Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.02.2018 року у справі №922/1111/15
Постанова ВГСУ від 02.08.2016 року у справі №922/1111/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 922/1111/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Погребняк В.Я. - головуючий, Катеринчук Л.Й., Пєсков В.Г.

за участі секретаря судового засідання Чайки М.А.

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник позивача - Лисенко В.О., адвокат (довіреність №14-197 від 11.12.2017) ,

відповідач - Публічне акціонерне товариство "Харківська ТЕЦ-5",

представник відповідача - Колесник К.А. (довіреність від 07.04.2015),

орган виконавчої служби - Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України,

представник органу виконавчої служби - Михайлов С.І. (довіреність від 29.12.2017),

розглянувши касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2017

у складі колегії суддів: Аюпова Р.М. (головуючий), Жельне С.Ч., Лаврова Л.С.

та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017

у складі колегії суддів: Істоміна О.А. (головуючий), Россолов В.В., Медуниця О.Є.

у справі № 922/1111/15 господарського суду Харківської області

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтоназ України"

до Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5"

про стягнення 20 912 766, 28 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2015 у справі № 922/1111/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") задоволено частково; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківська ТЕЦ-5" (далі - ПАТ "Харківська ТЕЦ-5") на користь позивача суму основного боргу в розмірі 7 682 008,30 грн., 798 049,58 грн. - три відсотки річних, 7 305 494,77 грн. - інфляційні втрати, 55 162,87 грн. - судовий збір.

На виконання даного рішення, 27.04.2015 видано відповідний наказ.

2. 16.06.2015 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47870006, з виконання наказу господарського суду у цій справі та встановлено боржнику семиденний строк на самостійне виконання судового рішення.

3. Постановою головного державного виконавця від 22.03.2016, у виконавчому провадженні ВП № 47870006, було стягнуто з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" виконавчий збір у розмірі 1 223 921,20 грн.

4. Ухвалою місцевого господарського суду від 23.03.2016 у справі № 922/1111/15 (залишена без змін постановою апеляційного господарського суду від 04.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2016) заяву ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" про розстрочення виконання рішення господарського суду від 08.04.2015 у цій справі задоволено частково; розстрочено виконання рішення суду на загальну суму 12 239 212,01 грн. (з урахуванням витрат по сплаті судового збору) на три роки рівними частинами, відповідно до затвердженого графіку, з останнім платежем у лютому 2019.

5. У квітні 2016 ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" звернулось до господарського суду першої інстанції у справі №922/1111/15 зі Скаргою на постанову державного виконавця, з вимогою визнати постанову органу виконавчої служби від 22.03.2016 у ВП №47870006 про стягнення з боржника виконавчого збору у сумі 1 223 921,20 грн. недійсною.

В обґрунтування заявлених вимог відповідач посилався на порушення ч. 1 ст. 6, ч.1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", п. 3.7.2. "Інструкції з організації примусового виконання рішень" (затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

6. Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2017 у справі №922/1111/15 задоволено Скаргу ПАТ "Харківська ТЕЦ-5"; визнано недійсною постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 22.03.2016 у виконавчому провадженні №47870006 про стягнення з ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" 1 223 921,20 грн. виконавчого збору.

Ухвала мотивована тим, що боржник був позбавлений можливості виконати рішення у строк, встановлений для його добровільного виконання, оскільки не був повідомлений належним чином (у встановлений строк) про відкриття виконавчого провадження; приймаючи оскаржувану постанову від 22.03.2016, орган ДВС не пересвідчився, яка сума заборгованості була сплачена боржником у добровільному порядку, не врахував наявність зведеного виконавчого провадження щодо ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у відділі примусового з виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Харківській області Міністерства юстиції України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

7. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15 апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишено без задоволення; ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2017 у справі № 922/1111/15 залишено без змін.

Апеляційний господарський суд, приймаючи постанову, виходив з того, що сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання, які в конкретному випадку не вчинялися. При цьому, апеляційним судом встановлено, що державним виконавцем не надано об'єктивних доказів вчинення дій з метою перевірки майнового стану боржника протягом всього часу перебування виконавчого документу на виконанні, тобто з 16.06.2015 (дата прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження), а також, вчинення органом виконавчої служби, в межах виконавчого провадження, заходів примусового виконання рішення, відповідно до вимог ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження".

За висновками господарського суду апеляційної інстанції, нарахування виконавчого збору в сумі 1 223 921, 20 грн. на всю суму заборгованості, за умови розстрочення її сплати, є неправомірним.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись з ухвалою господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та постановою апеляційного суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15, Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою на вказані судові рішення.

9. У касаційній скарзі скаржник просить господарський суд касаційної інстанції:

9.1. скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та постанову апеляційного суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15;

9.2. прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні скарги ПАТ "Харківська ТЕЦ-5".

КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ

10. 04.01.2018, на підставі ч. 5 ст. 31 та п.п. 6 п. 1 Розділу ХІ "Перехідні положення Господарського процесуального кодексу України" (в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017), справа №922/1111/15 господарського суду Харківської області передана до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

11. Ухвалою від 23.02.2018 Верховний Суд, у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Катеринчук Л.Й., Пєскова В.Г. (визначеній за результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями, Протокол від 09.02.2018), прийняв справу №922/1111/15 господарського суду Харківської області до провадження; клопотання Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження задовольнив; поновив строк на касаційне оскарження; відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та постанову апеляційного суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15; призначив розгляд справи на 15.03.2018.

12. 14.03.2018 до Верховного Суду від ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" надійшов Відзив від 07.03.2018, з запереченнями проти вимог та доводів касаційної скарги, з підстав їх необґрунтованості.

13. В судовому засіданні 15.03.2018 представник органу ВПВР ДДВС МЮУ повністю підтримав вимоги та доводи касаційної скарги, з підстав наведених у ній; просив суд касаційної інстанції ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та постанову апеляційного суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15 скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" у задоволенні Скарги.

14. Представник ПАТ "Харківська ТЕЦ-5", в засіданні суду касаційної інстанції, проти вимог та доводів скаржника заперечив, з підстав наведених у Відзиві від 07.03.2018; просив касаційний господарський суд ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та постанову апеляційного суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15 залишити без змін.

15. Представник ПАТ "НАК "Нафтогаз України", в судовому засіданні 15.03.2018, проти касаційної скарги заперечив, просив Верховний Суд ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та постанову апеляційного суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15 залишити без змін

УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи скаржника (Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України)

16. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій ст. 28 та ч. 3 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розділу ХІІІ "Прикінцевих та перехідних положень".

17. Скаржник доводив, що виконавчий збір було стягнено в сумі 1 223 921, 20 грн., з урахуванням сум, які були погашені боржником (відповідачем) у добровільному порядку.

18. Скаржник доводив, що постанова від 22.03.2016 прийнята у відповідності до приписів ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції Закону, яка передбачала стягнення виконавчого збору незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання.

Доводи інших учасників справи

19. ПАТ "Харківська ТЕЦ-5" (відповідач, боржник), у Відзиві (від 07.03.2018) на касаційну скаргу та представник відповідача в судовому засіданні доводив, що:

- постанову від 16.06.2015 про відкриття виконавчого провадження було направлено боржнику поза межами строку, встановленого для добровільного виконання наказу господарського суду;

- приймаючи оскаржену постанову про стягнення виконавчого збору (від 22.03.2016), державний виконавець не врахував наявність зведеного виконавчого провадження стосовно боржника та не вчинив дій, передбачених п.п. 3.8.4., 3.8.7. п. 3.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012;

- боржником наказ господарського суду Харківської області від 27.04.2015 виконувався добровільно, у порядку встановленому ухвалою місцевого господарського суду від 23.03.2016.

НОРМИ ПРАВА, ЩО ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ

16. Конституція України

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 129 встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є обов'язковість судових рішень та забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Стаття 124 регламентує, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

17. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, стаття 6

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

18. Господарський процесуальний кодекс України (далі -ГПК України), в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991

За приписами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ч.1 ст. 43 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України, судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч. 1 ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Статтею 115 ГПК України унормовано, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно ст.1212 ГПК України, скарга на рішення, дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби, приватних виконавців щодо виконання судових рішень господарських судів може бути подана стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів, крім рішень виконавця про відкладення проведення виконавчих дій, які можуть бути оскаржені протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод і законних інтересів.

19. Закон України "Про виконавче провадження" (в редакції Закону чинній на момент виникнення спірних правовідносин)

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, що діяла на момент прийняття оскаржених постанов органу виконавчої служби).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про державну виконавчу службу", державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону.

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Обов'язки та права державних виконавців встановлені ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до якої, зокрема, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно ст. 25 вказаного Закону, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

За приписами ст. 27 Закону України "Про виконавче провадження", у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом (ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

У разі виконання рішення, за яким закінчився строк для його самостійного виконання, але судом встановлено відстрочку чи розстрочку виконання рішення, виконавчий збір стягується в порядку, встановленому цим Законом, шляхом виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження (п. 7 ст. 28 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 33 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

У разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкриті у кількох органах державної виконавчої служби, об'єднання виконавчих проваджень у зведене здійснюється в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

За приписами ст. 43 вказаного Закону, Розподіл стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника) здійснюється у такому порядку:

1) у першу чергу повертається авансовий внесок сторін та інших осіб на організацію та проведення виконавчих дій;

2) у другу чергу компенсуються витрати державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, не покриті авансовим внеском сторін та інших осіб;

3) у третю чергу задовольняються вимоги стягувача та стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми;

4) у четверту чергу стягуються штрафи, накладені державним виконавцем відповідно до вимог цього Закону.

2. Розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється по мірі їх стягнення.

3. Сума, що залишилася після сплати штрафів, повертається боржнику.

За сумлінне виконання державним виконавцем своїх обов'язків під час проведення виконавчих дій він має право на винагороду, яка виплачується за рахунок виконавчого збору. Порядок виплати, розмір винагороди та критерії оцінки роботи державного виконавця встановлюються Кабінетом Міністрів України (ст. 46 Закону України "Про виконавче провадження").

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

А.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

20. Відповідно до ст. 300 ГПК України (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

А.2. Щодо суті касаційної скарги

Відповідно до ст. 43 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Законом України від 12.02.2015 № 191-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення умов ведення бізнесу (дерегуляція)", який набрав чинності 05.04.2015, було внесено зміни та доповнення до ст.ст. 28, 41 та 46 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, постанова про відкриття виконавчого провадження від 16.06.2015 (в якій було встановлено семиденний строк для добровільного виконання наказу господарського суду від 27.04.2015), була надіслана боржнику (відповідачу) поза межами встановленого для добровільного виконання строку - 07.07.2015, в порушення приписів ст. 25 Закону України "Про виконавче провадження" (у визначеній вище редакції Закону).

Крім того, суди встановили, що приймаючи постанову про відкриття виконавчого провадження та оскаржену постанову від 22.03.2016, державний виконавець, в порушення п.п. 3.8.4., 3.8.7. п. 3.8 "Інструкції з організації примусового виконання рішень" (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5), не пересвідчився у наявності зведеного виконавчого провадження щодо боржника, ПАТ "Харківська ТЕЦ-5".

При цьому, суди на підставі матеріалів справи та пояснень учасників судового провадження, встановили, що державним виконавцем, в межах ВП №47870006, не було вчинено жодної виконавчої дії, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" з виконання наказу господарського суду Харківської області у справі №922/1111/15, а погашення стягнутої, за рішенням місцевого господарського суду від 08.04.2015 у цій справі, суми відбувалось у добровільному порядку, у строки та порядку встановленому ухвалою господарського суду від 23.03.2016 про розстрочку виконання судового рішення.

Відповідно до п. 3.7. "Інструкції з організації примусового виконання рішень", стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю на наступний день після завершення строку, наданого боржнику для самостійного виконання рішення. У постанові про стягнення виконавчого збору визначається розмір виконавчого збору, що підлягає стягненню, зазначений у частині першій статті 28 Закону. Примусове стягнення виконавчого збору здійснюється відповідно до вимог Закону (п.п. 3.7.1. Інструкції).

Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до початку його примусового виконання, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником самостійно (пп. 3.7.2. Інструкції).

Тобто, аналізуючи наведене вище, слід дійти висновку, що визначення суми виконавчого збору та її стягнення ставиться в залежність від початку примусового виконання рішення суду. Заходи примусового виконання рішень передбачені ст. 32 Закону України "Про виконавче провадження" (у визначеній вище редакції).

Крім того, згідно п. 3.8 "Інструкції", у разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання (пп. 3.8.1. Інструкції).

За зведеним виконавчим провадженням арешт на майно боржника накладається у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Виконавчий збір за зведеним виконавчим провадженням стягується окремо за кожним виконавчим провадженням, об'єднаним у зведене, у розмірі 10 відсотків суми, виплаченої стягувачу за таким окремим виконавчим провадженням (пп. 3.8.2. Інструкції).

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного реєстру при відкритті виконавчого провадження (пп. 3.8.4. Інструкції).

Таким чином, розмір виконавчого збору за зведеним виконавчим провадженням, також, ставиться в залежність від суми виплаченої стягувачу за окремим виконавчим провадженням.

Приписами ст. 43 Закону України "Про виконавче провадження" (у визначеній редакції) встановлений порядок розподілу стягнутих державним виконавцем з боржника за виконавчим провадженням грошових сум (у тому числі одержаної від реалізації майна боржника), згідно якого, зокрема, у третю чергу стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків фактично стягнутої суми.

Відтак, розмір виконавчого збору, під час розподілу стягнутих за виконавчим провадженням грошових сум, також, ставиться в залежність від сум фактичного стягнення, тобто за результатами фактичного виконання судового рішення.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду вважає, що не зважаючи на внесені зміни до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (Законом України від 12.02.2015 № 191-VІІІ), правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постановах від 06.07.2015 року у справі №6-785цс15 та від 28.01.2015 року у справі №3-217гс14, був актуальний й на момент виникнення спірних правовідносин (в межах виконавчого провадження) у цій справі.

Так, встановлені господарськими судами обставини вказують на недотримання державним виконавцем, під час прийняття оскарженої постанови від 22.03.2016, ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1 Закону України "Про державну виконавчу службу" (в частині неупередженого вчинення виконавчих дій) та порушення вимог ст. 7 Закону України "Про державну виконавчу службу" (працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України та законами України).

За таких обставин, колегія суддів Касаційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та постанова апеляційного суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15 прийняті у відповідності до норм матеріального та процесуального права, з урахуванням встановлених обставин та матеріалів справи.

Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій ст. 28 та ч. 3 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розділу ХІІІ "Прикінцевих та перехідних положень" (як про це зазначено скаржником у касаційній скарзі , арк. 2, абзац 5), не знайшли своє підтвердження під час касаційного провадження. Більш того, є незрозумілим посилання скаржника на порушення ч. 3 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розділу ХІІІ "Прикінцевих та перехідних положень", оскільки, в даному випадку, застосуванню підлягають норми Закону України "Про виконавче провадження", в редакції чинній на момент відкриття виконавчого провадження ВП № 47870006.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до п.1) ч.1 ст. 308 ГПК У країни (в редакції Закону України №2147-VІІI від 03.10.2017), суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань(ст. 309 ГПК України).

Враховуючи наведене вище, колегія суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав задоволення касаційної скарги та необхідність залишення ухвали господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та постанови апеляційного суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15 без змін, як таких, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В. Судові витрати

У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та залишенням без змін оскаржених судових актів господарських судів першої та апеляційної інстанцій, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладається на заявника касаційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 42, 43 ГПК України (в редакції Закону України №1798-ХІІ від 06.11.1991), ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Харківської області від 10.05.2017 та постанову апеляційного суду від 13.07.2017 у справі №922/1111/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В.Я. Погребняк

Судді Л.Й. Катеринчук

В.Г. Пєсков