Історія справи

Ухвала КГС ВП від 16.01.2020 року у справі №910/11298/16
Ухвала КГС ВП від 15.04.2018 року у справі №910/11298/16
Постанова ВГСУ від 27.12.2016 року у справі №910/11298/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/11298/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Кушніра І. В., Берднік І. С.,

секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор", треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1) Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; 2) Національний банк України; 3) ОСОБА_1 , про застосування наслідків нікчемності правочину, відновлення становища, яке існувало до порушення права,

за участю представників:

позивача - Матющенко О.В., представник за довіреністю; Лашко І.І., адвокат;

відповідача-1 - Борух В.А., адвокат;

відповідача-2 - Канюк Я.Ю., адвокат;

третьої особи-1 - Шевченко Ю.А., адвокат;

третьої особи-2 - не з`явилися;

третьої особи-3 - ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Банк Михайлівський" (далі - ПАТ "Банк Михайлівський") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Плеяда" (далі - ТОВ "ФК "Плеяда"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фагор" (далі - ТОВ "ФК "Фагор"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб; Національний банк України та ОСОБА_1 , в якому просило застосувати наслідки нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, а саме:

- зобов`язати ТОВ "ФК "Плеяда" передати ПАТ "Банк Михайлівський" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2;

- визнати відсутніми у ТОВ "ФК "Плеяда" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2 до цього договору та актах прийому-передачі від 20.05.2016 № 1 і № 2 до зазначеного договору факторингу;

- визнати недійсним договір факторингу від 20.05.2016 № 1, укладений між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор";

- зобов`язати ТОВ "ФК "Фагор" передати ПАТ "Банк Михайлівський" документи, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" згідно договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та актів прийому-передачі до нього від 20.05.2016 № 1 і № 2;

- визнати відсутніми у ТОВ "ФК "Фагор" будь-яких майнових прав (прав вимоги) до боржників, перелік яких зазначено у договорі факторингу від 19.05.2016 №1905, реєстрах прав вимог до нього від 19.05.2016 № 1 та від 20.05.2016 № 2, актах прийому-передачі від 20.05.2016 до зазначеного договору факторингу № 1 і № 2, та договорі факторингу від 20.05.2016 № 1 та додатках до нього.

21.04.2017 позивач заявою уточнив свої позовні вимоги та, крім вищезазначеного просив стягнути з ТОВ "ФК "Плеяда" і ТОВ "ФК "Фагор" на користь ПАТ "Банк Михайлівський" 682 297 854,87 грн, яку судом першої інстанції 10.05.2017 прийнято до розгляду.

1.2. В обґрунтування позовних вимог ПАТ "Банк Михайлівський" зазначило, що наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" від 30.05.2016 № 37 затверджено результати проведеної перевірки, наведені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "ФК "Плеяда" договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, за умовами якого останній зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження ПАТ "Банк Михайлівський", а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників), яке у подальшому ТОВ "ФК "Плеяда" відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" за договором факторингу від 20.05.2016 № 1. Посилаючись на нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, зважаючи на положення частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. 19.05.2016 між ПАТ "Банк Михайлівський" (клієнт) і ТОВ "ФК "Плеяда" (фактор) укладено договір факторингу № 1905, за умовами якого фактор зобов`язався передати грошові кошти у розпорядження клієнта, а банк зобов`язався відступити на користь ТОВ "ФК "Плеяда" право вимоги до третіх осіб (боржників).

2.2. 20.05.2016 між ТОВ "ФК "Плеяда" і ТОВ "ФК "Фагор" укладено договір факторингу № 1, за умовами якого ТОВ "ФК "Плеяда" за плату відступило на користь ТОВ "ФК "Фагор" права вимоги, отримані ним від ПАТ "Банк Михайлівський" на підставі договору факторингу № 1905.

2.3. 23.05.2016 згідно з рішенням Правління Національного банку України №14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних, а відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 812 розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк Михайлівський" з ринку шляхом запровадження у ньому тимчасової адміністрації.

2.4. На виконання своїх обов`язків, передбачених статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", уповноваженою особою, згідно з наказом від 24.05.2016 № 27/1 створено комісію з перевірки договорів (інших правочинів), укладених ПАТ "Банк Михайлівський".

2.5. Під час перевірки комісія виявила, що між ПАТ "Банк Михайлівський" і ТОВ "ФК "Плеяда" було укладено договір факторингу від 19.05.2016 № 1905, відповідно до якого банк відступив право вимоги за кредитними договорами на суму 682 297 854,87 грн.

Комісія за результатами перевірки встановила:

- банком під час укладення договору № 1905 не враховано/неналежним чином врахована категорія якості активів, які здебільшого віднесені до І категорії (82,9 % від загальної суми заборгованості) та сума дисконту за якими є недоцільною, та здійснено відчуження майна (майнових прав) за ціною, нижчою від звичайної понад 20 %, зокрема на 29,2 %, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- здійснюючи відчуження прав вимог за кредитними договорами за зниженою ціною, банком не отримано 199 261 694,87 грн доходу від таких операцій, а отже, банк взяв на себе зобов`язання внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- під час укладання договору та реєстрів прав вимоги до договору, банком та відповідачем-1 порушено вимоги статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і статті 193 Господарського кодексу України, та фактично проведено відчуження прав вимоги банку за кредитними договорами без попередньої оцінки, і за заниженою ціною, банк фактично уклав правочин, умови якого передбачають передачу майна з метою надання окремому кредитору переваги (пільги), прямо не встановленої для нього законодавством чи внутрішніми документами банку, що є ознакою нікчемності правочину згідно положень пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

- враховуючи те, що операції з оплати прав вимоги банку за кредитними договорами здійснено із порушеннями банківського законодавства, яке регулює такі правовідносини, що тягне за собою додаткового захисту, то виконавши платіжні доручення відповідача-1 як розрахунок за договором № 1905, банк здійснив операції із порушенням норм законодавства, які призвели до збільшення витрат, пов`язаних із виведенням банку з ринку, що є ознакою нікчемності правочину за змістом положень пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

2.6. 30.05.2016 згідно з наказом Тимчасової адміністрації ПАТ "Банк Михайлівський" № 37 затверджено результати проведеної перевірки, викладені в акті про проведення перевірки правочинів (у тому числі договорів), які відповідають критеріям нікчемності від 30.05.2016 № 1, згідно з якими встановлено нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, та прийнято рішення застосувати наслідки його нікчемності.

2.7. 09.06.2016 ПАТ "Банк Михайлівський" направило ТОВ "ФК "Плеяда" повідомлення про нікчемність правочинів від 01.06.2016 № 05-53, в якому зазначило про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та вимагало негайно повернути усі отримані на підставі нікчемного договору документи.

2.8. Відповідач-1 у листі від 08.07.2016 № 1-08-07/16 повідомив позивача про те, що не погоджується із визнанням договорів нікчемними, вважає їх належно укладеними та виконаними відповідно до вимог чинного законодавства України, оскільки законних підстав для визнання договорів нікчемними немає.

3. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.05.2017 (суддя Лиськов М. О.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 (колегія суддів: Дикунська С. Я., Жук Г. А., Мальченко А. О.), у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані наступним.

Відповідно до рішення Національного банку України від 23.05.2016 № 14/БТ ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії неплатоспроможних не у зв`язку із укладенням договору факторингу від 19.05.2016 № 1905. Укладення цього договору не призвело до виникнення у банку грошових зобов`язань, тобто банк не набув статусу боржника внаслідок укладення зазначеного договору. За таких обставин, відсутня підстава нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 згідно з пунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Відповідність ціни договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 рівню звичайних цін підтверджується звітом про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, від 18.05.2016, виконаного суб`єктом оціночної діяльності ПП "Дельта-Консалтінг". Позивач не надав документального підтвердження, що ціна договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 на 20 % і більше відрізняється від ціни на права вимоги за беззаставними кредитними договорами із фізичними особами, за якою зазвичай здійснюється відчуження таких прав вимоги. Тому не вбачається підстав вважати нікчемним договір факторингу від 19.05.2016 №1905 на підставі пункту 3 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Необґрунтованими також є посилання банку на положення пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, оскільки за цим договором ТОВ "ФК "Плеяда" набуло статусу боржника, а не кредитора, і жодних переваг (пільг) воно від позивача не отримало у зв`язку з укладенням цього договору. Під час судового розгляду позивач також не надав документального підтвердження отримання відповідачем-1 таких переваг (пільг).

За змістом виписок з рахунку ТОВ "ФК "Плеяда" вбачається, що здійснена ним оплата на користь позивача здійснювалась за наявності достатньої кількості коштів на рахунку. Протилежні документальні підтвердження відсутні у документах про нікчемність правочину та не були надані до суду. Таким чином, при виконанні переказу коштів із рахунку відповідача-1 на рахунок позивача не було порушено вимог банківського законодавства. Зазначеним спростовується твердження банку про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 на підставі пункту 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Крім того, суди зазначили, що судовим рішенням в адміністративній справі № 826/8273/16 визнано протиправними дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо встановлення нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та поновлення відображення обліку у балансі банку кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені; скасовано наказ уповноваженої особи Фонду від 30.05.2016 № 37 про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та скасовано розпорядження уповноваженої особи Фонду від 01.06.2016 № 9 про відновлення обліку кредитних договорів у бухгалтерському обліку банку.

З огляду на викладене суди дійшли висновку про відсутність правових підстав вважати нікчемним договір факторингу від 19.05.2016 № 1905 у відповідності з положеннями пунктів 2, 3, 7, 9 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Суди зазначили, що єдиною підставою недійсності договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між відповідачами, за яким відповідач-1 відступив за плату відповідачу-2 права вимоги, набуті на підставі договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, та застосування наслідків недійсності цього договору позивач зазначає його укладення на підставі нікчемного договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, що, як встановлено судами не відповідає дійсності, тому підстав для задоволення зазначених позовних вимог немає.

Крім того, суди наголосили, що рішенням у цивільній справі № 707/2486/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено, що ТОВ "ФК "Фагор" є добросовісним власником набутих прав вимог за договором факторингу від 20.05.2016 № 1.

4. Короткий зміст доводів і вимог касаційної скарги

4.1. У касаційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не погоджується з рішеннями судів попередніх інстанцій та наголошує, що договір факторингу від 19.05.2016 № 1905 відповідає ознакам нікчемності правочину, наведеним у статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Плеяда" зазначає про необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі, та просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

5.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "ФК "Фагор", акцентуючи на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

5.3. У відзиві на касаційну скаргу банк просить скасувати ухвалені у справі рішення і постанову та ухвалити нове рішення про задоволення позову ПАТ "Банк Михайлівський". Представник банку наголошує, що суди попередніх інстанцій безпідставно не прийняли до уваги той факт, що укладений між банком і відповідачем-1 договір є значним правочином у розумінні положень статті 2 Закону України "Про акціонерні товариства", тому його укладення підлягало погодженню спостережною радою банку або рішенням єдиного акціонеру банку.

Водночас суди не надали оцінки тому, що договір факторингу від 19.05.2016 №1905 укладений банком без дотримання та всупереч постанови правління Національного банку України від 22.12.2015 № 917/БТ, якою ПАТ "Банк Михайлівський" віднесено до категорії проблемних і накладено обмеження на здійснення окремих банківських операцій, пов`язаних із відчуженням активів банку, які здійснюються тільки з дозволу куратора Національного банку України, тоді як спірний договір укладено за відсутності такого дозволу.

Також суди не звернули уваги на те, що фінансовий стан ТОВ "ФК "Плеяда" не давав змоги здійснити оплату за договором факторингу від 19.05.2016 № 1905.

6. Позиція Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

6.1. Відповідно до частин 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

6.3. Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

6.4. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним (оспорюваний правочин - частина 3 статті 215 ЦК України).

6.5. Згідно зі статтею 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

6.6. Відповідно до частини 3 статті 216 ЦК України правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів.

6.7. Спір у справі, яка розглядається, пов`язаний із процедурою визнання банку неплатоспроможним та його ліквідацією в порядку, передбаченому Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", в якому встановлено правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

6.8. Відповідно до частин 1, 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час укладення договору факторингу від 19.05.2016 № 1905) Фонд зобов`язаний забезпечити збереження активів та документації банку. Протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов`язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.

6.9. У частині 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час укладення договору факторингу від 19.05.2016 № 1905) встановлено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов`язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов`язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов`язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України;

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов`язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

6.10. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 910/12294/16 та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 наголосила, що відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту його укладення згідно з частиною 2 статті 215 ЦК України і частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину, у тому числі обов`язок повернути все одержане за нікчемним договором (правочином), також настають для сторін у силу вимог закону.

6.11. При цьому наслідки недійсності нікчемного правочину відповідно до частини 2 статті 215 ЦК і статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" застосовуються саме до договорів неплатоспроможного банку.

6.12. Суди попередніх інстанцій, перевіривши спірний договір факторингу від 19.05.2016 № 1905, дійшли висновку, що він не місить ознак нікчемності, встановлених частиною 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що вважали підставою для відмови у позові.

6.13. Проте колегія суддів вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними з огляду на наступне.

6.14. Відповідно до вимог статей 32-34 ГПК України (у редакції, чинній на час звернення з позовом) доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

6.15. Усупереч зазначеним вище вимогам процесуального права суди дійшовши висновків про те, що здійснена ТОВ "ФК "Плеяда" оплата за договором факторингу від 19.05.2016 № 1905 на користь позивача, проведена за наявності достатньої кількості коштів на рахунку, посилалися лише на виписки з рахунку ТОВ "ФК "Плеяда" та не перевірили доводів позивача про те, що фінансовий стан відповідача-1 не давав йому змоги здійснити оплату за цим договором.

6.16. Суди не надали оцінки посиланням позивача на те, що поточний рахунок відповідача-1 був відкритий 17.05.2016, фінансові операції за рахунком не здійснювались та залишок коштів на поточному рахунку станом на 19.05.2016 був відсутній. Позивач стверджував, що за результатами аналізу джерел походження коштів на поточному рахунку ТОВ "ФК "Плеяда", що у подальшому були використані у розрахунках за договором факторингу від 19.05.2016 № 1905, комісією позивача встановлено перерахування коштів від 302 фізичних осіб на загальну суму 462 054 098,63 грн. При цьому, на рахунки 183 із зазначених 302 осіб кошти на загальну суму 234 649 137,22 грн надійшли того ж дня від ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (код ЄДРПОУ 39140702) та/або ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр" (код ЄДРПОУ 39841850) внаслідок ініціювання ними повернення коштів за договорами позики, що були укладені між банком і фізичними особами у межах дії договору доручення № 1, укладеного 11.11.2014 між банком і ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" та договору доручення №1, укладеного 01.04.2016 між банком і ТОВ "Кредитно-інвестиційний центр". Комісією позивача встановлено, що у відповідності до висновків, викладених в Акті № 2 та Акті № 3 від 01.06.2016, Акті № 4 від 02.06.2016 та Акті № 9 від 30.06.2016 унаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які, відповідно, не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки фізичних осіб було зараховано 1 602 551 210,41 грн. За твердженням позивача, незважаючи на те, що кошти обліковувалися на рахунках фізичних осіб, право власності на такі кошти у них не виникало, а тому лише ПАТ "Банк Михайлівський" 19.05.2016 мав право розпоряджатись цими коштами на власний розсуд. Позивач також наголошував, що через вчинення ряду нікчемних правочинів, які, відповідно, не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунок ТОВ "ФК "Плеяда" 19.05.2016 було безпідставно зараховано кошти у сумі 234 649 137,22 грн. Також позивач зазначає, що на поточний рахунок ТОВ "ФК "Плеяда" були перераховані кошти з поточних рахунків клієнтів-суб`єктів господарювання, відкритих у банку, на загальну суму 67 599 652,31 грн та із транзитного рахунку банку 3739 "Транзитний рахунок за іншими розрахунками" в сумі 27 020 655,74 грн із призначенням платежу: "Перерахування згідно договору поворотної безпроцентної фінансової допомоги від 19.05.2016". При цьому підстава для перерахування банком 27 020 655,74 грн, в якості надання фінансової допомоги відповідачу-1, відсутня.

6.17. Суди попередніх інстанцій виходили також із того, що відповідність ціни договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 рівню звичайних цін підтверджується звітом від 18.05.2016 про незалежну оцінку ринкової вартості майнових прав за кредитними договорами, укладеними з фізичними особами, виконаним суб`єктом оціночної діяльності ПП "Дельта-Консалтінг", а позивачем не надані документальні підтвердження, що ціна цього договору факторингу на 20 % і більше відрізняється від вартості ціни на права вимоги за беззаставними кредитними договорами із фізичними особами, за яку зазвичай здійснюється відчуження таких прав вимоги.

6.18. Проте суди дійшли наведених висновків без оцінки зазначеного звіту, а також рецензії на звіт ПП "Дельта-Консалтинг", підготовленої ТОВ "Центр судових експертиз "Альтернатива", згідно якого звіт про оцінку пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ "Банк Михайлівський" від 18.05.2016 № 05/57, виконаний суб`єктом оціночної діяльності ПП "Дельта-Консалтинг", не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

6.19. Суд апеляційної інстанції зазначив, що з`ясування питання оціночної вартості пулу роздрібних беззаставних кредитів ПАТ "Банк Михайлівський" станом на 19.05.2016 потребує спеціальних знань у сфері іншій, ніж право, тому апеляційний суд за відсутності висновку судово-економічної експертизи позбавлений можливості самостійно встановити вартість пулу роздрібних беззаставних кредитів за наданими сторонами документами, в тому числі на електронних носіях.

6.20. Проте апеляційний господарський суд після повернення документів із Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України не був позбавлений можливості призначити у справі повторну експертизу, доручивши її іншому інституту судових експертиз, тим більше про це було зазначено позивачем у судовому засіданні 17.09.2019.

6.21. Зазначені вище обставини в їх сукупності мають суттєве значення для вирішення даного спору, проте не були встановлені судами попередніх інстанцій та не можуть бути встановлені судом касаційної інстанції з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, визначені у статті 300 ГПК України.

6.22. Водночас суди попередніх інстанцій безпідставно посилалися на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.08.2016 у справі № 826/8273/16, згідно з якою визнано протиправними дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо встановлення нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 та поновлення відображення обліку у балансі банку кредитних договорів, права вимоги за якими були відступлені; скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 30.0.5.2016 № 37 про нікчемність договору факторингу від 19.05.2016 № 1905 і скасовано розпорядження уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.06.2016 № 9 про відновлення обліку кредитних договорів у бухгалтерському обліку банку, з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що оскільки наказ (рішення) про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який приймається особою, що здійснює повноваження органу управління банку, він не створює жодних обов`язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому внаслідок прийняття цього рішення не можуть порушуватися будь-які права таких осіб.

Із зазначеного можна зробити висновок, що права ТОВ "ФК "Плеяда" в зазначеній адміністративній справі не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами відповідного банку як юридичної особи.

Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо визнання його протиправним, а тому вимога про визнання протиправними дій та скасування рішення уповноваженої особи щодо встановлення нікчемності договору факторингу, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда", не може бути розглянута у судах (у тому числі господарських).

6.23. Крім того, як вбачається з ухвали суду першої інстанції від 10.05.2017 судом прийнято заяву про збільшення позовних вимог і відстрочено ПАТ "Банк Михайлівський" сплату судового збору за подання заяви про збільшення позовних вимог до ухвалення рішення по суті.

6.24. Як вбачається зі змісту оскаржуваних рішення та постанови судом не розглянуто вимоги банку про стягнення з ТОВ "ФК "Плеяда" і ТОВ "ФК "Фагор" на користь ПАТ "Банк Михайлівський" 682 297 854,87 грн, як і не вирішено питання розподілу судових витрат за розгляд цих вимог.

6.25. Відповідно до вимог статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.26. За змістом частини 1 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

6.27. Як зазначено у рішеннях Європейського суду з прав людини зі справ "Гірвісаарі проти Фінляндії" від 27.09.2001, та зі справи "Серявін та інші проти України" від 10.05.2011, одне із призначень обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.

6.28. У зв`язку з наведеним рішення та постанова судів попередніх інстанцій зазначеним вимогам процесуального закону не відповідають, оскільки суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, не дослідили належним чином зібрані у справі докази та не встановили пов`язані із ними обставини, що входили до предмета доказування. Отже, судові рішення про відмову у задоволенні позову не можна визнати законними і обґрунтованими.

7. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

7.1. Порушення попередніми судовими інстанціями норм процесуального права унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, і такі порушення Верховний Суд не може усунути самостійно, зважаючи на межі розгляду справи судом касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України).

7.2. За змістом пункту 3 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

7.3. За таких обставин оскаржувані судові рішення є такими, що ухвалені із порушенням норм процесуального права, тому підлягають скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

7.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази та надати належну правову оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

8. Розподіл судових витрат

8.1. Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку із скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, у тому числі й сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 та рішення Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 у справі № 910/11298/16 скасувати.

3. Справу № 910/11298/16 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. Краснов

Суддя І. Кушнір

Суддя І. Берднік