Історія справи

Постанова КГС ВП від 19.12.2019 року у справі №904/4324/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/4324/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І. В. - головуючий, Кондратова І. Д., Стратієнко Л. В.,

за участю секретаря судового засідання Співака С. В.,

представники учасників справи:

позивача - Булгаков В. С.,

відповідача - не з'явився,

третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019

(головуючий суддя Дикунська С. Я., судді Жук Г. А., Мальченко А. О.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019

(суддя Пінчук В. І.)

у справі №904/4324/18

за позовом Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутспецсервіс"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль"

про зміну умов договору №176/4/171/1 від 04.07.2017 про відступлення права вимоги,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

1.1. У вересні 2018 року Державне промислове підприємство "Кривбаспромводопостачання" (далі - ДПП "Кривбаспромводопостачання") звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Побутспецсервіс" (далі - ТОВ "Побутспецсервіс") за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль") про зміну умов договору №176/4/171/1 від 04.07.2017 про відступлення права вимоги.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ДПП "Кривбаспромводопостачання" посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за цим договором в частині перерахування належних позивачу грошових коштів (істотне порушення умов договору). У зв'язку з наведеним, позивач на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України просив змінити умови договору, а саме, викласти в новій редакції його п. 1.2: "за дійсним договором первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе такі права: вимагати сплати частини заборгованості ПАТ "Криворізька теплоцентраль" (код ЄДРПОУ - 00130850), надалі "боржник" перед первісним кредитором в розмірі 615 389,20 грн, яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ДПП "Кривбаспромводопостачання" та ПАТ "Криворізька теплоцентраль"; п. 1.3: "за цим договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання фінансових зобов'язань на суму 615 389,20 грн, а також викласти в запропонованій позивачем редакції додаток №1 до договору "Графік перерахування коштів".

1.3. Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.12.2018 справу направлено за підсудністю до Господарського суду міста Києва, оскільки відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, нежитлове приміщення 43.

2. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.04.07.2017 ДПП "Кривбаспромводопостачання" (первісний кредитор за договором) та ТОВ "Побутспецсервіс" (новий кредитор за договором) уклали договір №176/4/171/1 про відступлення права вимоги (далі - договір) (зі змінами та доповненнями, внесеними шляхом укладання додаткових угод №1 від 02.08.2017 та №2 від 11.12.2017). За умовами п. 1.1 договору первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, яка належить первісному кредиторові та визначена п. 1.2 договору.

2.2. Відповідно до п. 1.2 договору (в редакції додаткової угоди №1) первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе такі права: вимагати сплати частини заборгованості ПАТ "Криворізька теплоцентраль" (далі - боржник) перед первісним кредитором у розмірі 7 831 141,87 грн, яка підтверджується актом звірки взаєморозрахунків між ДПП "Кривбаспромводопостачання" та ПАТ "Криворізька теплоцентраль".

2.3. За договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника належного виконання фінансових зобов'язань на суму 7 831
141,87 грн (п. 1.3 договору в редакції додаткової угоди №1).

2.4. Договір набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 01.01.2020, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 6.1 договору).

2.5. Звертаючись до суду з позовом, позивач посилаючись на додаток №1 до договору (в редакції додаткової угоди №1) зазначив, що сторони визначили графік перерахування відповідачем 7 831 141,87 грн за відступлення права вимоги, однак останній на виконання цих своїх зобов'язань за договором за період з 14.07.2017 по 01.09.2018 перерахував позивачу лише 225 000,00 грн. Додатковою угодою №2 до договору сторони погодили зменшення розміру зобов'язань відповідача перед позивачем за договором шляхом зарахування зустрічних вимог у зв'язку з поставкою позивачу засувок на суму 390 389,20 грн. Загальний розмір виконаних ТОВ "Побутспецсервіс" зобов'язань за договором становить 615 389,20 грн, відповідно невиконання решти зобов'язань за цим договором позивач вважає істотним порушенням умов договору.

3. Стислий виклад рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.11 квітня 2019 року рішенням Господарського суду міста Києва у задоволенні позову відмовлено.

3.2.01 жовтня 2019 року постановою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 залишено без змін.

3.3. Судові рішення мотивовані тим, що невиконання умов договору щодо оплати за відступленням права вимоги не є підставою для зміни умов договору на підставі ч. 2 ст. 651 ЦК України. При цьому, суди зауважили, що позивач не позбавлений права вимагати стягнення у судовому порядку з відповідача невиплаченого боргу за договором про відступлення права вимоги.

4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. ДПП "Кривбаспромводопостачання" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019, рішення Господарського суду міста Києва від
11.04.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4.2. На думку скаржника, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку, що невиконання умов договору щодо оплати за відступленням права вимоги не є підставою для зміни умов договору.

4.3. Позивач зазначає, що договір відступлення права вимоги відноситься до оплатних договорів, а тому здійснення оплати є основним та першочерговим обов'язком відповідача, а невиконання цього обов'язку завдає позивачу прямих збитків у великому розмірі, оскільки позивач позбавлений можливості розраховувати на грошові кошти, належні йому за договором, а також зазнає матеріальної шкоди у формі недоотриманих інфляційних втрат та 3% річних за користування відповідачем грошовими коштами позивача, відшкодування яких передбачено ст. 625 ЦК України.

4.4. Позивач вказує, що суди попередніх інстанцій зазначили, що він не позбавлений права вимагати стягнення у судовому порядку з відповідача невиплаченого за договором про відступлення права вимоги боргу. Такий висновок судів суперечить ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, оскільки звужує обсяг настаттями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України прав на вільне обрання способу захисту порушених прав. Кожна особа вправі сама обирати найбільш доцільний та ефективний спосіб захисту свого порушеного права. Зауваження судів попередніх інстанцій щодо можливості стягнення боргу за договором в судовому порядку не враховує те, що обираючи такий спосіб захисту позивач мав би тільки за розгляд у першій інстанції сплатити судовий збір, як за позов майнового характеру у розмірі 108 230,07 грн, що в більш ніж 60 разів перевищує судовий збір за позов про зміну умов договору, який становив 1 762,00 грн.

4.5. Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 18.09.2013 №6-75цс13, оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені ст. 651 ЦК України.

Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди; її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

4.6. Також скаржник зазначає, про те, що зміст судових рішень, що оскаржується, не відповідає ст. 238 ГПК України, оскільки судами не було дано правової оцінки (прийняття або вмотивованого відхилення) численним доказам та аргументам, якими підтверджується істотність невиконання умов договору та не було наведено норми права, які не застосовано судом, але на які посилалася сторона позивача та мотиви їх незастосування, зокрема, ст.ст. 16, 526, 530, 625 ЦК України та ст. 20 ГК України.

4.7. Відзиви від інших учасників справи до Верховного Суду не надійшли.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

5.1.2. Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір по справі стосується наявності підстав для зміни умов договору про відступлення права вимоги.

5.2.2. Верховний Суд зауважує, що відповідно до ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ст.ст. 6, 627, 628 ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, а зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

В силу положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

5.2.3. Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів урегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів визначено главою 20 ГК України.

За змістом ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від
18.09.2013 №6-75цс13, на яку посилається скаржник, а також підтримується у постановах Верховного Суду від 10.10.2018 №910/21862/17, від 16.10.2018 №910/23976/16, від 29.01.2019 у справі №926/708/18, від 26.02.2019 №926/709/19 та ін.

5.2.4. Господарські суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини та зібрані у справі докази, надавши оцінку умовам спірного договору та урахувавши положення законодавства, які регулюють порядок зміни договору за рішенням суду за ініціативою однієї зі сторін, не установили обставин, які передбачали б можливість зміни умов договору №176/4/171/1 від 04.07.2017 про відступлення права вимоги з підстав, заявлених у позові, та свідчили б про істотність порушення відповідачем умов договору (у розумінні положень ч. 2 ст. 651 ЦК України).

5.2.5. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що господарські суди порушили ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України, оскільки звузили обсяг наданих йому законом прав на вільне обрання способу захисту порушених прав, а подання позову про стягнення боргу за договором в судовому порядку є спором майнового характеру на відміну від спору про внесення змін до договору і позивачу необхідно було б сплатити судовий збір, який у 60 разів перевищує судовий збір за позов про зміну умов договору.

Відповідно до ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Тобто, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

На позивача покладено обов'язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами - довести, що його права та інтереси порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

Відповідно до правових позицій Великої Палати Верховного Суду суб'єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (п. 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №925/1265/16). Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від
05.06.2018 у справі №338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від
30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц.

5.2.6. Суди попередніх інстанцій з'ясували, що позивачем не надано доказів на підтвердження істотного порушення відповідачем зобов'язань за спірним договором, внаслідок якого позивач зазнав значних збитків.

Господарські суди правильно зазначили, що неналежне виконання іншою стороною умов договору щодо фактичної оплати відступленої вимоги не є підставою для зміни умов договору, оскільки позивач не позбавлений права вимагати стягнення з відповідача в судовому порядку невиплаченого за договором боргу, так і вимагати відшкодування інфляційних втрат та 3% річних за користування відповідачем грошовими коштами позивача на підставі ст. 625 ЦК України, про що сам позивач зазначає у касаційній скарзі.

Крім того, Верховний Суд зазначає, що наявність складових елементів правопорушення, з якими законодавство пов'язує виникнення збитків (протиправна поведінка, розмір збитків, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина), позивачем також не доведено.

5.2.7. Враховуючи наведені положення законодавства і обставини встановлені судами, та зважаючи, що позивач належними доказами не довів наявності підстав для задоволення позовних вимог про зміну умов договору із заявлених ним мотивів, Верховний Суд вважає, що господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні позову.

Отже, надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний суди дійшли вірного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанова ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права (ст.ст. 16, 651 ЦК України, ст. ст 20, 188 ГК України) та без порушення норм процесуального права (ст. 238 ГПК України).

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Верховний Суд вважає висновок господарських судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог правильним. При цьому, доводи позивача у касаційній скарзі фактично зводяться до переоцінки обставин справи, що не є компетенцією Верховного Суду, враховуючи вимоги ст. 300 ГПК України.

6.2. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.3. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" без задоволення, а судових рішень, що оскаржуються, - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

8. Висновки Верховного Суду щодо застосування норми права

8.1. Відповідно до ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного промислового підприємства "Кривбаспромводопостачання" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.10.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2019 у справі №904/4324/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Ткач

Судді І. Кондратова

Л. Стратієнко