ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2019 року

м. Київ

Справа № 921/233/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Губенко Н.М., Студенця В.І.

за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.,

за участю представників:

ОСОБА_1 - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2018 (суддя Руденко О.В.)

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 (головуючий суддя Орищин Г.В., судді - Дубник О.П., Зварич О.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД

про стягнення 23 766,82 грн 3% річних та 52 098, 04 грн інфляційних втрат

ВСТАНОВИВ:

1. У зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 11.07.2019, який наявний в матеріалах справи.

Короткий зміст позовних вимог і заперечень

2. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД про стягнення 52 098,22 грн інфляційних нарахувань та 3 % річних в сумі 23 766,82 грн.

3. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач прострочив виконання зобов`язань з повернення позивачу вартості частини майна ТОВ "Вікторія" ЛТД, що пропорційна частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Вікторія" ЛТД, що підлягала виплаті позивачу у зв`язку із виходом з товариства. Посилаючись на зазначене, позивач на підставі ст. 625 ЦК України нарахував інфляційні втрати та 3% річних на прострочену позивачем суму за весь час прострочення, починаючи з 03.02.2011.

4. Відповідач подав до суду заяву про застосування позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

5. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2018, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019, позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 16 956,73 грн та 31 442,04 грн інфляційних втрат; в решті позову відмовлено.

6. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що: позивачем невірно визначено дату початку прострочення відповідачем своїх зобов`язань; прострочення мало місце за період з 04.02.2012 по 28.09.2014; позивачем доведено наявність поважних причин пропуску позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення їх доводів

7. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 03.05.2019 ТОВ "Вікторія" ЛТД звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2018 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Вимоги касаційної скарги обґрунтовані тим, що: вимога про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України може пред`являтися лише разом із вимогою про стягнення основної заборгованості; судами попередніх інстанцій здійснено вихід за межі позовних вимог; у матеріалах справи відсутні докази наявності об`єктивних причин неподання позивачем позову до суду у строк, визначений ст. 257 ЦК України, а тому суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності поважних причин пропуску позивачем позовної давності.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

9. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

10. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2014 у справі №9/56/5022-1355/2011 з ТОВ "Вікторія" ЛТД було стягнуто на користь ОСОБА_1 217 075,95 грн вартості частки майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Вікторія" ЛТД. Вказане судове рішення набрало законної сили 22.07.2014.

11. У вказаному рішенні Господарським судом Тернопільської області було встановлено, що 03.02.2011 ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників ТОВ "Вікторія" ЛТД, у зв`язку з чим у товариства виник обов`язок сплатити їй вартість частини майна товариства, що пропорційна частці цього учасника у статутному капіталі товариства (32,55%), яка на час виходу ОСОБА_1 із товариства становила 217 075,95 грн.

12. У даній справі судами встановлено, що вказана сума була сплачена ТОВ "Вікторія" протягом липня - вересня 2014 року, а саме: 21.07.2014 - 20 057,71 грн, 26.08.2014 - 5 000 грн, 08.09.2014 - 69 150,84 грн, 22.09.2014 - 70 000,00 грн та 29.09.2014 - 60 000,00 грн.

13. Обставини щодо погашення заборгованості, в тому числі щодо кінцевої дати погашення заборгованості, не заперечувались у судах попередніх інстанцій жодною зі сторін.

14. У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з ТОВ "Вікторія" ЛТД інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості 217 075,95 грн.

15. Ухвалою від 20.10.2014 у справі №921/1158/14-г/9 Господарський суд Тернопільської області відмовив ОСОБА_1 у прийнятті вказаного позову на підставі ч. 1 ст. 62 ГПК України (в редакції, що була чинною станом на час звернення з позовом) у зв`язку з тим, що цей позов не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства. При цьому суд зазначив, що ОСОБА_1 як фізична особа не позбавлена права звернутись в подальшому із відповідним позовом у загальний суд на підставі Цивільного процесуального кодексу України. Дана ухвала не оскаржувалась та є чинною.

16. У зв`язку з цим, у жовтні 2014 року ОСОБА_1 подала аналогічний позов до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

17. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13.05.2015 у справі №607/17588/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 15.07.2015, позов задоволено частково; стягнуто з ТОВ "Вікторія" ЛТД 3% річних в сумі 23 766,82 грн за невиконання грошового зобов`язання за період з 21.07.2014 по 29.09.2014 та 52 098,22 грн інфляційних втрат за час прострочення виконання зобов`язання за період з 03.02.2011 по 21.07.2014.

18. У липні 2015 року ТОВ "Вікторія ЛТД" оскаржило рішення судів попередніх інстанцій до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. В подальшому вказана справа була передана до Верховного Суду.

19. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 14.03.2018 рішення судів попередніх інстанцій у справі №607/17588/14-ц було скасовано, а провадження у справі - закрито з посиланням на п. 1 ч. 1 ст.255 ЦПК України, оскільки правовідносини зі стягнення втрат від інфляції та річних виникли у зв`язку із невиконанням ТОВ "Вікторія" ЛТД зобов`язань, пов`язаних із виходом учасника із товариства, а тому даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

20. Зважаючи на це, 23.06.2018 ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Тернопільської області з даним позовом.

Позиція Верховного Суду

21. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, враховуючи наступне.

22. Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України "Про господарські товариства" при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу.

23. Згідно з ч. 2 ст. 148 ЦК України порядок і спосіб визначення вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, а також порядок і строки її виплати встановлюються статутом і законом.

24. Встановивши, що ОСОБА_1 вийшла зі складу учасників ТОВ "Вікторія ЛТД" 03.02.2011 і статутом вказаного товариства не встановлено строку здійснення виплати вартості частини майна, що пропорційна частці учасника у статутному капіталі, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про те, що відповідно до наведених положень законодавства цей строк спливає через дванадцять місяців з дня виходу учасника з товариства, тобто 03.02.2012.

25. У зв`язку з тим, що відповідач не виконав свого зобов`язання в вказаний строк рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.06.2014 у справі №9/56/5022-1355/2011 з ТОВ "Вікторія" ЛТД було стягнуто на користь ОСОБА_1 217 075,95 грн вартості частки майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі ТОВ "Вікторія" ЛТД станом на час виходу, однак вказана сума була сплачена лише 29.09.2014.

26. Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

27. Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений законом.

28. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

29. У постанові Верховного Суду України від 12.12.2011 у справі № 14/214(10), викладено правову позицію про те, що учасник господарського товариства, який вийшов зі складу останнього, вправі вимагати сплати вартості майна з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми на підставі ст. 625 ЦК України.

30. Враховуючи зазначене, встановивши, що відповідач за період з 04.02.2012 по 28.09.2014 прострочив виконання зобов`язань з виплати позивачу вартості частки майна товариства, пропорційної частці позивача у статутному капіталі відповідача, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про необхідність здійснити перерахунок заявлених позивачем сум та щодо наявності підстав для нарахування позивачем 31 442,04 грн інфляційних втрат та 3% річних в сумі 16 956,73 грн саме за вказаний період та безпідставність нарахування позивачем решти інфляційних втрат та 3% річних за період з 03.02.2011 по 03.02.2012.

31. Згідно зі ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

32. Доводи касаційної скарги не стосуються правомірності висновків судів попередніх інстанцій в частині відмови позивачу у стягненні інфляційних втрат та 3% річних.

33. Водночас доводи касаційної скарги про те, що вимога про стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України може пред`являтися лише разом із вимогою про стягнення основної заборгованості, спростовуються вказаною вище правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 12.12.2011 у справі № 14/214(10).

34. Твердження скаржника у касаційній скарзі про те, що здійснюючи перерахунок заявлених позивачем сум, суди попередніх інстанцій вийшли за межі позовних вимог є безпідставними, оскільки у прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути відповідні нарахування за весь час прострочення.

35. Щодо посилань скаржника на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо наявності поважних причин пропуску позивачем позовної давності, Верховний Суд зазначає наступне.

36. Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати свої права в примусовому порядку через суд (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-116цс13).

37. Згідно зі ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

38. Однак, згідно з ч. 5 ст. 267 ЦК України порушене право підлягає захисту, якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності.

39. Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

40. Судами встановлено, що позивач довідався про порушення своїх прав 04.02.2012, водночас звернувся до суду з даним позовом 04.07.2018, тобто із пропуском строку позовної давності.

41. Разом з тим, суди встановили, що з жовтня 2014 року позивач намагався захистити свої порушені права в порядку господарського та цивільного судочинства, однак з процесуальних підстав, пов`язаних з підвідомчістю такого спору, його позов не був вирішений по суті.

42. Встановивши, що лише 14.03.2018 ухвалою Великої Палати Верховного Суду у справі №607/17588/14-ц було зазначено, що даний спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що у даному випадку мають місце обставини, які об`єктивно ускладнили звернення позивача з даним позовом до суду у встановлений законодавством строк.

43. Оскільки вини, бездіяльності чи недбалості з боку позивача у цьому не було, адже він вчиняв всі вчасні, необхідні і активні дії щодо звернення до суду з метою захисту своїх прав, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо поважності причин пропуску позивачем позовної давності у даній справі.

44. Доводи скаржника про те, що недбалість позивача проявилася в неоскарженні ним ухвали Господарського суду Тернопільської області від 20.10.2014 у справі №921/1158/14-г/9 є безпідставними, оскільки позивач мав всі законні підстави вважати, що вказане судове рішення є обґрунтованим.

45. При цьому встановивши, що суди у справі №921/1158/14-г/9 та у справі №607/17588/14-ц надавали позивачу суперечливі роз`яснення щодо юрисдикції, суди попередніх інстанцій правомірно застосували до спірних правовідносин практику Європейського суду з прав людини, а саме рішення від 21.12.2017 у справі "Шестопалова проти України", а також статтю 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., яка передбачає право кожного на справедливий суд, у зв`язку з чим дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для вирішення спору у даній справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

47. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (ч. 1 ст. 309 ГПК України).

48. Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, та встановивши, що такі доводи про порушення і неправильне застосування судам норм матеріального та процесуального законодавства при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для їх зміни чи скасування.

Розподіл судових витрат

49. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія" ЛТД залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 31.10.2018 у справі №921/233/18. залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді Н.М. Губенко

В.І. Студенець