржник вказуває, що вперше з відповідною заявою про вжиття заходів забезпечення позову заявник звертався 16.05.2023, і у задоволенні якої було відмовлено. ТОВ "ФК "Фінтакт" в той же день змінює предмет спору та прохальну частину заяви, подає знову до суду для повторного розгляду.

Додатково НБУ посилається на відомості ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 10.05.2023 у справі № 757/18867/23-к щодо пов`язаності заявника з іншими юридичними особами.

Фонд у своїй касаційній скарзі також зазначає про:

- порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме: статті 137, 139, 170, частини четвертої статті 236 ГПК України;

- неправильне застосування норм матеріального права, а саме пункту 2 частини другої статті 46, статті 48, частини вісімнадцятої статті 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон);

- неврахування висновків щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, викладених в постановах (ухвалах) Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №910/16060/21, від 30.03.2020 у справі №910/14930/19, від 20.08.2019 у справі №910/16152/18, від 06.08.2019 у справі №910/16477/18, від 15.11.2019 у справі №904/2108/19, від 08.09.2020 у справі №910/1261/20, від 14.08.2019 у справі №911/2406/16, від 18.11.2020 у справі №184/1495/19, від 27.05.2020 у справі №370/1572/19, від 06.03.2019 у справі №1340/3738/18, від 11.03.2019 у справі №904/4795/18, від 07.12.2022 у справі №757/56776/20, від 16.10.2018 у справі №826/5629/18, від 20.08.2019 у справі №910/16152/18, від 05.02.2020 у справі №752/10019/17, від 07.12.2022 у справі №757/56776/20.

Доводи інших учасників справи.

У відзиві на касаційні скарги ТОВ "ФК "Фінтакт" заперечує проти доводів скаржників, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, таке.

Як підтверджується матеріалами оскарження, ТОВ "ФК "Фінтакт" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та Фонду, в якому просило суд (з урахуванням уточнення позовних вимог):

1) визнати за ТОВ "ФК "Фінтакт" право на завершення процедури електронного аукціону проведеного 15.07.2021, результат якого оформлений протоколом електронних торгів №GFD001-UA-20210608-21392, лот №GL18N019956, з продажу пулу активів, умови продажу яких затверджено рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.06.2021 №561 "Про затвердження умов продажу активів ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит";

2) визнати укладеним на підставі результатів відкритих торгів (аукціону) по лоту №GL18N019956, що відбулись 15.07.2021, та зафіксовані протоколом №GFD001-UA-20210608-21392 від 15.07.2021, між ТОВ "ФК "Фінтакт" та ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" договору купівлі-продажу/відступлення прав за кредитними договорами з суб`єктами господарювання, умови продажу яких затверджено рішеннями виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 07.06.2021 №561 "Про затвердження умов продажу активів АТ "Банк "Фінанси та Кредит".

17.05.2023 через відділ діловодства суду першої інстанції від ТОВ "ФК "Фінтакт" надійшла заява про забезпечення позову, у відповідності до якої заявник просив до набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/7341/23 забезпечити позов шляхом заборони особам, які здійснюють організацію та проведення відкритих торгів (аукціонів), адміністраторам електронної торгової системи ProZorro.Продажі, Державному підприємству "Прозорро.Продажі", вчинення будь-яких дій, направлених на організацію та/або проведення 19.05.2023 "голандського" аукціону з продажу лоту №GL18N119797, що складається з прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з суб`єктами господарювання, а саме - права вимоги за кредитними договорами від 19.09.2007 №1195-01-07, від 13.06.2008 №1252-08, від 21.05.2010 №1318-10, від 26.05.2010 №1319-10, від 29.06.2010 №1320-10, від 29.06.2010 №1321м-10, від 15.11.2012 №1440-12, від 13.06.2008 №1253м-08, від 01.09.2008 №1267м-08, від 16.12.2008 №1276м-08, що укладені з юридичними особами, з забезпеченням.

В обґрунтування заяви про вжиття заходів забезпечення позову позивач зазначав, що невжиття таких заходів забезпечення позову, може утруднити виконання рішення суду в разі задоволення позову, а у випадку незадоволення вимог істотно ускладнить та зробить неможливим ефективний захист та поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Касаційне провадження

У зв`язку з відпусткою судді Колос І.Б. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколами передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 11.12.2023, які наявні в матеріалах справи.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

За змістом статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20).

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.02.2022 у справі № 910/16868/19).

Отже, інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Тобто, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; заборони забезпечення позову таким способом, який фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті судом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору.

Водночас, законодавець встановлює також обмеження у застосуванні заходів забезпечення позову шляхом прямої заборони на застосування окремих заходів забезпечення позову. Такі заборони передбачені, зокрема, положеннями статті 137 ГПК України.

Так, згідно з частиною сьомою статті 137 ГПК України в редакції Закону України від 13.05.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон № 590-ІХ) не допускається забезпечення позову шляхом:

1) накладення арешту на майно (активи), у тому числі грошові кошти, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, або банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", яке належить або підлягає передачі чи сплаті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб або банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", і знаходиться у нього чи інших осіб;

2) встановлення заборони або обов`язку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом гарантування вкладів фізичних осіб майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій.

Отже, законодавець заборонив застосування таких заходів забезпечення позову, що передбачають, зокрема:

- арешт майна (активів) банку, що ліквідується відповідно до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- та/або заборону або обов`язок Фонду, банку, що ліквідується, вчиняти певні дії (обов`язок утримуватися від вчинення певних дій) під час реалізації Фондом майна (активів) банку.

Верховний Суд звертає увагу на те, що правовідносини з продажу активів банку у процедурі його ліквідації регулюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон), який встановлює спеціальний порядок та умови виведення неплатоспроможного банку з ринку та його ліквідації.

Так, судами попередніх інстанцій в цій справі встановлено, що АТ "Банк "Фінанси та Кредит" перебуває в процедурі ліквідації. Його виведення з ринку здійснює Фонд у межах повноважень, визначених статтею 48 Закону.

За змістом статті 4 Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведення неплатоспроможних банків з ринку та здійснення ліквідації банків. На виконання свого основного завдання Фонд у порядку, передбаченому цим Законом, здійснює заходи щодо: підготовки до запровадження процедури виведення банку з ринку, у тому числі організаційні заходи щодо проведення відкритого конкурсу та визначення найменш витратного способу виведення банку з ринку; проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

До повноважень виконавчої дирекції Фонду при здійсненні тимчасової адміністрації та ліквідації банків входить визначення порядку та способів реалізації майна банку, що ліквідується (пункт 14 частини п`ятої статті 12 Закону).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 48 Закону Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку.

Отже, до компетенції Фонду належить можливість вчинення дій від імені банку, який ліквідується, зокрема, щодо відчуження майна (активів), включених до ліквідаційної маси банку.

З дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь-яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається (пункт 7 частини другої статті 46 Закону ).

Не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку Фонду, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до цього Закону, їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або шляхом встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій (пункт 2 частини сьомої статті 137 ГПК України, частини вісімнадцята статті 51 Закону).

Положення вказаних норм законодавства вказують на неможливість забезпечення позову шляхом заборони Фонду утримуватися від вчинення певних дій під час здійснення ліквідаційної процедури банку та виведення його з ринку. Зокрема, це стосується і зупинення дій рішення виконавчої дирекції Фонду в частині реалізації включених до складу лоту майнових прав.

Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №910/1261/20,

Частина сьома статті 137 ГПК викладена в редакції Закону №590-IX від 13.05.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" (далі - Закон №590-IX).

Закон №590-IX має на меті підвищення ефективності застосування Фондом можливих механізмів виведення банків з ринку та збільшенню кількості кредиторів, прийнятий для удосконалення законодавчих норм, які визначають особливості судового провадження у справах щодо виведення банків з ринку.

В пояснювальній записці до Закону №590-IX зазначено, що європейське законодавство передбачає можливість оскарження рішень компетентних/ наглядових органів з питань санації у суді, але при цьому встановлює, що таке оскарження не призупиняє виконання рішення компетентного органу (Чехія, Австрія, Литва та Латвія).

Таким чином, законодавець передбачив, що заборона вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони Фонду утримуватися від вчинення певних дій під час здійснення ліквідаційної процедури банку та виведення його з ринку спрямована на забезпечення оперативності, ефективності процедур, які мають бути застосовані Фондом для збереження вартості майна (активів) банку та зняття соціальної напруги у суспільстві серед вкладників та кредиторів такого банку.

Подібні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №910/16060/21.

Верховний Суд у постанові від 06.08.2019 у справі № 910/16477/18 (пункти 26, 28) дійшов таких висновків:

Встановлення заборони вчиняти будь-які дії, направлені на проведення відкритих торгів (електронних аукціонів, голландських аукціонів), а також оформлення їх результатів, щодо продажу лоту відносно продажу права вимоги за кредитним договором фактично призводить до заборони виконання Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо реалізації майна банку, який ліквідується. Тому, навіть у разі якщо в судовому рішенні зазначено, що заборона не стосується Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, враховуючи, що сама процедура реалізації права вимоги за кредитним договором є складовою процедури ліквідації неплатоспроможного банку, а тому забезпечення позову опосередковано впливає на здійснення повноважень Фонду.

Приписами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлена заборона накладення обмежень на майно банку, який ліквідується. Заборона проводити відкриті торги щодо продажу права вимоги за кредитним договором за своєю суттю є накладенням обмеженням щодо такого майна, яка позбавляє можливості Фонд гарантування вкладів фізичних осіб проводити процедуру ліквідації відповідного банку.

У справі, яка переглядається, заявник просив заборонити особам, які здійснюють організацію та проведення відкритих торгів (аукціонів), адміністраторам електронної торгової системи ProZorro.Продажі, акціонерному товариству "Прозорро.Продажі", вчинення будь-яких дій, направлених на організацію та/або проведення 19.05.2023 "голандського" аукціону з продажу лоту №GL18N119797, що складається з прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з суб`єктами господарювання, а саме - права вимоги за кредитними договорами від 19.09.2007 №1195-01-07, від 13.06.2008 №1252-08, від 21.05.2010 №1318-10, від 26.05.2010 №1319-10, від 29.06.2010 №1320-10, від 29.06.2010 №1321м-10, від 15.11.2012 №1440-12, від 13.06.2008 №1253м-08, від 01.09.2008 №1267м-08, від 16.12.2008 №1276м-08, що укладені з юридичними особами, з забезпеченням; що по суті встановлює заборону для проведення електронних торгів щодо продажу майна відповідача 1, що ліквідується, а тому свідчить про фактичну заборону вчинення дій саме для Фонду (відповідача 2), оскільки останній і вчиняє дії щодо проведення таких торгів, тоді як вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову підпадає під заборону, визначену частиною сьомою статті 137 ГПК України.

У цих висновках Суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 06.08.2019 у справі № 910/16477/18, від 14.08.2019 у справі № 911/2406/16, від 20.08.2019 у справі № 910/16152/18, від 15.11.2019 у справі № 904/2108/19, від 30.03.2020 у справі № 910/14930/19, від 08.09.2020 у справі № 910/1261/20.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків щодо можливості застосування у спірних правовідносинах заходів забезпечення позову у вигляді, в якому просить позивач, а саме у вигляді заборони особам, які здійснюють організацію та проведення відкритих торгів (аукціонів), адміністраторам електронної торгової системи ProZorro.Продажі, Акціонерному товариству "Прозорро.Продажі", вчинення будь-яких дій, направлених на організацію та/або проведення 19.05.2023 "голандського" аукціону з продажу лоту №GL18N119797, що складається з прав вимоги за кредитними договорами, укладеними з суб`єктами господарювання, з забезпеченням, адже такі заходи за своєю суттю позбавляють відповідача 2 можливості проводити ліквідаційну процедуру банку відповідача 1.

Отже, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, Суд виявив порушення норм процесуального права (статті 136 137 236 ГПК України) та неправильне застосування норм матеріального права (Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (рішення від 28.10.2020 №4241/03, §54, ЄСПЛ) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів касаційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що скаржникам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Згідно з частиною першою статті 311 Господарського процесуального кодексу суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій при вирішенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову неправильно застосували та порушили норми матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне задовольнити касаційні скарги, скасувати оскаржувані ухвалу господарського суду міста Києва та постанову Північного апеляційного господарського суду і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 910/7341/23, оскільки правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову в обраний позивачем спосіб відсутні.

Судові витрати

Враховуючи положення частини чотирнадцятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що суд задовольняє касаційні скарги, судовий збір, понесений скаржниками у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанції, покладається на ТОВ "ФК "Фінтакт".

Керуючись статтями 137 300 301 304 308 311 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 у справі № 910/7341/23 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення: у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" про забезпечення позову відмовити.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" на користь Національного банку України 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 2 147, 20 (дві тисячі сто сорок сім) грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

5. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтакт" на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги та 2 147, 20 (дві тисячі сто сорок сім) грн судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова