Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.10.2019 року у справі №902/1722/14
Постанова ВГСУ від 28.05.2015 року у справі №902/1722/14
Постанова КГС ВП від 21.06.2020 року у справі №902/1722/14
Ухвала КГС ВП від 24.06.2018 року у справі №902/1722/14
Ухвала КГС ВП від 01.05.2019 року у справі №902/1722/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/1722/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Катеринчук Л.Й. - головуючий, Білоус В.В., Погребняк В.Я.

за участі секретаря судового засідання Кононенко Н.Б.

учасники справи:

позивач - Заступник прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області,

прокурор Генеральної прокуратури України Доценко Т.О. (посвідчення №029222 від 29.09.2014),

представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області - Юрченко Т.П. (Довіреність №44 від 10.04.2018),

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Південьзахідшляхбуд",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України",

представник - адвокат Пономаренко П.І. (довіреність №19/3-02/83 від 20.04.2018)

розглянув касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

від 14.05.2018

у складі колегії суддів: Огороднік К.М. (головуючий), Демидюк О.О., Саврій В.А.

та на ухвалу Господарського суду Вінницької області

від 23.01.2018

у складі судді: Лабунської Т.І.

за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області

до Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

про визнання права власності та витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння

в межах справи № 902/1722/14

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Северодонецького "Об'єднання склопластик"

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд"

ПРОЦЕДУРА КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ

1. 04.06.2018 поштовим відправленням, направленим на адресу Рівненського апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою №55/2-05/1-802 від 04.06.2018 на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.01.2018 у справі №902/1722/14 в порядку статей 286, 287, 289 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017 (далі - ГПК України).

2. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №902/1722/14 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: головуючий суддя - Катеринчук Л.Й., суддя - Білоус В.В., суддя - Погребняк В.Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2018.

3. Ухвалою Верховного Суду від 23.06.2018 відкрито касаційне провадження у справі №902/1722/14 Господарського суду Вінницької області за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 та на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.01.2018 та призначено її розгляд на 21.08.2018 о 09 год. 45 хв.

4. Прокуратура Вінницької області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області надали відзиви на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України".

5. На розгляд касаційного суду винесено проблему застосування положень статей 16, 267, 316, 328, 387, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 8, 15, 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

ПРОВАДЖЕННЯ У СУДАХ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Розгляд справи в суді першої інстанції та прийняте ним рішення

6. Провадження у справі № 902/1722/14 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Південьзахідшляхбуд" (далі - ПАТ "Південьзахідшляхбуд") порушене ухвалою Господарського суду Вінницької області від 29.12.2014 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об'єднання склопластик" (далі - ТОВ "Торгівельний дім Сєвєродонецького "Об'єднання склопластик") за загальною процедурою відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону України №4212-VІ від 22.12.2011 (далі - Закон про банкрутство), здійснюється на стадії ліквідаційної процедури, введеної постановою місцевого господарського суду від 28.12.2015 з призначенням ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Ретьмана О.А.

7. 17.07.2017 до суду надійшла позовна заява № 05/3-183 вих-17 від 26.06.2017 заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до ПАТ "Південьзахідшляхбуд" про визнання права власності та витребування з чужого незаконного володіння нерухомого майна в межах провадження у справі про банкрутство.

8. Позовні вимоги обгрунтувані тим, що у власності відповідача незаконно перебувають об'єкти нерухомого майна, а саме об'єкти соціально-побутового призначення: лікувально-профілактичний пункт та їдальня на 100 місць, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7А, які належать на праві власності державі, оскільки при приватизації ВАТ "Південьзахідшляхбуд" зазначені об'єкти не увійшли до його статутного фонду, а були лише передані товариству у безоплатне користування, залишившись при цьому у державній власності. Тобто розпорядником даного майна є Держава в особі Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області. Прокурор зазначив, що за наслідками такої передачі у товариства не виникло право власності на дане нерухоме майно, а тому, останнє має бути повернуте у власність Держави з чужого незаконного володіння ним ПАТ "Південьзахідшляхбуд".

9. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 07.09.2017 позовну заяву заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області у справі №902/1722/14 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

10. Ухвалою від 24.07.2017, серед іншого, залучено ПАТ "Державний ощадний банк України" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

11. Ухвалою суду першої інстанції від 10.10.2017 провадження у справі зупинено до вирішення справи № 902/932/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області до Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Південьзахідшляхбуд", ПАТ "Державний ощадний банк України" про визнання рішень недійсними та скасування свідоцтв про право власності.

12. Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 23.01.2018 позов прокурора задоволено, визнано право власності за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області на будинок їдальні, загальною площею 746,2 кв.м. та лікувально-профілактичний пункт, загальною площею 739,6 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7 А, витребувано зазначене майно з чужого незаконного володіння ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на користь Держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області, стягнуто з відповідача на користь Прокуратури Вінницької області 16 445,22 грн. судового збору, стягнуто з прокуратури Вінницької області в дохід Державного бюджету України 185, 26 грн. судового збору, видано відповідні накази.

12.1. Ухвала мотивована тим, що прийнявши до уваги обставини, встановлені в ході розгляду справи №902/932/17, судом встановлено, що соціально-побутові об'єкти нерухомого майна не увійшли до статутного фонду ВАТ "Південьзахідшляхбуд", залишившись в державній власності та були передані лише у безоплатне користування акціонерного товариства, відповідно до діючого на момент приватизації законодавства, у зв'язку з чим у боржника не виникло право власності на дане нерухоме майно за результатами такої передачі, а об'єкти нерухомості підлягають поверненню у власність держави.

12.2. Судом встановлено таке:

- 16.08.1993 головою Фонду державного майна України затверджено план приватизації державного підприємства "Трест по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Вінницяшляхбуд". Цим планом визначено порядок приватизації зазначеного підприємства шляхом перетворення його в акціонерне товариство відкритого типу та продаж акцій товариству покупців тресту, фізичним та юридичним особам на загальну суму 418 802 тис. карбованців. Вартість цілісного майнового комплексу відповідно до Плану приватизації, станом на 01.07.1993, становила 505 457 тис.крб., у тому числі вартість об'єктів соціально-культурного призначення 86 655 тис.крб. Пунктом 7.5.3. Плану приватизації з урахуванням пункту 6.2. передбачено, що об'єкти соціально-культурного та побутового призначення, вартістю 6108 тис.крб., на підставі частини 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", підлягають безкоштовній передачі товариству підприємств треста, після купівлі ним не менше, ніж 51 % акцій зазначеного акціонерного товариства;

- згідно наказу Фонду державного майна України від 17.08.1993 №37-АТ створено ВАТ "Південьзахідшляхбуд" шляхом перетворення державного підприємства - тресту по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Вінницяшляхбуд";

- станом на 01.09.1993 комісією з урахуванням проведеної індексації майна тресту здійснено повторну оцінку вартості цілісного майнового комплексу Тресту по будівництву і реконструкції автомобільних шляхів "Вінницяшляхбуд". За наслідками такої оцінки складено відповідний акт, затверджений заступником голови Фонду державного майна України 04.01.1994, відповідно до якого загальна вартість цілісного майнового комплексу складає 8 136 916 тис.крб., у тому числі вартість майна, що підлягає вилученню 242 876 тис.крб., зокрема, майно для якого встановлено пільги на суму 1237 76 тис.крб.; для якого органом приватизації встановлено особливий режим приватизації на суму 119 100 тис.крб. Згідно пунктів 16, 17 акту оцінки вартості визначено, що вартість державного майна, що підлягає приватизації та розмір статутного фонду акціонерного товариства становить 7 894 040 тис. карбованців;

- за результатами проведеного продажу акцій ВАТ "Південьзахідшляхбуд", 03.08.1995 виконуючим обов'язки заступника голови Фонду державного майна України та головою правління АТ "Південьзахідшляхбуд" складено акт передачі майна державного підприємства, який підтверджує станом на 01.09.1993 передачу державного майна на загальну вартість 7 894 040 тис. карбованців. В акті також зазначено про те, що крім цього майна, передаються й об'єкти соціально-культурного та побутового призначення загальною залишковою вартістю 123 776 тис. крб., в тому числі: лікувально-профілактичний пункт, залишкова балансова вартість якого 67 868 тис. крб. та їдальня на 100 місць, залишкова балансова вартість 45 241 тис. карбованців, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1 (номерація вулиці змінювалась);

- у період з 2005 по 2011 ВАТ "Південьзахідшляхбуд" та з 2012 по 2014 ПАТ "Південьзахідшляхбуд" проводило інвентаризацію державного майна, яке не увійшло до статутного фонду ВАТ "Південьзахідшляхбуд", що підтверджується інвентаризаційними матеріалами за результатами проведення інвентаризації державного майна, яке не увійшло до статутного капіталу ВАТ "Південьзахідшляхбуд". В ході проведеної інвентаризації були складені та підписані відповідні протоколи та інвентаризаційні описи, згідно яких визначено перелік державного майна, яке не увійшло до статутного фонду при приватизації ВАТ "Південьзахідшляхбуд" (майно для якого встановлено пільги), зокрема: лікувально-профілактичний пункт, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1, інвентаризаційний № 2-074 та їдальня на 100 місць, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1, інвентаризаційний № 5-200. Зазначені акти інвентаризаційної комісії щорічно надавались до регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області.

12.3. Судом встановлено, що відповідач, незважаючи на те, що спірні нерухомі об'єкти соціально-побутового обслуговування були передані йому у безоплатне користування, зареєстрував право власності на них у 2003 та після скасування такої реєстрації зареєстрував право власності повторно у 2007.

12.4. Судом встановлено, що Господарським судом Вінницької області 12.12.2017 у справі №902/932/17 прийнято рішення, яким позов задоволено повністю та визнано недійсним рішення виконавчого комітету Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24.04.2003 № 36 "Про реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності" та скасовано свідоцтво про право власності на адміністративно-виробничі будівлі від 24.04.2003 № 36, що видане Стадницькою сільською радою Вінницького району Вінницької області в частині оформлення права власності на будинок їдальні, літ."А" площею 746,2 кв.м., який знаходився у с. Стадниця, вул. Промислова, 5.; визнано недійсним рішення виконавчого комітету Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24.04.2003 року № 39 "Про реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності" та скасовано свідоцтво про право власності на адміністративно-виробничі будівлі від 24.04.2003 року № 39, що видане Стадницькою сільською радою Вінницького району Вінницької області в частині оформлення права власності на лікувально-профілактичний пункт, літ."Б", площею 739,6 кв. м., який знаходився у с. Стадниця, вул. Промислова, 5.

12.5. Враховуючи приписи частини 4 статті 75 ГПК України, суд взяв до уваги обставини, встановлені у справі №902/932/17, а саме: соціально-побутові об'єкти нерухомого майна: лікувально-профілактичний пункт та їдальня на 100 чоловік, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1 не увійшли до статутного фонду ВАТ "Південьзахідшляхбуд", залишились в державній власності та були передані лише у безоплатне користування акціонерного товариства, відповідно до діючого на той час законодавства про приватизацію, внаслідок чого, у нього не виникло право власності на дане нерухоме майно за результатами такої передачі.

12.6. Суд дійшов висновку, що спірні об'єкти соціально-побутового призначення, а саме: лікувально-профілактичний пункт та їдальня на 100 місць, які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7А не увійшли до статутного фонду при приватизації ВАТ "Південьзахідшляхбуд", а були передані відповідачу лише в безоплатне користування. Тобто, у відповідача не виникло право власності на дане нерухоме майно за наслідками такої приватизації, передачі, оскільки дані об'єкти нерухомого майна залишились державною власністю. Отже, перебування спірних об'єктів соціально-побутового призначення у власності відповідача, якого визнано банкрутом 28.12.2015, є незаконним та порушує право власності держави в особі Фонду державного майна України та Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області на це майно.

12.7. Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотань про застосування строків позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог, оскільки позивач - Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області дізналося про порушене право (інтерес) держави у березні 2017, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 14.03.2017 № 82276113. До цього часу позивачу даний факт порушення не був відомий, оскільки відповідачем щорічно надавались Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Вінницькій області акти інветаризаційної комісії, в яких містилась інформація про перелік державного майна, яке не увійшло до статутного фонду товариства, до якого входили й спірні об'єкти нерухомого майна: лікувально-профілактичний пункт та їдальня на 100 місць, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7А., а також наявний в матеріалах справи лист № 18-05/969 від 04.04.2016 адресований арбітражному керуючому (ліквідатору) ПАТ "Південьзахідшляхбуд" Ретьману О.А. щодо об'єктів державної власності, які під час приватизації не увійшли до статутного фонду відповідача, серед яких і спірні об'єкти.

Провадження в суді апеляційної інстанції та обґрунтування прийнятої ним постанови

13. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулося до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.01.2018 у справі №902/1722/14 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

14. 14.05.2018 постановою Рівненський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу ПАТ "Державний ощадний банк України" залишив без задоволення, ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.01.2018 залишив без змін.

14.1. Апеляційний суд погодився з правильністю оцінки та повнотою встановлення обставин справи судом першої інстанції, з його висновками про обґрунтованість та підставність позовних вимог прокуратури про визнання права власності за державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Вінницькій області на будинок їдальні та лікувально-профілактичний пункт, які знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7А та витребування даних будівель з чужого незаконного володіння ПАТ "Південьзахідшляхбуд", та не знайшов правових підстав для зміни чи скасування прийнятої ним ухвали від 23.01.2018.

14.2. Апеляційним судом спростовані твердження скаржника про те, що рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.12.2017 у справі № 902/932/17 скасовані не існуючі, нечинні та не актуальні рішення Виконавчого комітету Стадницької сільської ради та свідоцтва про право власності, а тому це рішення ніяким чином не впливає на результати розгляду даної справи № 902/1722/14, оскільки свідоцтво про право власності ПАТ "Південьзахідшляхбуд" на спірні нерухомі об'єкти від 16.03.2007 за № 53, на наявність якого посилається скаржник є похідним від свідоцтв про право власності на адміністративно-виробничі будівлі від 24.04.2003 за № 36 і № 39, виданих Стадницькою сільською радою Вінницького району Вінницької області в частині оформлення права власності на будинок їдальні, літ."А" площею 746,2 кв.м., який знаходився у с. Стадниця, вул. Промислова, 5. Свідоцтва № 36 і № 39 від24.04.2003 скасовані рішенням Господарського суду Вінницької області від 12.12.2017 року, яке набрало законної сили 29.12.2017, що підтверджує незаконність первісного вибуття майна від держави в особі Фонду державного майна України та надає позивачу правові підстави заявити віндикаційні вимоги та вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірне майно за боржником у 2007році.

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (ініціюючого кредитора)

15. Скаржник доводив, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права - статей 2, 15, 167, 170, 257, 267 ЦК України, статей 1, 8, 15, 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств".

16. Скаржник аргументував, що в порушення частини 5 статті 267 ЦК України, суд першої інстанції безпідставно поновив позивачу строк позовної давності та незаконно відхилив клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки право власності на спірні об'єкти нерухомого майна, підтверджуються свідоцтвом про право власності від 16.03.2007, виданим виконавчим комітетом Вінницької міської ради, та з огляду на недоведеність поважності причин пропуску строків позовної давності та відсутності обґрунтованих підстав для його поновлення, зважаючи на те, що про існування свідоцтв про право власності на спірні об'єкти, виданих на підставі рішення виконавчого комітету Стадницької сільської ради від 24.04.2003 №36 та №39 позивач мав знати, оскільки є структурним підрозділом Фонду державного майна України, та здійснював контроль за державним майном, яке перебувало на позабалансовому обліку приватизованих підприємств, а невжиття з 2003 року Фондом держмайна України та його органами заходів до повернення державного майна є свідченням неналежного виконання ним обов'язків з управління державним майном.

17. Скаржник аргументував, що право власності на нерухоме майно боржника, до складу якого входять спірні об'єкти нерухомості, зареєстровано у належному порядку згідно Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ №775051 від 16.03.2007, яке видано взамін свідоцтва про право власності на адміністративно-виробничі будівлі, виданого на підставі рішення виконкому Стадницької сільської ради від 24.04.2003 №№36-39. Отже, оскільки суди, взявши до уваги обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Вінницької області від 12.12.2017 у справі № 902/932/17, яким скасовані не існуючі, нечинні та не актуальні рішення Виконавчого комітету Стадницької сільської ради та свідоцтва про право власності, тому це рішення ніяким чином не впливає на результати розгляду даної справи № 902/1722/14.

18. Скаржник зазначав, що судами не застосовано до спірних правовідносин положення частини 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в редакції Закону до внесення змін Законом України від 19.02.1997 №89/97-ВР "Про внесення змін до Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", відповідно до якого господарському товариству об'єкти приватизації можуть передаватись безоплатно. Оскільки приватизація боржника відбулась до 1997, тому спірні об'єкти були передані саме у власність боржника (відповідача) відповідно до існуючого на момент передачі приватизаційного законодавства.

Доводи інших учасників справи

19. Прокуратура Вінницької області та Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області у відзивах на касаційну скаргу заперечували доводи скаржника та погодилися з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо правомірності задоволення позову про витребування майна та визнання права власності за Державою в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області щодо спірних об'єктів.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

20. Цивільний кодекс України

Пункт 1 частини 2 статті 11 - підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частина 1 статті 15 - кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частина 1 статті 16 - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 2 статті 16 - способами захисту цивільних прав можуть бути визнання права, визнання правочину недійсним, відновлення становища, яке існувало до порушення (пункти 1, 2, 4 частини 2 цієї статті).

Стаття 256 - позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Стаття 257 - загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частина 1 статті 261 - перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частина 1 статті 316 - правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частина 1 статті 321 - право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 1 статті 328 - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Стаття 387 - власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 392 - власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

21. Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин)

Стаття 1 - приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Частина 1 статті 5 - до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації, належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань.

Частина 2 статті 24 - товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна.

22. Господарський процесуальний кодекс України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, чинній з 15.12.2017

Частини 1, 3статті 74 - кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частина 4 статті 75 - обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 77 - обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

23. З огляду на повноваження суду касаційної інстанції при перегляді судових рішень в касаційному порядку відповідно до статті 300 ГПК України в редакції з 15.12.2017, Верховний Суд вважає прийнятною касаційну скаргу щодо доводів скаржників про порушення судами першої та апеляційної інстанцій положень статей 16, 267, 387, 392 ЦК України, статей 1, 8, 15, 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств", статей 74, 75 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017 при прийнятті оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень.

А.2. Юридична оцінка висновків судів першої та апеляційної інстанцій

24. Виходячи з аналізу статей 387, 388 ЦК України, власник майна має право звернутися до суду з вимогою про захист права власності шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Предмет доказування у справах за таким позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то факти, що підтверджують його право власності або інше суб'єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. Власник вправі витребувати своє майно від особи, в якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні. Тобто, в першу чергу, на підтвердження наявності в позивача суб'єктивного матеріального права на витребування майна з чужого незаконного володіння, він повинен надати суду відповідні належні докази, що підтверджують його право на зазначене майно.

25. Судами встановлено, що відповідно до інвентаризаційних матеріалів ПАТ "Південьзахідшляхбуд" за період з 2005 по 2011 та з 2012 по 2014, визначено перелік державного майна, яке не увійшло до статутного фонду при приватизації ВАТ "Південьзахідшляхбуд" (майно для якого встановлено пільги), зокрема: лікувально-профілактичний пункт, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1, та їдальня на 100 місць, що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 1. Зазначені акти інвентаризаційної комісії щорічно надавались до регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області з відображенням спірного майна, як державного, що перебуває в безоплатному користуванні позивача.

26. На момент виникнення спірних відносин частиною 2 статті 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" передбачались пільги при приватизації майна державних підприємств, що полягала у безоплатній передачі у користування об'єктів соціально-побутового призначення при викупі державного майна. Інструктивним листом №10-25-2822 від 06.03.2003 Фонд державного майна України роз'яснив, що безоплатна передача, яка визначена статтею 24 Закону України "Про приватизацію державного майна", не є відчуженням державного майна, а є підставою для передачі об'єктів соціально-побутового призначення в безоплатне користування.

З огляду на таке суди дійшли вірного висновку про те, спірні об'єкти соціально-побутового призначення, а саме: лікувально-профілактичний пункт та їдальня на 100 місць, що знаходяться за адресою: м. Вінниця, вул. Промислова, 7А не увійшли до статутного фонду при приватизації ВАТ "Південьзахідшляхбуд", а були передані відповідачу в безоплатне користування.

27. Відповідно до статті 326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, яке належить державі Україна. Управління майном, що є у державній власності, здійснюються державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватись іншими суб'єктами.

28. Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про Фонд державного майна України" до основних завдань Фонду державного майна України належать, зокрема, захист майнових прав державних підприємств, установ та організацій, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства.

29. Наказом Фонду державного майна України від 05.05.2001 № 357 встановлено, що забезпечення функцій з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою - місцем розташування господарських товариств, згідно з чинним законодавством, покладається на Фонд майна АР Крим, регіональні відділення ФДМ України. Отже, прокурором вірно обрано орган, в інтересах якого він звернувся з вимогою про витребування державного майна та визнання недійсним свідоцтва про право власності боржника на спірне майно.

30. Касаційний суд зазначає, що питання оцінки доказів та обсягу доказів, які приймаються до уваги судами першої та апеляційної інстанцій не належить до компетенції Суду, а тому доводи скаржника про необгрунтоване прийняття до уваги судами першої та апеляційної інстанцій висновків Господарського суду Вінницької області згідно рішення від 12.12.2017 у справі №902/932/17, яким визнано недійсними рішення виконавчого комітету Стадницької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 24.04.2003 року № 36, №39 "Про реєстрацію відповідно до закону об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності" та скасовано свідоцтво про право власності на адміністративно-виробничі будівлі від 24.04.2003 року № 36 та №39, що видані Стадницькою сільською радою Вінницького району Вінницької області в частині оформлення права власності на будинок їдальні, літ."А" та в частині оформлення права власності на лікувально-профілактичний пункт, літ."Б", які знаходилися у с. Стадниця, вул. Промислова, 5, є такими, що виходять за межі компетенції касаційного суду згідно статті 300 ГПК України, а тому їх слід вважати необґрунтованими.

31. З огляду на те, що спірні об'єкти нерухомості вибули із володіння держави поза її волею, висновки місцевого та апеляційного судів про визнання за позивачем права власності на спірне нерухоме майно та повернення майна у власність Держави відповідають приписам статті 387, 392 ЦК України та пунктам 1, 4 частини 2 статті 16 ЦК України щодо способів захисту позивачем своїх прав, як власника майна, у разі їх невизнання чи оспорювання відповідачами. Застосування судами такого способу захисту прав позивача - не породжує у нього права власності, як нового права, а лише підтверджує належне позивачу право власності, яке набуте ним на законних підставах, однак, з тих чи інших причин оспорюється іншими особами.

32. Колегія суддів касаційного господарського суду погоджується з висновками судів про безпідставність клопотань про застосування строків позовної давності до заявлених прокурором позовних вимог та зазначає таке.

Право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення статті 344 ЦК України про набувальну давність. Позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову, а тому, положення про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статтей 387, 388 ЦК України не застосовуються. Зазначені висновки відповідають усталеній судовій практиці згідно пункту 3.4 Постанови Пленуму ВГСУ №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання застосування судами позовної дівності". Також не може застосовуватися позовна давність щодо вимоги прокурора про визнання недійсним свідоцтва про право власності на спірні об'єкти нерухомості за 2007рік, оскільки така вимога є додатковою до вимоги про захист прав власника шляхом його витребування майна з незаконного володіння, а тому відповідно до статті 266 ЦК України, за відсутності спливу строку позовної давності до основної вимоги про віндикацію майна в суду є всі підстави для захисту права власності позивача щодо вимоги, яка за своєю природою є додатковою, оскільки шляхом реєстрації права власності за іншою особою оспорюється право власності законного власника майна.

33. Суд, керуючись Рішенням ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", аналізуючи повноту дослідження судами попередніх інстанцій обставин справи при прийнятті оскаржуваних постанови та ухвали зазначає про те, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі). Суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Аналізуючи через призму зазначених висновків ЄСПЛ повноту дослідження судами обставин даної справи та обґрунтування судових рішень, Суд погоджується з виконанням судами першої та апеляційної інстанцій покладеного на них обов'язку щодо обґрунтування своїх висновків та не вбачає порушення норм матеріального та процесуального права, які могли б потягнути наслідки скасування прийнятих у справі №902/1722/14 постанови від 14.05.2018 та ухвали від 23.01.2018.

А.3. Мотиви відхилення (прийняття) доводів касаційної скарги

34. Доводи скаржника згідно з пунктами 15-18 мотивувальної частини даної постанови спростовуються висновками Суду згідно пунктів 24-33 її мотивувальної частини.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

35. З огляду на зазначене Суд дійшов висновку про залишення без задоволення касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" та залишення без змін оскаржуваної постанови апеляційного суду від 14.05.2018 та ухвали суду першої інстанції від 23.01.2018, як таких, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

36. У зв'язку з тим, що Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись статтями 240, 308, 309, 315 ГПК України в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.05.2018 та ухвалу Господарського суду Вінницької області від 23.01.2018 у справі №910/1722/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.Й. Катеринчук

Судді В.В. Білоус

В.Я. Погребняк