УХВАЛА

17 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 911/141/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Баранець О.М., Мачульський Г.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підшипники України"

на рішення Господарського суду Київської області

у складі судді Щоткін О.В.

від 16.04.2018 та

на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Смірнова Л.Г., Руденко М.А., Кропивна Л.В.

від 21.06.2018

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підшипники України"

до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України

про стягнення 187 611,85 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підшипники України" звернулось до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 16.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 у справі №911/141/18.

Розглядаючи зазначену касаційну скаргу, Суд з'ясував, що 22 січня 2018 року позивач подав позовну заяву про стягнення з відповідача 187 611,85 грн заборгованості.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо повернення у повному обсязі фінансової гарантії (гарантії допуску) за договором про забезпечення перевізників допуском до роботи в системі МДП від
24.12.2003 №70383.

Рішенням Господарського суду Київської області від 16.04.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2018 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Судами першої та апеляційної інстанцій у даній справі №911/141/18 було встановлено, що 24 грудня 2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підшипники України" (надалі - Перевізник) та Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України (надалі - Асоціація) був укладений договір про забезпечення перевізників допуском до роботи в системі МДП №70383 (надалі - Договір).

Згідно з пунктом 1.1 Договору Асоціація відповідно до умов цього Договору забезпечує Перевізника документами та інформацією, необхідною для виконання перевезень в системі МДП.

Відповідно до пункту 3.2 Договору Перевізник, у тому числі, зобов'язаний виконувати умови "Декларації - зобов'язань транспортної компанії по допуску до митної системи МДП та дозволу на користування звичайними книжками МДП", а також "Посібника для користувача книжки МДП".

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що Перевізник зобов'язується збільшити суму гарантії допуску, а саме, додатково внести суму, яка з урахуванням суми гарантії допуску, внесеної при отриманні допуску до системи МДП, буде еквівалентною 8 000
доларів США по курсу Національного банку України на день оплати або надати банківську гарантію на вказану суму.

Відповідно до пункту 4.2 Договору внесена сума підлягає поверненню Перевізнику через 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП, при умові відсутності повідомлень чи претензій митних органів про порушення процедури МДП. Гарантія може бути заблокована при наявності порушень митних правил Перевізником і використана на оплату претензії за порушення процедури МДП. В цьому разі для продовження роботи в системі МДП Перевізником надається спеціальна гарантія.

На виконання умов Договору Перевізник перерахував Асоціації грошові кошти у загальному розмірі 42 608,03 грн, які на момент перерахування становили 8 000
доларів США.

24 червня 2015 року Перевізник звернувся до Асоціації із заявою №24/06-01, в якій просив виключити його з учасників Асоціації за власним бажанням.

Листом від 06.07.2015 №2/11-1/2665 Асоціація оповістила Перевізника, що відповідно до його заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Підшипники України" виключено з учасників Асоціації 30.06.2015.

21 червня 2017 року, після спливу 27-ми місячного терміну повернення Перевізнику внесеної ним суми гарантії та відсутністю порушень Перевізником процедури МДП, останньому було повернуто Асоціацією внесену в національній валюті гарантію у розмірі 42 608,03 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову у даній справі, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що відповідачем своєчасно, повно та у відповідності до Посібника для користування книжок МДП, затвердженим рішенням Конференції учасників АСМАП України від 21.05.2001, виконано свої зобов'язання щодо повернення позивачу суми гарантійного внеску.

Подана позивачем касаційна скарга мотивована порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, зокрема, статей 75, 236, 238, 282 Господарського процесуального кодексу України, статей 509, 525, 526, 533, 560, 561, 570, 571, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Позивач у касаційній скарзі також зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно застосували до даних правовідносин пункт 8.1 Розділу 20 Посібника для користування книжок МДП, затверджений рішенням Конференції учасників АСМАП України від 21.05.2001.

Відповідно до частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об'єднаної палати) іншого касаційного суду.

Суд зазначає, що у постанові від 27.06.2018 у справі №369/10003/16-ц, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зробив висновки щодо застосування норм права, зокрема, статей 526, 533 Цивільного кодексу України у подібних правовідносинах.

При винесенні зазначеної постанови Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду виходив з такого.

У справі №369/10003/16-ц, судами встановлено, що 22 вересня 2009 року між Асоціацією міжнародних автомобільних перевізників України (надалі - АсМАП України) та фізичною особою-підприємцем Дегтяровим О.С. був укладений договір №72201 (надалі - Договір №72201), згідно з пунктом 1.1 якого АсМАП України надає послуги по забезпеченню перевізника необхідною інформацією і матеріалами для здійснення перевезень вантажів за процедурою МДП.

Відповідно до пункту 3.2 Договору №72201 перевізник, у тому числі, зобов'язаний виконувати умови Декларації зобов'язань транспортної компанії по допуску до митної системи МДП та дозволу на користування звичайними книжками МДП, а також Посібника для користувача книжок МДП.

Згідно з пунктом 4.1 Договору №72201 перед отриманням першої книжки МДП перевізником надається АсМАП України фінансова гарантія (гарантія допуску), яка вноситься у гривнях на рахунок АсМАП України в безготівковій формі за курсом Національного банку України на день перерахунку в розмірі не менш 8 000,00
доларів США.

Пунктом 4.3 Договору №72201 передбачено, що гарантія допуску повертається перевізнику через 27 місяців із дня отримання останньої книжки МДП, використаної для перевезення.

На виконання умов Договору №72201 фізичною особою-підприємцем Дегтяровим О.С. перераховано АсМАП України грошові кошти у розмірі 40 032,50 грн на підставі платіжного доручення від 18.09.2009. Протягом дії Договору №72201 були внесені кошти на загальну суму 73 400,35 грн.

08 жовтня 2013 року фізичною особою-підприємцем Дегтяровим О.С. було отримано від АсМАП України останню книжку МДП.

20 грудня 2013 року до АсМАП України звернулася фізична особа-підприємець Дегтяров О.С. із заявою про припинення членства в АсМАП України з 01.12.2013.

У встановлений Договором №72201 строк АсМАП України обов'язок щодо повернення фінансової гарантії (гарантії допуску) у повному обсязі не виконало.

Суд першої інстанції, з яким погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, застосувавши положення статті 533 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню внесені ним кошти у гривні.

При цьому, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що у даних правовідносинах мають застосовуватися положення Розділу 20 Посібника для користувача книжок МДП, що регулюють повернення гарантійної суми і позивачу мають бути повернуті внесені ним кошти у гривні, оскільки підписавши договір та Декларацію зобов'язань, позивач взяв на себе зобов'язання дотримуватись вимог Статуту Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України та Розділу 20 Посібника для користувача книжок МДП, що закріплено в пунктах 3.1,3.2 Договору №72201.

Тобто, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що у таких правовідносинах перевагу мають умови Посібника для користувача книжок МДП перед умовами Договору №72201.

Проаналізувавши конкретні обставини даної справи №911/141/18, Суд дійшов висновку про необхідність відступлення від наведених висновків щодо застосування до аналогічних правовідносин умов Посібника для користування книжок МДП, а не умов Договору, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №369/10003/16-ц, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статті 627 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 533 Цивільного кодексу України передбачено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Ця норма кореспондується з приписами статті 524 Цивільного кодексу України, згідно з якою зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Суд зазначає, що положення чинного законодавства хоч і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

Таким чином, сторони, при укладенні договору можуть за власним волевиявленням визначити умови такого договору, зокрема, умови щодо визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

У даній справі №911/141/18, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у пункті 4.1 Договору сторонами визначено обов'язок Перевізника, зокрема, внести суму гарантії допуску до системи МДП, яка буде еквівалентною 8 000
доларів США по курсу Національного банку України на день оплати.

При цьому, у пункті 4.2 Договору сторони погодили, що внесена сума підлягає поверненню Перевізнику через 27 місяців з дня отримання останньої книжки МДП.

Тобто, сторонами Договору погоджено виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення гарантії, внесеної позивачем у сумі еквівалентній 8 000 доларів США.

При цьому, визначаючи у Договорі суму гарантії, яка підлягає внесенню, саме у еквіваленті в доларах США очевидним є те, що і обов'язок з повернення гарантії також підлягає виконанню в еквіваленті у доларах США.

Крім того, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, сторони у пункті 3.2 Договору передбачили обов'язок Перевізника виконувати умови, зокрема, Посібника для користувача книжки МДП.

Однак, умовами Договору не визначено пріоритет застосування умов Посібника для користувача книжки МДП перед умовами Договору.

Таким чином, враховуючи наявність між сторонами договірних відносин, Суд вважає, що у даних правовідносинах пріоритет мають умови Договору, а не Посібника для користувача книжки МДП, тому сума гарантії повинна бути повернута Асоціацією Перевізнику у відповідності до пунктів 4.1,4.2 Договору.

Суд зазначає, що аналогічні умови, які визначені сторонами у Договорі у справі №911/141/18, зокрема щодо внесення суми еквівалентній сумі доларів США були викладені сторонами у Договорі №72201 у справі №369/10003/16-ц. Однак, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду дійшов до інших висновків щодо переваги застосування у таких правовідносинах умов Посібника для користувача книжок МДП перед умовами відповідного договору.

Оскільки колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №369/10003/16-ц, наявні підстави для передачі справи №911/141/18 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 233, 234, 235, частини 3 статті 302 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Справу № 911/141/18 Господарського суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підшипники України" до Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України про стягнення 187 611,85 грн передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді О. Баранець

Г. Мачульський