Історія справи

Постанова КГС ВП від 17.09.2025 року у справі №914/466/23
Постанова від 19.02.2024 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 06.09.2023 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 16.07.2025 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 06.09.2023 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 16.07.2025 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 06.08.2025 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 16.07.2025 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 16.07.2025 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 06.08.2025 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 16.07.2025 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 15.11.2023 року у справі №914/466/23
Постанова КГС ВП від 06.08.2025 року у справі №914/466/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2023 року

м. Київ

cправа № 914/466/23

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю: представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" - Осколкова І.Л.; представника Підприємства "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю - Мельниченка А.В.; представника працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" - Качана В.В.; представника Компанії "Madison Pacific Trust Limited" (Медісон Пасіфік Траст Лімітед) - Дудяка Р.А.; розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" арбітражного керуючого Сокола О.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Підприємства "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023

у справі № 914/466/23

за заявою Компанії "Madison Pacific Trust Limited" (Медісон Пасіфік Траст Лімітед)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст заявлених вимог та процесуальних дій

02.02.2023 Компанія "Madison Pacific Trust Limited" (Медісон Пасіфік Траст Лімітед) (далі - Компанія) звернулась до Господарського суду Львівської області із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" (далі - Товариство, Боржник) у порядку статті 39 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

В обґрунтування заявлених вимог посилалась на неспроможність Боржника виконати свої грошові зобов`язання перед Компанією у зв`язку з несплатою відсотків за користування кредитними коштами відповідно до кредитного договору, договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторською угодою у розмірі 412 412,78 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 15 081 357,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2023 у справі №914/466/23 вказану заяву прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 14.02.2023.

08.02.2023 до суду від Товариства надійшов відзив (підписаний генеральним директором Кулаком І.О.) на заяву Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому зазначено про визнання Боржником заборгованості перед Компанією та неможливість її погашення у зв`язку з відсутністю грошових коштів у необхідному розмірі.

14.02.2023 до суду від Товариства надійшов відзив (підписаний представником адвокатом Адвокатського об`єднання "Авер Лєкс" Боханом О.С.) на заяву Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство, в якому зазначено про заперечення такої заяви.

14.02.2023 до Господарського суду Львівської області від Підприємства "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Підприємство) надійшла заява про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства.

Ухвалою суду від 14.02.2023 у справі № 914/555/23 заяву Підприємства про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства приєднано до матеріалів справи № 914/466/23 для одночасного розгляду із заявою Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства.

У підготовчому засіданні 14.02.2023 у справі № 914/466/23 оголошено перерву до 15.02.2023.

15.02.2023 до суду надійшли пояснення генерального директора Товариства Кулака І.О. щодо правомірності його перебування на займаній посаді та щодо представництва Товариства адвокатами адвокатського об`єднання "Авер Лєкс" (далі - АО "Авер Лєкс"). До вказаних пояснень додано копію повідомлення АО "Авер Лєкс" щодо розірвання договору про надання правової допомоги №31/08/23/3 від 31.08.2022.

Установлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи

12.11.2019 між Компанією "G. N. TERMINAL ENTERPRISES LIMITED" товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Республіки Кіпр (Позичальник), Компанією "ACP I TRADING LLC" товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів та Компанією "PATHFINDER STRATEGIC CREDIT II LP" товариством з обмеженою відповідальністю, що зареєстроване відповідно до законодавства Кайманових Островів (Первинні кредитори) та Компанією трастовою компанією, що зареєстрована відповідно до розділу 78(1) Закону Гонконгу про керівників трасту (Глава 29), яка виконує функції агента від імені та за дорученням Сторін фінансування, як Кредитним агентом та Довірчим управителем міжнародним забезпеченням, укладено Кредитний договір, згідно умов якого Позичальник отримав грошові кошти в загальному розмірі 75000000 доларів США, а саме: Кредит А в розмірі 50000000 доларів США та Кредит Б в розмірі 25000000 доларів США, із терміном погашення до 5 грудня 2021 року.

Отримання кредитних коштів підтверджується запитами на вибірку кредитних коштів від 05.12.2019 на суму 45 282 232,18 доларів США, від 06.12.2019 на суму 19 440 000,00 доларів США, від 18.12.2019 на суму 10 191 912,23 доларів США.

За умовами Кредитного договору, Сторони погодили таке.

Датою сплати відсотків є будь-який день, який припадає на 31 березня, 30 червня, 30 вересня та 31 грудня будь-якого фінансового року.

Відсотки, що сплачуються грошовими коштами згідно умов вказаного Кредитного договору означає відсотки, що підлягають сплаті за Позикою за ставкою, яка дорівнює Грошовій маржі.

"Грошова маржа" означає по відношенню до Позики:

(а) з дати підписання до 31 березня 2020 року включно - три з половиною відсотки (3,5%) річних, за винятком будь-яких Відсотків, що капіталізуються; та

(б) з 1 квітня 2020 року включно: (і) якщо сукупна основна сума, достроково сплачена або погашена за Позиками в рамках Кредиту Б відповідно до Статті 7.4 (Добровільне дострокове погашення Позики) 31 березня 2020 року або раніше, перевищує двадцять мільйонів доларів США (20000000 дол. США), то три з половиною відсотки річних (3,5%) річних, за винятком будь- яких Відсотків, що капіталізуються; або (іі) у будь-якому іншому випадку, сім відсотків (7%) річних, за винятком будь-яких Відсотків, що капіталізуються.

"Відсоток, що капіталізується" має значення, надане цьому терміну в Статті 8.3 (Відсотки, що капіталізуються).

"Негрошова Маржа А" означає:

а) з Дати підписання до 31 березня 2020 року включно - одинадцять з половиною відсотків (11,5%) річних; та

(б)з 1 квітня 2020 року включно: (і) якщо сукупна основна сума Позик в рамках Кредиту В, достроково сплачена або погашена відповідно до Статті 7.4 (Добровільне дострокове погашення Позики) станом на 31 березня 2020 року або до цієї дати, перевищує двадцять мільйонів доларів США (20 000 000 дол. США), - одинадцять з половиною відсотків річних (11,5%) річних; або (іі) у будь-якому іншому випадку, - вісім відсотків (8%) річних.

"Негрошова Маржа Б" означає:

(а) з Дати підписання до 31 березня 2020 року включно - вісім з половиною відсотків (8,5%) річних; та

(б) з 1 квітня 2020 року включно: (і) якщо сукупна основна сума Позик в рамках Кредиту Б, достроково сплачена або погашена відповідно до Статті 7.4 (Добровільне дострокове погашення Позики) станом на 31 березня 2020 року або до цієї дати, перевищує двадцять мільйонів доларів США (20 000 000 доларів США), - одинадцять з половиною відсотків (11,5%) річних; або (іі) у будь-якому іншому випадку - вісім відсотків (8%) річних.

Відсотки за невиконання зобов`язань:

(а) якщо Принципал не сплачує будь-яку суму, що підлягає сплаті за Фінансовим документом, у встановлений строк, на прострочену суму нараховуються відсотки, починаючи з дати, коли така сума належала до сплати, і до дати фактичної сплати (як до, так і після винесення судового рішення) за ставкою, яка, з урахуванням положень пункту (б) нижче, складає на 3 (три) (3 %) відсотки річних більше, ніж відсоткова ставка (включаючи Відсотки, що сплачуються грошовими коштами та Відсотки, що капіталізуються), яка підлягала б сплаті, якби прострочена сума, протягом періоду несплати, становила собою Позику у валюті простроченої суми на наступні Періоди нарахування відсотків. Будь-які відсотки, що нараховуються відповідно до цієї Статті 8.4, підлягають негайній сплаті Позичальником на вимогу Кредитного агента у грошовій формі;

(б) якщо будь-яка прострочена сума становить повністю всю або частину Позики, термін погашення якої настав у день, який не був останнім днем Періоду нарахування відсотків, пов`язаного з цією Позикою: (і) перший Період нарахування відсотків для цієї простроченої суми має тривалість, що дорівнює невичерпаній частині поточного Періоду нарахування відсотків по відношенню до цієї Позики; та (іі) відсоткова ставка, що застосовується до простроченої суми протягом такого першого Періоду нарахування відсотків, буде на три (3%) відсотки річних вище, ніж процентна ставка (включаючи Відсотки, що сплачуються грошовими коштами та Відсотки, що капіталізуються), яка б застосовувалася, якби прострочена сума не належала до сплати;

(в) відсотки за невиконання зобов`язань (якщо вони не сплачені), що нараховуються на прострочену суму, будуть додані до простроченої суми в кінці кожного Періоду нарахування відсотків, що стосується до цієї простроченої суми, однак підлягають негайному погашенню та сплаті.

З матеріалів справи судами встановлено, що Позичальник не виконав взятих на себе зобов`язань із повернення суми кредиту та нарахованих відсотків.

У зв`язку із чим, 06.01.2023 Компанія звернулась до Позичальника із повідомленням про триваюче прострочення та з вимогою невідкладного погашення боргу в загальній сумі 118 244 636,80 доларів США, з яких: 117 832 224,02 долари США - основна заборгованість та 412 412,78 доларів США - заборгованість по відсотках.

Згідно додатку № 1 до Кредитного договору Товариство серед інших юридичних осіб є стороною цього Договору відповідно до договору приєднання від 05.12.2019, за умовами якого Товариство засвідчило, що: "Договір приєднання набуває чинності як Договір приєднання для цілей Кредитного договору та як Договір приєднання Боржника для цілей Договору довірчого управління забезпеченням та міжкредиторської угоди (як визначено в Договорі довірчого управління забезпеченням та міжкредиторській угоді). Терміни, визначені в Кредитному договорі та в Договорі про довірче управління забезпеченням та міжкредиторській угоді, мають те саме значення в цьому Договорі приєднання, якщо інше не визначено в цьому Договорі приєднання" (пункт 1 Договору).

У пункті 5 Договору приєднання Товариство та кожен Довірчий управитель забезпечення погодилися, що Довірчі управителі забезпечення повинні володіти: (а) будь-яким Забезпеченням щодо Зобов`язань, створених або тих, що мають бути створені, відповідно до Фінансових документів; (б) всіма надходженнями від такого Забезпечення: та (в) усіма зобов`язаннями, які Товариство має взяти на себе щодо сплати сум за Зобов`язанням перед Довірчими управителями забезпечення як довірчими управителями Отримувачів забезпечення (у Відповідних документах або іншим чином) та які забезпечені Документом щодо забезпечення угоди, разом з усіма запевненнями та гарантіями, які має надати Товариство (у Відповідних документах або іншим чином) на користь Довірчих управителів забезпечення як довірчих управителів Отримувачів забезпечення.

У пункті 6 Договору приєднання Товариство підтвердило, що воно має намір бути стороною Договору про довірче управління забезпеченням та міжкредиторської угоди (далі - Договір управління) в якості Боржника, зобов`язується виконувати всі зобов`язання, які, як було заявлено, Боржник має взяти на себе за Договором управління, та погоджується, що воно буде пов`язано всіма положеннями Договору управління так, як якщо б воно було первісною стороною Договору управління.

Пунктом 9 Договору приєднання Товариство погодило, що положення пункту 38 (Примусове виконання) Кредитного договору застосовуються до цього Договору приєднання так, ніби вони прямо включені та викладені в цьому Договорі приєднання з відповідними та необхідними змінами.

У пункті 10 Договору приєднання Товариство підтвердило, що цей Договір є "Фінансовим документом" для цілей Кредитного договору та "Основним фінансовим документом" для цілей Договору управління.

З наведеного суди встановили, що підписавши Договір приєднання, Товариство фактично стало стороною Кредитного договору та Договору управління і взяло на себе зобов`язання Боржника щодо повного, своєчасного та належного виконання усіх зобов`язань за Кредитним договором.

Договором управління передбачено: (А) Позичальник та кожен інший Боржник пропонує взяти на себе певні Забезпечені фінансові зобов`язання та певні інші зобов`язання згідно з Основними фінансовими документами та Фінансовими документами pari passu. (Б) Підписання та вручення цього Договору належним чином санкціоновано Позичальником та кожним з інших Боржників.

У зв`язку з наведеними умовами, суди першої та апеляційної інстанцій з`ясували, що Товариство є Боржником за Кредитним договором.

Договором управління передбачено такі визначення:

"Борговий документ" означає кожен з цих Договорів, Основні фінансові документи, Фінансові документи pari passu, будь-яку угоду, що підтверджує умови Забезпечених фінансових зобов`язань або Внутрішньогрупових зобов`язань, та будь-який інший документ, визначений як такий Довірчим управителем міжнародним забезпеченням;

"Боржник" означає кожного Боржника 2020 та будь-яку особу, яка стає Стороною на правах Боржника відповідно до умов Статті 13 (Зміни у складі Сторін) на Дату внесення змін та викладення у новій редакції або пізніше;

"Невиконання зобов`язань" означає: (а) будь-яку подію або обставину, визначення якій надано в Основному кредитному договорі; та (б) будь-яку подію або обставину, визначення якій (або будь-якому еквівалентному терміну) надано в Фінансових документах pari passu;

"Гарантійні зобов`язання" означає, стосовно учасника Групи або Акціонера, фінансові та договірні зобов`язання за Борговими документами (існуючі або майбутні, фактичні або умовні, прийняті одноосібно, чи спільно), які можуть виникнути перед Забезпеченою стороною або Боржником у зв`язку з тим, що він є гарантом або поручителем (у тому числі, без обмежень, зобов`язання, що виникають на підставі гарантії, гарантій відшкодування збитків, внеску або суброгації, і, зокрема, будь-якої гарантії або зобов`язання, що виникають на підставі або у зв`язку з Основними фінансовими документами чи Фінансовими документами pari passu).

Пунктом 2.1 Договору управління передбачено, що кожна із Сторін погоджується з тим, що Забезпечені фінансові зобов`язання Боржників перед Забезпеченими Сторонами мають однакову (pari passu) черговість та пріоритетність погашення без будь-яких переваг або першочерговості за датою виникнення, валютою платежу, формою зобов`язання, особою власника або будь-яким іншим чином, крім черговості платежів, встановленої цим Договором.

У пункті 6.4 Договору управління передбачено, що після настання Випадку неплатоспроможності по відношенню до будь-якого учасника Групи або будь-якого Акціонера, кожен Кредитор безвідклично уповноважує кожного Довірчого управителя забезпеченням від свого імені: (а) вживати будь-яких заходів Примусового виконання (відповідно до умов цього Договору) проти такого учасника Групи або такого Акціонера; б) подавати вимоги, позови, доводити та надавати розписки за будь-якими або всіма Фінансовими зобов`язаннями учасників Групи або цього Акціонера; (в) стягувати та отримувати всі виплати за будь-яким або всіма Фінансовими зобов`язаннями такого учасника Групи або такого Акціонера; та (г) подавати позови, порушувати справи та вчиняти всі інші дії, які Довірчий управитель міжнародним забезпеченням вважає обґрунтовано необхідними для стягнення сум за Фінансовими зобов`язаннями такого учасника Групи або такого Акціонера.

Згідно з пунктом 8.6 Договору управління встановлено, що забезпечені сторони не мають жодних самостійних повноважень щодо звернення стягнення на будь-яке Забезпечення угоди, а також не мають права користуватися або здійснювати будь-яке право, повноваження, чи дискреційне право, що випливають із Документів забезпечення (крім Основного кредитного договору та Кредитного договору pari passu), окрім як через Довірчих управителів забезпеченням.

Пунктом 12.1 названого Договору управління визначено: (а) Кожен Довірчий управитель забезпеченням цим приймає своє призначення на посаду агента та довірчого управителя від імені Забезпечених сторін і заявляє (а Позичальник цим підтверджує), що він володіє на праві довірчого управління Заставним майном від імені та за дорученням Забезпечених сторін на умовах, викладених у цьому Договорі. Цим Забезпечені сторони уповноважують та доручають кожному Довірчому управителю забезпеченням підписувати, вручати та виконувати кожен Основний фінансовий документ та кожен Фінансовий документ paripassu, стороною якого він є. Кожен Довірчий управитель забезпеченням має право здійснювати всі операції з Основними кредиторами через Кредитного агента та всі операції з Кредиторами paripassu через Кредитного агента (або еквівалентну особу) згідно з Кредитним договором paripassu; (б) Кожен Кредитор уповноважує кожного Довірчого управителя забезпеченням виконувати функції, зобов`язання та обов`язки, а також здійснювати права, повноваження та дискреційні повноваження, надані спеціально такому Довірчому управителю забезпеченням за Борговими документами або у зв`язку з ними, а також будь-які інші додаткові права, повноваження та дискреційні повноваження.

Пунктом 12.2 Договору управління передбачено:

(б) кожен Боржник та кожен Довірчий управитель забезпеченням визнають, що зобов`язання кожного Боржника згідно з пунктом (а) вище, жодним чином не обмежують і не впливають на відповідні зобов`язання будь-якого Боржника перед будь-якою Забезпеченою стороною за будь-яким Основним фінансовим документом або будь-яким Фінансовим документом paripassu ("Відповідний борг"), а суми, за які Позичальник несе відповідальність згідно з пунктом (а) вийде ("Паралельний борг"), жодним чином не обмежуються і не впливають на його Відповідний борг, за умови, що: (і) паралельний борг кожного Боржника зменшується в тій мірі, в якій його Відповідний борг був безповоротно сплачений та погашений; (іі) відповідний борг кожного Боржника зменшується в тій мірі, в якій його Паралельний борг був безповоротно сплачений та погашений; та (ііі) сума Паралельного боргу кожного Боржника завжди дорівнює сумі його Відповідного боргу;

(в) для цілей цієї Статті 12.2. кожен Довірчий управитель забезпеченням діє від власного імені, а не як довірчий управитель або агент, і його вимоги щодо Паралельного боргу не повинні бути в довірчому управлінні. Забезпечення, надане згідно з Фінансовими документами кожному Довірчому управителю забезпеченням для забезпечення Паралельного боргу, надається кожному Довірчому управителю забезпеченням як кредитору за Паралельним боргом і не перебуває в довірчому управлінні. Для цілей застосування цієї Статті 12.2 в Україні або до будь-якого договору чи інструменту, що регулюється українським правом, ця Стаття 12.2 визначає кожного Довірчого управителя забезпеченням як солідарного кредитора за зобов`язаннями Боржників стосовно всіх Забезпечених фінансових зобов`язань.

Згідно Кредитного договору, Сторони визначили поняття "Фінансові документи", що включає: (а) Договір про внесення змін та викладення в новій редакції; (б) цей Договір; (в) Договір довірчого управління забезпеченням та міжкредиторську угоду; (г) Документи забезпечення; (д) кожен Лист-угоду про сплату винагороди; (е) кожен Запит на вибірку коштів; (ж) кожен Договір приєднання; (з) кожен Договір поруки; (и) кожен Корпоративний договір; (к) будь-який Договір про субординацію; (л) будь-який Сертифікат відповідності; (м) Лист про умовне зберігання (ескроу); (н) Договір про платіжне зобов`язання; (о) Документи про зняття обтяження з забезпечення 2020; (п) кожен Лист-відмову; та (р) будь-який інший документ, визначений як такий Кредитним агентом та Позичальником.

У заяві про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства Компанією заявлено грошові вимоги, які виникли у зв`язку із несплатою відсотків відповідно до Кредитного договору та Договору управління у розмірі 412 412,78 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 15 081 357,98 грн (з яких: 275 766,80 доларів США (10 084 405,80 грн) в рамках Кредиту А; 136 645,98 доларів США (4 996 952,18 грн) в рамках Кредиту Б).

Генеральний директор Товариства Кулак І.О. у відзиві від 08.02.2023 на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначив, що Товариство повністю визнає заборгованість перед Компанією, а також, що у Боржника відсутня можливість погашення такої заборгованості у зв`язку з відсутністю грошових коштів у необхідному розмірі.

Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр) Кулак І.О. є керівником Товариства (ідентифікаційний код 20005502), відтак, за встановлених судами обставин, здійснює його самопредставництво у цій справі.

Щодо відзиву від 13.02.2023 представника Товариства адвоката АО "Авер Лєкс" Бохана О.С. на заяву Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство судами встановлено, що вказаний адвокат діє як представник Товариства на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 13.02.2023, виданим АО "Авер Лєкс" на підставі договору про надання правової допомоги № 31/08/23/3 від 31.08.2022. Водночас, вказаний договір розірвано керівником Товариства, що підтверджується відповідним повідомленням.

З наведеного суди з`ясували, що повноваження адвоката Бохана О.С. як представника Товариства припинені. Зазначене стосується і адвоката Осколкова І.Л., присутнього в підготовчому засіданні 15.02.2023 як представника Товариства на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 13.02.2023, виданого АО "Авер Лєкс" на підставі договору про надання правової допомоги № 31/08/23/3 від 31.08.2022.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували можливість Боржника виконати зазначені зобов`язання перед Компанією.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 15.02.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі № 914/466/23 за заявою Компанії про банкрутство Товариства; визнано вимоги Компанії у розмірі 15 081 357,98 грн; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном Боржника; розпорядником майна Товариства призначено арбітражного керуючого Сокола О.Ю.; вимоги кредитора - Підприємства, що містяться у приєднаній заяві від 13.02.2023 про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства, ухвалено розглянути в попередньому засіданні суду в порядку, передбаченому статтею 47 КУзПБ.

Не погодившись із вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство та Підприємство оскаржили її в апеляційному порядку (апеляційну скаргу Товариства підписано генеральним директором Марченком В.Г.)

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 у справі № 914/466/23 залишено без змін, апеляційні скарги Товариства і Підприємства -без задоволення.

Судові рішення мотивовані обґрунтованістю та доведеністю грошових вимог Компанії та наявністю підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства в порядку статті 39 КУзПБ.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено відсутність у матеріалах справи доказів того, що вимоги Компанії свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження, як і відсутність доказів погашення Боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду заявлених кредитором вимог.

Ураховуючи обґрунтованість вимог кредитора (Компанії), який першим звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржника, суди дійшли висновку про відсутність підстав для оцінки обґрунтованості вимог відповідної заяви Підприємства, яке звернулось із такою заявою пізніше, та про необхідність розгляду таких вимог у попередньому судовому засіданні.

Крім того, за апеляційним провадженням у справі суд апеляційної інстанції вирішив за можливе розглядати апеляційну скаргу Товариства (підписану генеральним директором Марченком В.Г.), з огляду на корпоративний спір щодо рішення одноосібного учасника цього Товариства від 04.01.2023 та скасування реєстраційної дії №1004151070047057651 від 05.01.2023 про державну реєстрацію змін відомостей про юридичну особу, неодноразове вжиття і скасування заходів забезпечення позову та тривалість розгляду апеляційної скарги.

Також апеляційний господарський суд визнав безпідставним посилання Товариства в апеляційній скарзі на наказ Окружного суду Нікосії (Республіка Кіпр) від 01.02.2023 у справі № 49/2023, яким встановлено заборону на продаж або передачу в користування зерновим терміналом в порту м. Одеса та/або сухого порту у м. Одеса та/або подальше звернення стягнення на будь-яке забезпечення, яке прямо чи опосередковано стосується 2-х зазначених активів, оскільки суд вважав, що вказаний судовий наказ не впливає на право Компанії подати заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства, як і не впливає на компетенцію Господарського суду Львівської області розглянути таку заяву та ухвалити судові рішення.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Боржника

Товариство подало касаційну скаргу (підписану генеральним директором Марченком В.Г.), в якій просить ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у цій справі скасувати; ухвалити постанову, якою відмовити у заяві Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства, провадження у справі закрити.

Касаційна скарга Товариства подана з підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягають у такому:

неправильному застосуванні судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 39 КУзПБ внаслідок неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/10, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20, від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20, від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 13.10.2021 у справі № 910/4877/21;

неврахуванні судами висновку Верховного Суду щодо застосування положень пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України, викладеного у постанові від 04.08.2021 у справі № 924/1253/20, та зазначеного у постанові від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20 висновку Верховного Суду про те, що "у питаннях розгляду спорів за договорами, які містять арбітражну угоду зводяться до того, що такі справи не можуть розглядатися господарським судами України, якщо арбітражне застереження міститься у такому договорі (обов`язковість арбітражного застереження)";

відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо можливості ініціювання справи про банкрутство за невиконання вимог кредитного договору у відношенні майнового поручителя, який є юридичною особою приватного права за законодавством України, за умови, що боржником (позичальником) за Кредитним договором є інша особа - іноземна юридична особа, та за умови, що такий Кредитний договір містить арбітражне застереження, яке встановлює, що усі спори за кредитним договором мають розглядатися виключно в арбітражному порядку.

У контексті порушення норм процесуального права Товариство стверджує про неналежне дослідження судами обставин щодо: (1) не доведення Компанією статусу кредитора щодо Товариства та не доведення у останнього статусу боржника; (2) не подання Компанією до заяви копії Кредитного договору для приховування його реального змісту; (3) відсутності юрисдикції українського суду щодо вирішення спорів за Кредитним договором від 12.11.2019; (4) приховування Компанією факту наявності забезпечення (іпотеки, застави) при поданні відповідної заяви; (5) відсутності ознак неплатоспроможності у Товариства (у матеріалах справи міститься Довідка про обіг коштів, згідно якої в період із 06.02.2023 по 15.02.2023 на рахунок Товариства надійшло 29 150 648,27 грн); 6) наявності спору про право та заборони Окружного суду Нікосії про стягнення боргу чи вчиненні будь-яких інших дій щодо примусового звернення стягнення на майно; (7) відсутності підтвердженої суми боргу та наявності спірних сум заборгованості; (8) додаткових обставин, які підтверджують наявність спору про право через розгляд справи у суді іноземної юрисдикції (на момент звернення Компанією до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство між кредитором "АСР I TRADING LLC" та компанією боржником, яка відмінна від Товариства, є наявні судові спори у іноземній юрисдикції).

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги Підприємства

Підприємство звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, у якій (скарзі) просить суд оскаржувані судові рішення скасувати; винести постанову, якою відмовити у заяві Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства, провадження у справі закрити.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі Підприємство зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287, що полягають у не врахуванні судами правового висновку Верховного Суду щодо застосування:

норм статті 39 КУзПБ (постанови від 13.08.2020 у справі № 910/4658/10, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20, від 13.10.2021 у справі № 910/4877/21;

положень пункту 7 частини першої статті 226 ГПК України (постанова від 04.08.2021 у справі № 924/1253/20);

норм процесуального права у питанні неможливості розгляду господарським судами України спорів за договорами, які містять арбітражну угоду (постанова від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20);

Підприємство стверджує про ухвалення оскаржуваних судових рішень із порушенням норм процесуального закону з огляду на неповноту з`ясування судами обставин щодо: (1) порушення правил юрисдикції (арбітражу) за кредитними договорами; (2) недоведеності наявності у Компанії статусу кредитора; (3) не з`ясування обставин неспроможності Боржника виконати свої грошові зобов`язання за кредитним договором за рахунок майна, переданого у забезпечення виконання зобов`язань; (4) заборони стосовно Компанії без письмової згоди позивачів здійснювати будь-які кроки та/або приймати рішення щодо продажу та/або передачі та/або привласнення зернового терміналу в порту Одеси та/або наземного порту (рішення Окружного суду Нікосії (Республіка Кіпр) від 01.02.2023 у справі №49/2023).

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Позиція представника працівників Боржника

Представником працівників Боржника (уповноваженого рішенням Загальних зборів трудового колективу Товариства, оформленим протоколом № 4 від 28.04.2023) подано письмові пояснення щодо окремого питання, у яких з посиланням на висновки Верховного Суду, аналогічні наведеним у касаційних скаргах, зазначено про безпідставне відкриття провадження у цій справі внаслідок поверхневого дослідження обставин щодо наявності спору про право.

У додатках до поданих письмових пояснень міститься копія юридичного висновку від 25.08.2023, складеного юристами міжнародної юридичної компанії "Fortior Law S.A." (Швейцарія, м. Женева), що стосується наявності спору у міжнародного комерційному арбітражі щодо Кредитного договору, за яким ініціюючий кредитор (Компанія) заявив грошові вимоги до Товариства (з апостилем та нотаріально посвідченим перекладом).

Представник працівників зазначає, що у вказаному висновку підтверджується інформація про наявність двох спорів, які перебувають у провадження Лондонського суду Міжнародного арбітражу за номерами №235752 та №235831, що стосуються тих же кредитних правовідносин та сторін, що і у цій справі №914/466/23.

Позиція ініціюючого кредитора (Компанії)

Компанія подала відзиви, в яких просить касаційні скарги Товариства та Підприємства (разом - Скаржники) залишити без задоволення з викладених у відзивах підстав, оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

Цитуючи положення укладених між сторонами договорів, Компанія спростовує доводи Скаржників щодо недоведеності у неї статусу кредитора та статусу боржника у Товариства.

Посилаючись на додану до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, серед іншого, копію Кредитного договору від 12.11.2019, стверджує про безпідставність протилежних аргументів Товариства.

Компанія погоджується з наявністю у пункті 38.1 Кредитного договору арбітражного застереження щодо вирішення спорів за цим Договором, однак зауважує, що звернення з заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства не є спором про право.

Щодо доводів про наявність забезпечення і можливість звернення стягнення на нерухоме майно згідно договору іпотеки зауважує, що згідно пункту 6.4 Договору управління від 12.11.2019 Компанія самостійно визначає, яким чином вживати будь-яких заходів Примусового виконання проти учасника Групи або Акціонера.

Твердження Товариства про відсутність у нього ознак неплатоспроможності, зокрема й з підстав наявності на його банківському рахунку 29 150 648,27 грн, Компанія спростовує тим, що у поданому до суду першої інстанції Відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства, підписаного представником - адвокатом АО "Авер Лєкс", немає жодної згадки про наявність вказаних коштів. Крім того, про неплатоспроможність Боржника свідчить заява про відкриття провадження у справі про його банкрутство, подана Підприємством із заявленими кредиторськими вимогами в розмірі 58 249 000,00 грн.

Компанія доводить, що Наказ Окружного суду Нікосії від 01.02.2023 не може бути належним і допустимим доказом, оскільки не є остаточним рішенням, яке підлягає виконанню відповідно до законодавства Договірної Сторони, на території якої воно було винесене. При цьому вказаний Наказ не стосується суті заяви Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства.

Також вказує, що до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства Компанія додала розрахунок заборгованості, який ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не ставився під сумнів з боку Боржника. Натомість подання останнім контррозрахунку до суду касаційної інстанції, який обмежений в силу статті 300 ГПК України правом встановлювати нові обставини чи переоцінювати докази, лише підтверджує визнання з боку Товариства себе боржником та правомірність оскаржуваних судових рішень.

Щодо скарги Підприємства Компанія не вбачає жодного нормативного і фактичного обґрунтування порушення прав останнього оскаржуваними судовими рішеннями, що позбавляє його права на звернення із відповідною касаційною скаргою.

Компанія зазначає про наявність у діях Підприємства ознак суперечливої поведінки, оскільки останнє, стверджуючи у своїй касаційній скарзі про відсутність неплатоспроможності Товариства, заявило власні кредиторські вимоги до Боржника в розмірі 58 249 000,00 грн.

Також Компанія подала заперечення стосовно письмових пояснень представника працівників Боржника щодо окремого питання, зазначивши, серед іншого, про те, що юридичний висновок був складений юристами міжнародної юридичної компанії "Fortior Law S.A." (Швейцарія, м. Женева) 25.08.2023, тобто після постановлення оскаржуваних судових рішень у цій справі № 914/466/23. Відтак, суди нижчих інстанцій не надавали і не могли з об`єктивних причин надати правову оцінку згаданому юридичному висновку.

Позиція розпорядника майна Боржника

Розпорядник майна Боржника арбітражний керуючий Сокол О.Ю. подав відзив, в якому, з огляду на зміст, обставини, доводи та вимоги касаційних скарг, вважає їх в повному обсязі необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

У своєму відзиві з посиланням на відповідні умови Кредитного договору, Договору управління та Договору приєднання розпорядник майна доводить, що статус Боржника та Ініціюючого кредитора визначені цими договорами за сукупністю їх умов. При цьому зміст оскаржуваних ухвали та постанови прямо свідчить про дослідження судами попередніх інстанцій умов вищевказаних договорів та висновків за результатом аналізу їх змісту. У свою чергу, касаційні скарги не містять доводів та підтверджень неправильного застосування судами статей 213 та 637 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) при тлумаченні положень цих договорів.

Стверджує, що заперечення Боржника проти розміру заявлених відсотків, здійснено виключно на стадії касаційного оскарження, що саме по собі виключає можливість прийняття до уваги та оцінки судом касаційної інстанції таких доводів та перевірки їх обґрунтованості.

Також доводить, що матеріали справи не містять доказів наявності спору про право щодо суми зобов`язання, структури заборгованості чи щодо строку виконання зобов`язання.

Посилання скаржників на постанову окружного Суду Нікосії від 01.02.2023 у межах справи №49/2-23 розпорядник майна вважає необґрунтованими, зокрема, з підстав того, що вказана справа не обмежує Ініціюючого кредитора звертатись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку визначеному КУзПБ, оскільки таке право не є тотожним до стягнення боргу або зверненням стягнення на майнові активи Боржника.

Щодо наявності арбітражного застереження зазначає, що визначена у статті 38 Кредитного договору категорія "Спір" не охоплює право Ініціюючого кредитора звертатись із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство в порядку, визначеному КУзПБ.

Доводи скаржників щодо платоспроможності Боржника вважає неспроможними, оскільки: матеріали справи містять відзив Боржника, в якому він визнав неможливість погашення заявленої заборгованості у зв`язку з відсутністю грошових коштів у необхідному розмірі; сама по собі наявність грошових коштів (навіть якщо вони дійсно існували у вказаному розмірі) не свідчить про можливість і тим більше погашення заявленої заборгованості; Боржником не здійснено погашення заборгованості Ініціюючого кредитора, що ставить під обґрунтований сумнів не тільки реальну спроможність Боржника виконати зобов`язання, а й реальний намір такого виконання взагалі. У цьому ж контексті звертає увагу, що на дату постановлення оскаржуваної ухвали, Боржник вже мав заборгованість перед двома кредиторами (Компанією та Підприємством), яку до 15.02.2023 не погасив.

Щодо касаційної скарги Підприємства зауважує, що останнє допускається суперечливої поведінки, адже просить закрити провадження у справі про банкрутство Боржника, що не відповідає раніше здійсненій заяві про відкриття такого провадження.

За змістом наведених у відзиві доводів в цілому розпорядник майна Боржника вважає, що аргументи Скаржників є по суті вимогою до переоцінки Верховним Судом обставин, що були встановлені судами попередніх інстанцій, надання висновку про перевагу одних доказів над іншими, оцінки нових доказів, що перебуває поза межами повноважень, встановлених статтею 300 ГПК України.

Касаційне провадження. Розгляд клопотань

02.08.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Товариства, підписана його директором - Марченком В.Г.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 914/466/23 визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - головуючий, Жуков С.В., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.08.2023.

08.08.2023 до Верховного Суду від Товариства надійшла підписана генеральним директором Кулаком І.О. заява про відкликання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 11.08.2023 касаційну скаргу Товариства залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків шляхом уточнення процесуального статусу особи, яка звернулася з цією скаргою.

На виконання вимог зазначеної ухвали до касаційного суду 16.08.2023 надійшла заява про усунення недоліків, у якій зазначено, що згідно відомостей Реєстру станом на дату звернення з касаційною скаргою керівником Товариства є саме Марченко В.Г., натомість повноваження Кулака І.О. були зупиненні на підставі постанови Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі №914/257/23; крім того, на цю дату була діюча ухвала Господарського суду Львівської області від 16.05.2023 у справі № 914/466/23 (914/1504/23) про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення одноосібного учасника Товариства №б/н від 04.01.2023, яким було призначено Кулака І.О. Генеральним директором Товариства. При цьому ухвалу цього ж суду від 31.05.2023, якою скасовано вказані заходи забезпечення, оскаржено до Західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 914/466/23, призначено її до розгляду на 27.09.2023 о 10:40 год.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2023 задоволено клопотання Компанії про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

У той же час, 15.08.2023 до касаційного суду надійшла касаційна скарга Підприємства.

Ухвалою Верховного Суду від 31.08.2023 касаційну скаргу Підприємства залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків, зокрема, щодо уточнення вимог касаційної скарги.

На виконання вимог ухвали від 31.08.2023 до касаційного суду 06.09.2023 надійшла уточнена касаційна скарга з додатками.

Ухвалою Верховного Суду від 11.09.2023, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Підприємства на ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі № 914/466/23, призначено її до розгляду на 27.09.2023 о 10:40 год; об`єднано касаційні провадження за касаційними скаргами Товариства та Підприємства у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2023 задоволені клопотання Компанії та розпорядника майна Товариства арбітражного керуючого Сокола О.Ю. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Верховного Суду від 27.09.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 914/466/23 з розгляду касаційних скарг Товариства та Підприємства до 08.11.2023 о 10:30 год.

03.10.2023 до касаційного суду від Товариства надійшло підписане його Генеральним директором - Марченком В.Г. клопотання про залишення без розгляду заяви цього Товариства, поданої Кулаком І.О., про відкликання касаційної скарги. Клопотання мотивоване тим, що виключно Марченко В.Г. має право вчиняти будь-які процесуальні дії від імені Боржника особисто або делегуючи свої повноваження представнику, адже 28.09.2023 до Реєстру внесено запис про державну реєстрацію зміни керівника, а саме обрання Генеральним директором Товариства Марченка В.Г. на підставі рішення учасника Товариства (Протоколу Загальних Зборів) № 05/06/23/1 від 05.06.2023. У зв`язку з викладеними у клопотанні обставинами заявник стверджує, що процесуальні дії Кулака І.О. є зловживання процесуальними правами, направленими на нанесення шкоди Товариству.

03.10.2023 Товариством до Верховного Суду подано також письмові пояснення щодо повноважень Генерального директора, у додатках до яких міститься витяг з Реєстру щодо Товариства від 03.10.2023 та копія рішення учасника Товариства (Протоколу Загальних Зборів) № 05/06/23/1 від 05.06.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 08.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 914/466/23 з розгляду касаційних скарг Товариства та Підприємства до 15.11.2023 о 10:00 год.

14.11.2023 до касаційного суду від Товариства надійшли такі клопотання/заяви: (1) про відкладення розгляду справи на іншу дату; (2) про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на виключну правову проблему, що полягає у необхідності вирішення питання щодо правового статусу Компанії як кредитного агента в розрізі чинного законодавства України та того, чи заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подана належним позивачем (заявником); (3) про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на виключну правову проблему, що полягає у необхідності вирішення питання щодо наявності арбітражного застереження, дійсності арбітражної угоди, належної предметної та суб`єктної юрисдикції та можливості розгляду Господарськими судами України вимог Компанії до Товариства в розрізі ініціювання справи про банкрутство.

У судове засідання 15.11.2023 з`явилися розпорядник майна Товариства, представники Компанії, Товариства, Підприємства та представника працівників Товариства, які надали пояснення у справі та по суті заявлених клопотань.

Щодо клопотання про залишення без розгляду заяви про відкликання касаційної скарги

Верховний Суд враховує, що постановлення власної ухвали від 11.08.2023 про залишення касаційної скарги Товариства без руху було зумовлене правовою невизначеністю щодо особи Генерального директора цього Товариства, яка такою залишилась і станом на дату відкриття касаційного провадження за цією скаргою, оскільки, попри невнесення відповідних відомостей до Реєстру, постанова Західного апеляційного господарського суду від 14.02.2023 у справі № 914/257/23 була скасована постановою Верховного Суду від 01.05.2023, а ухвала Господарського суду Львівської області від 31.05.2023 у справі №914/466/23(914/1504/23), якою скасовано ухвалу цього ж суду від 16.05.2023 про забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення одноосібного учасника Товариства №б/н від 04.01.2023 (яким, зокрема, було призначено Кулака І.О. Генеральним директором Товариства та звільнено з цієї посади Марченка В.Г.) набрала законної сили з моменту її оголошення.

Втім, з огляду на наявність невирішеного корпоративного спору про визнання недійсним вищезазначеного рішення одноосібного учасника Товариства №б/н від 04.01.2023 (справа №914/466/23(914/1504/23)) та враховуючи, що апеляційний перегляд ухвали про відкриття провадження у цій справі про банкрутство відбувся, окрім іншої, за апеляційною скаргою Товариства, підписаною Генеральним директором Марченком В.Г., Верховний Суд не вбачав правових підстав для задоволення поданої Генеральним директором Кулаком І.О. заяви Товариства про відкликання касаційної скарги.

У зв`язку з цим та враховуючи, що в силу процесуального закону (стаття 298 ГПК України) заява про відкликання касаційної скарги може бути подана та, відповідно, розглянута до постановлення ухвали про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд за касаційним розглядом справи не вбачає й правових підстав для задоволення клопотання Товариства, підписаного Генеральним директором Марченком В.Г., про залишення без розгляду заяви цього Товариства, поданої Генеральним директором Кулаком І.О., про відкликання касаційної скарги.

Заяви/клопотання про відмову від касаційної скарги Товариством в особі Генерального директора Кулака І.О. до касаційного суду не подано.

Водночас, матеріали цієї справи містять відповідні докази, що підтверджують наявність на дату перегляду касаційним судом оскаржуваних судових рішень у Марченка В.Г. повноважень Генерального директора Товариства та можливості його самопредставництва.

Зважаючи на таке, Верховний Суд вирішив за необхідне здійснити розгляд по суті касаційної скарги Товариства, поданої Генеральним директором Марченком В.Г.

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи

Подане Товариством клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату мотивоване тим, що у провадженні Верховного Суду (у складі іншої колегії суддів Касаційного господарського суду: Васьковського О.В. - головуючого, Білоуса В.В., Погребняка В.Я.) перебуває справа №914/466/23(914/1504/23) за касаційними скаргами GNT TRADE DMCC та Товариства на дві постанови Західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023, які стосувалися скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Господарського суду Львівської області від 16.06.2023, та ухвали названого суду від 31.05.2023 про часткове скасування заходів забезпечення позову.

Таким чином, на думку заявника, наявність правових підстав у Генерального директора Марченка В.Г. діяти від імені та в інтересах (зокрема подати касаційну скаргу) Товариства може бути встановлене за результатами розгляду Верховним Судом справи № 914/466/23(914/1504/23), яка буде розглядатися у відкритому судовому засіданні 21.11.2023 о 15:45 год.

З наведеного заявник вважає, що розгляд справи № 914/466/23(914/1504/23) безумовно впливає на розгляд цієї справи № 914/466/23 у контексті можливості Генерального директора Товариства Марченка В.Г. діяти від імені цього Товариства, у тому числі подавати касаційну скаргу.

Розглянувши вказане клопотання, Верховний Суд вирішив за необхідне відмовити у його задоволенні, оскільки: (1) наведені Товариством обставини не підпадають під визначені частиною другою статті 202 ГПК України підстави для відкладення у судовому засіданні розгляду справи; (2) оскаржувані у справі №914/466/23(914/1504/23) судові рішення не стосуються розгляду відповідного корпоративного спору по суті, а ухвали суду першої інстанції щодо вжиття/скасування заходів забезпечення позову набрали законної сили з моменту їх оголошення; (3) ураховуючи підтверджену доказами наявність відповідних повноважень у Марченка В.Г. та вищенаведені мотиви касаційного суду щодо необхідності розгляду по суті касаційної скарги Товариства, поданої Генеральним директором Марченком В.Г., вбачаються необґрунтованими доводи заявника відносно того, що розгляд Верховним Судом справи № 914/466/23(914/1504/23) може вплинути на розгляд цієї справи у контексті можливості представництва Марченком В.Г. інтересів Товариства.

При цьому, суд враховує приписи статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України, за якими своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Щодо заяв про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Товариством подано два клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України у зв`язку з тим, що справа містить виключну правову проблему, що полягає у необхідності вирішення питань щодо: (1) правового статусу Компанії як кредитного агента в розрізі чинного законодавства України та можливості подання нею заяви про відкриття провадження у цій справі про банкрутство Товариства; (2) наявності арбітражного застереження, дійсності арбітражної угоди, належної предметної та суб`єктної юрисдикції та можливості розгляду Господарськими судами України вимог Компанії до Товариства в розрізі ініціювання справи про банкрутство.

Відповідно до частини п`ятої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідно до положень частини п`ятої статті 302 ГПК України, суд, керуючись внутрішнім переконанням, у кожному конкретному випадку, з урахуванням порушеного питання оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо існування проблеми у застосуванні відповідної норми права, а також оцінює, чи необхідна така передача для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. При цьому наявність виключної правової проблеми надає касаційному суду право та, відповідно, не покладає на нього обов`язку передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 33/29 (914/2953/21).

Колегія суддів також враховує, що при передачі справ як таких, що містять виключну правову проблему, на розгляд Великої Палати, касаційним судам належить обґрунтовувати відсутність, суперечливість, неповноту, невизначеність (неясність, нечіткість) або неефективність правового регулювання охоронюваних прав, свобод й інтересів та неефективність наявного їх правового захисту, в тому числі внаслідок неоднакової судової практики. Виключність правової проблеми належить оцінювати з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. За якісним критерієм виключна правова проблема полягає, зокрема, у відсутності сталої судової практики, необхідності застосування інституту аналогії, необхідності здійснення судового тлумачення норм закону. За своєю правовою природою виключна правова проблема має зачіпати фундаментальні (конституційні, конвенційні) права та свободи (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в ухвалі від 12.08.2019 у справі № 175/3057/17-к).

Однак, заявлені Товариством клопотання не містять належного обґрунтування виключної правової проблеми за кількісним та якісним критеріями, позаяк заявник не обґрунтував, в чому вбачається складність застосування відповідних положень законодавства у зазначеній правовій ситуації, невизначеність поставлених судом правових питань на нормативному рівні, неможливість подолання проблеми існуючими процесуальними механізмами.

Наведені заявником обставини не свідчать про існування виключної правової проблеми в спірних правовідносинах та можуть бути вирішені Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах оцінки правильності застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, за відсутності правових підстав для передачі справи №914/466/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, відповідні клопотання Товариства задоволенню не підлягають.

Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши наведені в касаційних скаргах доводи в межах підстав оскарження та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Предметом судового розгляду є питання правомірності відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства за заявою Компанії.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ (тут і надалі у редакції Кодексу, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом ГПК України, іншими законами України.

Згідно статті 1 КУзПБ для цілей цього Кодексу терміни вживаються в такому значенні:

неплатоспроможність - це неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов`язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом;

грошове зобов`язання - це зобов`язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов`язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви.

За частиною другою статті 8 КУзПБ право на звернення до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство мають боржник, кредитор.

Частиною першою, третьою статті 34 КУзПБ, серед іншого, унормовано, що заява про відкриття провадження у справі про банкрутство подається кредитором у письмовій формі та повинна містити, зокрема: виклад обставин, що є підставою для звернення до суду; перелік документів, що додаються до заяви; відомості про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті.

Обов`язком ініціюючого кредитора є надання суду достатніх належних доказів існування непогашеного грошового зобов`язання боржника перед кредитором з метою виключення у майбутньому розумних сумнівів інших кредиторів боржника в обґрунтованості відкриття провадження у справі про банкрутство (постанова Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20).

Наявність боргу при ініціюванні справи про банкрутство підтверджується доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором.

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги до боржника можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанова Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17).

Порядок відкриття провадження у справі про банкрутство регламентований статтею 39 КУзПБ, згідно якої перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні, яке проводиться в порядку, передбаченому цим Кодексом (абзац перший частини першої). У підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, заслуховує пояснення сторін, оцінює обґрунтованість заперечень боржника, вирішує інші питання, пов`язані з розглядом справи (частина друга). Якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов`язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість (частина третя). За результатами розгляду заяви про відкриття провадження у справі та відзиву боржника господарський суд постановляє ухвалу про: відкриття провадження у справі; відмову у відкритті провадження у справі (частина п`ята). Господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: вимоги кредитора свідчать про наявність спору про право, який підлягає вирішенню у порядку позовного провадження; вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду (частина шоста).

Системний аналіз статей 1 8 34 39 КУзПБ свідчить, що правовими підставами для відкриття провадження у справі про банкрутство є: наявність грошового зобов`язання боржника перед кредитором, строк виконання якого сплив на дату звернення кредитора до суду; відсутність між кредитором та боржником спору про право стосовно заявлених вимог; не задоволення боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання суду.

Отже, основним завданням підготовчого засідання господарського суду у розгляді заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство є: перевірка обґрунтованості вимог заявника (заявників) на предмет відповідності таких вимог поняттю "грошового зобов`язання" боржника перед ініціюючим кредитором; встановлення наявності/відсутності спору про право; встановлення обставин задоволення таких вимог до проведення підготовчого засідання у справі (постанова Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20).

З огляду на важливі правові наслідки відкриття провадження у справі про банкрутство, які, крім заявника та боржника, стосуються невизначеного кола осіб - потенційних кредиторів боржника, ухваленню відповідного рішення суду має передувати системний аналіз обставин, пов`язаних із правовідносинами, з посиланням на які заявник обґрунтовує свої вимоги до боржника на підставі поданих доказів. Лише після з`ясування та перевірки таких обставин суд може встановити обґрунтованість вимог кредитора до боржника, а також наявність чи відсутність спору про право у цих правовідносинах, як передумови для відкриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №911/2042/20).

При цьому, на господарський суд покладається обов`язок перевірки обґрунтованості вимог ініціюючого кредитора та з`ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство, що, враховуючи принцип дотримання балансу захисту публічного та приватного інтересів, має здійснюватися судом незалежно від погодження боржником із заявленими вимогами чи, навпаки, пасивної процесуальної поведінки боржника у вигляді неподання ним відзиву на заяву про відкриття відповідного провадження (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Також колегія суддів бере до уваги й інші правові висновки Верховного Суду (про неврахування судами яких стверджують Скаржники) щодо застосування положень статті 39 КУзПБ, що полягають у такому:

у разі необґрунтованості/непідтвердження вимог ініціюючого кредитора господарський суд має відмовити у відкритті провадження у справі про банкрутство з посиланням на норму частини шостої статті 39 КУзПБ, яка, з урахуванням концепції недостатньої якості закону, є найбільш близькою за предметом регулювання до сфери спірних правовідносин (постанова Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20);

встановлення відсутності спору про право щодо вимог ініціюючого кредитора є обов`язковою умовою для відкриття провадження у справі про банкрутство боржника (постанови Верховного Суду від 13.08.2020 у справі № 910/4658/20; від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20; від 16.09.2020 у справі № 911/593/20; від 13.10.2021 у справі № 910/4877/21; від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20);

законодавство не містить переліку будь-яких критеріїв для висновку про існування спору про право, тому в кожному конкретному випадку в залежності від змісту правовідносин суд повинен оцінити форму вираження відповідної незгоди учасників провадження на предмет існування спору (постанова Верховного суду від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20);

правова категорія "спору про право", яку з`ясовує суд у підготовчому засіданні перед відкриттям провадження у справі про банкрутство, може бути виражена як в процесуальній формі, про що свідчать судові акти, так і матеріально-правовій формі, що підтверджується юридичними фактами, які дозволяють зробити обґрунтований висновок про наявність суперечностей (розбіжностей) у складі вимог кредитора, а відтак відсутності можливості, на цій стадії судового провадження, встановити дійсний стан суб`єктивного права кредитора та кореспондуючого йому суб`єктивного обов`язку боржника (постанова Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20);

відсутність спору про право, в розрізі процедури банкрутства, полягає у відсутності неоднозначності у частині вирішення питань щодо сторін зобов`язання, суті (предмету) зобов`язання, підстави виникнення зобов`язання, суми зобов`язання та структури заборгованості, а також строку виконання зобов`язання тощо. Методом встановлення таких фактів є дослідження господарським судом відзиву боржника, заслуховування пояснень представника боржника або дослідження Єдиного реєстру судових рішень, відомості з якого відкритими та загальнодоступними, на предмет наявності на розгляді іншого суду позову боржника до ініціюючого кредитора з питань, що зазначені вище (постанова Верховного Суду від 13.08.2020 у справі №910/4658/20);

при наявності відзиву боржника, поданого в порядку статті 36 КУзПБ, на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство з запереченнями щодо кредиторських вимог ініціюючого кредитора, що не були предметом судового розгляду та щодо яких відсутнє судове рішення, з доданням доказів необґрунтованості вимог такого заявника (за наявності), господарський суд, на розгляді якого перебуває заява про відкриття провадження у справі про банкрутство, не розглядає спір по суті (спір щодо кредиторських вимог, які стали підставою для подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство), а на підставі положень частини шостої статті 39 КУзПБ відмовляє у відкритті провадження у справі, оскільки вимоги кредитора не є безспірними та свідчать про наявність спору про право (постанова Верховного Суду від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20);

заперечення боржника щодо вимог заявника у вигляді позову, предметом якого є оспорення боржником обставин, на яких ґрунтуються вимоги кредитора, який подано до суду до подання заяви кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство беззаперечно свідчить про наявність спору про право, у розумінні положень частини шостої статті 39 КУзПБ (постанова Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 911/593/20).

З матеріалів цієї справи судами попередніх інстанцій встановлено, що Компанія ініціювала питання відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства з підстав наявності у останнього заборгованості, що виникла у зв`язку із несплатою відсотків відповідно до Кредитного договору та Договору управління у розмірі 412 412,78 доларів США, що в еквіваленті відповідно до офіційного курсу НБУ на дату подання заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство становить 15 081 357,98 грн. При цьому отримання позики підтверджується відповідними запитами на вибірку кредитних коштів.

Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що судами досліджено умови Кредитного договору, Договору управління та Договору приєднання, на підставі яких виникли зобов`язальні правовідносини, та за результатом аналізу змісту цих договорів встановлено статус їх сторін, предмет зобов`язань та підстави їх виникнення, суми зобов`язань та строк їх виконання.

За результатом такого дослідження суди встановили, що підписавши Договір приєднання, Товариство фактично стало стороною Кредитного договору та Договору управління і взяло на себе зобов`язання Позичальника щодо повного, своєчасного та належного виконання усіх зобов`язань за Кредитним договором.

Судами також з`ясовано, що у матеріалах справи відсутні належні докази, які б підтверджували можливість Товариства виконати перед Компанією вищезазначені зобов`язання зі сплати відсотків у сумі 412 412,78 доларів США.

При цьому судами враховано, що у відзиві на заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Боржник (в особі Генерального директора - Кулака І.О., повноваження якого на дату подання відзиву та розгляду заяви доказово підтверджено) повністю визнав заборгованість перед Компанією та зазначив про неможливість її погашення у зв`язку з відсутністю грошових коштів у необхідному розмірі.

Інший відзив на заяву про відкриття провадження у справі, поданий представником Товариства адвокатом АО "Авер Лєкс", судом першої інстанції не взято до уваги, з огляду на встановлені ним обставини припинення повноважень цього представника у зв`язку із розірванням договору про надання правової допомоги № 31/08/23/3 від 31.08.2022.

За таких обставин, перевіривши обґрунтованість вимог заявника та можливість Боржника виконати майнові зобов`язання, строк виконання яких настав, місцевий господарський суд, з позицією якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність достатніх правових підстав для відкриття за заявою Компанії провадження у справі про банкрутство Товариства.

Доказів, які б підтверджували наявність спору про право, зокрема й через розгляд спору у суді іноземної юрисдикції (про що зазначають Скаржники), на момент розгляду господарським судом у підготовчому засіданні заяви Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства матеріали справи не містили.

Інших доказів оспорення в судовому порядку Кредитного договору, Договору приєднання чи Договору Управління, ініційованого до подання Компанією вказаної заяви, до підготовчого засідання сторонами не подано.

При цьому наявності спору про право у матеріально-правовій формі, зокрема щодо суми зобов`язання, структури заборгованості чи щодо строку виконання зобов`язання, судами не встановлено.

Натомість, як зазначено вище, у відзиві на заяву Компанії, підписаному генеральним директором Товариства Кулаком І.О., Боржник повністю визнав заборгованість перед ініціюючим кредитором та зазначив про неможливість її погашення у зв`язку з відсутністю грошових коштів у необхідному розмірі.

Колегія суддів враховує, що на дату підготовчого засідання 15.02.2023 матеріали цієї справи не містили доказів визнання незаконним у судовому порядку рішення одноосібного учасника Товариства № б/н від 04.01.2023 (яким було призначено Генеральним директором цього Товариства Кулака І.О.), відтак у місцевого господарського суду були відсутні підстави не враховувати зазначений відзив Боржника (підписаний Кулаком І.О.) під час розгляду заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства.

Водночас матеріалами справи не підтверджено, а судами не встановлено обставин задоволення Боржником у повному обсязі вимог ініціюючого кредитора (Компанії) до підготовчого засідання суду.

Ураховуючи вищенаведене, у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство Товариства, що спростовує протилежні доводи Скаржників.

При цьому Верховний Суд відхиляє викладені у касаційних скаргах доводи щодо не доведення Компанією статусу кредитора в розумінні вимог КУзПБ по відношенню до Товариства та не доведення у останнього статусу боржника, оскільки це не відповідає встановленим судами умовам укладених між сторонами вищезазначених договорів, а також здійсненій судами на підставі аналізу та тлумачення змісту цих правочинів правовій оцінці статусу їх сторін. Тобто такі аргументи Скаржників фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Колегія суддів також зважає на те, що доданий Компанією до заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства розрахунок заборгованості ні в суді першої, ні в суді апеляційної інстанцій не ставився під сумнів з боку Боржника.

При цьому Верховний Суд не має права самостійно встановлювати правильність розрахунків розміру заборгованості, зокрема й за відсотками, як і здійснювати їх перерахунок чи перевіряти період нарахування, оскільки достовірне з`ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України.

За таких обставин, зазначений Товариством у касаційній скарзі контррозрахунок заборгованості, як і доводи скаржника в цій частині щодо помилковості здійсненого нарахування несплачених відсотків підлягають відхиленню, оскільки такі спрямовані на переоцінку доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що, як вказано вище, суперечить вимогам процесуального закону.

Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, відповідно до якого встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, висновок судів про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства Верховний Суд вважає правомірним, оскільки він ґрунтується на повно та об`єктивно встановлених обставинах, належним чином оцінених доказах та повністю узгоджується з приписами чинного законодавства, зокрема статті 39 КУзПБ.

Наведене не спростовується й поданою представником працівників Боржника копією юридичного висновку від 25.08.2023, складеного юристами міжнародної юридичної компанії "Fortior Law S.A." (Швейцарія, м. Женева), що стосується наявності спору у міжнародному комерційному арбітражі щодо Кредитного договору, оскільки цього доказу не існувало на дату ухвалення оскаржуваних судових рішень, відтак суди попередніх інстанцій не могли надавати йому відповідної правової оцінки. При цьому, такий доказ не підлягає й урахуванню Верховним Судом, оскільки суд касаційної інстанції в силу вимог частини другої статті 300 ГПК України не має права збирати чи приймати до розгляду нові докази.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів відхиляє з підстав необґрунтованості доводи Скаржників про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм статті 39 КУзПБ.

Посилання Скаржників на неврахування судами висновків Верховного Суду щодо застосування положень статті 39 КУзПБ, викладених у постановах від 13.08.2020 у справі № 910/4658/10, від 19.08.2020 у справі № 910/2522/20, від 16.09.2020 у справі № 911/593/20, від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20, від 16.02.2021 у справі № 911/2042/20, від 18.02.2021 у справі № 904/3251/20, від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20, від 13.10.2021 у справі № 910/4877/21, не беруться касаційним судом до уваги, оскільки зазначені висновки зроблені з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній конкретній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення.

При цьому не вбачає колегія суддів і підстав вважати, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не було враховано вищенаведених висновків Верховного Суду щодо порядку розгляду в підготовчому засіданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство (виконання судом обов`язку щодо перевірки обґрунтованості та документального підтвердження заявлених грошових вимог, дослідження відзиву боржника, встановлення обставин відсутності спору про право тощо), адже зміст таких висновків повністю узгоджується із здійсненим судами правозастосуванням.

Доводи Скаржників про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.08.2021 у справі №924/1253/20 та від 12.05.2021 у справі № 911/1110/20, щодо особливостей розгляду господарськими судами спорів за договорами, які містять арбітражну угоду, колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на нерелевантність зазначеної практики обставинам цієї справи. Так, висновки у вказаних справах зроблені у позовному провадженні, на відміну від вирішення питання про відкриття провадження у цій справі про банкрутство Товариства, притаманного саме процедурам банкрутства, тобто непозовному провадженню.

З огляду на вищенаведене, підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України є такою, що не знайшла свого підтвердження в ході касаційного розгляду справи. Відтак оскаржувані судові рішення з цієї підстави скасуванню не підлягають.

Водночас здійснивши в порядку статті 300 ГПК України перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах інших доводів касаційних скарг, Верховний Суд зазначає таке.

Щодо доводів про відсутність ознак неплатоспроможності Боржника

У поданій касаційній скарзі одним із ключових аргументів невірного застосування положень статті 39 КУзПБ Товариством вказано неврахування судами обставин щодо відсутності ознак неплатоспроможності Боржника, адже у матеріалах справи міститься Довідка про обіг коштів, згідно якої в період із 06.02.2023 по 15.02.2023 на його рахунок надійшло 29 150 648,27 грн.

Верховний Суд критично ставиться до наведених аргументів скаржника, оскільки встановлення ознак неплатоспроможності боржника не є предметом дослідження у підготовчому засіданні за розглядом заяви ініціюючого кредитора про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Так, частиною третьою статті 39 КУзПБ унормовано, що боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов`язання та погасити заборгованість. При цьому частиною шостою цієї статті визначено, що господарський суд відмовляє у відкритті провадження у справі, серед іншого, якщо вимоги кредитора (кредиторів) задоволені боржником у повному обсязі до підготовчого засідання суду.

Тобто, з наведених положень статті 39 КУзПБ вбачається, що юридичне значення для вирішення господарським судом питання щодо наявності однієї із підстав для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство, пов`язаної із доведенням боржником своєї платоспроможності, є саме факт погашення (задоволення) грошових вимог ініціюючого кредитора до підготовчого засідання.

Оскільки такого факту (погашення Товариством заявлених Компанією вимог до підготовчого засідання) судами не встановлено та матеріалами справи не підтверджено, доводи Скаржників про платоспроможність Боржника та наявну у нього можливість погасити такі вимоги до відкриття провадження у справі про банкрутство колегія суддів вважає неспроможними.

Отже, подані Товариством до суду апеляційної інстанції докази щодо наявності на його рахунку відповідної суми коштів (безвідносно до порушення порядку подання доказів) та пов`язані з цим аргументи скаржника не доводять невірного застосування судами попередніх інстанцій норм статті 39 КУзПБ.

Принагідно Верховний Суд вважає необхідним зазначити, що дійсний фінансово-господарський стан боржника у справі про банкрутство встановлюється господарським судом на підставі дослідження поданого розпорядником майна боржника аналізу, передбаченого абзацом шостим частини третьої статті 44 КУзПБ. Тож у разі встановлення господарським судом у процедурі розпорядження майном боржника відсутності ознак його неплатоспроможності, провадження у справі підлягатиме закриттю відповідно до приписів пункту 10 частини першої та частини другої статті 90 КУзПБ (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 905/2030/19).

У зв`язку з наведеним та враховуючи, що Боржником не здійснено погашення заборгованості ініціюючого кредитора до підготовчого засідання, колегія суддів відхиляє з підстав необґрунтованості доводи скаржника щодо недослідження судами попередніх інстанцій можливості Боржника виконати зобов`язання перед ініціюючим кредитором.

Щодо доводів про неврахування рішення суду іноземної держави

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Товариство, серед іншого стверджувало, що подання Компанією заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства суперечить забороні, встановленій постановою Окружного суду Нікосії (Республіка Кіпр) від 01.02.2023 в межах справи №49/2-23, щодо вчинення будь-яких дій щодо стягнення за Кредитним договором від 12.11.2019.

За доводами Боржника, вказана постанова забороняє, зокрема, Компанії без письмової згоди позивачів здійснювати будь-які кроки та/або приймати рішення щодо продажу та/або передачі та/або привласнення зернового терміналу в порту Одеси та/або наземного порту в порту Одеси та/або подальше виконання будь-якої застави, яка прямо чи опосередковано стосується 2-х вищезазначених активів.

Верховний Суд зважає, що такі доводи об`єктивно не могли бути враховані судом першої інстанції (оскільки були наведені лише в апеляційній скарзі), натомість апеляційним господарським судом було надано їм належну правову оцінку.

При цьому, за встановлених судами попередніх інстанцій обставин, грошові вимоги ініціюючого кредитора обґрунтовані наявністю заборгованості у Боржника у зв`язку із несплатою відсотків за умовами Кредитного договору та Договору управління, тобто ці вимоги не стосуються зазначеної заборони.

За таких обставин, вбачається обґрунтованим висновок апеляційного суду про те, що постанова (наказ) Окружного суду Нікосії (Республіка Кіпр) від 01.02.2023 в межах справи № 49/2-23 не впливає на право Компанії подати заяву про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства.

Більш того таке право не є тотожним до стягнення боргу або звернення стягнення на майнові активи Боржника, що обґрунтовано зазначено розпорядником майна у відзиві на касаційні скарги.

Зазначеним спростовуються доводи касаційних скарг щодо суперечності цього висновку суду апеляційної інстанції приписам статті 39 КУзПБ.

Таким чином, твердження Скаржників про те, що вищезазначена постанова (наказ) є підставою для відмови у відкритті провадження у справі про банкрутство є безпідставними, оскільки встановлена нею заборона не стосується суті заяви Компанії про відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства.

Щодо доводів про наявність забезпечення заявлених Компанією вимог

Доводи Скаржників у цій частині полягають у тому, що грошові вимоги Компанії до Боржника є повністю забезпеченими відповідно до умов Договору іпотеки від 28.11.2019, копія якого наявна у матеріалах справи. Відтак, маючи високоліквідне іпотечне майно, Компанія мала можливість в порядку Закону України "Про іпотеку" задовольнити свої вимоги без ініціювання справи про банкрутство Товариства.

Верховний Суд враховує, що нормами КУзПБ не передбачено заборони забезпеченому кредитору звертатись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство боржника, позаяк в силу вимог частини третьої статті 45 КУзПБ забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення, при цьому якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави.

Незаявлення ініціюючим кредитором про відмову від забезпечення в заяві про відкриття провадження у справі не позбавляє його права в подальшому зробити цю відмову, однак з дотриманням відповідних строків та порядку (постанова Верховного Суду від 30.05.2023 у справі № 925/1248/21).

У зв`язку з цим, аргументи Скаржників про протиправне відкриття провадження за заявою Компанії, вимоги якої є забезпеченими, колегія суддів відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Щодо доводів про відсутність юрисдикції господарських судів України

Аргументи скаржників у цій частині зводяться до того, що судами попередніх інстанцій ухвалено незаконні судові рішення з огляду на порушення правил юрисдикції, оскільки пункт 38.1 Кредитного договору містить арбітражне застереження, згідно якого усі спори за цим Договором мають розглядатися виключно в арбітражному порядку.

Відповідно до частини шостої статті 4 ГПК України угода сторін про передачу спору на розгляд третейського суду (міжнародного комерційного арбітражу) допускається. До міжнародного комерційного арбітражу за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що відповідає вимогам, визначеним законодавством України про міжнародний комерційний арбітраж, крім випадків, визначених законом.

Пунктом 2 частини першої статті 22 ГПК України визначено, що спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів, передбачених пунктами 2, 3, 7 -13 частини першої, пунктами 2, 3, 6 частини другої статті 20 цього Кодексу, з урахуванням частини другої цієї статті.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство.

При цьому відповідно до пункту 7 частини першої статті 77 вказаного Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України.

Ураховуючи наведені норми та те, що Компанією ініційовану справу про банкрутство Боржника, який створений та є юридичною особою приватного права за законодавством України, вирішення питання щодо відкриття провадження у справі про його банкрутство належить до виключної підсудності господарським судам України.

За таких обставин, розгляд заяви Компанії та відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства здійснено Господарським судом Львівської області із дотриманням правил підсудності відповідно до закону.

У контексті наведеного Верховний Суд враховує обґрунтованість доводів касаційних скарг про відсутність юрисдикції господарських судів України щодо вирішення спорів за Кредитним договором (з огляду на наявність у ньому відповідного арбітражного застереження), однак зауважує на помилковому ототожненні Скаржниками звернення ініціюючого кредитора із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство із зверненням таким кредитором із позовом про стягнення заборгованості.

Зазначеним спростовуються аргументи Скаржників про порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції.

З урахуванням викладеного вище у сукупності колегія суддів вважає, що висновок судів про наявність підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство Товариства ґрунтується на встановлених обставинах і оцінених судами доказах, натомість доводи касаційних скарг фактично зводяться до необхідності переоцінки цих доказів та обставин, що відповідно до приписів статті 300 ГПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Таким чином, оскаржувані судові рішення ухвалені у відповідності до норм чинного законодавства, тому доводи Скаржників про невірне застосування судами норм матеріального та процесуального права Верховний Суд відхиляє з підстав їх необґрунтованості.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційних скарг оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення та невірного застосування норм права, на які посилалися Скаржники.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні клопотань Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

2. Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Олімпекс Купе Інтернейшнл" та Підприємства "Вторметекспорт" у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.

3. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 15.02.2023 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 у справі №914/466/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.Г. Пєсков