Історія справи

Ухвала КГС ВП від 13.12.2018 року у справі №910/2107/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/2107/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 (суддя Пінчук В. І.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 (головуючий - Мальченко А. О., судді: Агрикова О. В., Дикунська С. Я.) у справі

за позовом Компанії "INVEST SKI LIMITED"

до Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа"

про стягнення 277834,84 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У лютому 2017 року Компанія "INVEST SKI LIMITED" (далі - Компанія "ISL", Компанія, Виконавець) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом (з урахуванням заяви від 05.04.2017 про збільшення позовних вимог) до Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" (далі - ДП "УАТП "Хорів-Авіа", Підприємство, Замовник) про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 277834,84 грн., нарахованих за період з 01.07.2014 по 31.03.2017.

2. Позовна заява обґрунтовується тим, що відповідач, згідно з пунктом 2 мирової угоди від 24.06.2014, затвердженої ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі №910/25711/13, повинен погасити заборгованість у сумі 152132,94 дол. США, яка виникла за укладеним між сторонами договором №4.7-04 від 02.03.2004, у строк не пізніше 31.10.2015, натомість добровільно своєчасно не виконав грошове зобов'язання перед позивачем, у зв'язку з чим Підприємство має сплатити 3% річних у розмірі 277834,84 грн., нараховані Компанією за період з липня 2014 року по березень 2017 року.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Суди розглядали справу неодноразово. Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 (суддя Пукшин Л. Г.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017(головуючий - Кропивна Л. В., судді: Жук Г. А., Смірнова Л. Г.), позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "УАТП "Хорів-Авіа" на користь Компанії "ISL" 3% річних у сумі 165223,12 грн. В іншій частині позову відмовлено.

4. Рішення та постанова мотивовані обґрунтованістю позовних вимог з огляду на прострочення виконання замовником грошового зобов'язання за мировою угодою від 24.06.2014, внаслідок чого стягненню підлягають 3% річних, нарахованих за період з 01.11.2015 по 31.03.2017.

5. Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2017 (головуючий - Ковтонюк Л. В., судді: Карабань В. Я., Корнілова Ж. О.) рішення Господарського суду міста Києва від 19.04.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2017 у справі №910/2107/17 скасовано з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

6. Зазначена постанова мотивована посиланням на те, що: 1) оскільки в мировій угоді від 24.06.2014 не визначено відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, тлумачення змісту мирової угоди від 24.06.2014 кореспондується зі змістом договору №4.7-04 від 02.03.2004, який в матеріалах справи відсутній; 2) суди попередніх інстанцій не співставили зміст мирової угоди із умовами вказаного договору, застосовуючи відповідальність до Підприємства у вигляді 3% річних за порушення грошового зобов'язання, не з'ясували, чи випливає наявність права позивача щодо нарахування 3% річних із співставлення умов мирової угоди від 24.06.2014 та умов договору №4.7-04 від 02.03.2004, не дослідили у якій валюті платежу сторони визначили розрахунки за вказаним договором та чи визначали сторони грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

7. За результатами нового розгляду справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018, позов задоволено частково. Стягнуто з ДП "УАТП "Хорів-Авіа" на користь Компанії "ISL" 3% річних у сумі 165223,12 грн. В іншій частині позову відмовлено.

8. Зазначені рішення та постанова мотивовані положеннями статей 524, 526, 530, 533, 598, 599, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 173, 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 13, 76, 77, 86, 310 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення 3% річних у сумі 165223,12 грн., нарахованих за період з 01.11.2015 по 31.03.2017, що обумовлено невиконанням відповідачем у строк, встановлений мировою угодою від 24.06.2014, зобов'язання з погашення боргу за договором від 02.03.2004, внаслідок чого позивач вправі вимагати стягнення з Підприємства 3% річних до повного виконання останнім свого грошового зобов'язання. При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, ДП "УАТП "Хорів-Авіа" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення про відмову в позові в повному обсязі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

10. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій статей 11, 524, 533, 625, 626 ЦК України, статей 75, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", статей 43, 11112 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, статей 73, 74, 76, 86, 162, 175, 310, 366 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, наголошуючи на тому, що: 1) мирова угода є виконавчим документом та за своєю правовою природою не може вважатися договором, внаслідок чого дія частини 2 статті 625 ЦК України в частині нарахування боржнику 3% річних не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з невиконанням ухвали про затвердження мирової угоди, яка не породжує зобов'язальні правовідносини між сторонами; 2) позивачем у позові та заяві про збільшення позовних вимог не надано обґрунтованого розрахунку 3% річних, які нараховані на суму боргу в доларах США та заявлені до стягнення, зокрема не вказано курсу долару США до гривні та періоду нарахування; 3) судами не виконано вміщені у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2017 вказівки касаційної інстанції щодо необхідності співставлення умов мирової угоди від 24.06.2014 та умов договору №4.7-04 від 02.03.2004 та з'ясування обставин про те, у якій валюті платежу сторони визначили розрахунки за вказаним договором та чи визначали вони грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, зокрема суди взагалі не дослідили умови договору №4.7-04 від 02.03.2004; 4) апеляційний суд зобов'язаний був скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити у прийнятті позовної заяви до розгляду з огляду на абзац 6 розділу 9 договору №4.7-04 від 02.03.2004, згідно з яким у разі недосягнення домовленості всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, в тому числі ті, які стосуються його виконання, порушення, зупинення або недійсності, підлягають вирішенню в Арбітражному суді Ханти-Мансійського автономного округу Росії на підставі норм матеріального права Російської Федерації і підлягаючих застосуванню норм міжнародного права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

11. Позивач у поданих поясненнях по справі просить відмовити у задоволенні касаційної скарги з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

12. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі №910/25711/13 за позовом Компанії "ISL" до ДП "УАТП "Хорів-Авіа" про стягнення 656312,94 дол. США, що еквівалентно 5245909,33 грн., прийнято відмову позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення 209413 дол. США і припинено провадження у вказаній справі в цій частині на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017, а також затверджено мирову угоду від 24.06.2014 в частині позовних вимог про стягнення 656312,94 дол. США, що еквівалентно 5245909,33 грн. та припинено провадження у справі в цій частині позову на підставі пункту 7 частини 1 статті 80 цього Кодексу.

13. Пунктом 1 затвердженої мирової угоди від 24.06.2014 (далі - мирова угода), позивач (стягувач) та відповідач (боржник) погодили, що заборгованість за договором №4.7-04 від 02.03.2014 відповідає заявленим позивачем вимогам та становить 152132,94 дол. США.

14. Згідно з пунктом 2 мирової угоди відповідач (боржник) гарантує, що заборгованість за договором №4.7-04 від 02.03.2014 перед позивачем (стягувачем) буде погашена не пізніше 31.10.2015. Заборгованість погашається рівними сумами щомісячно, починаючи з моменту підписання даної мирової угоди. Відповідач (боржник) має право на дострокове погашення заборгованості.

15. У пункті 3 мирової угоди позивач (стягувач) погодився з тим, що з моменту підписання та затвердження Господарським судом міста Києва цієї мирової угоди та у випадку належного її виконання не матиме жодних претензій до відповідача (боржника) з приводу виконання зобов'язань за договором №4.7-04 від 02.03.2014 та погашення заборгованості.

16. Пунктом 6 мирової угоди передбачено, що дана мирова угода після підписання сторонами та затвердження Господарським судом міста Києва стане невід'ємною частиною договору №4.7-04 від 02.03.2004, укладеного між Компанією "ISL" та ДП "УАТП "Хорів-Авіа".

17. Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з пунктом 6.3 договору №4.7-04 від 02.03.2004 усі платежі здійснюються в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Виконавця.

Позиція Верховного Суду

18. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

19. Право сторін на укладення мирової угоди станом на час її укладення та затвердження ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі №910/25711/13 було врегульовано положеннями статті 78 ГПК України в редакції, чинній до 15.12.2017.

20. На відміну від звичайного договору, мирова угода укладається в процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством; підлягає затвердженню господарським судом; припиняє процесуально-правові відносини сторін; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового рішення. Тобто мирова угода не є договором у цивільному/господарському-правовому розумінні, оскільки порядок її укладення та затвердження регламентовано положеннями ГПК України, проте вона має на меті припинення спору на умовах, погоджених сторонами та затверджених судом.

21. Укладена між сторонами та затверджена судом мирова угода не є новацією в розумінні статті 604 ЦК України, оскільки за умовами мирової угоди зобов'язання відповідача за договором №4.7-04 від 02.03.2014 не було замінено на будь-яке інше зобов'язання, умов про припинення первісного зобов'язання, що виникло за вказаним договором мирова угода не містить, а зміна порядку виконання такого зобов'язання або зміна строку його виконання, встановлення порядку погашення заборгованості не може вважатися новацією в розумінні вищевказаної норми (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №921/412/17-г/7).

22. Таким чином апеляційний суд вірно зазначив про те, що, уклавши мирову угоду, затверджену в подальшому ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2014 у справі №910/25711/13, сторони не змінили та не припинили своїх зобов'язань, які виникли з договору №4.7-04 від 02.03.2014, проте, встановили відповідний порядок та строки погашення заборгованості за цим договором.

23. В силу вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

24. Статтями 598 та 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

25. Згідно з частиною 1 статті 530 та частиною 1 статті 612 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

26. Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

27. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

28. За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.

29. Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, відтак визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань, незалежно від підстав їх виникнення (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 по справі №686/21962/15-ц).

30. Крім того, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків, у зв'язку з чим апеляційним судом правомірно відхилено доводи скаржника про відсутність правових підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України.

31. У зв'язку з наведеним та з мотивів, викладених у пункті 22 цієї постанови, колегія суддів відхиляє помилкові твердження скаржника про те, що мирова угода є виконавчим документом та за своєю правовою природою не може вважатися договором, внаслідок чого дія частини 2 статті 625 ЦК України в частині нарахування боржнику 3% річних не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з невиконанням ухвали про затвердження мирової угоди, яка не породжує зобов'язальні правовідносини між сторонами.

32. Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, частини 1 статті 78, частини 1 статті 79 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

33. Згідно зі статтею 86 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

34. Суди попередніх інстанцій, дослідивши обставини справи та надавши належну оцінку зібраним у справі доказам в їх сукупності, достеменно встановили невиконання відповідачем зобов'язання з погашення заборгованості за договором №4.7-04 від 02.03.2004 у встановлений мировою угодою строк, як наслідок, дійшли обґрунтованого висновку про наявність у позивача права вимагати стягнення з Підприємства 3% річних до повного виконання останнім свого грошового зобов'язання.

35. Відповідно до частини 5 статі 310 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, висновки суду касаційної інстанції, у зв'язку з якими скасовано судові рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції під час нового розгляду справи.

36. Виконуючи вміщені у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2017 вказівки щодо належного дослідження договору №4.7-04 від 02.03.2004 у співвідношенні з мировою угодою, судом апеляційної інстанції встановлено, що умовами цього договору, так само як і умовами мирової угоди, не визначено відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, а також не передбачено жодних обмежень щодо застосування будь-яких штрафних санкцій, у тому числі не встановлено іншого розміру процентів річних, який зобов'язаний сплатити боржник відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

37. Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Оскільки позивачем та матеріалами справи доведено, що відповідач не здійснив розрахунків в термін, визначений мировою угодою, тобто не виконав грошове зобов'язання вчасно, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивач вправі вимагати стягнення з відповідача 3% річних, починаючи з листопада 2015 року.

38. Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

39. Таким чином, на момент настання строку платежу сума заборгованості повинна сплачуватись в гривневому еквіваленті станом на відповідну дату, тобто зобов'язання набуває гривневого вираження і в разі несплати платежу прострочення триває щодо суми, вираженої в гривневому еквіваленті.

40. Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується скаржником, за умовами укладеної між сторонами мирової угоди, погашення заборгованості Підприємством мало здійснюватись рівними сумами щомісячно, починаючи з моменту підписання мирової угоди, і відповідач-боржник гарантував, що погашення заборгованості у розмірі 152132,94 доларів США буде здійснено не пізніше 31.10.2015, проте відповідного грошового зобов'язання не виконав.

41. Перевіривши здійснений Компанією розрахунок 3% річних і враховуючи, що нею невірно визначено період, з якого відбулось прострочення відповідачем виконання зобов'язання, місцевий та апеляційний господарські суди правильно визначили, що сума 3% річних нарахована за період з 01.11.2015 по 31.03.2017 складає 165223,12 грн.

42. Натомість апеляційний суд вірно зазначив, що безпідставне твердження скаржника про ненадання позивачем обґрунтованого розрахунку розміру 3% річних спростовується наявним у справі в матеріалах справи детальним розрахунком із зазначенням суми заборгованості в доларах США, офіційного курсу долару США до гривні станом на дату платежу та суми заборгованості в гривні за вказаним курсом, який перевірено судами першої та апеляційної інстанцій (а.с.107-108 том 1). При цьому, заперечуючи проти обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку, відповідач не був позбавлений права подати суду контррозрахунок 3% річних, однак, своїм правом при розгляді даної справи не скористався.

43. Касаційна інстанція не приймає до уваги як такі, що не відповідають фактичним обставинам справи, доводи скаржника про те, що судами не виконано вміщені у постанові Вищого господарського суду України від 04.12.2017 вказівки касаційної інстанції щодо необхідності співставлення умов мирової угоди від 24.06.2014 та умов договору №4.7-04 від 02.03.2004 та з'ясування обставин про те, у якій валюті платежу сторони визначили розрахунки за вказаним договором та чи визначали вони грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, зокрема судами взагалі не досліджено умови договору №4.7-04 від 02.03.2004.

44. Крім того, колегія суддів зауважує, що усталена правова позиція щодо наявності передбачених статтею 625 ЦК України підстав для стягнення з боржника 3% річних, нарахованих кредитором на суму боргу в іноземній валюті, викладена у постановах Верховного Суду від 12.09.2018 по справі №127/27714/15-ц, від 11.10.2018 по справі №757/31757/15-ц, від 11.10.2018 по справі №905/192/18, від 26.10.2018 по справі №922/4099/17, відтак наразі у Верховного Суду відсутні та скаржником не наведено обґрунтованих підстав для відступу від цієї правової позиції.

45. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про часткову обґрунтованість позовних вимог Компанії.

46. Згідно з частиною 1 статті 3 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

47. Відповідно до частини 1 статті 75 та пункту 2 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право" підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону. Суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача.

48. Керуючись положеннями частини 1 статті 3 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, та статей 75, 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", колегія суддів не може прийняти до уваги твердження скаржника про те, що апеляційний суд зобов'язаний був скасувати рішення суду першої інстанції та на підставі статті 175 цього Кодексу відмовити у прийнятті позовної заяви до розгляду з огляду на абзац 6 розділу 9 договору №4.7-04 від 02.03.2004, згідно з яким у разі недосягнення домовленості всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, в тому числі ті, які стосуються його виконання, порушення, зупинення або недійсності, підлягають вирішенню в Арбітражному суді Ханти-Мансійського автономного округу Росії на підставі норм матеріального права Російської Федерації і підлягаючих застосуванню норм міжнародного права, оскільки на момент відкриття провадження у лютому 2017 року ця справа з іноземним елементом була підсудна судам України і підстави для зміни такої підсудності виникли лише в ході апеляційного провадження у справі внаслідок надання позивачем в судове засідання 13.09.2018 оригіналу договору №4.7-04 від 02.03.2004, в якому вміщено арбітражне застереження, а до цього жодна із сторін по справі не заперечувала проти вирішення даного спору господарськими судами України, що виключає підстави для застосування вказаного застереження. Тим більше, що місцезнаходженням відповідача - ДП "УАТП "Хорів-Авіа" є територія України.

49. Разом з тим колегія суддів погоджується з викладеними у поясненнях позивача доводами, відповідність яких чинному законодавству та фактичним обставинам справи підтверджується вищенаведеними висновками судів попередніх інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

50. Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли вірного висновку про часткове задоволення позову, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

51. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновки судів попередніх інстанцій у частині задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Щодо судових витрат

52. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017, покладається на скаржника.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Українське авіаційно-транспортне підприємство "Хорів-Авіа" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 26.04.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.09.2018 у справі №910/2107/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

К. М. Пільков