Історія справи

Ухвала КГС ВП від 20.05.2020 року у справі №924/733/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

Справа № 924/733/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.

секретар судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Хоптій М. В. (адвокат),

відповідача - Перевозник П. М. (адвокат)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 (судді: Миханюк М. В. (головуючий), Саврій В. А., Дужич С. П. )

та рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2019 (суддя Грамчук І. В. )

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр"

до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України"

про зобов'язання повернути насіння соняшника у кількості 33 тонни,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Жищинці Аграр" (далі - Позивач, ТОВ "Жищинці Аграр") звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом в якому просило зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" (далі - Відповідач, ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України") повернути 33 тонни насіння соняшника та стягнути солідарно з Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області та ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" 51 283,31 грн збитків.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018 у справі №924/685/18 визнано за ТОВ "Жищинці Аграр" право власності на зерно соняшника у кількості 43 (сорок три) тонни, яке зберігається у філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів".

Також, у позові Позивач посилався на те, що з метою реалізації свого права на повернення зерна, яке було передане на зберігання, він звертався до філії ПАТ
"ДПЗКУ" "Богданівецький КХП" з вимогою повернути 43 тонни насіння соняшника, з яких повернуто 10 тонн, а інша частина (33 тонни) була незаконно привласнена та розкрадена колишніми керівниками філії, проти яких порушено кримінальне провадження.

1.3. У заяві (вх. №05-08/2789/19 від 04.12.2019) ТОВ "Жищинці Аграр" просило суд залишити позов в частині стягнення збитків без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2019 у справі №924/733/19 позов ТОВ "Жищинці Аграр" до Публічного акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" та Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Хмельницькій області м. Городок про стягнення солідарно 51 283,31 грн збитків залишено без розгляду.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
10.03.2020 у справі №924/733/19, позов задоволено частково. Зобов'язано ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" повернути ТОВ "Жищинці Аграр" 31,39 тонни насіння соняшника. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

2.2. Судові рішення господарських судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем виконав частково, передавши останньому лише 11,610 тонни насіння соняшнику, що підтверджено товарно-транспортною накладною від 21.02.2019 по довіреності №2 від 15.02.2019, реєстром №238 від 21.02.2019 накладних на відвантажене зерно.

При цьому, судами враховано, що право власності на зерно соняшника у кількості 43 (сорок три) тонни, яке зберігається у філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" підтверджується рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018 у справі №924/685/18.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України" просить скасувати судові рішення попередніх судових інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

В якості підстави подання касаційної скарги, заявник посилається на те, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень встановили обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.04.2016 у справі №924/160/16, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр" на користь Приватного підприємства "Адлєр" 1 015 789,64 грн - боргу, 132 052,65
грн - курсової різниці, 85 912,12 грн - 30% річних, 126 004,45 грн - пені, 203

157,93 грн - 20 % штрафу та 23 443,75 грн - судового збору.

4.2. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018 у справі №924/685/18 встановлено, що 25.04.2016 судом видано наказ про примусове виконання судового рішення від 11.04.2016 у справі №924/160/16 щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр" на користь Приватного підприємства "Адлєр" 1 015 789,64 грн - боргу, 132 052,65 грн - курсової різниці, 85 912,12 грн - 30% річних, 126 004,45 грн - пені, 203 157,93 грн - 20 % штрафу та 23 443,75 грн - судового збору.

4.3.30.05.2016 державним виконавцем відділу ДВС Городоцького районного управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного наказу.

4.4. Постановою державного виконавця відділу ДВС Городоцького РУЮ від 30.05.2016 накладено арешт на все майно, що належить боржнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр" у межах суми стягнення.

4.5.26.09.2016 між ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" в особі директора філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів" та ТОВ "Жищинці Аграр" укладений договір складського зберігання насіння соняшнику №327-С/ЗБ/2016, на виконання умов якого виписані складські квитанції на зерно №744 від 28.09.2016, №775 від 30.09.2016, №735 від 27.09.2016, №757від
29.09.2016 та №785 від 01.10.2016, якими підтверджується те, що Відповідач прийняв на зберігання від Позивача зерно (соняшник) в загальній кількості (вага фізична) 263 790 кг.

4.6.23.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на зерно соняшника в кількості 43 тонни, яке зберігається в філії ПАТ "ДПЗКУ" Богданівецький КХП", належне Товариству з обмеженою відповідальністю "Сатанов Аграр" та здане на зберігання від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "Жищенці Аграр".

4.7.14.11.2017 державним виконавцем складено акт про нестачу зерна соняшника (31т 352кг), що перебуває на зберіганні у філії ПАТ "ДПЗКУ" "Богданівецький КХП".

4.8. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018 у справі №924/685/18, визнано за ТОВ "Жищинці Аграр" право власності на зерно соняшника у кількості 43 (сорок три) тонни, яке зберігається у філії ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів". Виключено майно зерно соняшника у кількості 43 тонни з постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника від 23.12.2016, винесеної у межах виконавчого провадження №51258920.

4.9. Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем виконав частково, передавши останньому 11,610 тонн насіння соняшнику (що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.02.2019 по довіреності №2 від 15.02.2019, реєстром №238 від 21.02.2019 накладних на відвантажене зерно), що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/733/19 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Зуєва В. А. (головуючого), суддів - Багай Н. О., Дроботової Т. Б., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від
29.04.2020.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2020 у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №924/733/19 визначено колегію суддів у складі: Зуєва В. А. (головуючого), суддів - Багай Н. О., Чумака Ю. Я.

5.2. Судова колегія враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від
11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 на всій території України встановлено карантин.

При цьому, Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" від
30.03.2020 №540-IX (який набрав чинності 02.04.2020) розділ X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України було доповнено пунктом 4 такого змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46,157,195,229,256,260,288,295,306,321,341,346,349, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, апеляційного оскарження, залишення апеляційної скарги без руху, повернення апеляційної скарги, подання заяви про скасування судового наказу, розгляду справи по суті, строки, на які зупиняється провадження, подання заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами, звернення зі скаргою, оскарження рішення третейського суду, судового розгляду справи, касаційного оскарження, подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".

Водночас, судова колегія звертає увагу, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від
18.06.2020 №731-IX яким пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених Господарського процесуального кодексу України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами Господарського процесуального кодексу України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.

Додатково згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення ~law24~ процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" №540-IX від
30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law25~.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law26~.

Ураховуючи вищевикладені обставини та положення законодавства, а також те, що від учасників справи не надходило відповідних заяв про продовження процесуальних строків, розгляд справи здійснюється у розумний строк.

5.3. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.4. Як уже зазначалося, підставою подання касаційної скарги, заявником визначено те, що господарські суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень встановили обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів.

5.5. Судова колегія зазначає, що відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

5.6. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

5.7. При цьому, подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості.

5.8. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина 1 статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

5.9. Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Слід зазначити, що правило належності доказів обов'язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб'єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом. Питання про прийняття доказів спершу повинно вирішуватися під час їх представлення суду. Однак остаточно може з'ясуватися неналежність доказу і на подальших стадіях, під час їх оцінки судом, аж до проголошення рішення.

5.10. Мета судового дослідження полягає у з'ясуванні обставин справи, юридичній оцінці встановлених відносин і у встановленні прав і обов'язків (відповідальності) осіб, які є суб'єктами даних відносин. Судове пізнання завжди опосередковане, оскільки спрямоване на вивчення події, що мала місце в минулому.

Повнота судового пізнання фактичних обставин справи передбачає, з одного боку, залучення всіх необхідних доказів, а з іншого, - виключення зайвих доказів. З усіх поданих особами, що беруть участь у справі, доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв'язок із фактами, що підлягають установленню. Отже, належність доказів нерозривно пов'язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову.

5.11. Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, які входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини.

5.12. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

5.13. За змістом частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів означає, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

5.14. Правило допустимості доказів у процесуальному праві є певним, встановленим законом обмеженням у використанні доказів у процесі вирішення конкретних справ, що є наслідком наявності письмових форм фіксації правових дій та їх наслідків.

5.15. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (Заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії", від
12.07.1988, серія A, № 140, с. 29, пп. 45-46, та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії", від 09.06.1998, Reports 1998-IV, с. 1462, п. 34).

5.16. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

5.17. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

5.18. Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.04.2020 у справі № 910/5300/17.

5.19. Верховний Суд зазначає, що при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи.

Стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.

5.20. За результатами оцінки наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, господарські суди попередніх інстанцій з'ясували, що рішенням Господарського суду Хмельницької області від 16.11.2018 у справі №924/685/18 визнано за Позивачем право власності на зерно соняшника у кількості 43 тони, яке зберігає філія ПАТ "Державна продовольчо-зернова корпорація України" "Богданівецький комбінат хлібопродуктів"

При цьому, зазначеним рішенням встановлено, що складськими квитанціями на зерно ( №744 від 28.09.2016, №775 від 30.09.2016, №735 від 27.09.2016, №757від
29.09.2016 та №785 від 01.10.2016) підтверджується факт прийняття Відповідачем на зберігання від Позивача зерна соняшнику.

5.21. Також судами попередніх інстанцій встановлено, що Відповідач свої зобов'язання перед Позивачем виконав частково, повернувши останньому з 43 тонн насіння соняшника лише 11,610 тонн (що підтверджується товарно-транспортною накладною від 21.02.2019 по довіреності №2 від 15.02.2019, реєстром №238 від
21.02.2019 накладних на відвантажене зерно).

5.22. Зважаючи на те, що вимоги Позивача щодо повернення майна (насіння соняшника), яке перебуває у Відповідача на зберіганні згідно договору від
26.09.2016 №327-С/3Б/2016, залишені останнім без реагування, тобто має місце порушення права власності позивача на майно, апеляційна інстанція погодилась з висновками місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.

5.23. Аналізуючи зміст ухвалених судових рішень попередніх інстанцій в цій частині, судова колегія дійшла висновку про належне виконання ними обов'язку щодо мотивації своїх рішень та здійснених у них висновків. Суди приділили достатню увагу обґрунтуванням щодо оцінки доказів у їх сукупності та продемонстрували однаковий підхід до заслуховування та оцінки доводів сторін стосовно зазначеного питання.

5.24. Відтак, доводи скаржника про необґрунтованість та незаконність оскаржуваних судових рішень з посиланням на те, що господарські суди попередніх інстанцій встановили обставини справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів, є неаргументованими та відхиляються судовою колегією як такі, що спрямовані на переоцінку доказів, що містяться у справі, з метою встановлення інших фактичних обставин справи, що виходить за межі встановленої законом компетенції Верховного Суду.

5.25. Твердження скаржника про відсутність підстав для застосування положень частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України через те, що у справі №924/685/18 беруть участь інші особи, ніж у даній справі відхиляються судовою колегією, оскільки зазначеною нормою визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть (1) участь ті самі особи або (2) особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

5.26. За даними Єдиного державного реєстру судових рішень, скаржник брав участь при розгляді справи №924/685/18.

5.27. Крім того, судова колегія зазначає, що преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.

Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від
03.07.2018 у справі №917/1345/17.

5.29. В такий спосіб, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційної інстанції.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

6.2. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України).

6.3. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.4. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина 2 статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

6.6. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Державна продовольчо-зернова корпорація України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2020 та рішення Господарського суду Хмельницької області від 04.12.2019 у справі №924/733/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Зуєв Судді Н. О. Багай Ю. Я. Чумак