Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.01.2018 року у справі №905/1923/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/1923/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О.О. Мамалуй - головуючий, Л.В. Стратієнко, І.В. Ткач

за участю секретаря судового засідання - Н.С. Руденко,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017р.

у складі колегії суддів: Н.О. Мартюхіна - головуючий, Н.М. Дучал, В.М. Татенко

та на рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2017р.

суддя: Г.Є. Курило

за позовом публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Баскетбольний клуб "Азовмаш"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача приватне акціонерне товариство "Азовелектросталь"

про звернення стягнення на предмет іпотеки

за участю представників:

від позивача: О.В. Будниченко,

від відповідача: не з'явилися,

від третьої особи: не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" звернулося до господарського суду з позовом до ТОВ "Баскетбольний клуб "Азовмаш" про звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечними договорами №151113Z72 та №151113Z71 від 29.10.2013р. в рахунок погашення заборгованості ПрАТ "Азовелектросталь" перед позивачем за кредитними договорами №151112К22 від 27.09.2012р. та №151112К32 від 29.12.2012р. шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною реалізації, визначеною в ході виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності відповідно до вимог чинного законодавства України.

Позов обґрунтований неналежним виконанням позичальником умов відповідних кредитних договорів.

2. Короткий зміст рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх прийняття

Рішенням господарського суду Донецької області від 10.07.2017р. у справі №905/1923/16, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017р., позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором №151113Z71 від 29.10.2013р. та іпотечним договором №151113Z72 від 29.10.2013р., а саме: нежитлове приміщення - основна будівля літ. Б-2, загальною площею 1076,8 кв.м., що знаходиться за адресою: Україна, Донецька область, м. Маріуполь, проспект Карпова, будинок 1, до складу якої входять будівлі та споруди (визначені в таблиці), що належить ТОВ "Баскетбольний клуб "Азовмаш", для задоволення вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ПрАТ "Азовелектросталь" в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №151112К22 від 27.09.2012р. за основним боргом у розмірі 70 400 300 дол. США, заборгованості за процентами у розмірі 19 587 905,73 дол. США, заборгованості з комісії за зміну умов договору у розмірі 248 489,63 грн., заборгованості з комісії за управління кредитною лінією у розмірі 31 098 326,84 грн., 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою кредиту (основного боргу) в розмірі 541 815, 90 дол. США, 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом (основним боргом) в розмірі 129 128,07 дол. США, 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за зміну умов договору в розмірі 183 301,68 грн., втрат від інфляції в розмірі 339 308,19 грн., пені за прострочення зобов'язання у розмірі 2 688 424,69 грн. та погашення заборгованості за кредитним договором №151112К32 від 29.12.2012р. за основним боргом у розмірі 15 400 000 дол. США, заборгованості за процентами у розмірі 4 284 836,10 дол. США, заборгованості з комісії за управління кредитною лінією у розмірі 1 704 367,54 грн., заборгованості з комісії за зміну умов договору у розмірі 178 222,02 грн., 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою кредиту (основного боргу) у розмірі 118 679,95 дол. США, 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою процентів за користування кредитом (основним боргом) у розмірі 28 246,65 дол. США, 3% річних у зв'язку із несвоєчасною сплатою комісії за управління кредитною лінією та комісії за зміну умов договору у розмірі 8 149,81 грн., втрат від інфляції в розмірі 14 812,80 грн., пені за прострочення зобов'язання у розмірі 119 530,56 грн., шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 1 825 462 грн. без ПДВ. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості позичальника перед банком станом на 20.05.2016 р. за відповідними кредитними договорами, доказів погашення якої судам не надано.

Господарські суди попередніх інстанцій перевірили здійснений позивачем розрахунок сум індексу інфляції та дійшли висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині.

Посилаючись на те, що пеня має нараховуватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні, господарські суди дійшли висновку про відмову в частині позовних вимог щодо стягнення пені, розрахованої позивачем в доларах США.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України", не погоджуючись із судовими рішеннями в частині відмови в позові, вважає їх прийнятими за неправильного застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову в частині відмови у стягненні 9 840 511, 56 дол. США пені та 33 403, 32 грн. втрат від інфляції за кредитним договором №151112К22 від 27.09.2012 р. та 2 154 923,35 дол. США пені і 2 423,37 грн. втрат від інфляції за кредитним договором №151112К32 від 29.12.2012 р. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування своєї правової позиції заявник наголошує на тому, що висновок суду про неможливість нарахування пені в іноземній валюті суперечить приписам ст. 198 ЦК України, положенням ст. 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю". При цьому скаржник зауважує на тому, що банківські послуги, які є валютними операціями, надаються ПАТ "Державний експортно-імпортний банк" на підставі генеральної ліцензії Національного банку України на здійснення валютних операцій, що надає банку право пред'явлення вимог про стягнення пені в іноземній валюті. Крім того, скаржник вважає обґрунтованим визначення банком інфляційних нарахувань, у стягненні яких, на його думку, було помилково відмовлено судами.

Скаржник також посилається на ухвалу господарського суду міста Києва від 31.10.2017р. у справі № 91012136/16, в якій встановлено розмір заборгованості та вказані обставини, які, на його думку, не підлягають доказуванню повторно.

4. Позиції інших учасників справи

Відзивів чи заперечень на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило.

5. Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Судами встановлено факт видачі позивачем відповідачу кредиту за кредитними договорами №151112К22 від 27.09.2012р. та №151112К32 від 29.12.2012р. та наявність в останнього заборгованості перед банком станом на 20.05.2016 р.

Банком, при зверненні до суду з даним позовом, нараховані, між іншим, втрати від інфляції в сумі 372711,51 грн. за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №151112К22 від 27.09.2012р. та втрати від інфляції в сумі 17236,17 грн. за невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором №151112К32 від 29.12.2012р., за період з 25.12.2015р. по 27.03.2016р.

Крім того, банком нарахована пеня за прострочення зобов'язання у розмірі 9840511,56 дол. США та 2688424,69 грн. за кредитним договором №151112К22 від 27.09.2012р. та пеня за прострочення зобов'язання у розмірі 2154923,35 дол. США та 119530,56 грн. за кредитним договором №151112К32 від 29.12.2012р. за період з 25.12.2015 р. по 27.03.2016 р.

У п. 7.2 кредитних договорів передбачено, що у разі невиконання зобов'язань згідно з пп. пп. 3.4.1, 3.5.1, ст. 4 цього договору позичальник сплачує банку пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати, на рахунок, зазначений в пп. (б) п. 3.8 договору.

Відповідно до п. 3.2.7 кредитних договорів сторони визначили, що розмір пені за прострочення позичальником платежів за цим договором: подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

6. Норми права та мотиви, з яких виходить суд касаційної інстанції при прийнятті постанови

Верховний Суд, на підставі ст. 300 ГПК України, переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, тобто в частині відмови у стягненні частини інфляційних втрат та пені шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Однак, як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, розрахунок інфляційних втрат, проведений позивачем, зазначеним критеріям не відповідає.

Здійснивши власний розрахунок господарські суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат.

Доводи касаційної скарги зводяться до незгоди позивача з розрахунком суми інфляційних втрат, здійсненим судами, тобто є вимогою про переоцінку зібраних у справі доказів та встановлення інших обставин справи, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, а тому такі доводи Верховним Судом відхиляються.

Посилання скаржника на помилковість висновків судів про неможливість нарахування пені в іноземній валюті також відхиляються Верховним Судом з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, максимальний розмір пені пов'язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 01.04.2015р. у справі №909/660/14.

Верховний Суд не вбачає підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Крім того, судами враховано, в п. 3.7.1 кредитних договорів сторони погодили, що будь-який з платежів позичальника з погашення кредиту, сплаті відсотків за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту відповідно до заборгованості, а усі інші платежі за цим договором - у національній валюті України. Пункт 7.2. кредитних договорів передбачає, що пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів у розмірі, зазначеному у п. 3.2 цього договору, і підлягає сплаті у національній валюті України за офіційним курсом НБУ, встановленим на день сплати, на рахунок, зазначений в пп. (б) п. 3.8. Договору.

Встановивши, що банк нарахував пеню в іноземній валюті (доларах США), суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

За таких обставин рішення господарських судів постановлені з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для їх скасування відсутні.

7. Висновки суду касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного, Верховний Суд, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, вважає, що рішення та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 10.07.2017р. та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 13.12.2017р. у справі №905/1923/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Суддя Л.В. Стратієнко

Суддя І.В. Ткач