ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 915/856/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н.О. - головуючий, Зуєв В. А., Могил С. К.,

за участю секретаря судового засідання: Мартинюк М. О.

за участю представників сторін:

позивача - не з`явився ,

відповідача - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 ,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссклад ОМ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 (судді: Таран С. В., Богатир К. В., Філінюк І. Г.) і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2018 (суддя: Ржепецький В. О.) у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Ольшанської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссклад ОМ",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Міністерства інфраструктури України,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Малого приватного підприємства "Іній",

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У серпні 2016 року Приватне акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Ольшанської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ") звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариство з обмеженою відповідальністю "Транссклад ОМ" (далі - ТОВ "Транссклад ОМ"), третя особа Мале приватне підприємство "Іній" (далі - МПП "Іній"), в якому просило суд витребувати із незаконного володіння ТОВ "Транссклад ОМ" залізничні колії № 12, 13 (за технічним паспортом № 52, 53) на свою користь.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані положеннями статей 386-388 Цивільного кодексу України з посиланням на те, що зазначене спірне майно є власністю ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", яке передане товариству державою в особі Міністерства транспорту України за актом передачі нерухомого майна у власність, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746. Спірне майно вибуло з володіння позивача без його волі за рішенням Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 28.12.1995 № 138, яке визнано недійсним у судовому порядку.

1.3. ТОВ "Транссклад ОМ" надало відзив від 29.08.2016 № 107 на позов ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" в особі Ольшанської філії, в якому просило суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначило, що товариство є власником спірного майна, й це підтверджується правовстановлюючими документами, які є дійсними та ніким не скасовані, в той час як своє право власності позивач підтверджує актом приймання-передачі від 30.10.2001 і наказом № 746, які не є правовстановлюючими документами, а отже не дають права позивачу на звернення з віндикаційним позовом. На думку відповідача, позивач своє право власності на спірне майно (під`їзні залізничні колії) не підтвердив належними правовстановлюючими документами, відсутня державна реєстрація права власності на нерухомість, що спростовує презумпцію дійсності права власності, а тому його слід доводити виключно в судовому порядку через визнання права власності.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2018 у справі № 915/856/16 позовні вимоги ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" задоволено повністю. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссклад ОМ" під`їзні залізничні колії № 12, 13 (за технічним паспортом БТІ № 52, 53), розташовані за адресою: Миколаївська область, Миколаївський район, смт. Ольшанське на користь власника Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Ольшанської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссклад ОМ" на користь Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Ольшанської філії Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" 1378 грн судового збору.

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 рішення Господарського суду Миколаївської області залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції з огляду на встановлення судом сукупності обставин, з якими положення статті 388 Цивільного кодексу України пов`язують можливість задоволення позовних вимог про витребування у відповідача майна від добросовісного набувача на користь його власника, оскільки спірне майно вибуло з власності позивача поза його волею та добросовісно набуте відповідачем.

Крім того, суд апеляційної інстанції визнав правомірним поновлення судом першої інстанції позивачу строку позовної давності. Вказав, що порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом задоволення позову та витребування у відповідача на користь позивача спірного майна. При цьому судом апеляційної інстанції зазначено, що з метою поновлення свого порушеного права власності на спірне майно позивач неодноразово звертався до судів, тому строк позовної давності неодноразово переривався.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 і рішенням Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2018, до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду звернулося ТОВ "Транссклад ОМ" з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2018 у справі № 915/856/16, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2018, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" Ольшанської філії про витребування із чужого незаконного володіння залізничних колій № 12, 13 (за технічним паспортом № 52, 53) на користь законного власника, відмовити.

3.2. У касаційній скарзі ТОВ "Транссклад ОМ" зазначає, що при новому розгляді судами не виконано жодної вказівки суду касаційної інстанції; суди помилково визнали правомірним набуття в процесі корпоратизації позивачем у власність безоплатно державного майна, забороненого до приватизації попри встановлення ними обставин включення позивача до переліку об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані. Скаржник вважає, що позивачем невірно обраний спосіб захисту, оскільки суди не встановивши правовий режим спірного майна та всупереч встановленої обставини зареєстрованого права власності на спірне майно, як складової частини майнового об`єкту в Державному реєстрі за відповідачем, не застосували норми ст.16 Цивільного кодексу України щодо способу захисту. Відповідно до висновку Верховного Суду у разі здійснення державної реєстрації права власності за набувачем неправомірно відчуженого майна, права власника повинні захищатися шляхом звернення з позовом про визнання права власності та скасування державної реєстрації права власності у Державному реєстрі.

Крім того, наголошує, що суд апеляційної інстанції невірно застосував ст.75 ГПК України відносно обставин, зазначених у постанові суду касаційної інстанції, з огляду на те, що обставини встановлені у поставі не можуть визнаватись преюдиціальними.

Скаржник зазначив, що, застосувавши положення щодо строку позовної давності та визнаючи причини пропуску поважними, суди невірно застосували статтю 264 ЦК України, оскільки не врахували, що між позивачем та відповідачем відсутні зобов`язальні правовідносини. Крім того, скаржник посилається на неповноту дослідження обставин, встановлення яких є необхідним для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

3.3. Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача надіслали відзиви на касаційну скаргу, в яких, зазначаючи про законність та обґрунтованість рішень, просять залишити касаційну скаргу ТОВ "Транссклад ОМ" без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2018 - без змін.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій виконано вказівки суду касаційної інстанції при новому розгляді справи. Зокрема, судами встановлено, що спірні колії належали до державної форми власності, тому управління цим майном здійснювалося відповідно до положень статті 33 Закону України "Про власність". Враховуючи, що спільні колії з 1977 року знаходилися на балансі Ольшанського ППЗТ, з його відання не вибували та ДП БВФ "Миколаївводбуд" не передавалися, судами зроблені висновки, що ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" є власником спірного майна на законних підставах. Наказ № 746 від 30.10.2001 та акт прийому-передачі в судовому порядку відповідачем не скасовано та не визнано недійсним. Посилаючись на положення Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", позивач наголошує, що не підлягають державній реєстрації речові права та їх обтяження на залізничні колії, а тому вони не могли бути відчужені, вилучені, передані до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна, не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження. ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" є власником спірного майна, оскільки має технічний паспорт залізничних колій, який є правовстановлюючим документом, яким підтверджується право власності на спірне майно.

3.5. Міністерство інфраструктури України у відзиві на касаційну скаргу вказує на те, що спірні залізничні колії не вибували з державної власності та перебували на балансі Ольшанського МППЗТ, що підтверджується постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011 у справі №16/5/09-НР. Обставини щодо передачі спірного нерухомого майна РВ ФДМ України по Миколаївській області до статутного фонду ВАТ "Миколаївводбуд" спростовуються судовим рішенням. Наголошує, що ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" є власником спірного майна, оскільки має залізничний технічний план та масштабний план під`їзної колії, право державної власності на яку не припинено.

3.6. МПП "Іній" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ТОВ "Транссклад ОМ", в якому підтримало аргументи, викладені у касаційній скарзі, вважає рішення незаконними та прийнятими з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилаючись на положення статті 329 Цивільного кодексу України, МПП "Іній" зазначає, що судами встановлено, що майно державного підприємства, яке було передане Міністерством транспорту позивачу у власність, заборонене законом до приватизації і не може бути у власності юридичної особи. Якщо майно не може бути у власності позивача, то відсутнє і порушене право, відповідно немає підстав для задоволення позову. При цьому підприємство посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 925/473/17, від 08.05.2018 у справі № 925/875/17. Крім того, МПП "Іній" наголошує, що судами не взято до уваги доводи відповідача та третьої особи про те, що спірне майно - це не під`їзні колії в розумінні Статуту залізниць, а внутрішньозаводські колії розвантажувальні складу заповнювачів для підвозу піску і щебню (технологічних перевезень), розміщені на території підприємства, які завжди були частиною цілісного майнового комплексу та ніколи не з`єднувалися із залізничними коліями загального користування.

4. Розгляд касаційної скарги та встановлені судами обставини справи

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у складі колегії суддів: Багай Н.О., Дроботова Т. Б., Зуєв В. А. відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Транссклад ОМ" на рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2018 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 у справі № 915/856/16.

Розпорядженням в.о. заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 16.07.2019 № 29.3-02/1351 у зв`язку з відпусткою судді Дроботової Т. Б. проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 915/856/16.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 16.07.2019 визначено склад колегії суддів у справі № 915/856/16: Багай Н. О. (головуючий), Зуєв В.А., Могил С. К.

4.2. Судами встановлено, що відповідно до рішення Виконавчого комітету Миколаївської обласної ради депутатів трудящих №401 від 13.07.1976 року на базі транспортних цехів та ділянок Ольшанського цементного заводу, управління виробничо-технологічної комплектації тресту "Миколаївводбуд", гідролізно-дріжджового заводу, районного об`єднання "Сільгосптехніка", яке підпорядковане республіканському об`єднанню "Укрпромтранс" створено Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту, яке підпорядковане республіканському об`єднанню "Укрпромтранс".

4.3. 12.09.1977 Радою Міністрів Української РСР прийнято постанову №477 "Про створення підприємств промислового залізничного транспорту", якою міністерствам та відомствам УРСР, які передають транспортні цехи новоствореним підприємствам промислового залізничного транспорту, доручено здійснити необхідні заходи щодо механізації вантажно-розвантажувальних робіт та приведення в належний стан під`їзних залізничних колій.

4.4. Наказом Будівельно-монтажного тресту "Миколаївводбуд" №579 від 12.10.1977 "Про передачу під`їзних залізничних шляхів", прийнятим відповідно до постанови Ради Міністрів Української РСР про створення у 1977 році у складі Міністерства автомобільного транспорту УРСР нових підприємств промислового залізничного транспорту та на виконання наказу Міністерства меліорації та водного господарства УРСР №492 від 30.09.1977, з метою подальшого поліпшення транспортного обслуговування підприємств та організацій області, укріплення матеріально-технічної бази промислового залізничного транспорту, підвищення рівня механізації вантажно-розвантажувальних робіт доручено УПТК тресту "Миколаївводбуд" здійснити передачу під`їзних шляхів Ольшанської бази УПТК Ольшанському підприємству промислового залізничного транспорту Міністерства автомобільного транспорту УРСР (далі - Ольшанське ППЗТ).

4.5. 27.10.1977 на виконання постанови Ради Міністрів Української РСР №477 від 12.09.1977 начальник УПТК тресту "Миколаївводбуд" передав, а начальник Ольшанського ППЗТ прийняв основні фонди, в тому числі рухомий склад, завантажувально-розвантажувальні механізми, службово-технічне обладнання та під`їзні шляхи, на суму 106165 крб. (додаток №1 до вказаного акту).

4.6. Згідно з відомістю передачі основних засобів на баланс Ольшанського ППЗТ передані залізничні під`їзні колії за №12 та №13, про що також свідчить інвентарна картка обліку основних засобів Ольшанського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту.

4.7. Наказом Міністерства меліорації та водного господарства УРСР №602 від 22.12.1977 "Про створення у складі треста "Миколаїводбуд" заводу залізобетонних виробів" було вирішено створити у першому кварталі 1978 року завод залізобетонних та бетонних виробів тресту "Миколаїводбуд" з місцем розташування у селищі Ольшанка Миколаївської області.

4.8. Відповідно до пункту 4 вказівки Міністерства шляхів сполучення №Г-6346у від 17.12.1987 "Про об`єднання Ольшанського та Миколаївського ППЗТ" обидва підприємства реорганізовано шляхом злиття в Ольшанське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту (далі - Ольшанське МППЗТ).

4.9. 01.01.1988 між Ольшанським МППЗТ та Ольшанським заводом залізобетонних виробів тресту "Миколаївводбуд", який було створено на базі УПТК тресту "Миколаївводбуд" та на тій самій території, укладено договір №2 (далі - договір №2 від 01.01.1988) на транспортно-експедиційне обслуговування з терміном дії до 01.01.1993. У рядку 3 акту обстеження заводу і пункті 3 договору №2 від 01.01.1988 відображено, що дане підприємство на своєму балансі не має залізничних колій.

4.10. Листом Ольшанського заводу залізобетонних виробів тресту "Миколаївводбуд" №6 від 26.01.1993 за згодою обох сторін договір №2 пролонговано до 01.01.1996 без внесення будь-яких змін стосовно прав власності на колії №12, 13.

4.11. Наказом Міністерства транспорту України №35 від 25.01.2001 реорганізовано шляхом приєднання до Київ-Дніпровського державного міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту на правах відособлених структурних одиниць державні міжгалузеві підприємства промислового залізничного транспорту, в тому числі і Ольшанське МППЗТ.

4.12. На підставі наказу Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001 Київ-Дніпровське державне міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту було перетворене у Відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ"), засновником і єдиним акціонером якого є держава в особі Міністерства транспорту України, до складу якого Ольшанське МППЗТ увійшло як Ольшанська філія.

4.13. Згідно з актом передачі нерухомого майна від 30.10.2001 ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", який є додатком до наказу Міністерства транспорту України №746 від 30.10.2001, Ольшанській філії у власність передані, зокрема, колії №12, 13 (позиція №159 зазначеного акту).

4.14. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області 28.12.1995 прийняло рішення №138, яким передбачено приватизувати державне майно Будівельно-виробничої фірми "Миколаївводбуд", створивши Відкрите акціонерне товариство "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Миколаївводбуд" (далі - ВАТ "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Миколаївводбуд"), з передачею у його статутний фонд майна вартістю 128 422 300 тис. крб.

Відповідно до Переліку нерухомого майна б/н та б/д, що передається у власність ВАТ "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Миколаївводбуд", під №3 вказано "склад заповнювачів".

4.15. У змінах від 24.09.2008 до зазначеного Переліку, прийнятого Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Миколаївській області, який є додатком до його листа №14-11-0453, зазначено, що "пункт 3 Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ "Миколаївводбуд" (структурний підрозділ - Ольшанський завод залізобетонних виробів), читати у наступній редакції: "склад заповнювачів (інв.№28), в тому числі покриття (п. 3.1) (інв.№28/1), будівлі - 2 шт.(п. 3.2) (інв.№28/2), залізничні під`їзні шляхи (п. 3.3) (інв.№28/3)".

Зміни до Переліку були зроблені Регіональним відділенням Фонду державного майна України на підставі рішення Господарського суду Миколаївської області від 19.08.2008 у справі №17/528/08, яке в подальшому було скасоване постановою Вищого господарського суду України від 16.04.2009.

4.16. При цьому рішенням Господарського суду Миколаївської області від 16.07.2009 у справі №17/528/08-НР у позові МПП "Іній" до Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради про визнання права власності на під`їзні залізничні колії №12 та №13 відмовлено повністю, а постановою Одеського апеляційного господарського суду від 15.09.2009 вказане рішення суду першої інстанції залишено без змін.

4.17. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 08.02.2011, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2011, у справі №16/5/09-НР за позовом Миколаївського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Міністерства транспорту та зв`язку України ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" Ольшанської філії ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача МПП "Іній", було визнано недійсним рішення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області №138 від 28.12.1995 в частині передачі майна ВАТ "Миколаївводбуд", зазначеного у змінах до переліку нерухомого майна (який є додатком до листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області від 27.09.2008 №14-11-0453), переданого у власність ВАТ "Миколаївводбуд" під №3.3 - залізничні під`їзні шляхи.

4.18. Між ВАТ "Будівельно-виробнича комерційна фірма "Миколаївводбуд" (Продавець) та МПП "Іній" (Покупець) 12.09.2000 на Українській біржі нерухомості укладено договір купівлі-продажу №223, за умовами якого у власність МПП "Іній" передано домоволодіння, що знаходиться у Миколаївській області, Миколаївський район, смт. Ольшанське. За цим договором у власність МПП "Іній" передано, зокрема, залізничні колії №12 та №13 довжиною 781 м та 407 м, як складові частини складу заповнювачів.

На підставі договору купівлі-продажу №223 від 12.09.2000 МПП "Іній" оформлено Свідоцтво про право власності на цілісний майновий комплекс в смт. Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області.

4.19. Виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області 22.01.2008 прийнято рішення №4, яким вирішено видати МПП "Іній" свідоцтво про право власності на нежитловий об`єкт, що розташований в АДРЕСА_2, зокрема, №52, 53 - залізничні колії (№ 12, 13).

4.20. Постановою Миколаївського районного суду від 31.10.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.09.2015, в адміністративній справі №1417/1726/12 за позовом ВАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Ольшанської філії до Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради визнано незаконним та скасовано рішення Виконавчого комітету Ольшанської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області від 22.01.2008 року №4 про видачу свідоцтва про право власності на залізничні колії № 12, 13.

4.21. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 07.02.2008, виданого на підставі зазначеного рішення, у МПП "Іній" в приватній власності знаходився нежитловий об`єкт, який складається з основних будівель: літ."А" загальною площею 16,4 кв.м, літ."Б" загальною площею 382,2 кв.м, літ."В" загальною площею 868,5 кв.м, літ."Д" загальною площею 142,8 кв.м, літ."Л" загальною площею 576,3 кв.м, літ."М" загальною площею 79,0 кв.м, літ."Н" загальною площею 632,3 кв.м, літ."О" загальною площею 122,7 кв.м, літ."Р" загальною площею 259,8 кв.м, літ."Ц" загальною площею 50,3 кв.м, літ."Щ" загальною площею 122,2 кв.м; службових будівель та споруд. Вказане свідоцтво видано замість договору купівлі-продажу №223 від 12.09.2000.

4.21. Між МПП "Іній" (Продавець) та ОСОБА_3 (Покупець) 04.03.2008 було укладено договір купівлі-продажу 20/100 часток нежитлового об`єкту розташованого в АДРЕСА_2 , що складаються з зазначеної на плані літ."В" майстерні з їдальнею загальною площею 868,5 кв.м, зазначеного на плані літ."Г" погреба, частини замощення (1414,25 кв.м), частини огорожі №42 (240,84 кв.м) та трансформаторної №40.

4.22. Виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради 20.07.2011 прийнято рішення №68 "Про оформлення права власності на нежитловий об`єкт нерухомого майна", яким вирішено оформити нове свідоцтво про право власності МПП "Іній" на нежитлові об`єкти нерухомого майна, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , у зв`язку з виділенням долі в одне ціле після відчуження частини об`єкту на підставі договору купівлі-продажу від 04.03.2008, зокрема, на залізничні колії №52 та №53.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 19.08.2011, виданого на підставі зазначеного рішення, в приватній власності у МПП "Іній" знаходився нежитловий об`єкт, який складається з основних будівель: літ."А", літ. Б-5", літ."Д", літ."Л", літ."М", літ."О", літ."Р", літ."Ц". літ. "Ч-1", літ. "Щ", службових будівель та споруд.

4.23. Між МПП "Іній" (Продавець) та ОСОБА_4 (Покупець) 13.03.2012 укладено договір купівлі-продажу 18/100 часток нежитлового об`єкту, розташованого за адресою АДРЕСА_2 , до яких увійшли, зокрема, залізничні колії №52 та №53.

4.24. ОСОБА_4 , як засновником, 14.03.2012 прийнято рішення №1 про участь у створенні ТОВ "Транссклад ОМ".

Згідно з актом №1 приймання-передачі негрошового внеску у статутний капітал ТОВ "Транссклад ОМ" від 14.03.2012 засновник - ОСОБА_4 передала у власність ТОВ "Транссклад ОМ" нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2, зокрема, залізничні колії №52 та № 53 довжиною 579 м та 409 м відповідно.

4.25. Виконавчим комітетом Ольшанської селищної ради 02.04.2012 прийнято рішення №33 "Про оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна", яким вирішено оформити право власності ТОВ "Транссклад ОМ" на об`єкт нерухомого майна, що знаходиться в АДРЕСА_2, до складу якого входять, зокрема, залізничні колії №52 та №53.

4.26. Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 18.04.2012, виданого на підставі зазначеного рішення, у ТОВ "Транссклад ОМ" в приватній власності знаходиться нежитлова будівля, розташована за адресою: АДРЕСА_2, яка складається з основної адміністративної будівлі літ. Р-1 загальною площею 259,8 кв. м та службових будівель та споруд.

4.27. З витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №638638 від 21.02.2013 вбачається, що ТОВ "Транссклад ОМ" належить нежитловий об`єкт розташований за адресою: АДРЕСА_2, який складається з основної адміністративної будівлі літ. Р-1 загальною площею 259,8 кв. м та службових будівель та споруд, при цьому у "Відомостях про складові частини об`єкта нерухомого майна" зазначено, зокрема, залізничну дорогу №52 довжиною 579 м та №53 довжиною 409 м.

4.28. Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, послався на доведеність позивачем сукупності обставин, з якими стаття 388 Цивільного кодексу України пов`язує можлитвість витребування майна від добросовісного набувача на користь його дійсного власника, оскільки спірне майно за висновками судів вибуло із власності позивача поза його волею та добросовісно набуте відповідачем.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

5.2. Предметом позову є вимога позивача про витребування з незаконного володіння відповідача під`їзних залізничних колій №12 та №13 (за технічним паспортом № № 52, 53) на користь ПрАТ "Київ - Дніпровське МПЗТ" в особі Ольшанської філії.

5.3. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно зі статтею 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі № 6-2233цс16.

5.4. У позовах про витребування майна з підстав передбачених статтями 387-388 Цивільного кодексу України до предмету доказування входять: встановлення дійсного власника спірного майна, його правового статусу і встановлення підстав для його витребування у особи, яка володіє спірним майном: факт вибуття майна з чужого незаконного володіння, наявність саме спірного майна у незаконному володінні відповідача, відсутність правових підстав у відповідача для володіння спірним майном.

5.5. Аналогічні висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 04.07.2017, який, направляючи цю справу на новий розгляд, вказав, що судам попередніх інстанцій слід було встановити, чи наявне у позивача право власності на спірне майно та якими доказами підтверджується виникнення такого права.

Також постановою Верховного Суду від 27.06.2018 у цій справі, передбачено, що під час нового розгляду необхідно: встановити власника та особу, уповноважену розпоряджатися спірним нерухомим майном, на момент підписання акту від 27.10.1977, складеного на виконання Постанови Ради Міністрів Української РСР №477 від 12.09.1977, згідно з яким залізничні колії №12, 13, які знаходились на балансі УПТК тресту "Миколаївводбуд", поставлені на баланс Ольшанського ППЗТ; зробити висновок щодо правомірності підписання таких актів та, у випадку встановлення їх дійсності, дослідити юридичні наслідки, які вони породжують; з`ясувати наявність чи відсутність повноважень у Міністерства транспорту України у прийнятті наказу №746 від 30.10.2001, яким Київ-Дніпровське державне міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту перетворене у ВАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ" та яким передано нерухоме майно, серед іншого колії №12, 13, у його власність; з`ясувати наявність чи відсутність повноважень Регіонального відділення Фонду державного майна України по Миколаївській області у передачі до статутного фонду створеного ВАТ "Миколаївводбуд" спірного нерухомого майна відповідно до його рішення №138 від 28.12.1995 згідно із змінами до переліку нерухомого майна від 24.09.2008; враховуючи зроблені висновки щодо правового режиму спірного майна дослідити питання правомірності його подальшого перепродажу.

5.6. Однак при новому розгляді справи, суди попередніх інстанцій, в порушення норм чинного процесуального закону, не виконали всіх вказівок, що містяться у постановах суду касаційної інстанції.

Так, суди посилаючись на статті 86 90 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції від 18.07.1963), декрет Кабінету Міністрів України "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", наказ Міністерства транспорту України від 25.01.1994 № 33 та № 746 від 30.10.2001 зазначили, що згідно з актом передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 30.10.2001, Ольшанській філії у власність передані, зокрема, колії № № 12, 13. У зв`язку з тим, що доказів визнання незаконними цих документів не надано, позивач є законним власником спірного майна, що підтверджується актом передачі нерухомого майна від 30.10.2001.

5.7. Водночас, відповідно до статті 64 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам-суб`єктам підприємницької діяльності. Під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Згідно зі статтею 67 Статуту залізниць України, відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подання на цю колію рухомого складу допускається після прийняття цієї залізничної колії в експлуатацію комісією за участю представника Держнаглядохоронпраці і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії. На кожну залізничну під`їзну колію складається масштабний план з нанесенням на нього розташування вантажних фронтів і механізмів, а також технічний паспорт, поздовжній профіль і креслення споруд. Подача вагонів на залізничні під`їзні колії у період їх будівництва допускається на умовах тимчасової угоди між залізницею та підприємством, якому належить під`їзна колія, або будівельною організацією, які несуть відповідальність за збереження вантажу, рухомого складу, вчасне повернення його і безпеку руху.

5.8. Аналогічні положення містяться і в пунктах 1.3, 1.4, 1.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, згідно з якими відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подача на цю колію рухомого складу допускається після прийняття її в експлуатацію комісією за участю представника Міністерства праці та соціальної політики і встановлення залізницею порядку обслуговування під`їзної колії. Відповідність під`їзної колії узгодженому з залізницею проекту засвідчується актом, який складається комісією за участю уповноважених представників залізниці і власника під`їзної колії, яка призначається залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Підписання акта свідчить про прийняття даної під`їзної колії в експлуатацію. На кожну під`їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під`їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Власник під`їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під`їзної колії, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд. У технічному паспорті та в додатках до нього вказується характеристика рейок, шпал, баласту, земляного полотна, штучних споруд, вагових приладів, пристроїв і механізмів, призначених для навантаження, вивантаження, очищення, промивання і підготовки для навантаження залізничних вагонів, маневрових пристроїв, лебідок, локомотивного і вагонного господарства, промислових станцій, гірок, напівгірок, витяжних колій, засобів СЦБ і зв`язку, які використовуються у поїзній і маневровій роботі, та інших пристроїв і механізмів, призначених для роботи з вагонами і локомотивами залізниць. Один примірник цієї документації передається залізниці при прийнятті під`їзної колії в експлуатацію. Після здачі в експлуатацію нових об`єктів або їх ліквідації в технічний паспорт вносяться відповідні зміни, про що власники під`їзних колій повідомляють залізницю у декадний термін.

5.9. Отже, документами, що можуть підтверджувати права на залізничні під`їзні колії можуть бути акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування залізничних під`їзних колій для новозбудованої залізничної колії, масштабний план, технічний паспорт, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд. Аналогічну правову позицію сформульовано у постановах Верховного Суду від 24.06.2019 у справі № 910/10126/18, від 25.07.2019 у справі № 923/609/17.

Такий самий перелік документів, які необхідні для відкриття для постійної експлуатації новозбудованої залізничної під`їзної колії і подачі на цю колію рухомого складу, передбачений статтями 80, 82 Статуту залізниць СРСР, який затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 06.04.1964 № 270 та був чинний на момент передачі під`їзних шляхів Ольшанської бази УПТК Ольшанському підприємству промислового залізничного транспорту Міністерства автомобільного транспорту УРСР.

5.10. Натомість, суди не встановили та не дослідили доказів наявності саме у позивача права власності на спірне майно. При цьому, за відсутності усіх необхідних документів, що підтверджують право власності на залізничну під`їзну колію (акт введення в експлуатацію та встановлення залізницею порядку обслуговування залізничних під`їзних колій для новозбудованої залізничної колії, масштабний план, технічний паспорт, поздовжній та поперечний профілі залізничних колій, креслення штучних споруд) не обґрунтували висновок про належність спірних колій позивачу.

5.11. Крім того, Декретом Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" (який втратив чинність з 21.09.2006 року) на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади було покладено здійснення функцій щодо управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Згідно з цим Декретом міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади відповідно до покладених на них повноважень, зокрема, приймали рішення про створення, реорганізацію, ліквідацію підприємств, установ і організацій, заснованих на загальнодержавній власності; затверджували статути (положення) підприємств; здійснювали контроль за ефективністю використання і збереження закріпленого за підприємствами державного майна.

5.12. Відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 року №746 "Про перетворення Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту у відкрите акціонерне товариство" Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту було перетворене у відкрите акціонерне товариство "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" шляхом корпоратизації. У 1999 році, промислові підприємства залізничного транспорту мали загальнодержавну форму власності на майно.

5.13. Відповідно до Статуту позивача ВАТ "Київ - Дніпровське МППЗТ", засноване Міністерством транспорту України шляхом перетворення державного підприємства у відкрите акціонерне товариство в результаті корпоратизації.

Згідно із Статутом Товариство є власником майна, переданого йому засновником у власність. Засновником та єдиним акціонером товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України, що є правонаступником Міністерства транспорту та зв`язку України.

5.14. Статтею 326 Цивільного кодексу України встановлено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави України право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

Відповідно до статті 146 Господарського кодексу України і статті 345 Цивільного кодексу України державне чи комунальне майно може бути відчужено на користь громадян чи недержавних юридичних осіб і приватизовано цими особами відповідно до закону.

Згідно з частиною 5 статті 5 Закону України "Про залізничний транспорт" приватизація цілісних майнових комплексів, підприємств і структурних підрозділів, не пов`язаних з діяльністю залізниць, окремих інвентарних об`єктів та об`єктів незавершеного будівництва, що належать залізницям та підприємствам залізничного транспорту загального користування, здійснюється за погодженням з Міністерством транспорту України та Укрзалізницею відповідно до чинного законодавства України з питань приватизації.

З матеріалів справи не вбачається та судами не встановлювалась наявність правових підстав для витребування спірного нерухомого майна саме позивачем, його правосуб`єктність з огляду на положення статті 326 Цивільного кодексу України, наявність чи відсутність правовстановлюючих документів, які би підтверджували право власності ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" в особі Ольшанської філії на спірне майно. З урахуванням того, що ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" утворене у процесі корпоратизації державного підприємства, достеменно не з`ясовано також, на якому речовому праві належить це майно позивачу (право власності, право господарського відання).

5.15. Суди, посилаючись на рішення у справі № 17/528/08-НР Господарського суду Миколаївської області, зазначили, що у мотивувальній частині вказаного рішення місцевим господарським судом зазначено, що ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" з 1997 року володіє пакетом правовстановлюючих документів на спірне майно та обліковує його у себе на балансі. В той же час, судами вказано, що спірне майно було передано позивачеві за актом передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" від 30.10.2001, а тому позивач є власником спірного майна.

5.16. Оскільки, підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, це, зокрема, факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, то судами помилково не взято до уваги, що саме ці обставини становлять предмет доказування у цій справі і саме в межах цієї справи необхідно дослідити правовстановлюючі документи.

5.17. Предметом віндикаційного позову є вимога власника про повернення індивідуально-визначеного майна. Отже, позов про витребування майна за своєю правовою природою є речово-правовим. Тому, об`єктом може бути лише індивідуально-визначене майно (яке існує в натурі на момент подання позову) та у позовній заяві має бути чітко визначені всі характеристики та індивідуальні ознаки майна, що витребовується.

5.18. Між тим, судами не надано оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що свідчать про різну довжину залізничних колій, які передавались за актом прийому-передачі у 2001 році позивачу у справі, та колій, що використовуються відповідачем. Крім того, позивачем у справі не доведено тотожності таких залізничних колій. У даній справі, позивач просив витребувати колії № 12, 13 (за технічним паспортом № 52, 53) в смт. Ольшанське, при цьому не зазначив ні довжину, ні дату введення в експлуатацію, ні інших характеристик витребуваних колій. Суди, встановлюючи послідовність переходу залізничних колій з балансу одного підприємства на баланс до іншого, зробили висновки про те, що саме колії № 12, 13 (за технічним паспортом № 52, 53) вибули з володіння позивача, при цьому всупереч вимогам процесуального права не спростували доводів відповідача щодо невідповідності витребуваного спірного майна та не дослідили, чи є колії, що витребовуються, саме тими коліями, які неправомірно вибули з власності позивача.

Так, у відзиві відповідача від 13.10.2016 №131 зазначалося, що на балансі УПТК тресту "Миколаївводбуд" станом на 1975 рік перебували чотири залізничні під`їзні колії різної довжини, вартості та виробничого призначення. (т. 2, а.с. 23 - 25). На підтвердження цих тверджень, МПП "Іній" надано до справи наступні документи: наказ № 79 від 14.10.1977 року "Про передачу основних засобів" (т. 2, а.с. 33), план - схема зони обслуговування УПТК тресту "Миколаївводбуд", дата виготовлення 26.06.1975 року (т.2, а.с. 36-37), акт здачі в експлуатацію під`їзного залізничного шляху для розвантажувача С-492 від 12.04. 1975 (т.2, а.с. 38), акт здачі під`їзного підкранового шляху в експлуатацію (т.2, а.с. 39-40). Однак, всупереч вимогам частини 5 статті 236 ГПК України, судами не надано правової оцінки викладеним аргументам і доказам.

5.19. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, поновив строк позовної давності, посилаючись на поважність причин його пропуску. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що дії позивача з моменту, коли він дізнався про порушення свого права власності (03.10.2010), були спрямовані на отримання доказів, необхідних для доведення порушення його права, які полягали у зверненні до судів з метою відновити своє право у інший спосіб, ніж той, який ним було обрано при поданні цього позову. А суд апеляційної інстанції, виходив з того, що строк позовної давності неодноразово переривався і найбільш пізнім за датою прийняття судовим рішенням, яке набрало законної сили, є ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 в адміністративній справі № 1417/1726/12.

Проте, колегія суддів вважає, що вказані висновки зроблені судами без повного дослідження та з`ясування необхідних обставин для застосування частини 2 статті 264 Цивільного кодексу України.

5.20. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

На віндикаційні позови поширюється загальна позовна давність, яка встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

5.21. Позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

За приписами частин 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

5.22. Отже, коли судом на підставі досліджених у судовому засіданні доказів буде встановлено, що право особи, про захист якого вона просить, порушене, а стороною у спорі до винесення рішення буде заявлено про застосування позовної давності, і буде встановлено, що строк позовної давності пропущено без поважних причин, суд на підставі статті 267 Цивільного кодексу України ухвалює рішення про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. У разі визнання судом причин пропущення позовної давності поважними, порушене право підлягає захисту.

При цьому визначення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і правильність обчислення позовної давності, і захист порушеного права. Початок перебігу позовної давності визначається відповідно до правил статті 261 Цивільного кодексу України.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Таким чином, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В даному випадку, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції не проаналізував належним чином усіх обставин справи, у тому числі не з`ясував моменту початку перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах. Зокрема, при визначенні початкового моменту перебігу позовної давності судами не надано належної оцінки усім доказам у справі ( 1, а. с. 177, 179).

5.23. Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 73, 74, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив під час вирішення позову.

Наведені норми зобов`язують суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, необхідних для правильного вирішення спору, на основі вичерпних і підтверджених висновків.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судові рішення наведеним вимогам не відповідають.

6.2. Згідно з частинами 1, 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

6.3. Ураховуючи допущені судами порушення норм матеріального і процесуального права та беручи до уваги, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, ухвалені у справі судові рішення слід скасувати із направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду, а касаційну скаргу задовольнити частково.

6.4. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід урахувати наведене, дослідити та об`єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з`ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Транссклад ОМ" задовольнити частково.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.05.2019 і рішення Господарського суду Миколаївської області від 20.11.2018 у справі № 915/856/16 скасувати, справу № 915/856/16 направити на новий розгляд до Господарського суду Миколаївської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді В. А. Зуєв

С. К. Могил