Історія справи

Постанова КГС ВП від 19.01.2024 року у справі №911/1216/21
Постанова КГС ВП від 12.07.2024 року у справі №911/1216/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1216/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І.В., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»

на ухвалу господарського суду Київської області від 30.05.2023 та

постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023

за скаргою акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича

у справі №911/1216/21

за позовом акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль»

про стягнення 316 521 251,26 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулося у квітні 2021 року до господарського суду Київської області з позовом до приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» (далі - ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль») про стягнення 316 521 251,26 грн, з яких: 283 472 681,73 грн основного боргу, 8 223 076,39 грн пені, 8 316 639,71 грн 3% річних, 16 508 853,43 грн інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Київської області від 14.09.2021 у справі № 911/1216/21, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2022, позов АТ «НАК «Нафтогаз України» задоволено частково; стягнуто з ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» на користь АТ «НАК «Нафтогаз України» 283 472 681,73 грн основного боргу, 4 111 538,20 грн пені, 8 316 639,71 грн 3% річних та 16 508 853,43 грн інфляційних втрат; в іншій частині позову відмовлено.

Господарським судом Київської області 28.06.2022 видано судовий наказ про примусове виконання рішення у справі № 911/1216/21.

12.04.2023 до господарського суду Київської області від АТ «НАК «Нафтогаз України» надійшла скарга про:

- визнання неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження від 29.12.2022 № 70618862 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

- зобов`язання приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича усунути порушення прав стягувача шляхом скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 29.12.2022 № 70618862.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Ухвалою господарського суду Київської області від 30.05.2023 (суддя Антонова В.М.):

1. Задоволено скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича щодо виконання наказу господарського суду Київської області по справі №911/1216/21 від 28.06.2022.

2. Визнано неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича щодо винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №70618862 від 29.12.2022 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

3. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича усунути порушення прав стягувача, шляхом скасування постанови про зупинення виконавчого провадження від 29.12.2022 №70618862 на підставі пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 (колегія суддів у складі: Буравльов С.І., Андрієнко В.В., Шапран В.В.) ухвалу господарського суду Київської області від 30.05.2023 залишено без змін.

Стислий виклад вимог касаційної скарги

ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» звернулося із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким скаргу АТ «НАК «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича залишити без розгляду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник послався на абзац 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та зазначив про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме статті 118 339 341 ГПК України, в результаті порушення яких суди попередніх інстанцій розглянули скаргу, подану з пропуском встановленого законом строку, без клопотання про його поновлення.

Скаржник також зазначає про те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, які викладені у постанові від 23.08.2023 у справі №921/14/18, а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.02.2022 у справі №925/308/13-г та постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.07.2019 у справі №390/34/17.

Доводи інших учасників справи

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи та висновків попередніх судових інстанцій

Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси фізичних та юридичних осіб, а виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, яким досягається кінцева мета правосуддя - захист інтересів фізичних та юридичних осіб і реальне поновлення їхніх порушених прав.

Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до положень статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно з пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

При цьому пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 341 ГПК України).

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, що:

- 27.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським О. А. відкрито виконавче провадження № 70618862 щодо виконання наказу господарського суду Київської області по справі №911/1216/21 від 28.06.2022.

- 29.12.2022 боржник звернувся до приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського О. А. з заявою, якою повідомив, що ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» включене до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, а тому суми, що в примусовому порядку підлягають врегулюванню відповідно до процедур, передбачених положеннями Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» та керуючись пунктом 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», просив розглянути питання щодо зупинення вчинення виконавчих дій по відношенню до підприємства.

- 29.12.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Жарчинським О. А. винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій з примусового виконання наказу господарського суду Київської області по справі від 28.06.2022 №911/1216/21 у виконавчому провадженні №70618862.

- В обґрунтування поданої скарги заявник вказує на те, що включення боржника до Реєстру суб`єктів ринку природного газу, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, не є єдиною необхідною умовою для зупинення вчинення виконавчих дій в тому чи іншому виконавчому провадженні. Водночас, АТ «НАК «Нафтогаз України», посилаючись на положення статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зазначає, що державний чи приватний виконавець зобов`язаний пересвідчитися чи підлягає врегулюванню заборгованість відповідно до процедур передбачених Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

- Разом з тим, як зазначає заявник у скарзі, згідно з рішенням суду у даній справі, на підставі якого був виданий наказ та відкрито виконавче провадження №70618862, а в подальшому зупинене, заборгованість виникла в результаті порушення боржником умов договору №5184/1920-ЕЕ-17 від 27.09.2019 як Покупця природного газу для виробництва електричної енергії. За переконанням скаржника, зупинення виконавчих дій у ВП №70618862 не підпадають під дію пункту 10 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження» та не врегульовуються Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».

Суди попередніх інстанцій, в результаті розгляду клопотання про залишення скарги без розгляду у зв`язку з пропуском строку на оскарження дій приватного виконавця з винесення постанови про зупинення виконавчого провадження № 70618862, дійшли висновку про те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду в межах процесуальних строків. Місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив про те, що у матеріалах справи міститься запит стягувача від 03.04.2023 № 39/10-601-23, на який приватним виконавцем надано відповідь від 04.04.2023 №927, відповідно до якої стягувача повідомлено, що виконавче провадження №70618862 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області по справі №911/1216/21 від 28.06.2022 зупинено постановою від 29.12.2022. Таким чином, про оскаржувану постанову стягувач дізнався лише 04.04.2023, а отже відповідно до приписів статі 341 ГПК України, строк оскарження дій приватного виконавця з винесення постанови про зупинення виконавчого провадження №70618862 сплив 14.04.2023. Втім, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до суду з відповідною скаргою 12.04.2023, тобто в межах процесуальних строків.

Отже, оскаржувані судові рішення мотивовані зокрема, тим, що АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду зі скаргою на дії приватного виконавця в межах строку на їх оскарження, встановленого статтею 341 ГПК України.

Так, колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із наведеними висновками судів попередніх інстанцій та зазначає про їх передчасність з огляду на таке.

Умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження».

Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі (частина перша статті 28 Закону України «Про виконавче провадження»).

Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.

Відповідно до статті 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Схожа за змістом норма закріплена і у частині першій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Стаття 74 Закону України «Про виконавче провадження» є загальною нормою по відношенню до статей 339 - 341 ГПК України, адже застосовується до більш широкого кола відносин: 1) відносин, які виникають при оскарженні дій щодо виконання будь-якого виконавчого документа, а не тільки рішення суду; 2) відносин, які виникають при оскарженні дій державного виконавця не тільки до суду, але й до органів державної виконавчої служби.

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень ГПК України, вміщених у роз. VI «Судовий контроль за виконанням судових рішень», зокрема, щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом «а» частини першої статті 341 цього Кодексу (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.09.2019 у справі № 920/149/18).

Пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України встановлено, що відповідну скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Водночас, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 341 ГПК України) і саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Водночас об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів «дізнався» та «повинен був дізнатися», що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку Суд враховує, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності. Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 Господарського процесуального кодексу України, необхідно враховувати поведінку скаржника (чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо). У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, суд звертається до правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, в постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г.

У пунктах 52, 53 постанови Верховного Суду від 24.10.2022 у справі № 910/18480/20 також зазначено, що враховуючи положення законодавства (статті 18, 19, 28 Закону «Про виконавче провадження»), учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до приватного виконавця з відповідною заявою про хід виконавчого провадження № 70618862 - 03.04.2023, а з скаргою на дії приватного виконавця до господарського суду - 12.04.2023 (майже через 4 місяці після прийняття постанови від 29.12.2022 про зупинення вчинення виконавчих дій в межах виконавчого провадження № 70618862), тобто з пропуском строку, встановленого пунктом «а» частини першої статті 341 ГПК України, не заявивши клопотання про поновлення строку на її подання з обґрунтуванням поважності причин його пропуску. Отже, господарські суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статей 118 339 341 ГПК України, без врахування висновків Верховного Суду у застосуванні відповідних норм права (на які посилається скаржник у своїй касаційній скарзі) та дійшли до передчасних висновків про те, що АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулося до суду з відповідною скаргою в межах процесуальних строків.

Близькі за змістом висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23.08.2023 у справі №921/14/18.

Верховний Суд також враховує висновки, які викладені у пункті 46 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18, постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі № 918/333/13-г та від 23.08.2023 у справі №921/14/18, в яких звертали увагу також на те, що скаржник як юридична особа, яка багато років здійснює професійну господарську діяльність на ринку України і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), могло передбачити наслідки несвоєчасного звернення з відповідною скаргою, проте цього не зробило.

Судами попередніх інстанцій також залишено поза увагою аргументи ПАТ «Білоцерківська теплоелектроцентраль» про те, що стягувач, який подав до відповідного органу заяву про примусове виконання рішення (в якій просив, зокрема відкрити виконавче провадження, здійснити заходи примусового виконання рішення суду в частині стягнення суми судового збору, а в іншій частині заборгованості зупинити виконавче провадження) та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні.

З огляду на наведене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що судами першої і апеляційної інстанцій в порушення наведених норм процесуального права залишено поза увагою та не надано належної оцінки всім доказам та доводам у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування «вірогідності доказів», з огляду на наведене вище.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Однак, суди попередніх інстанцій в порушення частини четвертої статті 236 ГПК України не врахували зазначені вище висновки Верховного Суду, про що обґрунтовано зазначив скаржник у касаційній скарзі.

З огляду на викладене, Верховний Суд вважає наведені скаржником підстави касаційного оскарження обґрунтованими та погоджується із доводами, наведеними скаржником у касаційній скарзі про те, що суди попередніх інстанцій при постановленні та ухваленні оскаржуваних ухвали та постанови порушили норми процесуального права, зокрема статті 118 339 341 ГПК України.

У справі, що розглядається, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і в процесуальному сенсах.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Положеннями пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм процесуального права (стаття 310 ГПК України).

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення є такими, що не відповідають положенням процесуального законодавства, у зв`язку з чим підлягають скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції на стадію прийняття до розгляду скарги на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича.

Судові витрати

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судового збору судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись статтями 300 301 304 308 310 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Білоцерківська теплоелектроцентраль» задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду Київської області від 30.05.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2023 у справі № 911/1216/21 скасувати.

3. Справу № 911/1216/21 направити до господарського суду Київської області зі стадії прийняття до розгляду скарги акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Жарчинського Олексія Анатолійовича.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова

Суддя Т. Малашенкова