Історія справи

Постанова КГС ВП від 17.06.2025 року у справі №922/3626/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2025 року

м. Київ

cправа № 922/3626/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Гибало В.О.,

представників учасників справи:

позивача за первісним позовом - Акціонерного товариства «Харківобленерго» (далі - Товариство, позивач, скаржник)- Квіцінська А.І. (адвокатка), Круторогов А.С. (адвокат),

відповідача за первісним позовом - Комунального підприємства «Харківводоканал» (далі - Підприємство, відповідач) - Матофій Р.М. (самопредставництво),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) - Сапацинська Ю.А. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства

на рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 (головуюча - суддя Чистякова І.О.) та

постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 (головуючий - суддя Плахов О.В., судді: Слободін М.М., Тихий П.В.)

у справі за первісним позовом Товариства

до Підприємства

про стягнення 92 456 704,08 грн

та за зустрічним позовом: Підприємства

до Товариства,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача за зустрічним позовом: НКРЕКП,

про визнання зобов`язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат припиненими.

ВСТУП

Спір у справі за первісним позовом виник щодо наявності/відсутності підстав для стягнення з Підприємства 3% річних та інфляційних втрат за порушення строків оплати вартості електричної енергії та наявності/відсутності підстав для визнання зобов`язання зі сплати 3% річних та інфляційних втрат припиненими за зустрічним позовом.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства про стягнення 92 456 704,08 грн, з яких: 22 545 949,30 грн - 3% річних та 69 910 754,78 грн - інфляційних втрат.

1.1.1. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Підприємством своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії № 1.01 від 03.01.2008 (далі - договір) щодо своєчасної та повної оплати вартості спожитої електричної енергії у період з серпня 2015 року до січня 2016 року, червень 2017 року, що підтверджено рішенням Господарського суду Харківської області від 16.02.2024 у справі № 922/5010/21, внаслідок чого за порушення строків оплати вартості електричної енергії Товариством нараховано 3% за період з 14.08.2019 до 10.06.2024 та індекс інфляції за період з 14.08.2019 до 31.05.2024.

1.2. Підприємство звернулося до суду із зустрічним позовом до Товариства про визнання припиненим зобов`язання щодо оплати 3% річних та інфляційних втрат за договором за період серпень 2015 року-січень 2016 року, серпень 2017 року, у зв`язку з неможливістю його виконання за обставин, за яку жодна зі сторін не відповідає, з підстав положень статті 607 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

1.2.1. Зустрічний позов обґрунтовано тим, що за період дії воєнного стану збитки Підприємства від надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення склали 3,18 млрд грн. Серед причин - дія тарифів на вказані послуги, які не переглядалися з 2021 року, катастрофічне зменшення надходжень грошових коштів, яке обумовлено дією об`єктивних чинників, зокрема, зменшенням обсягів споживання послуг більш ніж на 40% через вимушену евакуацію мешканців міста та області, припиненням діяльності промислових, комерційних підприємств, установ освіти та інших, а також низьким рівнем платежів, збільшення витратної складової діяльності підприємства за рахунок зростання цін та тарифів на енергоносії, ставок податків, сплати кредитних зобов`язань за укладеними міжнародними договорами в умовах зростання курсу долара, додаткових витрат на відновлення пошкоджених/знищених внаслідок ракетних обстрілів будівель, споруд та мереж водопостачання та водовідведення, на сьогодні кількість пошкоджених та зруйнованих об`єктів складає 170, загальна орієнтовна вартість відновлення яких сягає понад 2 млрд грн. За твердженням Підприємства вказані обставини стали причиною неможливості своєчасно виконувати усі зобов`язання за господарськими договорами, зокрема, сплачувати за спожиту електроенергію, витрати на яку становлять більше 40% в собівартості послуги. Станом на 01.10.2024 загальна сума заборгованості Підприємства перед постачальником «останньої надії» та постачальником універсальних послуг за спожиту електричну енергію складає понад 2,5 млрд грн. Діяльність Підприємства знаходиться у жорстких рамках державного регулювання. З одного боку він не може самостійно збільшити тариф на свої послуги, а з іншого не може зменшити об`єм своїх послуг, оскільки невиконання вимог Ліцензійних умов № 307 призведе до його закриття як суб`єкта господарювання. Саме факт державного регулювання діяльності Підприємства обумовлює необхідність припинення зобов`язань щодо 3% річних та інфляційних в цій справі. Підприємство зазначило, що наявність підстав для припинення зобов`язання за статтею 607 ЦК України у цьому випадку не зводяться до неможливості виконання вимоги про погашення заборгованості через відсутність необхідних коштів, а викликано винятково структурою тарифів, яка регулюється спеціальним компетентним органом НКРЕКП.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд Харківської області рішенням від 10.02.2024 відмовив у задоволенні первісного та зустрічного позовів.

2.2. Товариство з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вказане рішення в частині відмови в задоволені первісного позову та ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.3. Східний апеляційний господарський суд постановою від 16.04.2025 залишив без змін рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2024.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 скасувати в частині відмови в задоволені первісного позову та скасувати постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2025, ухвалити нове рішення, яким первісні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги

4.1. З посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про те, що суд першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували статтю 625 ЦК України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постановах Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18.

4.2. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України скаржник зазначає про відсутність правового висновку Верховного Суду щодо можливості стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахування та стягнення яких передбачено приписами статті 625 ЦК України без виставлення рахунку на їх оплату (формування якого передбачено умовами договору) за наявності неоднозначного тлумачення умов спірного договору його сторонами.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу Підприємство заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.

5.2. До Верховного Суду 23.05.2025 від Товариства надійшла письмова промова щодо суті спору та доводів, викладених у відзиві на касаційну скаргу.

5.3. Від 16.06.2025 Підприємства до Суду надійшли письмові пояснення.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Товариство, як постачальник, та Комунальне підприємство «ВТП «Вода», як споживач, 03.01.2008 уклали Договір про постачання електричної енергії № 1,01 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач, як постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

6.2. Відповідно до рішення Харківської міської ради Харківської області від 12.01.2011 №132/11 «Про реорганізацію шляхом приєднання комунального підприємства «Виробничо-технологічне підприємство «Вода» підприємство перейменоване на Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод».

6.3. Додатковою угодою від 01.10.2011 назву споживача змінено на Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод».

6.4. Відповідно до рішення 12 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 23.12.2011 № 577/11 Комунальне підприємство каналізаційного господарства «Харківкомуночиствод» перейменоване на КП «Харківводоканал».

6.5. У відповідності до Закону України «Про акціонерні товариства» 07.06.2018 проведено державну реєстрацію змін до Статуту АК «Харківобленерго», назву юридичної особи змінено на Акціонерне товариство «Харківобленерго».

6.6. На підставі показів розрахункових засобів обліку електричної енергії (у відповідності до додатку 3.1 «Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію») оформлюється звіт про обсяг спожитої електричної енергії у формі додатку №9 до цього Договору (пункт 7.5 Договору), зазначений звіт про обсяги спожитої електричної енергії за розрахунковий період споживач зобов`язаний щомісяця у встановлений Договором строк надавати постачальнику (пункт 2.3.2 Договору).

6.7. Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.2 Договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування за умовами додатку 2 «Порядок розрахунків».

6.8. Згідно з пунктом 5 додатку №2 «Порядок розрахунків» до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

За результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток №20 «Акт про використану електричну енергію», який споживач отримує разом із рахунками та повинен повернути підписаним та скріпленим печаткою в термін до 5 днів.

Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі рахунків з юридичними особами СО «Харківенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

В разі неявки споживача для отримання рахунків постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

6.9. Пунктом 7 Додатку №2 «Порядок розрахунків» до Договору визначено, що нарахування за понаддоговірне споживання електричної енергії та електричної потужності, за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії з ПДВ, сум пені, 3% річних, індексу інфляції відображується в окремому рахунку, який споживач електроенергії повинен отримати в відповідному розрахунковому відділі компанії та сплати його в порядку, передбаченому пунктом 5 цього Додатку.

6.10. Відповідно до пункту 9.4 договору цей Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31 грудня 2008 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

6.11. Враховуючи, що жодною із сторін Договору не було заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, Договір був продовжений до 31.12.2018.

6.12. Звертаючись до суду з позовом, Товариство зазначило, що у грудні 2021 року Товариство звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Підприємства, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило стягнути з відповідача на свою користь 140 039 684,42 грн вартості електричної енергії за період з серпня 2015 року до січня 2016 року та червень 2017 року (116699737,09 грн - електрична енергія, 23339947,33 грн - ПДВ на е/е).

6.13. Господарський суд Харківської області рішенням від 16.02.2024 у справі №922/5010/21, яке Східний апеляційний господарський суд постановою від 15.05.2024 залишив без змін, позовні вимоги задовольнив.

6.14. Господарський суд Харківської області у рішенні від 16.02.2024 у справі №922/5010/21 встановив, що з 01.01.2019 до теперішнього часу Договір про постачання електричної енергії продовжує свою дію лише в частині регулювання відносин щодо заборгованості з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю (пункт 6 Постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312 «Про затвердження правил роздрібного ринку електричної енергії»). В іншій частині Договір припинив свою дію.

6.15. Вказаним рішенням суду встановлено таке:

- за серпень 2015 року обсяг спожитої електричної енергії після перерозподілу технологічних втрат відповідно до пункту 6.23 та пункту 6.28 Правил користування електричної енергії було зменшено на 1 334 кВт*год та склав - 20 517 100 квт*год на загальну суму 29 710 159,73 грн на час проведення перерахунку, саме станом на 01.07.2019 споживачем було частково сплачено суму нарахувань у розмірі 2 450 995,95 грн. Таким чином, сума нарахувань за серпень 2015 року після проведеного перерахунку вартості та перерозподілу технологічних втрат, та з урахуванням проведеної часткової оплати складає 27 259 163,78 грн;

- за вересень 2015 року обсяг спожитої електричної енергії після перерозподілу технологічних втрат відповідно до пункту 6.23 та пункту 6.28 Правил користування електричної енергії було зменшено на 1 271 кВт*год та склав - 20 855 852 квт*год на загальну суму 2 9557 424,51 грн на час проведення перерахунку, саме станом на 01.07.2019 споживачем було частково сплачено суму нарахувань у розмірі 2 971 791,73 грн. Таким чином, сума нарахувань за вересень 2015 року після проведеного перерахунку вартості та перерозподілу технологічних втрат, та з урахуванням проведеної часткової оплати складає 26 585 632,78 грн;

- за жовтень 2015 року обсяг спожитої електричної енергії після перерозподілу технологічних втрат відповідно до п. 6.23 та п. 6.28 Правил користування електричної енергії було зменшено на 1 648 кВт*год та склав - 22 453 505 квт*год на загальну суму 31 566 957,86 грн на час проведення перерахунку, саме станом на 01.07.2019 споживачем було частково сплачено суму нарахувань у розмірі 3 078 074,79 грн. Таким чином, сума нарахувань за жовтень 2015 після проведеного перерахунку вартості та перерозподілу технологічних втрат, та з урахуванням проведеної часткової оплати складає 28 488 883,07 грн;

- за листопад 2015 року обсяг спожитої електричної енергії після перерозподілу технологічних втрат відповідно до пункту 6.23 та пункту 6.28 Правил користування електричної енергії було зменшено на 900 кВт*год та склав - 20 675 178 квт*год на загальну суму 28 792 743,49 грн на час проведення перерахунку, саме станом на 01.07.2019 споживачем було частково сплачено суму нарахувань у розмірі 3 644 650,94 грн. Таким чином, сума нарахувань за листопад 2015 року після проведеного перерахунку вартості та перерозподілу технологічних втрат, та з урахуванням проведеної часткової оплати складає 25 148 092,55 грн;

- за грудень 2015 року обсяг спожитої електричної енергії після перерозподілу технологічних втрат відповідно до пункту 6.23 та пункту 6.28 Правил користування електричної енергії було зменшено на 2 127 кВт*год та склав - 21 835 647 квт*год на загальну суму 30 649 783,09 грн на час проведення перерахунку, саме станом на 01.07.2019 споживачем було частково сплачено суму нарахувань у розмірі 4 284 023,40 грн. Таким чином, сума нарахувань за грудень 2015 року після проведеного перерахунку вартості та перерозподілу технологічних втрат, та з урахуванням проведеної часткової оплати складає 26 365 759,69 грн;

- за січень 2016 року обсяг спожитої електричної енергії після перерозподілу технологічних втрат відповідно до пункту 6.23 та пункту 6.28 Правил користування електричної енергії було зменшено на 2 451 кВт*год та склав - 21 966 924 квт*год на загальну суму 30 929 107,18 грн на час проведення перерахунку, саме станом на 01.07.2019 споживачем було частково сплачено суму нарахувань у розмірі 9 428 786,58 грн. Таким чином, сума нарахувань за січень 2016 року після проведеного перерахунку вартості та перерозподілу технологічних втрат, та з урахуванням проведеної часткової оплати складає 21 500 320,60 грн;

- за червень 2017 року обсяг спожитої електричної енергії після перерозподілу технологічних втрат відповідно до пункту 6.23 та пункту 6.28 Правил користування електричної енергії було зменшено на 1 628 кВт*год та склав - 18 151 819 квт*год на загальну суму 31 758 105,18 грн на час проведення перерахунку, саме станом на 01.07.2019 споживачем було частково сплачено суму нарахувань у розмірі 15 244 717,06 грн. Таким чином, сума нарахувань за червень 2017 року після проведеного перерахунку вартості та перерозподілу технологічних втрат, та з урахуванням проведеної часткової оплати складає 16 513 388,12 грн.

6.15.1. Вказані рахунки містять інформацію щодо обсягу електричної енергії спожитого Підприємством за відповідний розрахунковий місяць до перерахунку, обсяг технологічних втрат розподілених у відповідності до пунктів 6.23, 6.28 Правил користування електричної енергії, обсяг електричної енергії після перерозподілу технологічних втрат та відповідно суму нарахувань після застосування тарифу для 1-го класу напруги.

6.15.2. Рахунки сформовані Товариством та направлені Підприємству відповідно до списку згрупованих поштових відправлень 06.08.2019.

6.15.3. Підприємство не виконало зобов`язання щодо оплати.

6.16. Суди попередніх інстанцій зазначили, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання Підприємством своїх зобов`язань за договором щодо оплати вартості електричної енергії за період з серпня 2015 року до січня 2016 року, червень 2017 року.

6.17. З огляду на те, що відповідач своєчасно не погасив суму наявної заборгованості, 11.10.2024 Товариство звернулося до суду з позовом до Підприємства, в якому посилаючись на несплату Підприємством до 13.08.2019 вартості спожитої електричної енергії за період з серпня 2015 року до січня 2016 року, червень 2017 року, просив суд стягнути з останнього 3% річних у розмірі 22 545 949,30 грн за період з 14.08.2019 до 10.06.2024 та індекс інфляції у розмірі 69 910 754,78 грн за період з 14.08.2019 до 31.05.2024.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2025 для розгляду касаційної скарги у справі №922/3626/24 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючої, Бенедисюка І.М., Ємця А.А

7.2. Верховний Суд ухвалою від 07.05.2025 відкрив касаційне провадження у справі №922/3626/24 за вказаною касаційною скаргою на підставі пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України.

7.3. Розпорядженням заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.06.2025 у зв`язку з обранням судді Ємця А.А. до Великої Палати Верховного Суду призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №922/3626/24, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Малашенкова Т.М. (головуюча), Бенедисюк І.М., Булгакова І.В.

7.4. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.5. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні первісного позову та постанова апеляційного господарського суду, прийнята за результатом перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині. Рішення судів в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржуються, а тому Судом не переглядаються.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Верховний Суд на підставі встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, у межах доводів та вимог касаційної скарги (пункти 4.1., 4.2. цієї постанови), які стали підставою для відкриття касаційного провадження, здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права і зазначає таке.

8.4. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

8.5. Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

8.6. У відповідності зі статтями 525 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.7. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.8. Однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України).

8.9. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6 ЦК України).

8.10. За змістом пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

8.11. Договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

8.12. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

8.13. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зауважила, що особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов`язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.

8.14. Приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд і коли вони не вправі цього робити.

8.15. Такі ж висновки викладені в пунктах 22, 23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17.

8.16. За приписами статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

8.17. Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї з сторін має бути досягнуто згоди.

8.18. Отже, Верховний Суд зауважує, що принцип свободи договору полягає у наданні особі права на власний розсуд реалізувати можливість укласти договір (або утриматися від укладення договору), можливість визначити зміст договору на власний розсуд, враховуючи при цьому зустрічну волю іншого учасника договору та обмеження щодо окремих положень договору, встановлені законом.

8.19. Відсутність у законі дозволу передбачити в договорі ту чи іншу умову не є рівнозначною забороні включення такої умови в договір.

8.20. Таким чином, необхідним є встановлення змісту умови договору та справжнього волевиявлення сторін. Якщо у договорі сторони заздалегідь узгодили вид та розмір санкції (її конкретний грошовий вираз), зокрема шляхом встановлення порядку розрахунку, така умова є обов`язковою для виконання.

8.21. Такий правовий висновок міститься, зокрема, в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.11.2024 у справі №904/1553/23.

8.22. Як установлено судами попередніх інстанцій, сторони уклали договір про постачання електричної енергії, відповідно до умов якого позивач, як постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід`ємними частинами.

8.22.1. Відповідно до підпункту 2.3.3 пункту 2.2 Договору споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування за умовами додатку 2 «Порядок розрахунків».

8.22.2. Пунктом 7 Додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору про постачання електричної енергії № 1.01. від 03.01.2008 визначено, що нарахування за понад договірне споживання електричної енергії та електричної потужності, за надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії з ПДВ, сум пені, 3% річних, інфляційних відображується в окремому рахунку, який споживач електроенергії повинен отримати в відповідному розрахунковому відділі компанії та сплати його в порядку, передбаченому пунктом 5 цього Додатку.

8.22.3. Згідно з абзацами 1, 3, 5 пункту 5 Додатку №2 «Порядок розрахунків» до договору про постачання електричної енергії № 1.01. від 03.01.2008 остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого оператором рахунку відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом).

8.22.4. Для проведення остаточного розрахунку споживач протягом 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РВЕ або у відділі рахунків з юридичними особами СО «Харківенергозбут» рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

8.22.5. В разі неявки споживача для отримання рахунків постачальник направляє рахунки споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

8.23. Як убачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, проаналізувавши умови договору та додатки до нього, що є його невід`ємними частинами, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що сторони досягли згоди щодо настання у споживача (КП «Харківводоканал») обов`язку зі сплати 3% річних та інфляційних лише після пред`явлення постачальником (АТ «Харківобленерго») виставленого у відповідності до вказаних положень договору рахунку.

8.23.1. Ураховуючи положення статті 204 ЦК України «Презумпція правомірності правочину», суд апеляційної інстанції зазначив, що виникненню зобов`язання споживача з оплати 3% річних та інфляційних має передувати виконання постачальником зобов`язання з виставлення рахунків, отже, для оцінки обґрунтованості пред`явлених позовних вимог, є необхідним дослідження правильності викладених у рахунках за спірний період розрахунків та встановлення настання зобов`язання з їх оплати.

8.23.2. Суди встановили, що матеріали справи не містять жодних рахунків на оплату 3% річних та інфляційних, та доказів їх виставлення постачальником споживачу у відповідності до вказаних вище положень договору.

8.23.3. З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність застосування положень частини першої статті 613 ЦК України, згідно з якими кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

8.23.4. Суди наголосили на тому, що неприпустимо, з огляду на положення статті 629 ЦК України, надавати переваги одним положенням договору над іншими, адже договір є обов`язковим для виконання сторонами, суд не вправі довільно тлумачити їх зміст та на власний розсуд застосовувати лише частину умов договору до спірних правовідносин.

8.24. Верховний Суд вважає такі висновки передчасними з огляду на таке.

8.25. Верховний Суд виходить з того, що згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього ж Кодексу.

8.26. Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.

8.27. З огляду на викладене тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з`ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №500/5194/16).

8.28. Верховний Суд наголошує, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.

8.29. Суд може тлумачити правочин, розглядаючи справу за будь-якою позовною вимогою, що слідує із цього правочину, або за окремим позовом, предметом якого є вимога про тлумачення правочину (див., для прикладу, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 січня 2020 року у справі №915/692/19, від 05.02.2020 у справі №910/15161/18, від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 19.12.2023 у справі №925/1205/22, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.09.2023 у справі №757/5305/13-ц, від 11.10.2023 у справі №753/13820/16-ц, від 13.03.2024 у справі №686/16312/22 тощо).

8.30. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначені загальні правила тлумачення змісту правочину, які умовно можна поділити на три рівні.

8.31. Перший рівень тлумачення здійснюється за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значень термінів.

8.32. Другим рівнем тлумачення (у разі якщо за першим підходом не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також із чого вони виходили при його виконанні.

8.33. Третім рівнем тлумачення (у разі безрезультатності перших двох) є врахування: а) мети правочину; б) змісту попередніх переговорів; в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніше в правовідносинах між собою); г) звичаїв ділового обороту; ґ) подальшої поведінки сторін; д) тексту типового договору; е) інших обставин, що мають істотне значення (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №753/22010/14-ц, від 10.04.2019 у справі №916/2500/15, постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц, від 05.12.2022 у справі № 753/8945/19).

8.34. Відповідно до частини першої статті 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

8.35. У зв`язку із цим необхідно було здійснити тлумачення змісту договору за правилами частин третьої та четвертої статті 213 ЦК України аби з`ясувати дійсні наміри сторін щодо встановлення регулювання спірних відносин (див. mutatis mutandis пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №911/141/18).

8.36. Відповідно до частини третьої статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

8.37. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

8.38. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення (частина четверта статті 213 ЦК України).

8.39. За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин, який, як і закон, є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України). Верховний Суд виходить з правової сутності інфляційних втрат та річних від простроченої суми, які передбачені статтею 625 ЦК України, та зазначає, що, зокрема, законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більший або менший розмір процентів, проте перебіг сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних починається з дня, наступного за останнім днем, у який основне зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

8.40. Суди попередніх інстанцій встановили, що матеріалами справи підтверджено факт неналежного виконання Підприємством своїх зобов`язань за договором щодо оплати вартості електричної енергії за період з серпня 2015 року до січня 2016 року, червень 2017 року.

8.41. Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). А відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

8.42. У частині першій статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

8.43. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

8.44. Стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди (постанова Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19).

8.45. Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15-ц, у постановах Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 та у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18, на які посилається скаржник).

8.46. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

8.47. Питання розрахунку інфляційних втрат у зв`язку з простроченням боржником виконання грошового зобов`язання також було предметом розгляду об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19, за наслідками розгляду якого об`єднана палата в постанові від 26.06.2020 виклала правовий висновок про те, що при зменшенні суми боргу, внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

8.48. Таким чином, вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (див. постанову Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18), на яку посилається скаржник в касаційній скарзі. І в цьому аспекті, ураховуючи пункти 25, 26, 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 щодо визначення подібних правовідносин, справа №905/600/18 та справа, №922/3626/24 є схожими.

8.48.1. Отже стаття 625 ЦК України закріпила право кредитора вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних, яке нормативно закріплене зазначеним способом захисту майнового права та інтересу.

8.49. Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які через інфляційні процеси матимуть іншу цінність порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).

8.50. Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).

8.51. Суди попередніх інстанцій наведеного не врахували, здійснивши буквальне тлумачення певних умов договору, без конкретизації всього договору та додатків до нього, а також без урахування наведених вище правових норм, зокрема, статті 625 ЦК України, правової природи інфляційних втрат та 3% річних, та висновків Верховного Суду, дійшли передчасних висновків про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України, з огляду на те, що умовами укладеного договору сторони погодили порядок реалізації їх оплати споживачем, в тому числі, 3% річних, інфляційних на підставі окремого рахунку, який споживач електроенергії повинен отримати в відповідному розрахунковому відділі компанії позивача та сплатити його в порядку, передбаченому пунктом 5 Додатку 2 «Порядок розрахунків», а матеріали справи не містять жодних рахунків на оплату 3% річних та інфляційних, а також доказів їх виставлення постачальником споживачу у відповідності до вказаних вище положень договору.

8.52. У цьому контексті Верховний Суд погоджується з доводами скаржника та зазначає, що у справі, яка переглядається суди залишили поза увагою зміст спірних правовідносин, оскільки позивачем заявлено до стягнення саме суму інфляційних втрат та 3 % річних, які передбачені законодавством за порушення грошового зобов`язання.

8.53. Отже, у вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином підстави заявлених вимог про стягнення інфляційних та відсотків річних, обґрунтованість таких підстав з урахуванням фактичних встановлених обставин справи в частині неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором, у розрізі норм матеріального права та підстав для їх стягнення, з огляду на предмет та підставу позову, і відповідно не з`ясували правильності розрахунку сум інфляційних втрат та 3% річних, що заявлені до стягнення.

8.54. З урахуванням наведеного колегія суддів зазначає, що при вирішенні цього спору суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 625 ЦК України та не дотрималися вимог статей 73- 79 86 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що унеможливило встановлення усіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

8.55. Отже, доводи скаржника, наведені у касаційній скарзі, які стали підставами для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1, 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку частково підтвердилися.

8.56. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій не встановили обставин, що є визначальними і ключовими у цій справі у вирішенні питання про стягнення інфляційних втрат та відсотків річних, достеменно не з`ясували зміст договору в тому числі з точки зору правової природи передбачених законом нарахувань, які є предметом спору, неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють питання стягнення інфляційних втрат і 3% річних, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні первісного позову підлягають скасуванню, а справа у скасованій частині - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.57. Верховний Суд вважає неприйнятними доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові. Посилання на низку справ, які наведені відповідачем у відзиві (зокрема і справу №922/741/16), Судом відхиляються з огляду на їх нерелевантність. Адже в цих справах розглядалося питання стягнення основної суми боргу за виставленими рахунками, втім, суди дійшли висновку, що рахунки виставлені неправомірно. Також нерелевантність справ обумовлена різною правовою суттю інфляційних втрат та 3% річних, а також питанням щодо неналежного виконання обов`язку зі сплати послуг за спожиту електроенергію як основного зобов`язання.

8.58. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Товариства задовольнити частково, судові рішення у справі в оскаржуваній частині скасувати, а справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує судові рішення в оскаржуваній частині та передає справу в цій частині на новий до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129 300 308 310 315 317 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Харківобленерго» задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 10.02.2025 в частині відмови у задоволенні первісного позову та постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 у справі №922/3626/24, прийняту за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в цій частині, скасувати.

3. Справу №922/3626/24 у скасованій частині передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова