ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/16540/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Малашенкової Т.М., Селіваненка В.П.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової служби України (далі - ДПС)

на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2022 (суддя Мандриченко Я.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 (головуючий суддя: Скрипка І.М., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.)

у справі № 910/16540/21

за заявою акціонерного товариства "Укртелеком" про заміну боржника у справі №910/16540/21

за заявою акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії АТ "Укртелеком"

про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Державної фіскальної служби України

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Київської міської філії АТ "Укртелеком" звернулось до господарського суду міста Києва з заявою до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) про стягнення заборгованості за надані телекомунікаційні послуги (в порядку наказного провадження).

Господарським судом міста Києва 19.10.2021 видано судовий наказ у справі №910/16540/21 про стягнення з ДФС заборгованості в розмірі 19 344,00 грн, пені в розмірі 656,62 грн, 3% річних в розмірі 399,83 грн та інфляційні втрати в розмірі 678,65 грн.

До господарського суду міста Києва 26.05.2022 надійшла заява акціонерного товариства "Укртелеком" про заміну боржника у справі №910/16540/21, ДФС на її правонаступника - ДПС, оскільки остання є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.06.2022 заяву акціонерного товариства "Укртелеком" про заміну боржника у справі №910/16540/21 задоволено. Змінено боржника по справі №910/16540/21 - ДФС її правонаступником - ДПС.

Зазначена ухвала мотивована тим, що:

- Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846; далі - Постанова № 1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності;

- згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців, 17.05.2019 проведена державна реєстрація Державної податкової служби України як юридичної особи (запис №10741350000085321 від 17.05.2019).

Північний апеляційний господарський суд постановою від 22.12.2022 ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/16540/21 залишено без змін, а апеляційну скаргу ДПС залишено без задоволення.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив про те, що Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846) (далі - Постанова №1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Також судом встановлено, що під час розгляду іншої справи №910/17377/19 для огляду були надані розподільчі баланси (проміжні), як свідчать, що до ДПС перейшли як активи ДФС, так і її пасиви, про що зазначено в ухвалі господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/17377/19.

З огляду на наявність розподільчих балансів (проміжних) ДФС, у даному випадку має місце факт універсального правонаступництва, коли до правонаступника - ДПС разом з правами ДФС перейшли обов`язки останньої.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

ДПС звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою з підстав визначених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північний апеляційний господарський суд від 22.12.2022 у справі №910/16540/21 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви акціонерного товариства "Укртелеком" про заміну боржника у справі №910/16540/21 з ДФС на її правонаступника - ДПС відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги

Скаржник посилається на те, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.03.2021 у справі №910/4642/20 стосовного того, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Також на думку скаржника судами не враховано висновки Верховного Суду викладені у постанові від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18 в якій зазначено про те, що ураховуючи, що зобов`язання, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття ДФС України і наявність підстав для її заміни на ДПС України є передчасним.

ДФС станом на час розгляду справи не є припиненою, про що свідчив запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДРЮОП), а тому правових підстав для заміни боржника у виконавчому листі немає.

Також судами попередніх інстанцій порушено приписи частини третьої статті 334 ГПК України, про те, що суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб, оскільки ДПС не було повідомлено про розгляд відповідної заяви.

Доводи інших учасників справи

Від АТ "Укртелеком надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить залишити ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 без змін, оскільки вони ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а касаційну скаргу залишити без задоволення.

Від ДФС відзиву на касаційну скаргу не надходило.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

Касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, наведених скаржником, і які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначається підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Так, предметом касаційного оскарження є ухвала господарського суду міста Києва від 07.06.2022 у справі №910/16540/21 в частині заміни боржника у справі його правонаступником

Дослідивши доводи касаційної скарги, зміст оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

Господарським судом міста Києва 19.10.2021 видано судовий наказ у справі №910/16540/21 про стягнення з ДФС заборгованості у розмірі 19 344,00 грн, пені в розмірі 656,62 грн, 3% річних в розмірі 399,83 грн та інфляційні втрати в розмірі 678,65 грн.

Через систему «Електронний суд» 26.05.2022 до суду першої інстанції надійшла заява акціонерного товариства "Укртелеком" про заміну боржника у справі №910/16540/21, ДФС на її правонаступника - ДПС, оскільки остання є правонаступником майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" визначено, що Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" від 18.12.2018 №1200 (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 №846) (далі - Постанова №1200) утворено ДПС та ДМС, реорганізувавши ДФС шляхом поділу. ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності.

Згідно з відомостями, які містяться у ЄДР, 17.05.2019 проведена державна реєстрація ДПС як юридичної особи (запис №10741350000085321 від 17.05.2019).

Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що під час розгляду справи №910/17377/19 для огляду були надані розподільчі баланси (проміжні), як свідчать, що до Державної податкової служби України перейшли як активи Державної фіскальної служби України, так і її пасиви, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/17377/19. З огляду на наявність (проміжних) розподільчих балансів Державної фіскальної служби, у даному випадку має місце факт універсального правонаступництва, коли до правонаступника - ДПС разом з правами ДФС перейшли обов`язки останньої.

Проаналізувавши правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.03.2021 у справі №910/4642/20 та від 11.02.2021 у справі №826/9815/18, у контексті оскаржуваних судових рішень, Верховний Суд вважає за необхідне відзначити таке.

Так, у постанові від 19.03.2021 у справі №910/4642/20 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд виходив з такого:

- з аналізу положень статті 104 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" і пунктів 7, 12 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 вбачається, що реорганізація ДФС шляхом її поділу вважатиметься такою, що відбулася, із дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої здійснюється приєднання, натомість перехід майнових прав та обов`язків реорганізованого (приєднаного) органу виконавчої влади до його правонаступника має підтверджуватися розподільчим балансом, затвердженим у встановленому порядку;

- згідно із відомостями з ЄДР ДФС перебуває у стані припинення та запису про припинення юридичної особи до реєстру не внесено, що свідчить про недоведеність повного правонаступництва ДМС стосовно прав та обов`язків ДФС.

Водночас у постанові від 11.02.2021 у справі №826/9815/18 (на яку посилається скаржник) Верховний Суд виходив з такого:

- спір у справі виник у відносинах публічної служби і стосувався заборгованості за час роботи на посаді начальника Державної податкової інспекції у місті Ялті Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим;

- ураховуючи, що зобов`язання, що випливає з рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2019 року, не стосувалося публічно-владних функцій, що були передані ДПС України, і на момент вирішення судами питання про заміну боржника до Реєстру не був унесений запис про припинення ДФС України як боржника за вказаним рішенням суду, висновок судів попередніх інстанцій про вибуття ДФС України і наявність підстав для її заміни на ДПС України є передчасним.

З урахуванням вищенаведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про те, що судами не враховані правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду 19.03.2021 у справі №910/4642/20 та від 11.02.2021 у справі №826/9815/18 (у частині висновків щодо наявності підстав заміни боржника його правонаступником), підтверджуються, адже є релевантними до спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (далі - постанова № 1200) визначено утворити ДПС та ДМС, реорганізувавши ДФС шляхом поділу.

Згідно з абзацом другим пункту 2 постанови № 1200 ДПС є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок).

ДПС та ДМС є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої ДФС у відповідних сферах діяльності (абзац четвертий пункту 2 постанови № 1200).

Відповідно до абзацу шостого пункту 2 постанови № 1200 ДФС продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення ДПС, ДМС та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Згідно із частиною першою статті 106 Цивільного кодексу України злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади.

Відповідно до частини другої статті 107 Цивільного кодексу України після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 (далі - Порядок № 1074), орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади. Орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 1074 права та обов`язки органів виконавчої влади переходять: у разі злиття органів виконавчої влади - до органу виконавчої влади, утвореного внаслідок такого злиття; у разі приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади - до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади; у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу; у разі перетворення органу виконавчої влади - до утвореного органу виконавчої влади; у разі ліквідації органу виконавчої влади і передачі його завдань та функцій іншим органам виконавчої влади - до органів виконавчої влади, визначених відповідним актом Кабінету Міністрів України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 12 Порядку № 1074 орган виконавчої влади, утворений в результаті реорганізації, здійснює повноваження та виконує функції у визначених Кабінетом Міністрів України сферах компетенції з дня набрання чинності актом Кабінету Міністрів України щодо можливості забезпечення здійснення таким органом повноважень та виконання функцій органу виконавчої влади, що припиняється.

Разом з тим згідно з пунктом 7 Порядку № 1074 майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Згідно із частиною п`ятою статті 104 Цивільного Кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до частини 7 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» у разі поділу юридичних осіб здійснюється державна реєстрація новоутворених юридичних осіб та державна реєстрація припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу. Поділ вважається завершеним з дати державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється у результаті поділу.

Отже, інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин, - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу. При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до ЄДР запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

З аналізу положень статті 104 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» і пунктів 7, 12 Порядку № 1074 вбачається, що реорганізація ДФС шляхом її поділу вважатиметься такою, що відбулася, із дати державної реєстрації змін до відомостей, які містяться в ЄДР, щодо правонаступництва юридичної особи, до яких здійснюється поділ, натомість перехід майнових прав та обов`язків реорганізованого (приєднаного) органу виконавчої влади до його правонаступника має підтверджуватися розподільчим балансом, затвердженим у встановленому порядку.

Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо ж спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень.

Суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника, оскільки лише при припиненні суб`єкта господарювання шляхом поділу в розподільчому балансі визначається правонаступництво.

Проте суд апеляційної інстанції посилаючись на те, що під час розгляду справи №910/17377/19 для огляду були надані розподільчі баланси (проміжні), які свідчать, що до ДПС перейшли як активи ДФС, так і її пасиви, про що зазначено в ухвалі Господарського суду міста Києва від 30.09.2021 у справі №910/17377/19, не врахував того, що заяву про стягнення заборгованості акціонерне товариство подало 07.10.2021.

Разом з тим, у справі №910/17377/19 не вирішувалось питання щодо правонаступництва ДПС за договором від 09.11.2020 №97-25, а тому не можуть вважатися такими, що не доказуються обставини встановлені у справі №910/17377/19 при розгляді справи № 910/16540/21.

Окрім того, не звернули суди увагу і на те, що договір від 09.11.2020 №97-25 на підставі якого виданий наказ від 19.10.2021 був укладений ДФС після проведення державної реєстрації ДПС як юридичної особи (запис №10741350000085321 від 17.05.2019).

Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого листа у справі, мали всебічно та в повному обсязі дослідити та оцінити наявність/відсутність підстав для визнання ДПС правонаступником ДФС саме в частині виконання договору від 09.11.2020 № 97-25; наявність/відсутність підстав для заміни правонаступника, з огляду на відсутність запису про припинення ДФС та наявність запису про стан припинення ДФС, ураховуючи характер зобов`язань за договором та функції державних органів, та те, що реорганізація здійснена шляхом поділу.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень у цій справі вбачається, що суди попередніх інстанцій, всупереч вимогам статті 86 ГПК України, не надали належної правової оцінки всім доказам у справі з урахуванням предмета та суті заяви, що розглядалась судами.

Частиною третьою статті 304 ГПК України передбачено, що касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин касаційна скарга ДПС підлягає частковому задоволенню, з мотивів, наведених у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктами 1, 4 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

З огляду на наведене у розділі 8 цієї постанови Верховний Суд дійшов висновку про те, що оскаржувані ухвала та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Під час нового розгляду справи судам необхідно: врахувати викладене у цій постанові; надати правову кваліфікацію відносинам учасникам справи, виходячи з оцінки доказів здійсненим за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів за правилами статті 86 ГПК України; ураховуючи принципи господарського судочинства, перевірити вагомі (визначальні) аргументи учасників справи, і в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством вирішити заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні з належним обґрунтуванням мотивів та підстав такого вирішення у судовому рішенні, ухваленому за результатами розгляду вказаної заяви.

Судові витрати

Враховуючи, що ухвала та постанова судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд, оскільки Верховний Суд не змінює і не приймає нове рішення, то в силу статті 315 ГПК України розподіл судових витрат у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги, не здійснюється.

Керуючись статтями 308 311 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити частково.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2022 у справі №910/16540/21 скасувати.

Справу №910/16540/21 передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. Булгакова

Судді: Т. Малашенкова

В. Селіваненко