Історія справи

Постанова КГС ВП від 19.02.2025 року у справі №922/851/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2025 року

м. Київ

cправа № 922/851/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мачульського Г. М. - головуючого, Краснова Є. В., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання Лихошерст І. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Харківської міської ради

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 (колегія суддів: Склярук О.І. - головуючий, Россолов В.В. Хачатрян В.С.) та рішення Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 (суддя Пономаренко Т.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест?

до Харківської міської ради

про оформлення права користування земельною ділянкою та визнання укладеним договору оренди

за участю:

позивача: Маловічко І.В. (керівник)

відповідача: Руденко Д.Ю. (самопредставництво)

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Род-Ник Інвест? (далі - ТОВ "Род-Ник Інвест?) звернулося до господарського суду із позовом до Харківської міської ради (далі - Міськрада), в якому просило (з урахуванням заяви про зміну предмета позову) оформити право користування земельною ділянкою визнаши укладеним договір оренди земельної ділянки у місті Харкові на проспекті Льва Ландау 241-Б з кадастровим номером 6310137500:02:0430062 між Міськрадою та ТОВ "Род-Ник Інвест? строком на 5 років в редакції позивача.

1.2 Позовні вимоги обґрунтовані тим, що незважаючи на неодноразові звернення позивача, відповідач всупереч своєму рішенню ухиляється від підписання договору оренди землі, на якій розташовані будівлі та споруди позивача.

2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

2.1 Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.07.2024 позов задоволено.

2.2 Судове рішення мотивовано тим, що позивач протягом тривалого строку перебуває у стані правової невизначеності, а бездіяльність органу місцевого самоврядування упродовж цього часу порушує правомірні очікування товариства на набуття в оренду земельної ділянки. При цьому незміна цільового призначення спірної земельної ділянки, як того вимагала Міськрада, не є підставою для відмови в задоволенні цього позову.

2.3 Постановою Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 рішення суду змінено, зазначивши строк дії договору оренди землі до 01.09.2025, а в решті - залишено без змін.

2.4 Колегія суддів зазначила про те, що рішенням Міськради надано спірну земельну ділянку в оренду строком до 01.09.2025, натомість за рішенням суду першої інстанції договір укладено строком на п`ять років. В іншій частині колегія суддів вважала судові висновки правильними.

3. Короткий зміст касаційної скарги та позиція інших учасників справи

3.1 У касаційній скарзі Міськрада просить скасувати вищевказані судові рішення та ухвалити нове рішенням, яким у позові відмовити.

3.2 На обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права за виключними випадками, які передбачені пунктом 1, 3, 4 (з посиланням на пункти 1, 3 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)) частини 2 статті 287 ГПК України, а саме:

- суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц та від 18.01.2023 у справі № 477/2330/18;

- суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 21 96 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статтю 35 Закону України "Про охорону земель" за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах;

- суд першої інстанції протиправно відмовив ухвалою від 17.07.2024 у задоволенні клопотань; суд не дослідив зібрані у справі докази.

3.3 У відзиві позивач зазначає, що висновки Верховного Суду, на які посилається скаржник, не є ані тотожними, ані подібними до цієї справи, натомість саме на підставі рішення № 2236/20 про надання спірної земельної ділянки в оренду у сторін виник обов`язок укласти відповідний договір. Тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення.

4. Мотивувальна частина

4.1 Суди встановили, що 30.09.2016 ТОВ "Амат" (продавець) та ТОВ "Род-Ник Інвест" (покупець) уклали договір купівлі-продажу нежитлової будівлі. На підставі цього договору ТОВ "Род-Ник Інвест" набуло у власність нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю літ "А-1", що розташована за адресою: Харківська область, місто Харків, проспект Ландау Льва (колишній П`ятдесятиріччя СРСР), 241-Б, загальна площа нежитлової будівлі - 22,5 кв м.

4.2 Зазначена нежитлова будівля розташована на земельній ділянці загальною площею 0,0162 га (кадастровий номер 6310137500:02:043:0062, цільове призначення: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення), яку надано продавцю на підставі договору оренди землі, укладеного 25.07.2013, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого права 17.12.2013.

4.3 На підставі пункту 4 рішення 37 сесії 7 скликання Міськради від 19.08.2020 року № 2236/20 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" рада вирішила надати земельні ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд юридичним та фізичним особам, зазначеним у додатку 4 до цього рішення. Особам, яким земельні ділянки надані у постійне користування та у власність, у місячний термін з дня прийняття цього рішення звернутися до органу реєстрації для оформлення у встановленому порядку права постійного користування та права власності на земельну ділянку.

4.4 Пунктом 30 додатку 4 цього рішення надано ТОВ "Род-Ник Інвест" в оренду строком до 01.09.2025 вищезазначену земельну ділянку за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування АГЗП на пр. Льва Ландау, 241-Б.

4.5 14.02.2023 позивач направив на адресу відповідача підписані зі своєї сторони та скріплені печаткою два примірники договору оренди землі, що був викладений у редакції, затвердженій постановою Кабінету міністрів України "Про затвердження Типового договору оренди" на виконання вимог статті 14 Закону України "Про оренду землі" з проханням підписати і скріпити печаткою договір та повернути примірник для подальшої реєстрації речового права оренди. Однак у відповідь листом Департаменту земельних відносин Міськради від 15.12.2023 № 8852/0/225-23 та вдруге 16.02.2024 № 969/0/225-24 позивача повідомлено про необхідність приведення виду цільового призначення у відповідність до виду використання.

4.6 Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

4.7 Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

4.8 Тобто згідно із вказаним положенням підставами касаційного оскарження судових рішень є виключно неврахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

4.9 Переглядаючи у касаційному порядку судове рішення з підстави касаційного оскарження за наявності випадку, визначеного пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, суд касаційної інстанції зазначає наступне.

4.10 У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, щодо стандарту доказування при оцінці доказів, що стосувались встановлення відповідності цільового призначення та виду використання земельної ділянки; висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.01.2023 у справі № 477/2330/18, щодо обов`язку власників і користувачів забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням, і у протилежному, наслідком нецільового використання є припинення права користування земельною ділянкою.

4.11 Однак колегія суддів зазначає про те, що ні у справі № 129/1033/13-ц, ні у справі № 477/2330/18 не вирішувалося питання можливості укладення договору оренди землі у редакції позивача за наявності відповідного рішення про це органу місцевого самоврядування. Натомість у № 129/1033/13-ц оспорювалися рішення загальних зборів, записи про зміну керівника юридичної особи та зміну складу підписантів, а тому застосування норм права залежало від інших фактичних обставин наведеної справи; у справі № 477/2330/18 позов був заявлений про примусове припинення права власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, скасування свідоцтва про право власності та зобов`язання повернути ці ділянки у власність держави, а Велика Палата Верховного Суду вирішувала питання щодо виключної правової проблеми - про застосування статей 140-143 ЗК України щодо питання припинення права власності на земельну ділянку з підстав її використання не за цільовим призначенням і застосування норм права залежало відповідно також від інших встановлених фактичних обставин справи. При цьому касаційна скарга не містить жодного обґрунтування подібності правовідносин.

4.12 За вказаних обставин касаційне провадження у цій частині підлягає закриттю на підставі пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

Щодо випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

4.13 Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах

4.14 Отже, положення цієї статті спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

4.15 У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

4.16 У касаційній скарзі Міськрада посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статті 21 96 ЗК України, статтю 35 Закону України "Про охорону земель" щодо можливості укладення договору оренди на користування земельною ділянкою у випадку невідповідності цільового призначення виду її використання. Так, Міськрада вважає, що законодавцем передбачено, що автозаправні комплекси є об`єктами дорожнього сервісу та, відповідно, для використання яких визначено окремий вид цільового призначення земельної ділянки, а саме: 12.11 "Для розміщення та експлуатації об`єктів дорожнього сервісу".

4.17 Відповідно до частини 2 статті 20 ЗК України віднесення земельних ділянок до певної категорії та виду цільового призначення земельних ділянок здійснюється щодо земельних ділянок, якими розпоряджаються органи місцевого самоврядування, - за рішенням відповідного органу. При цьому зміна цільового призначення земельних ділянок державної та комунальної власності, віднесених до категорій земель житлової та громадської забудови, земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення, а також земельних ділянок (крім земельних ділянок, розташованих на територіях, об`єктах природно-заповідного фонду, та земельних ділянок лісогосподарського призначення), на яких розташовані будівлі, споруди, що є у приватній власності землекористувача, який використовує земельні ділянки на правах постійного користування, оренди, емфітевзису, суперфіцію, може здійснюватися землекористувачем. У такому разі зміна цільового призначення земельної ділянки не потребує прийняття рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади та органу місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження відповідною земельною ділянкою.

4.18 Як встановили суди попередніх інстанцій, власником земельної ділянки є територіальна громада в особі Міськради, яка своїм рішенням від 19.08.2020 № 2236/20 вирішила надати позиву в оренду спірну земельну ділянку за рахунок земель промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення для експлуатації та обслуговування АГЗП. Зазначене рішення не було скасовано та є чинним.

4.19 Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню, що передбачено частиною 3 статті 311 ГПК України.

4.20 З огляду на вищекладене колегія суддів зазначає, що положення статей 21 (наслідки порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель), 96 (обов`язки землекористувачів) ЗК України, стаття 35 (вимоги до власників і землекористувачів, у тому числі орендарів, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності) Закону України "Про охорону земель" не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому не вбачає правових підстав для формування висновку щодо їх застосування, оскільки за положенням частини 1 статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цих прав, а позивач у цій справі якраз і намагається у судовому порядку визнати укладеним такий договір, тобто ще не є землекористувачем у розумінні цих положень.

4.21 Отже, доводи, викладені у касаційній скарзі у цій частині, не можуть бути правовою підставою для скасування судових рішень.

4.22 Щодо випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

4.23 За положенням пунктів 1, 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу; або

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

4.24 У касаційній скарзі позивач посилається на те, що суди не дослідили зібрані у справі доказів, при цьому не зазначає які саме зібрані у справі докази суди не дослідили. Водночас враховуючи те, що підстави касаційного оскарження за виключними випадками, передбаченими пунктами 1, 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу виявилися необґрунтованими, відсутні правові підстави для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд з огляду на наведені положення пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України. При цьому прохальна частина касаційної скарги і не містить вимоги про направлення справи на новий розгляд, а обмежується виключно вимогою щодо прийняття судом касаційної інстанції нового рішення про відмову у позові.

4.25 У касаційній скарзі Міськрада посилається на те, що суд першої інстанції ухвалою від 17.07.2024 відмовив у задоволенні її клопотань про долучення доказів у справі, про повернення до підготовчого провадження та залучення третьої особи. Оскільки докази, які підтверджували формування земельної ділянки ТОВ "Амат" із цільовим призначенням 1.11.6, були подані до початку розгляду справи по суті, разом із клопотанням про поновлення строку у зв`язку з неможливістю їх подання разом із відзивом на позовну заяву, скаржник вважає, що суд першої інстанції протиправно відмовив у долученні важливих доказів, які стосувалися предмета доказування у цій справі.

4.26 Як вбачається зі змісту ухвали від 17.07.2024 суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у долученні доказів з огляду на те, що позивачу було надано достатньо часу для реалізації процесуальних прав в підготовчому провадженні, зокрема, для подання заяв та клопотань, в тому числі про долучення доказів та залучення третіх осіб. Так, суд зазначив, що провадження у справі відкрито 19.03.2024. Підготовче засідання неодноразово відкладалось. Разом з цим, в підготовчому засіданні 15.05.2024 представником відповідача було заявлено усне клопотання про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів, яке протокольною ухвалою від 15.05.2024 було задоволено. В підготовчому засіданні 19.06.2024 судом було з`ясовано чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі та чи надали сторони всі докази, на які вони посилаються, а також чи може суд переходити до розгляду справи по суті. У свою чергу, представником відповідача у підготовчому засіданні 19.06.2024 вказаних клопотань заявлено не було. При цьому, відповідачем не було повідомлено суд про здійснення ним будь-яких запитів, необхідність долучення будь-яких доказів та залучення третіх осіб. Навпаки, представником відповідача було зазначено про можливість закриття підготовчого провадження та переходу до розгляду справи по суті. На підставі чого 19.06.2024 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

4.27 Також суд першої інстанції зазначив, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Предметом спору у цій справі є право користування земельною ділянкою, яке позивач просить захистити шляхом визнання укладеним договору оренди вказаної земельної ділянки. Однак докази, які просить долучити відповідач до матеріалів справи, не стосуються предмета спору у цій справі. Крім того, виходячи з предмета спору та суб`єктного складу сторін, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача про залучення у якості третьої особи, оскільки відповідачем не доведено підстав для її залучення.

4.28 Таким чином, суд першої інстанції не встановив вагомих підстав та обставин для повернення до стадії підготовчого провадження у цій справі. Суд зазначав, що позивач мав об`єктивну можливість подати клопотання про долучення доказів та/або повідомити про необхідність долучення таких доказів в майбутньому у зв`язку із направленням запитів, а також клопотання про залучення третьої особи до суду на стадії підготовчого провадження, невикористання якої є суб`єктивним правом позивача, яке не може перешкоджати встановленню правової визначеності відносно розглядуваного питання.

4.29 З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції мотивував свою відмову задоволенні клопотань, а тому відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про долучення доказів як про це зазначає скаржник у касаційній скарзі.

4.30 Висновки

4.31 Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

4.32 Враховуючи викладене, касаційне провадження за касаційною скаргою скаржника, відкрите на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, підлягає закриттю відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК України.

4.33 Згідно з частиною 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.34 В іншій частині судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга без задоволення, оскільки доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися.

4.35 З урахуванням положень статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 240 296 300 301 308 309 315 317 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Харківської міської ради у справі № 922/851/24 на постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024, відкрите за виключним випадком, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, закрити.

В іншій частині касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення, а постанову Східного апеляційного господарського суду від 18.11.2024 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Г. М. Мачульський

Судді Є. В. Краснов

Л. І. Рогач