Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.12.2020 року у справі №910/1592/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/1592/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Мамалуй О. О., Стратієнко Л. В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О. О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Спичак О. М. )

від 01.07.2020

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Пашкіна С. А., судді: Кропивна Л. В., Андрієнко В. В. )

від 27.10.2020

у справі № 910/1592/20

за позовом Державної іпотечної установи

до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Національний банк України, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб

про припинення зобов'язання,

за участю представників учасників справи:

позивача - Вичівська О. Ю., Тодосієнко В. М. ;

відповідача - Шутов О. О.;

третьої особи 1 - Гузієнко Я. М. ;

третьої особи 2 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Державна іпотечна установа звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3 ", "С3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.

1.2. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем права Державної іпотечної установи на припинення зобов'язання у порядку, встановленому частиною 1 статті 601 Цивільного кодексу України та пунктом 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020, позовні вимоги задоволено частково. Визнано припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати частини відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період в розмірі 15 328
899,64 грн за облігаціями серій "В3 ", "С3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.2. Рішення судів попередніх інстанцій обґрунтовані тим, що оскільки станом на дату завершення періоду виплати відсоткового доходу за дванадцятий період у власності Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишилось іменних відсоткових облігацій підприємства серії "B3" (UA4000178446) в кількості 536 та "С3" в кількості 2700, наявними є підстави для вирішення питання щодо припинення зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати частини відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період в розмірі 15 328 899,64 грн, що розрахований саме за належними відповідачу на праві власності станом на 24.12.2019 облігаціями серій "В3 ", "С3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.

3. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог Державної іпотечної установи в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- підпункту 17 пункту 10 Розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" № 590-IX від 13.05.2020 (постанова Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19);

- пункту 5 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" № 590-IX від 13.05.2020 (постанова Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19),

- пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" № 590-IX від 13.05.2020 (постанова Верховного Суду від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19);

- застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції ~law37~ від 16.07.2015) з порушенням висновків Верховного Суду щодо застосування вказаної норми права в редакції ~law38~ від 13.05.2020, викладених постанові від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19;

- частин 1 , 2 , 6 статті 11, а також частин 1 , 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду від
19.11.2020 у справі № 910/10245/19).

Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції товариство зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у системному взаємозв'язку положень пункту 4-1 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України та пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції ~law40~ від 13.05.2020.

3.2. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020, Державна іпотечна установа подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо припинення зобов'язань перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати частини відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період в розмірі 44 830 873,36 грн за облігаціями серії "В3", згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року та прийняти в цій частині нове рішення, яким вимоги Державної іпотечної установи задовольнити.

Підставою касаційного оскарження Державна іпотечна установа зазначає пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки щодо застосування пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка діяла на дату припинення зобов'язань із виплати відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період за облігаціями серії "В3," у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/1921/18, від 09.04.2019 у справі №910/10418/18, від 27.03.2019 у справі №910/7347/18, від 13.02.2019 у справі №922/1552/18, від 09.10.2018 у справі №910/17549/17, від 16.05.2018 у справі №910/13547/17, від 31.05.2018 у справі №910/4413/17, від 28.03.2018 у справі №910/14672/16. Крім того, посилається на правові позиції, які викладено у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №914/3013/16 та від
13.11.2019 у справі №910/16135/18.

Також підставою касаційного оскарження зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в період дії ухвали Верховного Суду про зупинення виконання судового рішення про перехід права власності на цінні папери.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Національний банк України просив її задовольнити, зазначивши, що положення пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" повинні застосовуватися з урахуванням редакції закону від
13.02.2020 № 590-ІХ. Також вказує на те, що суди попередніх інстанцій дійшли неправильного висновку про наявність прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на договірне списання коштів для виплати відсоткового доходу за облігаціями Державної іпотечної установи.

У відзиві на касаційну скаргу Державної іпотечної установи Національний банк України просив відмовити в її задоволенні, оскільки позовні вимоги, в задоволенні яких відмовили суди попередніх інстанцій, стосуються облігацій, які належать Національному банку України.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Державної іпотечної установи Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" просить відмовити в її задоволенні.

3.5. У відзиві на касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Державна іпотечна установа просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення в цій частині залишити без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

Між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою (клієнт) 27.02.2013 укладено договір банківського рахунку №26/995-070, за умовами якого банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті № НОМЕР_1 та отримує плату за обслуговування рахунку згідно з тарифами банку на банківські послуги.

26.12.2013 Правлінням Державної іпотечної установи було прийнято рішення про закрите (приватне) розміщення облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3".

У п. 4.2 Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року наведено параметри випуску облігацій, а саме:

- характеристика облігацій: серія "Z2" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "A3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "B3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "C3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням; серія "D3" - іменні, відсоткові, з додатковим забезпеченням;

- кількість облігацій: 50 000 штук відсоткових іменних облігацій, у тому числі: серія "Z2" - 10 000 штук; серія "A3" - 10 000 штук; серія "B3" - 10 000 штук; серія "C3" - 10 000 штук; серія "D3" - 10 000 штук;

- номінальна вартість облігацій (серій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3"): 100 000,00 грн;

- загальна номінальна вартість випуску облігацій: 5 000 000 000,00 грн, в тому числі: серія "Z2" - 1 000 000 000,00 грн; серія "A3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "B3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "C3" - 1 000 000 000,00 грн; серія "D3" - 1 000 000 000,00 грн.

Згідно з п. 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах.

Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій.

Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку.

Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

За змістом п. 4.8 Проспекту емісії, для дванадцятого відсоткового періоду емітент встановлює такі умови виплати відсоткового доходу:

- для облігацій серії "В3": для дванадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 24.12.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн;

- для облігацій серії "С3": для дев'ятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 24.12.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.

За твердженнями позивача, згідно з реєстрами власників іменних цінних паперів станом на 21.12.2019 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" було власником цінних паперів, емітованих позивачем, а саме іменних відсоткових облігацій підприємства серії "B3" (UA4000178446) в кількості 10 000 загальною номінальною вартістю 1 000 ~money12~ та "С3" в кількості 2 700 загальною номінальною вартістю 270 000 00,00 грн.

Вказані обставини, на думку позивача, вказують на виникнення станом на
24.12.2019 у Державної іпотечної установи грошового зобов'язання перед відповідачем з виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "B3" та "С3" на загальну суму 60 159 773 грн.

Одночасно, як вбачається з матеріалів справи, на підставі постанови №150 від
02.03.2015 Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №51 від
02.03.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві "Дельта Банк". Тимчасову адміністрацію було введено строком на три місяці з 03.03.2015 по 02.06.2015 (включно).

02.10.2015 на підставі постанови №664 від 02.10.2015 правління Національного банку України "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №181 "Про початок процедури ліквідації АТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Відповідно до довідки Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" №05-3260387 від 01.04.2016 Державну іпотечну установу було включено до сьомої черги Реєстру акцептованих вимог кредиторів; загальна акцептована сума кредиторських вимог Державної іпотечної установи становить 3 332 921 190,01
грн.

24.12.2019 Державна іпотечна установа звернулась до відповідача з заявою №8224/15/1 від 24.12.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог по сплаті відсоткового доходу за облігаціями серій "B3", "C3" згідно з Проспектом емісії в сумі 60 159 773 грн.

У відповідь листом №165 від 17.01.2020 відповідач повідомив позивача про те, що Національним банком України було прийнято у власність облігації серії "В3" у кількості 9464 шт. в рахунок позачергового часткового погашення кредиторських вимог згідно з мировою угодою, а отже, зарахування зустрічних однорідних вимог у заявленому розмірі не вбачається за можливе.

Cпір у справі виник у зв'язку з порушенням, ну думку позивача, його права на проведення зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, позивачем наголошено на тому, що оскільки Верховним Судом було зупинено виконання постанови суду апеляційної інстанції про затвердження мирової угоди, станом на
24.12.2019 (строк виплати відсоткового доходу) до Національного банку України не перейшло право на цінні папери.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

5.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Державної іпотечної установи до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період за облігаціями серій "В3 ", "С3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.

5.3. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визнання припиненим зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати частини відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період в розмірі 44 830 873,36 грн за облігаціями серій "В3 ", "С3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року, суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Згідно з реєстром власників іменних цінних паперів станом на 21.12.2019 Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" було власником цінних паперів, емітованих Державною іпотечною установою, а саме: іменних відсоткових облігацій підприємства серії "B3" в кількості 10 000 загальною номінальною вартістю 1 000 000 000,00 грн та "С3" в кількості 2 700 загальною номінальною вартістю 270 000
000,00 грн.

Позивач зазначає, що станом на 24.12.2019 у Державної іпотечної установи виникло грошове зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з виплати відсоткового доходу за облігаціями серії "B3" та "С3" на загальну суму 60 159 773 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/6514/17 за позовом Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" про звернення стягнення в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 42 від 12.09.2014 в розмірі 924 197 092,38 грн на предмет застави (цінні папери) за договором застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ від 12.09.2014, а саме: облігацій Державної іпотечної установи, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення -
15.12.2020 та облігацій Державної іпотечної установи, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020, шляхом передачі у власність позивача предмета застави, а також з вимогами до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про зобов'язання направити Національному депозитарію України розпорядження про розблокування та переказу з рахунку в цінних паперах, який належить відповідачу на рахунок позивача, відкритий у Національному депозитарії України, цінних паперів, а саме: облігацій Державної іпотечної установи, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та вартістю у розмірі 281 765 059,95

грн без ПДВ та облігацій Державної іпотечної установи, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020 та вартістю у розмірі 642 342 693,60 грн без ПДВ.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/6514/17 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 затверджено мирову угоду від 01.10.2019, укладену між Національним банком України, Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком "Укргазбанк", рішення Господарського суду міста Києва від
12.06.2018 визнано нечинним, а провадження у справі №910/6514/17 закрито.

Згідно з п. п.5-7 мирової угоди, яку затверджено ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, між Акціонерним товариством "Дельта Банк" та Національним банком України досягнуто згоди щодо звернення стягнення на облігації з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, передані в заставу за договором застави, у кількості, необхідній для погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі, а саме звернення стягнення на 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446 (дата погашення 18.11.2020). Залишок облігацій Державної іпотечної установи з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, загальною кількістю 536 штук (дата погашення 18.11.2020) та з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178453, загальною кількістю 2700 штук (дата погашення 15.12.2020) підлягатимуть розблокуванню Національним банком на рахунку АТ "Дельта Банк". Національний банк: у термін до 06 грудня 2019 року з дня затвердження судом цієї Мирової угоди надсилає Публічному акціонерному товариству "Національний депозитарій України" розпорядження (повідомлення) на переказ облігацій, заблокованих, як забезпечення за кредитами рефінансування, зазначених у пункті 5, з рахунку в цінних паперах АТ "Дельта Банк", відкритий в депозитарній установі АБ "УКРГАЗБАНК", на рахунок в цінних паперах Національного банку, відкритий в депозитарній установі Національного банку.

Постановою Верховного Суду від 15.01.2020 ухвала Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 була залишена без змін.

Одночасно, судом враховано, що ухвалою від 04.12.2019 Верховного Суду у справі №910/6514/17 було зупинено виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що в даному випадку зупинення виконання ухвали суду апеляційної інстанції не впливає на перехід до Національного банку України права власності на 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446.

При цьому господарські врахували, що з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що станом на 21.11.2019 на рахунок Національного банку України в цінних паперах вже було зараховано 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446.

Зарахування було здійснено після набрання ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, законної сили, з урахуванням того, що згідно з частиною 2 статті 281 та частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зупинення виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 судом касаційної інстанції не має своїм наслідком повернення вже виконаного за мировою угодою.

З урахуванням переходу до Національного банку України права власності на 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, щодо безпідставності тверджень позивача про виникнення станом на 24.12.2019 у Державної іпотечної установи грошового зобов'язання перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з виплати відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період облігаціями серії "B3" та "С3" на загальну суму 60 159 773 грн.

Крім того, суди попередніх інстанцій врахували, що за приписами статті 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Частиною 2 статті 7 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" передбачено, що облігація - цінний папір, що посвідчує внесення його першим власником коштів, визначає відносини позики між власником облігації та емітентом, підтверджує зобов'язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення) строк та виплатити доход за облігацією, якщо інше не передбачено проспектом або рішенням про емісію цінних паперів (для державних облігацій України - умовами їх розміщення). Перехід права власності на облігації емітента до іншої особи не є підставою для звільнення емітента від виконання зобов'язань, що підтверджуються облігацією.

До особи, яка набула право на цінний папір, одночасно переходять у сукупності всі права, які ним посвідчуються (права за цінним папером), крім випадків, установлених законом або правочином (частина 1 статті 4 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок").

Згідно з пунктом 4.8 Проспекту емісії виплата відсоткового доходу здійснюється за рахунок коштів емітента в національній валюті депозитарною установою, з якою власник облігацій уклав договір про обслуговування рахунку у цінних паперах.

Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника облігацій.

Виплата відсоткового доходу за облігаціями здійснюється з періодичністю один раз на півроку.

Виплата відсоткового доходу здійснюється на підставі реєстру власників, який складає Центральний депозитарій ПАТ "НДУ" на момент завершення операційного дня, що передує даті початку відповідної виплати (даті останньої виплати).

За змістом пункту 4.8 Проспекту емісії, для дванадцятого відсоткового періоду емітент встановлює такі умови виплати відсоткового доходу:

- для облігацій серії "В3": для дванадцятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 24.12.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн;

- для облігацій серії "С3": для дев'ятого відсоткового періоду датою закінчення виплати відсоткового доходу визначено 24.12.2019, розмір виплати відсоткового доходу на одну облігацію становить 4 736,99 грн.

Враховуючи те, що до Національного банку України перейшло право власності на 9464 облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що станом на 24.12.2019 у Державної іпотечної установи виникло грошове зобов'язання не перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" з виплати відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період облігаціями серії "B3" та "С3" на суму 44 830
873,36 грн, а перед Національним банком України.

5.4. Колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій обґрунтованими та зробленими з додержанням норм матеріального і процесуального права.

При цьому колегія суддів зазначає, що підстава касаційного оскарження, визначена Державною іпотечною установою, а саме: пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки суд апеляційної інстанції не врахував висновки щодо застосування пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції, яка діяла на дату припинення зобов'язань із виплати відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період за облігаціями серії "В3," у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справі №910/1921/18, від 09.04.2019 у справі №910/10418/18, від 27.03.2019 у справі №910/7347/18, від 13.02.2019 у справі №922/1552/18, від 09.10.2018 у справі №910/17549/17, від 16.05.2018 у справі №910/13547/17, від 31.05.2018 у справі №910/4413/17, від 28.03.2018 у справі №910/14672/16, не знайшла свого підтвердження, оскільки зазначена норма матеріального права не застосовувалась судами попередніх інстанцій при ухваленні рішення в цій частині позовних вимог.

Також колегією суддів відхиляються посилання на правові позиції, які викладено у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі №914/3013/16 та від
13.11.2019 у справі №910/16135/18, оскільки до правовідносин у цих справах не застосовувався пункт 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", бо їх учасником не був банк в стані ліквідації.

Крім того, у перелічених вище справах учасником спірних правовідносин не був Національний банк України, до якого в цій справі перейшли права на облігації за мировою угодою.

Щодо доводів Державної іпотечної установи про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в період дії ухвали Верховного Суду про зупинення виконання судового рішення про перехід права власності на цінні папери, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 332 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Мотивами зупинення виконання рішення або зупинення його дії, зокрема може бути відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання судового рішення, неможливість повороту виконання рішення у разі його скасування тощо. Метою вирішення питання про зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії є недопущення порушення прав, свобод та охоронюваних законом інтересів особи, яка подала касаційну скаргу та інших осіб, які беруть участь у справі, якщо такі наслідки можуть настати у зв'язку з виконанням (дією) судового рішення.

Разом з тим зупинення виконання судового рішення або зупинення його дії не впливає на момент набрання відповідним рішенням законної сили, який в даному випадку визначений частиною 2 статті 235 Господарського процесуального кодексу України, а саме: з моменту підписання ухвали, як встановили суди попередніх інстанцій - 11.11.2019. При цьому господарські суди також встановили, що станом на 21.11.2019 на рахунок Національного банку України в цінних паперах вже було зараховано 9464 штук облігацій Державної іпотечної установи (серія ВЗ) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, а ухвала Верховного Суду про зупинення виконання ухвали Північного апеляційного господарського суду від
11.11.2019 була постановлена 04.12.2019.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій правильно не застосували до спірних правовідносин в цій частині пункт 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", з огляду на відсутність відповідних правових підстав.

5.5. З огляду на те, що станом на дату завершення періоду виплати відсоткового доходу за дванадцятий період у власності Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишилось іменних відсоткових облігацій підприємства серії "B3" (UA4000178446) в кількості 536 та "С3" в кількості 2 700, суди попередніх інстанцій вважали наявними правові підстави для вирішення питання щодо припинення зобов'язання Державної іпотечної установи перед Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" щодо сплати частини відсоткового доходу за дванадцятий відсотковий період в розмірі 15 328 899,64 грн, що розрахований саме за належними відповідачу на праві власності станом на 24.12.2019 облігаціями серій "В3 ", "С3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року.

При цьому суди попередніх інстанцій виходили з такого.

Процедура щодо виведення неплатоспроможного банку з ринку, питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку регулюються нормами Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Відповідно до пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) з дня початку процедури ліквідації банку забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін. Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Зазначені операції у будь-якому разі заборонені за договорами, укладеними з пов'язаними з банком особами.

Суди попередніх інстанцій встановили, що станом на момент звернення позивача до відповідача із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач був кредитором банку за договором банківського рахунку №26/995-070 від 27.02.2013 (вимоги на суму 3 332 921 190,01 грн акцептовані та включені до реєстру); грошові кошти спрямовувались на погашення зобов'язань позивача за емітованими ним борговими цінними паперами (облігаціями серії серій "B3", "C3" згідно Проспекту емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року), на дату початку процедури виведення Фондом Банку з ринку кошти перебували на поточному рахунку позивача.

Також, умовами п. п.5.1-5.3 договору №26/995-070 від 27.02.2013 передбачено доручення клієнтом банку здійснювати договірне списання та визначено порядок вчинення означених дій.

Доказів того, що Державна іпотечна установа є пов'язаною з банком особою матеріали справи не містять.

При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що відповідачем факту існування перелічених у пункті 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" умов, необхідних для зарахування зустрічних однорідних вимог, не спростовано.

Крім того, як встановили суди попередніх інстанцій, після початку процедури виведення банку з ринку відповідно до пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та заяв Державної іпотечної установи від 29.10.2015 та 11.12.2015 було здійснено зустрічне зарахування однорідних вимог між АТ "Дельта Банк" та Державною іпотечною установою, внаслідок якого припинено зобов'язання Державної іпотечної установи перед Банком щодо виплати відсоткового доходу за облігаціями серій "A3", "B3", "C3" згідно з Проспектом емісії облігацій серії "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 2013 року за третій та четвертий відсоткові періоди. Даний факт визнано Банком, про що повідомлено позивача листами №2416 від 25.11.2015 та №109 від 12.01.2016.

5.6. Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій в цій частині, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" підставою їх касаційного оскарження визначило пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вважає, що судом апеляційної інстанції не було враховано висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме: частин 1 , 2 , 6 статті 11, а також частин 1 , 2 статті 236 Господарського процесуального кодексу України; підпункту 17 пункту 10 Розділу 1 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" № 590-IX від 13.05.2020; пункту 5 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" № 590-IX від 13.05.2020; пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" № 590-IX від 13.05.2020; пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (в редакції ~law59~ від 16.07.2015); викладених в постанові від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19.

Так, у справі № 910/10245/19 за участю тих самих сторін, у подібних за предметом спору правовідносинах, підставою скасування рішення суду апеляційної інстанції стало те, що відхиляючи посилання відповідача на норми ~law60~ України №590-ІХ від 13.05.2020, апеляційний господарський суд мав обґрунтувати, чому саме він не застосовує положення пункту 5 Розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" №590-IX від
13.05.2020.

Тобто, ухвалюючи постанову від 19.11.2020 у справі № 910/10245/19, Верховний Суд скасував рішення суду апеляційної інстанції з передачею справи на новий розгляд, що не означає остаточного вирішення справи, а, отже, й остаточного формування правового висновку Верховного Суду. Так, у постанові від 19.11.2020 Верховний Суд не викладав правових позицій щодо наведених скаржником норм права.

Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції товариство зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування у системному взаємозв'язку положень пункту 4-1 частини 1 статті 602 Цивільного кодексу України та пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції ~law63~ від 13.05.2020.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1,4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов'язковому дослідженню підлягає також питання необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

З огляду на викладене, оскільки суди попередніх інстанцій до спірних правовідносин не застосовували зазначені скаржником норми матеріального права, правильно визначивши, при цьому, правові норми, які належить застосувати до спірних правовідносин у цій справі, що переглядається, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для викладення відповідного висновку.

Крім того, колегія суддів враховує, що матеріально-правовою підставою позову Державною іпотечною установою було визначено пункт 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції, яка була чинною на момент вчинення правочину щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. В свою чергу Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк", заперечуючи проти позовних вимог, також не посилалось на необхідність застосування до спірних правовідносин пункту 8 частини 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в редакції ~law66~ від 13.05.2020.

Відповідно до частин 1, 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, Конституції України, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" внесено ряд змін до Господарського процесуального кодексу України, а саме до статей 5,73,137 та
141.

Відповідно до пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" згаЗаконом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" судові провадження, розпочаті до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", у яких на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності".

Наведене положення 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" узгоджується з положенням частини 3 статті 3 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи. Тобто, в судових провадженнях розпочатих до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", у яких на день набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" не ухвалено остаточне рішення, вирішуються, розглядаються або переглядаються з урахуванням особливостей, встановлених Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності", зокрема, в частині застосування статей 5, 73, 137 та 141 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим відповідно до пункту 10 Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізмів регулювання банківської діяльності" у Законі України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" внесено, зокрема такі зміни: у частині другій статті 46 абзаци десятий - тринадцятий виключити.

Порядок застосування господарськими судами норм матеріального права врегульовано статтею 11 Господарського процесуального кодексу України, частиною 2 якої передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальний принцип права, закріплений в частині 1 статті 58 Конституції України, передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У рішенні Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 "У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини 1 статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)" зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів в часі закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія закону чи іншого нормативно-правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Отже, судочинство у господарських судах, здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, але визначаючи, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд керується нормами матеріального права, якими такі правовідносини регулювалися на час їх виникнення.

Подібна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.12.2020 у справі № 910/683/19.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 309 Господарського процесуального кодексу України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

7. Судові витрати

7.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Державної іпотечної установи та Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.10.2020 та рішення Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 у справі № 910/1592/20 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Мамалуй

Л. Стратієнко