Ухвала

8 травня 2018 року

м. Київ

справа № 753/22010/14-ц

провадження № 61-6805 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця";

представник позивача - ОСОБА_3;

відповідачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5;

представник відповідачів - ОСОБА_6;

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4,ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва у складі судді Сухомлінова С. М. від 20 лютого 2015 року та постанову апеляційного суду м. Києва у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Кулікової С. В., Махлай Л. Д., від 15 січня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року приватне акціонерне товариство "Фармацевтична фірма "Дарниця" (далі - ПрАТ "ФФ "Дарниця") звернулося до суду з позовом, який у подальшому було уточнено, до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна.

Позовна заява мотивована тим, що 6 лютого 1997 року між закритим акціонерним товариством "Фармацевтична фірма "Дарниця", правонаступником якого є ПрАТ "ФФ "Дарниця", та ОСОБА_4, ОСОБА_5 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1.

У пунктах 4,5 зазначеного договору купівлі-продажу передбачено, що продаж квартири здійснено за 42 196 грн, що на момент здійснення операції становило 22 281 умовних одиниць за курсом Національного банку України на день укладення цього договору, які покупці зобов'язуються виплатити продавцю протягом п'ятнадцяти років з моменту укладання цього договору, тобто до 6 лютого 2012 року.

Посилаючись на те, що відповідачі сплатили кошти за договором не у повному обсязі, оскільки вартість квартири мала бути визначена за офіційним курсом національної валюти до долара США, установленим Національним банком України на день платежу, а не на день укладання договору, позивач просив стягнути з відповідачів 328 910 грн 68 коп. заборгованості за укладеним договором з урахуванням трьох процентів річних відповідно до положень статті 625 ЦК України.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року позов ПрАТ "ФФ "Дарниця" задоволено. Стягнуто на користь ПрАТ "ФФ "Дарниця" солідарно зі ОСОБА_4, ОСОБА_5 328 910 грн 68 коп. заборгованості. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольняючи позов ПрАТ "ФФ "Дарниця", суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали сплатити вартість квартири, виходячи з курсу долара США станом на день здійснення платежу, а не на час укладення договору в національній валюті, а тому вони мають доплати ПрАТ "ФФ "Дарниця" залишок заборгованості у розмірі 13 043 доларів США, що еквівалентно 301 684 грн 59 коп., а також три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 27
226 грн 09 коп.

Постановою апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4, ОСОБА_5- ОСОБА_6 - залишено без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року - без змін.

Погоджуючись із рішенням районного суду, апеляційний суд виходив із того, що ПрАТ "ФФ "Дарниця", укладаючи договір купівлі-продажу квартири та визначаючи ціну в умовних одиницях, маючи на увазі в еквіваленті до долара США, як до стабільної і твердої валюти, та надаючи відповідачам розстрочку на п'ятнадцять років у виплаті вартості квартири, мало правомірні сподівання отримати грошові кошти відповідно до еквіваленту долара США на день платежу, а не на день укладання договору.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4,ОСОБА_5- ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ПрАТ "ФФ "Дарниця" відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що сторони у договорі купівлі-продажу встановили еквівалент вартості квартири на день укладення договору і його умови не передбачають іншого розрахунку, крім як розрахунку у національній валюті - гривні. Відповідачі сплатили повну вартість квартири згідно умов договору купівлі-продажу від 6 лютого 1997 року, що підтверджується квитанціями про сплату. Крім того, суди не звернули увагу на правові висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах: від 21 грудня 2016 року № 6-2134цс15, від 8 лютого 2017 року № 6-1905цс16, за результатами розгляду аналогічних вимог позивача до інших покупців квартири у цьому ж будинку. Зокрема, не врахували те, що у пункті 4 спірного договору купівлі-продажу квартири передбачено еквівалент вартості квартири на день укладення договору, а не на день здійснення платежу.

У квітні 2017 року ПрАТ "ФФ "Дарниця" подало відзив на касаційну скаргу, в якій, просило залишити оскаржувані судові рішення без змін, посилаючись на те, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 533 ЦК України, згідно якої належним виконанням зобов'язання за вказаним договором купівлі-продажу квартири слід вважати сплату суми в гривнях, яка розраховується, виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначених у договорах в умовних одиницях, перерахованого у гривню за курсом долару США до гривні на день платежу. Суди вірно врахували обставини, встановлені у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2012 року ( № 6-26110св12), яким також встановлено, що належним виконанням зобов'язання за договором слід вважати таку сплату суми у гривнях, яка розраховується виходячи з еквіваленту вартості квартир, зазначених у договорах в умовних одиницях, перерахованого у гривню за курсом долара США до гривні на день здійснення платежів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку по необхідність передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 5 статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд ВеликоїПалати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів вважає, що обставини цієї справи дають підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ця справа містить виключну правову проблему й передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права й формування єдиної правозастосовчої практики.

Установлено, що предметом спору є застосування положень частин 1 і 2 статті 533 ЦК України та статті 169 ЦК УРСР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, щодо можливості виконання грошового зобов'язання у гривнях за офіційним курсом іноземної валюти станом на дату кожного платежу, чи на дату укладення договору купівлі-продажу, виходячи із можливості/неможливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку шляхом тлумачення правочину.

Об'єднана палата Касаційного цивільного суду у справі № 753/11000/14-ц (касаційне провадження № 61-11сво17) за побідних правовідносин, але при дещо інших фактичних обставинах, оскільки суди відмовили в позові ПрАТ "ФФ "Дарниця", у своїй постанові від 18 квітня 2018 року дійшла висновку, що наявні правила тлумачення не дають можливості визначити справжній зміст відповідної умови договору купівлі-продажу щодо порядку проведення розрахунку, тому застосувала тлумачення проти того, хто їх написав, так як особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.

При цьому Об'єднана палата погодилась з правовою позицією Верховного Суду України, викладеної в постановах: від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2134цс15 та від 08 лютого 2017 року у справі № 6-1905цс16.

У справі, яка є предметом перегляду, суди не погодились з правовою позицією Верховного Суду України, при цьому не відступаючи від неї, вже знаючи про неї, й ухвалили рішення про задоволення позову ПрАТ "ФФ "Дарниця", стягнувши з покупців квартири еквівалент суми на дату платежу, а не на дату укладення договору купівлі-продажу.

Зазначене якраз і свідчить про виключну правову проблему в державі, коли нижчестоящі суди не сприймають правову позицію найвищого суду в державі в системі судоустрою, при однакових фактичних і правових обставинах та при подібних правовідносинах.

Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що виключна правова проблема має оцінюватися з врахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний відбиває той факт, що вона наявна не в одній якійсь конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з врахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. Так, установлено, що зазначене вище правове питання, у тому числі щодо спору між ПрАТ
"ФФ "Дарниця" з покупцями квартир, неодноразово вже було предметом розгляду вищих судів: Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у ході яких ухвалювались протилежні рішення. Наприклад, в ухвалі Верховного Суду України від 30 травня 2012 року № 6-59830 вов 10 (на той час процедура розгляду, що була передбачена ЦПК України 2004 року, яка практично аналогічна процедурі розгляду справ Великою Палатою Верховного Суду) найвищий суд у державі дійшов висновку про стягнення коштів в еквіваленті на дату платежу, а в подальшому змінив правову позицію, зазначивши про необхідність врахування тлумачення правочину - на дату укладення договору.

Також враховується й те, що у провадженнях судових органів різних інстанцій на сьогодні знаходиться на розгляді більше 20 справ за позовами ПрАТ "ФФ "Дарниця" у подібних правовідносинах. Зокрема, у провадженні Касаційного цивільного суду знаходяться справи: № 61-826 ск 18, № 61-14304 ск 18,61-3281 зп 18,61-16107 ск 18, № 61-16106 ск 18, № 61-825 ск 18, № 61-16577 ск 18, № 61-16578 ск 18, № 61-16575 ск 18, № 61-16108 ск 18, № 61-14291 ск 18, № 61-15376 ск 18.

З точки зору якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать наступні обставини: 1) касаційна скарга мотивована тим, що судами були допущені істотні порушення норм процесуального права, які унеможливили розгляд справи з дотриманням вимог справедливого судового розгляду; 2) норми матеріального чи процесуального права були застосовані судами нижчестоящих інстанцій таким чином, що постає питання щодо дотримання принципу пропорційності, тобто забезпечення належного балансу між інтересами сторін у справі.

Колегія суддів вважає, що вирішення цих правових питань, з урахуванням наведених вище правових позицій Верховного Суду України та вищих судів у подібних правовідносинах, містить виключну правову проблему для забезпечення сталого розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

При цьому однакове застосування закону забезпечує загальнообов'язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Неодноразове ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень, особливо судами вищих інстанцій, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.

З урахуванням наведеного є підстави для передачі справи на розгляд Великій Палаті Верховного Суду згідно з частиною 5 статті 403 ЦК України.

Керуючись статтями 402, 403, 404 ЦПК України, пунктом 7 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу № 753/22010/14-ц за позовом приватного акціонерного товариства "Фармацевтична фірма "Дарниця" до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу нерухомого майна за касаційною скаргою представника ОСОБА_4, ОСОБА_5 - ОСОБА_6 - на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 20 лютого 2015 року та постанову апеляційного суду м. Києва від 15 січня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Б. І. Гулько

Є. В. Синельников

Ю. В. Черняк