Історія справи

Постанова КГС ВП від 19.04.2018 року у справі №915/1054/17
Ухвала КГС ВП від 18.03.2018 року у справі №915/1054/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 915/1054/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

матеріали касаційної скарги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

на постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Колоколова С.І., судді: Разюк Г.П., Лисенко В.А.)

від 16.11.2017

у справі № 915/1054/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Краншип"

до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України"

про стягнення 1 036 432,38 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Краншип (далі - ТОВ "Краншип") звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (далі - ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ") про стягнення заборгованості у розмірі 1 036 432, 38 грн, з якої 1 028 222, 74 грн. основний борг, 1 026,17 грн. інфляційні нарахування, 7 183,47 грн. 3 % річних та витрати на сплату судового збору.

В обґрунтування позовних вимог ТОВ "Краншип" посилалось на неналежне виконання Адміністрацією умов укладеного між ними договору від 10.02.2016 № 30-П-АМПУ-16 про взаємодію сторін під час агентування суден у морських портах України, а саме приписів пункту 3.12 зазначеного договору щодо повернення залишку переплат по попереднім рахункам по портовим зборам за заходи на зовнішній рейд порту та виходи із зовнішнього рейду порту в січні 2016 року - квітні 2017 року буксирів позивача "Даймонд-Н", "Топаз-Н", "Торнадо", "Туман", "Юпітер".

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 року справі повернуто позовну заяву із доданими до неї документами без розгляду по суті, на підставі п. 5 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала суду мотивована тим, що у позовній заяві ТОВ "Краншип" порушено підстави об'єднання кількох позовних вимог. Об'єднані вимоги матеріального характеру про стягнення переплат з портових зборів за заходи на зовнішній рейд порту та виходи із зовнішнього рейду порту в різні дати періоду січень 2016 року - квітень 2017 року різних буксирів позивача: Даймонд-Н, Топаз-Н, Торнадо, Туман, Юпітер, для здійснення операцій із швартування, від швартування, перестановлення (перешвартування) суден у причалів у м. Миколаєві, а також супроводження суден в Миколаївському морському порту, котрі здійснювалися на підставі різних договорів портового буксирування за завданнями контрагентів позивача. Стягнення портових зборів по кожній із зазначених господарських операцій є окремим предметом спору, і відносно кожного з них подано різні розрахунки заборгованостей та нарахувань на суми заборгованостей; не пов'язані між собою докази в значній кількості, дослідження котрих може зайняти дуже великий проміжок часу.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017 у справі №915/1054/17 скасовано, справу передано на розгляд Господарського суду Миколаївської області.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що в позовній заяві, повернутій судом першої інстанції, містяться позовні вимоги про стягнення заборгованості по портовим зборам, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016, що не порушує правило об'єднання вимог, а навпаки в даному випадку, лише сприяє повному, всебічному з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін. Стягнення портових зборів не повинно заявлятись окремо щодо кожного судна (баржі, буксиру), якому нараховані портові збори, оскільки відповідач здійснює агентське обслуговування всіх зазначених суден на підставі договору.

Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017, ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2017.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судом апеляційної інстанції порушено норму процесуального права, а саме статтю 58 ГПК України, в редакції до 15.12.2018. Так, з матеріалів справи вбачається, що підставами виникнення спірних правовідносин є факти окремих суднозаходів і ґрунтуються вони на різних доказах (різні судна, різні дати/періоди). Отже, в даному випадку йдеться про різні господарські операції.

Ухвалою Верховного Суду від 15.03.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі №915/1054/17. Прийнято до розгляду касаційну скаргу ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі №915/1054/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Надано ТОВ "Краншип" строк для подання відзиву на касаційну скаргу, який не перевищує 15 днів з дня вручення цієї ухвали.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Краншип" просить відмовити в її задоволенні, оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Також ТОВ "Краншип" також було заявлено клопотання про закриття касаційного провадження в порядку пункту 2 частини 1 статті 296 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що касаційну скаргу ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" підписано особою, яка не має права її підписувати. Так, ТОВ "Краншип" посилається на те, що обов'язковою умовою представництва адвокатом іншої особи у суді є наявність укладеного між адвокатом та особою, яку він представляє, договору про надання правової допомоги. Разом з тим касаційна скарга ДП "АМПУ" в особі Миколаївської філії ДП "АМПУ" підписана Ревенко О.В. - юрисконсультом МФ ДП "АМПУ", який є працівником відповідача, а з доданої до касаційної скарги довіреності не вбачається укладення договору про надання правової допомоги між Ревенком О.В. та МФ ДП "АМПУ".

Розглянувши наведене клопотання, колегія суддів не знаходить підстав для його задоволення з огляду на таке.

Судом встановлено, що касаційну скаргу підписано представником ДП "АМПУ" - адвокатом Ревенко О.В. за довіреністю №1611 від 20.03.2017, якою уповноважено його, як юрисконсульта юридичного відділу юридичної служби Миколаївської філії державного підприємства "Адміністрація морських портів України", представляти інтереси підприємства. Крім того, до матеріалів касаційної скарги додано копію свідоцтва від 28.08.2017 Серія МК № 001212 про право на заняття адвокатською діяльністю, з якої вбачається, що Ревенко О.В. має право на заняття адвокатською діяльністю відповідно до рішення Ради адвокатів Миколаївської області від 28.08.2017 № 48.

За приписами частини третьої статті 131-2 Конституції України (в редакції Закону №1401-VIII) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.

Згідно з підпунктом 11 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401-VIII) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Крім того, постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №914/2771/16 зроблено правовий висновок, в якому визначено, що підпункт 11 пункту 16-1 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України регулює порядок упровадження положень статті 59 та статті 131-2 Конституції України як норм прямої дії, які підлягають застосуванню при вирішенні судами питань процесуального представництва.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу підписано уповноваженою на те особою, яка має статус адвоката, тому її подано відповідно до вимог чинного законодавства та у цьому випадку відсутні підстави для закриття касаційного провадження у справі №915/1054/17.

Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, викладено його у новій редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017.

Оскільки як місцевий господарський суд при постановленні ухвали від 10.10.2017, так і апеляційний господарський суд при прийнятті постанови від 16.11.2017, керувалися нормами Господарського процесуального кодексу України в редакції до 15.12.2017 (далі - ГПК України в редакції до 15.12.2017), отже Верховний Суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржуване судове рішення, перевіряє правильність застосування господарськими судами процесуальних норм, які були чинними на момент прийняття оскаржуваних судових рішень.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в редакції до 15.12.2017, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо порушено правила поєднання вимог або об'єднано в одній позовній заяві кілька вимог до одного чи кількох відповідачів і сумісний розгляд цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 58 ГПК України, в редакції до 15.12.2017, в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

У пункті 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Якщо позивач порушив правила об'єднання вимог або об'єднання цих вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін чи суттєво утруднить вирішення спору, суддя має право повернути позовну заяву (стаття 58 та пункт 5 частини першої статті 63 ГПК). Наприклад, господарський суд повинен повернути позовну заяву без розгляду, якщо об'єднано вимоги про стягнення сум боргу, який виник з різних договорів або інших правочинів, і т.п.

З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, у позовній заяві ТОВ "Краншип" містяться позовні вимоги про стягнення заборгованості по портовим зборам, які виникли на підставі укладеного між сторонами договору 30-П-АМПУ-16 від 10.02.2016, що не порушує правило об'єднання вимог, то колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції, яка винесена з порушенням норм процесуального права, а саме пункту 5 частини першої статті 63 ГПК України, в редакції до 15.12.2017. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги.

Згідно з частиною 3 статті 304 Господарського процесуального кодексу України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що висновки суду апеляційної інстанції відповідають встановленим ним обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 16.11.2017 у справі № 915/1054/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді О.Баранець

Г.Вронська