Історія справи

Ухвала КГС ВП від 19.02.2018 року у справі №909/418/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 909/418/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Замкової М.О.,

відповідача - Жиляка М.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 у справі № 909/418/17

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз"

до Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія"

про визнання договору укладеним,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Івано-Франківськгаз" (далі - ПАТ "Івано-Франківськгаз") звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом (з урахуванням змін) до Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" (далі - КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія") про визнання укладеним із відповідачем договору № 08-16/094 про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві, на підставі статей 3, 6, 11, 16, 648, 649 Цивільного кодексу України, статей 7, 12, 20, 179, 187 Господарського кодексу України, статей 5, 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", положень постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620, підпункту 4 пункту 1 глави 7, розділу V, пункту 3 глави 4, пункту 1 глави 5 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що укладання договору про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу з відповідачем є обов'язковим в силу закону, проте відповідач ухиляється від укладання цього договору, а тому договір підлягає укладенню в судовому порядку.

У відзиві на позов відповідач заперечував проти позовних вимог, вважав їх безпідставними, посилався, що на теперішній час немає будь-яких нормативно-правових актів, які б зобов'язували відповідача укласти із позивачем спірний договір. Крім того, цей договір є багатостороннім, тобто сторонами такого договору мали би виступати як КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія", так і усі співвласники будинку та ПАТ "Івано-Франківськгаз". Відповідач також зазначав, що укладення договору в редакції, запропонованій позивачем, суперечить принципу свободи договору, передбаченому статтею 627 Цивільного кодексу України.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 (суддя Калашник В.О.) позов задоволено. Визнано укладеним між ПАТ "Івано-Франківськгаз" та КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" договір № 08-16/094 про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу у запропонованій позивачем редакції та викладено у рішенні його редакцію.

Мотивуючи судове рішення, місцевий господарський суд виходив із того, що передача природного газу має здійснюватися за умови наявності комерційного вузла обліку природного газу; оператор газорозподільної системи і балансоутримувач будинку (власник) зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку; балансоутримувач зобов'язаний забезпечити можливість проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. Суд зазначив, що договір про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу, який є предметом спору, складено на виконання приписів Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2002 № 620 (далі - Тимчасове положення), а отже укладення такого договору є обов'язковим.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 (судді: Зварич О.В., Скрипчук О.С., Хабіб М.І.) рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись із висновками суду апеляційної інстанції, КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 і відмовити у позові.

Підставами для скасування оскаржених постанови і рішення у цій справі скаржник зазначає порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 6, 328, 627 Цивільного кодексу України, статей 13, 179-188 Господарського кодексу України, положень Кодексу газорозподільних систем, Тимчасового положення.

Скаржник наголошує на відсутності закону, який би зобов'язував його укласти в обов'язковому порядку договір про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу, та зазначає, що цей договір стосується співвласників будинку, які мали би виступати його сторонами. Він акцентує, що укладений в судовому порядку договір безпосередньо впливає на права та обов'язки власників квартир, а тому умови такого договору повинні були узгоджуватися із ними.

Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він посилається на необґрунтованість, наведених у ній доводів, і правомірність висновків судів попередніх інстанцій, викладених в оскаржених судових рішеннях. Зокрема, він наголошує на необхідності укладання спірного договору у в силу закону та вважає неправомірною відмову відповідача від укладення такого договору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи і заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Викладені у касаційній скарзі аргументи скаржника є підставою для скасування оскаржуваних у справі судових рішень і передачі справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Водночас аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, на думку колегії суддів, є непереконливими з огляду на таке.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив із наявності підстав для обов'язкового укладення договору про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу в силу закону та зазначив, що спірний договір підлягає укладенню в редакції, запропонованій позивачем.

Однак наведені висновки господарських судів попередніх інстанцій визнаються передчасними через нез'ясування судами усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, з наданням оцінки усім аргументам учасників справи та зібраним у справі доказам.

Колегія суддів зазначає, що судові рішення у справі ухвалено без дотримання норм матеріального і процесуального права, тому вони підлягають скасуванню, з передачею справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Господарські суди установили та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до Плану розвитку газорозподільної системи ПАТ "Івано-Франківськгаз" на 2016-2025 роки, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 24.03.2016 № 394, для обліку газу споживачам будинку № 130 на вул. Галицькій в м. Івано-Франківську передбачено встановлення будинкового вузла обліку газу типу G-65.

Балансоутримувачем будинку № 130 на вул. Галицькій в м. Івано-Франківську є КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія".

Позивач, на виконання вимог пункту 4 Тимчасового положення про порядок розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, надіслав відповідачеві на розгляд та підписання проект договору № 08-16/094 про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу марки КУРСК-01 G65 А3 на будинку № 130 по вул. Галицькій в м. Івано-Франківську та проект акта про введення в експлуатацію цього загальнобудинкового вузла обліку газу - по 2 примірники (лист від 04.04.2017 № IF-CL-1723-0417).

Однак відповідач відмовився від укладення запропонованого позивачем проекту договору (лист від 24.04.2017 № 01-02/1380). Тобто договір про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу між сторонами укладений не був.

За змістом положень статей 173, 174 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частинами 3, 4 статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

За приписами статті 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (стаття 187 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 цього Кодексу).

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу та здійснення контролю за використанням ресурсів імпортованого природного газу і природного газу власного видобутку визначено Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

За змістом статті 1 цього Закону споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи-підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Відповідно до приписів статті 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов'язані, зокрема, забезпечити встановлення лічильників газу: для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - до 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - до 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб'єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Згідно з главою 5 розділу IX Кодексу газорозподільних систем (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу. Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ. У разі наявності ВОГ (вузла обліку газу) природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об'єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об'єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення.

Разом з тим, відповідно до пункту 4 Тимчасового положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) можливість об'єднання споживачів в єдину групу для поліпшення ведення обліку природного газу визначається схемою газопостачання.

Рішення про необхідність об'єднання споживачів в єдину групу приймає оператор газорозподільної системи. Ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи.

Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем. Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов'язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Як вже зазначалося позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати укладеним з відповідачем договір № 08-16/094 про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу у запропонованій позивачем редакції.

За змістом частин 3 та 4 статті 178, статті 187 Господарського кодексу України спонукання до укладення договору в судовому порядку можливе за наявності прямої вказівки закону про обов'язковість укладення такого договору.

Проте ухвалюючи судові рішення у справі та задовольняючи позовні вимоги про визнання укладеним між ПАТ "Івано-Франківськгаз" і КП "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" договору про умови експлуатації загальнобудинкового вузла обліку газу у редакції позивача, господарські суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили та не надали оцінки змісту запропонованого позивачем до укладання договору, зокрема не перевірили, чи стосуються його умови осіб, які не є сторонами цього договору, а саме власників квартир багатоквартирного будинку; чи породжує цей договір певні права та обов'язки для таких осіб. На необхідності з'ясування наведеного наголошував і відповідач у справі (а.с.52-58, 103-109), однак ці доводи, всупереч приписам статей 43, 101, 105 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, судами оцінено не було.

Водночас за змістом статей 626, 629 Цивільного кодексу України договір не може створювати обов'язків для осіб, які не є його сторонами, а також бути підставою для примушення останніх до вчинення певних дій.

Таким чином, суду для правильного вирішення даного спору необхідно урахувати наведені положення законодавства, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, надати належну оцінку умовам договору, запропонованого позивачем до укладання, дослідити його зміст, достеменно з'ясувати права та обов'язків сторін за цим договором, встановити чи не стосуються його умови інших осіб, не визначених сторонами у такому договорі, та виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються відповідні правовідносини.

З огляду на зазначене висновок судів про наявність правових підстав для задоволення позову є передчасним, його зроблено без з'ясування всіх істотних обставин справи та дослідження зібраних у справі доказів, тому ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України у редакції, чинній до 15.12.2017, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Разом із тим за приписами статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Комунального підприємства Івано-Франківської міської ради "Муніципальна інвестиційна управляюча компанія" задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 09.10.2017 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.06.2017 у справі № 909/418/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак