Історія справи

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 916/924/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,

за участю секретаря судового засідання - Журавльова А.В.

за участю представників:

Генеральної прокуратури України - Гришина Т.А.,

Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради - не з'явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада ЛТД" - Корецька А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 (Савицький Я.Ф., Разюк Г.П., Головей В.М.) та рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2017 (Петренко Н.Д.) у справі №916/924/17

за позовом Заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аркада ЛТД"

про розірвання договору оренди берегозахисної споруди

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Одеської області (далі - Прокурор) звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Управління інженерного захисту території міста та розвитку узбережжя Одеської міської ради (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРКАДА" про розірвання договору оренди берегозахисної споруди № 14/25-юр від 04.07.2002.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до акту від 10.02.2017 контролю виконання умов договору, виявлено незадовільний санітарно-технічний стан берегозахисної споруди, з розміщенням на пляжі тимчасових споруд з дерев'яним настилом, що свідчить про порушення товариством пунктів 4.2, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11 договору оренди і пунктів 2.1.2.1, 3.6 Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеса (далі - Правила), що, відповідно до пункту 6.3 договору, пункту 6.1 Правил та статей 651, 783 Цивільного кодексу України, є підставою для розірвання зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 30.05.2017 (з урахуванням ухвали суду від 07.06.2017) здійснено заміну первісного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "АРКАДА" належним відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Аркада ЛТД" (далі - Відповідач).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.06.2017 у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, що ні Прокурором, ні Позивачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України не надано доказів на підтвердження незадовільного санітарно-технічного стану берегозахисної споруди, про який зазначено в акті від 10.02.2017, а також порушення пункту 3.6 Правил та умов договору оренди, що виключає наявність підстав для застосування до спірних правовідносин норм статей 651, 783 Цивільного кодексу України.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 рішення Господарського суду Одеської області залишено без змін з тих же підстав.

Прокурор подав касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Одеської області, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В касаційній скарзі Прокурор не погоджується з мотивами, наведеними в оскаржуваних судових рішеннях попередніх інстанцій, з таких підстав, що судом першої інстанції порушено права Позивача, передбачені статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки безпідставно відмовлено в задоволенні клопотань Прокурора про долучення нових доказів та огляду в порядку статті 39 Господарського процесуального кодексу України доказу у вигляді спірної ділянки пляжу, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи та прийняття незаконного та необґрунтованого рішення; судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги усні доводи Відповідача, що свідчить про упередженість суду та надання незаконної переваги Відповідачу; судами попередніх інстанцій не враховано, що допущені Відповідачем порушення пунктів 4.2, 4.7 договору та Правил є підставою для розірвання договору в судовому порядку, а тому не звернули увагу, що у відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірваний не тільки у разі істотних порушень договору, а й в інших випадках, встановлений договором або законом, в тому числі і на підставі визначених в статті 783 Кодексу.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу Прокурора, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій у даній справі без змін.

Відзив мотивований тим, що доводи Позивача про порушення Відповідачем умов Правил є необґрунтованими; судами вірно встановлено відсутність договірних підстав для розірвання договору оренди, оскільки ніяких приписів щодо усунення порушень Орендарю не надавалось; відмовляючи Позивачу в задоволенні його численних клопотань щодо проведення додаткових перевірок орендованого майна, залучення додаткових актів перевірки цього майна, суд приймав до уваги письмові докази по справі, які надані Відповідачем в підтвердження відсутності будь-яких порушень з боку Відповідача під час користування берегозахисними спорудами.

Відзив на касаційну скаргу Прокурора Позивач не надав, що у відповідності до ч. 3 ст. 295 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017) не перешкоджає перегляду оскаржуваних постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2017 у справі №916/924/17 у касаційному порядку.

Позивач в судове засідання представників не направив, хоча був повідомлений про дату, час і місце засідання належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Зважаючи на зазначене, суд здійснює розгляд касаційної скарги у даній справі за відсутності представників Позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача та Прокурора, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 04.07.2002 між Позивачем (Орендодавець) та ТОВ "Аркада" (Орендар) укладено договір оренди №14/25-юр берегозахисної споруди у вигляді штучного пляжу загальною площею 600 м2 строком на 25 років до 01.07.2027 (пляж "Ланжерон" з метою надання послуг відпочиваючим). Розділом 9 визначені умови розірвання та припинення дії договору. Додатковою угодою від 29.03.2003 до договору погоджено, що правонаступником Орендаря за договором є Відповідач, який створений у результаті реорганізації шляхом виділення з ТОВ "Аркада".

10.02.2017 Позивачем складено акт контролю виконання умов договору оренди №14/25-юр від 04.07.2002, а також вимог Правил устаткування та експлуатації пляжів міста Одеси. Зазначеним актом встановлено, що при обстеженні території ділянки пляжу "Ланжерон", виявлено незадовільний санітарно-технічний стан берегозахисної споруди, з розміщенням на пляжі тимчасових споруд з дерев'яним настилом. В акті зазначено, що виявлені недоліки є грубим порушенням умов договору оренди берегозахисної споруди і Правил обладнання та експлуатації пляжів м. Одеси, що є підставою для ініціювання питання щодо подальших дій у відношенні Орендаря. При проведенні обстеження на території пляжу був відсутній Орендар, а його місце на момент перевірки не було встановлено, прийняття оперативних заходів Орендарем щодо усунення виявлених порушень в найкоротші терміни було неможливо.

Як вірно дослідили попередні судові інстанції, на переконання Прокурора, зазначені в даному акті факти свідчать про порушення Відповідачем умов договору та Правил устаткування та експлуатації пляжів м. Одеси, затверджених рішенням Одеської міської ради від 05.04.2007 №1133-V (далі - Правила), що стало підставою звернення з позовом про розірвання в порядку статей 651, 783 Цивільного кодексу України, статті 26 Закону України "Про оренду держаного та комунального майна" договору оренди берегозахисної споруди №14/25-юр від 04.07.2002 внаслідок порушення Відповідачем пунктів 4.2, 4.7, 4.8, 4.9, 4.10, 4.11 договору, якими обумовлено обов'язки Орендаря, та пунктів 2.1.2.1, 3.6, 6.1 Правил.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Статтею 783 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі, наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі.

Частиною 3 статті 26 Закону України "Про оренду держаного та комунального майна" передбачено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Відповідно до пункту 2.1.2.1 Правил на суб'єктів підприємницької діяльності, які користуються пляжами, покладено обов'язок щодо оформлення документів про відкриття пляжу, обладнання, експлуатацію, придбання, забезпечення рятувальними постами та пунктами медичної допомоги.

Пунктом 3.6 Правил визначено, що споруди, які встановлюються на пляжах, призначаються тільки для надання послуг морського відпочинку чи громадського харчування та не повинні мати ознаки капітальних споруд (стрічкових фундаментів, що спираються на ґрунти під пляжним матеріалом, підземні інженерні мережі, стіни з цементною кладкою, елементи утеплення, інше).

Згідно з пунктом 4.5 Правил підприємства і фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які орендують ділянки громадських (штучних) пляжів, визначають режим роботи відповідно до умов договору та цих Правил, надають види послуг, погоджені у встановленому порядку.

Пунктом 6.1 Правил визначені види порушень, які тягнуть безспірне дострокове розірвання договору оренди берегозахисної споруди, а саме: неналежне утримання пляжів, стягнення плати за вхід на пляж, порушення вимог з обладнання пляжу.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017).

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32 - 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов'язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

Господарські суди першої та апеляційної інстанцій, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності в порядку статей 32, 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), дійшли висновку, що обставини, наведені в акті від 10.02.2017 не знайшли свого підтвердження, оскільки наявність на пляжі тимчасових споруд з дерев'яним настилом не є в розумінні пункту 6.1 Правил підставою для розірвання договору, так як пунктом 3.6 Правил передбачено заборону встановлення на пляжі споруд, які мають ознаки капітальних (стрічкових фундаментів, що спираються на ґрунти під пляжним матеріалом, підземні інженерні мережі, стіни з цементною кладкою, елементи утеплення, інше).

Крім того, суди дослідити та встановили відсутність в матеріалах справи доказів неналежного утримання Відповідачем пляжу та стягнення ним плати за вхід на пляж, що, в свою чергу, як вірно з'ясовано судами, є безумовною підставою у відповідності до пункту 6.1 Правил порушеннями, що тягнуть безспірне дострокове розірвання договору оренди берегозахисної споруди.

Також, дослідивши умови пункту 7.5 договору, яким визначено, що розірвання договору оренди може бути у випадку неоплати, або невиконання приписів Позивача у встановлений термін, суди з'ясували, що ні Прокурором, ні Позивачем не надано доказів заборгованості Відповідача за зазначеним договором або надання, за наслідками перевірки 10.02.2017, приписів та не виконання останнім цих приписів Позивача, зокрема, щодо усунення будь-яких порушень.

З огляду на наведене, підстави позову, матеріально - правове його обґрунтування, а також зважаючи на зазначені норми права, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що Позивачем та Прокурором, в межах заявленого позову, не підтверджено наявність підстав для розірвання договору оренди берегозахисної споруди №14/25-юр від 04.07.2002.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що як місцевий, так і апеляційний господарські суди повно та всебічно дослідили фактичні обставини справи, здійснили перевірку наявних доказів з урахуванням визначених меж позовних вимог та правильно застосували законодавство під час розгляду справи.

Стосовно доводів касаційної скарги, що судом першої інстанції 15.06.2017 безпідставно відмовлено Прокурору в прийнятті до матеріалів справи клопотання про долучення нових доказів та відмовлено в задоволенні клопотання, заявленого в порядку статті 39 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає, що відповідно до протоколу судового засідання 15.06.2017 судом відмовлено в задоволенні клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи і такі дії суду не протирічать частині 1 статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Відносно клопотання Прокурора, заявленого в порядку статті 39 Господарського процесуального кодексу України, то даною статтею визначено право суду, а не обов'язок проводити огляд та дослідження письмових і речових доказів у місці їх знаходження в разі складності подання цих доказів. Таким чином, суд, в кожному конкретному випадку вирішує питання щодо дослідження зазначених доказів в порядку статті 39 Господарського процесуального кодексу України. В даному випадку, суд не знайшов підстав для задоволення зазначеного клопотання.

Посилання Прокурора, що судом першої інстанції безпідставно прийнято до уваги усні доводи Відповідача, що свідчить про упередженість суду та надання незаконної переваги Відповідачу, а також, що судами попередніх інстанцій не враховано порушень Відповідачем пунктів 4.2, 4.7 договору та Правил, колегія суддів вважає надуманими, оскільки з мотивувальної частини рішення вбачається надання судом оцінки всім наявним у справі доказам в їх сукупності.

Таким чином, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України (в редакції після 15.12.2017) покладається на Прокурора.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Одеської області на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2017 залишити без задоволення.

2. Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.09.2017 та рішення Господарського суду Одеської області від 15.06.2017 залишити без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Суховий В.Г.

Судді Берднік І.С.

Міщенко І.С.