Історія справи
Ухвала КГС ВП від 30.09.2018 року у справі №910/1768/18
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 листопада 2018 року
м. Київ
Справа № 910/1768/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючого - Пєскова В.Г.,
суддів: Берднік І.С., Погребняка В.Я.
за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;
учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд",
представник позивача - Рогачова А.К.,
відповідач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",
представник відповідача - Герасименко М.В.
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018
у складі колегії суддів: Кропивної Л.В. (головуючий), Дідиченко М.А., Смірнової Л.Г.
та на рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018
у складі судді Підченко Ю.О.
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд"
до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"
про розірвання договору,
ВСТАНОВИВ
Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції
1. 04.11.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" (далі - ТОВ "Абсол Трейд", поручитель) та Публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (далі - ПАТ КБ "Приватбанк", кредитор) було укладено Договір поруки №4В13493Д/П (надалі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Версалія" своїх зобов'язань за кредитним договором № 4В13493Д від 16.08.2013, кредитним договором № 4В13494Д від 19.08.2013, кредитним договором № 4В13510И від 20.08.2013 та кредитним договором № 4В13514И від 23.08.2013 з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни відповідно до кредитного договору (пункт 1 Договору).
2. Відповідно до пункту 5 Договору поруки у випадку невиконання боржником обов'язку пункту 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.
3. Згідно з пунктом 6 Договору, поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в пункті 5 цього Договору.
4. Відповідно до пункту 8 Договору до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права Кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед Кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.
5. Пунктом 10 Договору визначено, що Кредитор зобов'язаний у випадку виконання Поручителем обов'язку боржника за кредитним договором передати поручителю впродовж 5 робочих днів Банку з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.
6. Дострокове розірвання цього Договору здійснюється за письмовою згодою Сторін. (пункт 14 Договору)
Обґрунтування позовних вимог та відзиву на позов
7. 16.02.2018 ТОВ "Абсол Трейд" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до ПАТ "КБ "Приватбанк" про розірвання з 16.11.2016 договору поруки № 4В13493Д/П. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач як поручитель, виконав зобов'язання боржника - ТОВ "Версалія" за кредитними договорами №4В13493Д від 16.08.2013, №4В13494Д від 19.08.2013, №4В13510И від 20.08.2013, №4В13514И від 23.08.2014 та сплатив відповідачу (кредитору) достроково 1 594 618 593,65 грн, а отже, набув прав кредитора по відношенню до ТОВ "Версалія" за вказаними кредитними договорами, а також за укладеними на їх забезпечення договорами застави права вимоги. Проте, відповідач, в порушення умов договору поруки №4В13493Д/П від 04.11.2016, не передав позивачу у встановлений договором строк документи, що підтверджують обов'язки ТОВ "Версалія" за кредитними договорами, чим позбавив позивача права звернутись до інших заставодавців ТОВ "Версалія" та істотно погіршив фінансово-майновий стан позивача, адже для виконання обов'язку поручителя ним було залучено кредитні кошти. Таким чином, на думку позивача, договір поруки підлягає достроковому розірванню, адже позивач позбавлений того, на що розраховував при укладені договору поруки та зазнав значних збитків.
8. У відзиві на позовну заяву ПАТ "КБ "Приватбанк", заперечуючи проти позовних вимог ТОВ "Абсол Трейд", зазначає, що позивач жодним чином не обґрунтовує, з посиланням на належні, допустимі та достатні докази, дійсності юридичного факту виконання ним обов'язку боржника у обсязі, що мав би своїм наслідком припинення зобов'язання боржника перед банком. Відповідач вважає, що в силу положень частини першої статті 512, 556 Цивільного кодексу України перехід до поручителя прав кредитора після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій вчиняти не потрібно. При цьому обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов'язанням.
9. Крім того, відповідач зазначає, що позивач, стверджуючи про неможливість реалізації ним своїх прав поручителя на стягнення відповідних коштів з боржника жодних спроб реалізації таких прав не вчинив, а також не звертався до відповідача із пропозицією розірвати спірний договір.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
10. 16.05.2018 рішенням Господарського суду міста Києва у задоволені позову відмовлено.
11. Суд першої інстанції вказав, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання спірного договору поруки, відповідно до норм чинного законодавства та умов договору. Також місцевий господарський суд дійшов висновків про те, що позивачем не доведено та не підтверджено відповідними належним та допустимими доказами, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, розміру завданих йому збитків та причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками.
12. Також відсутні докази звернення позивача до відповідача з відповідними вимогами про надання необхідних документів, передбачених пунктом 8 спірного Договору поруки № 4В1349Д/П від 04.11.2016, наявності вини відповідача у ненаданні вказаних документів, що свідчить про недоведеність істотного порушення умов договору зі сторони відповідача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
13. 02.08.2018 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. Апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції та додатково зазначив, що позивач виконав грошове зобов'язання замість боржника достроково, без вимоги кредитора, що суперечить суті зобов'язання поруки.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
14. 27.08.2018 ТОВ "Абсол Трейд" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 повністю, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ТОВ "Абсол Трейд" про розірвання з 16.11.2016 договору поруки № 4В13493Д/П, укладеного 04.11.2016 між ПАТ КБ "Приватбанк" та ТОВ "Абсол Трейд".
15. Скаржник вважає, що суди неповно з'ясували обставини справи та не врахували положення частини першої статті 556, пункту 1 частини першої статті 611, частини другої статті 652 Цивільного кодексу України, статті 180, 188 Господарського кодексу України. Скаржник вважає, що ним належними та допустимими доказами доведено, що не передання відповідачем кредитного договору та інших документів є істотним порушенням, внаслідок якого товариство позбавилось можливості вимагати від третьої особи повернення коштів, сплачених позивачем за договором поруки.
Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу
16. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача у даній справі не надходило.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА
17. Господарський процесуальний кодекс України
17.1. Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції
1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
18.1. Стаття 512. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні
1. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:
3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);
18.2. Стаття 556. Права поручителя, який виконав зобов'язання
1. Після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.
2. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
18.3. Стаття 611. Правові наслідки порушення зобов'язання
1. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
18.4. Стаття 651. Підстави для зміни або розірвання договору
1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
19.1. Стаття 181. Загальний порядок укладання господарських договорів
Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
19.2. Стаття 188. Порядок зміни та розірвання господарських договорів
1. Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
2. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
3. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
4. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
5. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
А. Оцінка аргументів учасників справи
і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
А. Щодо суті касаційної скарги
20. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
21. Предметом позову у даній справі є вимога позивача про розірвання договору поруки з тих підстав, що, як зазначає позивач, він виконав зобов'язання боржника - ТОВ "Версалія" перед відповідачем, однак, в порушення пунктів 8, 10 договору поруки, банк не передав позивачу належним чином завірених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором та засобів забезпечення вказаних обов'язків. Таким чином, як вказує позивач, він зазнав збитків і втратив зацікавленість в подальшому виконанні договору поруки та був вимушений залучити кредитні кошти. Колегія суддів погоджується із обґрунтованими висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ "Абсол Трейд" з огляду на наступне.
22. Відповідно до положень статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. За змістом частин першої, другої статті 556 Цивільного кодексу України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання, а кредитор після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 Цивільного кодексу України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем), а також з умовами п. 8 договору поруки. Отже, перехід до поручителя прав кредитора у зобов'язанні після виконання ним обов'язку боржника відбувається в силу прямої вказівки закону, будь-яких інших дій для переходу такого права вчиняти не потрібно. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 29.08.2018 у справі № 910/20898/17.
23. Судами встановлено, що умовами оспорюваного договору поруки передбачено, що саме у випадку невиконання боржником своїх кредитних зобов'язань, кредитор направляє поручителю письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання. При цьому, апеляційним господарським судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження тих обставин, що виконання поручителем грошового зобов'язання, яке він доказує наданими платіжними дорученнями, відбулося після прострочення боржника в забезпеченому порукою зобов'язанні і на вимогу кредитора. Колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що виконання поручителем грошового зобов'язання боржника достроково, без вимоги кредитора, суперечить самій суті зобов'язання поруки.
24. Також слід зазначити, що за змістом статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Як встановлено судами, пунктом 14 спірного договору поруки сторони погодили, що дострокове розірвання цього договору здійснюється за письмовою згодою сторін. Однак, як встановили господарські суди попередніх інстанцій, належних та допустимих доказів на підтвердження дотримання сторонами порядку розірвання спірного договору поруки від 04.11.2016 відповідно до норм чинного законодавства України та умов самого договору, зокрема пункту 14, матеріали справи не містять.
25. Відповідно до положень статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.
26. Обґрунтовуючи істотність порушення відповідачем спірного договору, позивач зазначав, що не отримавши необхідні документи для стягнення грошових боргів з підприємства-боржника за договором поруки, не маючи можливості використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань з боку підприємства-боржника, він втратив зацікавленість у подальшому виконанні цього договору поруки, а також зазнав значних збитків у зв'язку з тим, що для реалізації договору поруки було вимушено залучити кредитні кошти.
27. Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що позивачем не доведено належними, достатніми та допустимими доказами в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, істотність порушення відповідачем у даній справі укладеного між сторонами договору поруки, як і не доведено наявність збитків та причинно-наслідкового зв'язку між неправомірними діями відповідача та збитками.
28. З огляду на викладене колегія суддів Касаційного господарського суду погоджується із обґрунтованими та правомірними висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові, а доводи викладені в касаційній скарзі їх не спростовують.
29. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.
Б. Висновки щодо застосування норми права
30. Однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 Цивільного кодексу України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.
В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
31. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.
32. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 - залишенню без змін.
Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,
П О С Т А Н О В И В :
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Абсол Трейд" залишити без задоволення.
2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 02.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 16.05.2018 у справі № 910/1768/18 залишити без змін.
3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Пєсков
Судді І. Берднік
В. Погребняк